Ця маленька країна гордо називає себе «рятівник» — саме так перекладається її іспанська назва Сальвадор. Проте природа ніби глузує з такої самовпевненості, знову й знову насилаючи на неї люті урагани, сильні землетруси, виверження вулканів. І жоден рятівник не може врятувати від них, як не може заспокоїти сальвадорські політичні урагани — за 150 років незалежності тут сталося більше ста двадцяти державних переворотів, і нині країна переживає період важкого відновлення після останньої громадянської війни. Так, цей куточок світу не для тих, хто шукає спокою й тиші.

прапор Сальвадору

Сальвадору, найменшій країні з розташованих у Центральній Америці, дісталася площа всього в 21,4 тис. км². Ця територія являє собою вулканічне нагір'я, що на півдні переходить в узбережну рівнину, яка зустрічається з водами Тихого океану. Вулканів Сальвадор має приблизно два десятки. Хоч більшість із них є згаслими, решти, проте, вистачає, щоб мешканці країни на власному досвіді переконалися, що таке вулкан у дії.

мапа Сальвадору

Сальвадор на світовій мапі

Коло підніжжя багатьох вулканів лежать красиві озера, хоча й не дуже великі. Таємниче озеро Гіха, як вважають місцеві жителі та деякі дослідники, ховає під своїми водами давнє місто. Проте це лише здогадки, а Сальвадор на своїй території має й цілком реальні залишки старих індіанських будівель, що нагадують про величну цивілізацію майя. Відомо, що в X— XI століттях імперія майя, куди входили і нинішні сальвадорські землі, була могутнім утворенням, а через кілька століть по тому на цій території панувати ацтеки. Найбільш переконливо про велич імперії майя розповідають руїни Тацумаль — давнього поселення з відомими пірамідами з піщанику. Є в Сальвадорі й інші, менші пам’ятки цієї цивілізації. Проте, як стверджують невтомні дослідники-ентузіасти, це лише крапля в морі, і на території країни можна розкопати ще багато чого цікавого.

Сальвадорський краєвид

Діючий вулкан Ісалько, хоч і не є найвищим у Сальвадорі (таким є Санта-Ана), відомий далеко за межами країни. Причина цього — його кратер, який, здається ніколи не заспокоюється. За його активність ісалько й назвали «вулканом-маяком», адже вогники на вершині помітні навіть удень за багато кілометрів. Вони з давніх пір були орієнтиром для моряків-бувальців, які борознили Тихий океан.

Усю своєрідність індіанського міста Кускатлан побачили іспанські завойовники в 1524 р. До наших днів ця столиця, на жаль, не збереглася, бо іноземці швидко заснували там місто Сан-Сальвадор (нині тут мешкає 1,5 млн людей). Згодом його перенесли на певну відстань, воно дало назву країні й стало її столицею. А про Кускатлан залишилися тільки спогади. З 1560 р. сальвадорські землі входили до іспанського генерал-капітанства Гватемала. У 1821 р. ціною війни та багатьох життів Сальвадор домігся незалежності від Іспанії. Через два роки він об’єднався з іншими країнами Центральної Америки у федерацію, яка розпалася в 1839 р. Причиною цьому були міжусобні сутички. Після розвалу федерації сутички ці лише загострилися, і Сальвадор довго не міг налагодити мирні стосунки з незалежними сусідами — Гватемалою, Гондурасом та Нікарагуа. Крім того, XIX—XX століття були позначені численними державними переворотами, у другій половині XX століття в Сальвадорі декілька разів встановлювався воєнний режим. Наприкінці 70-х років розпочалася громадянська війна, що була спричинена економічною прірвою між купкою багатих та цілою «армією» бідняків, які згуртувалися в партизанські загони, щоб боротися проти існуючого уряду. Під час цієї громадянської війни загинуло щонайменше 75 тис. чоловік. Лише в 1992 р. було підписано мирну угоду, що припинила бої і привела до деяких політичних реформ. «Мирова» була підписана не без активної допомоги ООН та Організації американських держав, членом яких є Сальвадор. Від війни дуже постраждала економіка країни. Великої шкоди завдали й сильний ураган (у 1998 р.) та не менш сильний землетрус (2001 p.).

