Якщо спитати мешканця південноафриканської країни Лесото, що для нього найцінніше, відповідь, скоріше за все, буде — «моя худоба». Вона годує не тільки окремих селян, а й усю країну. Основний прибуток Лесото дає постачання за кордон живої рогатої худоби, а також овечої шерсті та мохеру. Природа створила тут гарні умови для розведення худоби — великі плато та гірські масиви з зеленими луками, вкритими соковитою травою, якнайкращі пасовиська для овечок, корів та кіз.
прапор Лесото
Лесото — маленька гірська країна (її площа 30,3 тис. км2), що завдяки своєму рельєфу зажила слави африканської Швейцарії. Майже вся її територія лежить на високому плато Басуто, де народжується найбільша річка Південної Африки — Оранжева. Плато обмежене горами Малуті та Драконовими горами з найвищою точкою 3482 м. Зі Швейцарією Лесото споріднюють не тільки мальовничі гори, а й сніжні зими. Снігу, звичайно, набагато менше, ніж у європейського прототипу, проте він все-таки є. Це єдина африканська країна, де майже вся територія в липні—серпні на деякий час вкривається білою ковдрою, а в горах бувають навіть снігові бурі. Субтропічний, різко континентальний клімат країни «забезпечує» значні перепади температур.
Лесото на світовій мапі
мапа Лесото
Лесото з усіх боків оточена Південно-Африканською Республікою і на карті виглядає як острівок усередині цієї країни. Традиційно і географічно пов’язана з ПАР, Лесото тривалий час розглядали як економічний придаток багатої сусідки, і нині ця залежність ще повністю не знята.
Один з водоспадів на річці Оранжева
Основу двохмільйонного населення Лесото становлять представники бантумовної народності басуто, пращури яких заселили ці землі в XVII ст. На початку XIX ст. розрізнені племена об’єдналися під керівництвом єдиного вождя, а в 1868 р. ця територія під назвою Басутоленд стала британським протекторатом. Таким чином головний правитель намагався захистити свої землі й людей від нападів войовничих бурів. Британська влада зберегла інститут вождів, що є актуальним і на сьогодні, та зміцнила позиції головного вождя (короля). В середині XX ст. серед корінного населення пішли чутки, що Британія може передати їхню країну під контроль Південно-Африканського Союзу, який неодноразово намагався захопити Басутоленд. Це викликало спалах невдоволення й посилило антиколоніальні настрої. У 1966 р. Басутоленд здобув незалежність і став називатися Королівство ЛесотоБ.фЮ. Молода країна незабаром вступила до ООН та Організації африканської єдності, а пізніше — до Співдружності, очолюваної Великою Британією, Африканського митного союзу та інших організацій.
Представник народу суто
За часів незалежності країна пережила кілька військових переворотів. Конституційне правління було поновлено тільки в 1993 p., після 23-річного воєнного режиму. Нині державу очолює король, який керує нею разом із прем’єр-міністром.
Лесото — конституційна монархія, як і її колишня покровителька Британія. Причому сам король не може передати владу нащадку. Кандидатура майбутнього глави держави (з числа членів королівської сім’ї) висувається Радою племінних вождів. Король є символом національної єдності, але не має законодавчих повноважень. Вищий законодавчий орган — це двопалатний парламент. Він складається з виборної Національної асамблеї та Сенату, частина членів якого призначається королем за рекомендацією прем’єр-міністра, а інша складається з найбільш знатних вождів басуто.
гора Табана-Нтленьяна
Лесото — одна з двадцяти п’яти найменш розвинених країн світу, але її економіка досить швидко набирає обертів. Не так давно чи не основним джерелом прибутку для багатьох сімей були грошові перекази від рідних, які працювали на шахтах у ПАР. Останніми роками кількість гірників-басуто там стабільно скорочується. Вони повертаються працювати в рідну країну. Економіка Лесото ґрунтується на традиційному занятті мешканців цих земель — сільському господарстві, причому з огляду на природні умови більш розвиненим є тваринництво. Головна його галузь — вовняне вівчарство. Окрім овечої шерсті Лесото експортує мохер та велику рогату худобу. Залишаються важливими й такі галузі економіки, як подача води до ПАР, виготовлення текстильних виробів. Останнім часом маленька Лесото утримує перші місця серед африканських країн за експортом текстилю до США. На полях вирощують кукурудзу, пшеницю, просо — для внутрішнього ринку. Але багато продовольчих товарів доводиться імпортувати. Основними торговельними партнерами історично є Велика Британія та ПАР.
Лесотський краєвид
Надра Лесото небагаті, в невеликій кількості вони ховають у собі запаси алмазів, вугілля, кварцу. Тому найбільші економічні перспективи в Лесото сьогодні пов’язують із грандіозним проектом будівництва (разом з ПАР) Високогірного гідроенергетичного комплексу, першу чергу гребель якого було введено в дію в 1998 р. Завершити це «будівництво сторіччя» планується в 2025 р.
Хижа сільського мешканця
Країна бере приклад із сусідів по континенту, які непогано заробляють на туристах. Тим паче, що тут є на чому заробляти — хоча Лесото не має виходу до моря, зате має чудові гори. Тож відвідувачі зазвичай не залишаються довго в столиці Масеру (170 тис. мешканців), а взявши якнайбільше місцевих грошей (малоті), прямують до гірських спортивно-курортних комплексів. Державною мовою в країні є англійська (такий статус має й сесуто), що дає змогу туристам без перешкод спілкуватися з місцевим населенням.
Національний парк Сехлабатебе
У Лесото збереглися традиційні народні ремесла — такі як виготовлення намиста з бісеру, а також виробів із кераміки та шкіри, оздоблених своєрідними орнаментами. Мистецтво предків — наскальні розписи древніх басуто — теж не втрачено, їх можна побачити в багатьох районах країни.
Вершник басото