Центральна частина Сан-Сальвадора

За своїм політичним устроєм Сальвадор — республіка на чолі з президентом. Вищу законодавчу владу має Конституційна асамблея (однопалатний парламент).

З початку XX століття в Сальвадорі сформувалася правляча верхівка олігархів. Ці сімейні клани землевласників тримали у своїх руках всю економіку й пишалися великими прибутками. Спочатку вони займалися виключно кавою, а потім кавові магнати почали розширювати зони впливу: контролювати промисловість, банківську справу та інші сфери діяльності. І нині, після підписання мирного договору, який сприяв зростанню економіки в країні, їх вплив залишається дуже великим.

Сан-Сальвадор — столиця Сальвадору

Сальвадор намагається підняти свою економіку. Її підгрунтям, як і раніше, є кавові плантації. Для ведення сільського господарства тут цілком придатні умови — є родючі ґрунти і теплий (тропічний пасатний) клімат із значними опадами. Щоправда, опади концентруються переважно в сезон дощів, що триває з травня до жовтня, коли не минає дня без зливи. Кава дає левову частку експортних надходжень. Експортує країна і цукрову тростину, бавовник, а також вироби промисловості (тканини, папір, хімікати) та креветки. Основними культурами, що їх мешканці країни вирощують для власних потреб, є кукурудза, рис, бобові, тропічні фрукти; на ранчо розводять худобу. У зв’язку з сільськогосподарською спрямованістю економіки гостро стоїть проблема сезонного безробіття. Часто основним прибутком сальвадорської сім’ї є гроші, що пересилає родич, який виїхав на заробітки в іншу країну. Тільки в США працює понад мільйон сальвадорців. Причому американські долари, що їх вони перераховують рідним, можна й не обмінювати на місцеві гроші (колон), бо з 2001 р. їх офіційно було введено у вільний обіг нарівні з сальвадорською валютою.

Берег Playa Los Cobanos

Характерною рисою Сальвадору є те, що тут майже відсутні незаселені площі (за винятком хіба що кратерів вулканів та невеликих національних парків). Уся країна схожа на один густонаселений пункт. У Сальвадорі мешкає 6,2 млн чоловік, і густота населення є дуже високою — 296 чол./км. Основу місцевого населення становлять метиси — красиві нащадки від змішаних шлюбів індіанців з білошкірими (в основному — іспанцями). Вони мають більше європейських звичок, ніж індіанських: розмовляють іспанською мовою, яка є державною, сповідують католицизм, відзначають традиційні європейські свята. Індіанці становлять лише два відсотки сальвадорців, і тільки частина з них зберігає традиційний спосіб життя.

хмарний ліс

У національних парках Сальвадору зберігся так званий «хмарний ліс», куди майже не потрапляють промені сонця, у цій країні можна побачити унікальні бальзамові дерева. В парках охороняються також рідкісні мавпи-павуки, мурахоїди, пуми, смугасті сови. На території країни, якщо пощастить, можна побачити й колібрі (найменшу пташку у світі), ігуану, каймана, броненосця, дикобраза та інших тварин.

вулкан Санта-Ана

Багато населених пунктів Сальвадору розташовані на пологих схилах гір. Колись там було суцільне море лісів. Нині великі площі «зелених легенів» знищені, та й тваринний світ дуже постраждав від діяльності людини.

ріка Лемпа

Маленький Сальвадор перебуває в постійній боротьбі зі стихіями та амбіціями верхівки, з економічними кризами та сусідами. Проте, попри всі політичні та природні катаклізми, жителі Сальвадору вміють влаштовувати яскраві свята і фестивалі, доводячи, що вони гідні звання гарячих латиноамериканців.

піраміда в Тасумалі