Румунія — друга за площею (237,5 тис. км2) та кількістю населення (23,7 млн) східноєвропейська країна (перше місце займає Польща). Незважаючи на розмір, вона залишається однією з найбільш загадкових держав Європи. На Заході про неї знають дуже небагато: вона є одним з основних європейських видобувачів нафти, тут знаходяться чудові гірськолижні курорти (хоча за рівнем комфорту вони ще не «доросли» до, скажімо, швейцарських). Країна знаходиться на знаменитому Дунаї, який протікає через декілька слов’янських країн. Румунів чомусь дуже люблять зображувати злодіями у західних кінофільмах. А румунок — чарівними жінками, але найчастіше їхня краса несе чоловікам лихо. Насправді ж Румунія — одна з найчудовіших країн континенту, а її народ набагато більше знається на музиці та танцях, ніж на терорі.
прапор Румунії
Основні сусіди Румунії — Угорщина, Болгарія, Молдова, Україна, Сербія та Чорногорія. Майже з усіх боків її територію оточують гори: Карпати та Трансільванські Альпи. А Південні та Східні Карпати навіть перетинають румунські землі. Найвища точка країни — гора Молдовяну (2544 м), а більшість її території займають височини. Але, на відміну від інших гірських країн, землі, придатної для господарювання, в Румунії досить. Країна має вихід до Чорного моря, а Дунай наприкінці своєї довгої подорожі Європою утворює в цьому місці величезну дельту, яка стала домівкою для тисяч птахів. Тут створено біосферний заповідник ЮНЕСКО.
Румунія входить у «першу десятку» європейських країн за кількістю запасів та видобування вугілля, міді, залізної руди, золота та срібла. Але зараз її економіка переживає кризу.
адміністративна мапа Румунії
Румунія на мапі світу
«Румунія знаходиться на перехресті усіх бід», — так написав у середньовічному літописі молдовський літописець. Це сумне твердження не далеке від істини. Бо протягом сторіч румунські землі неодноразово присвоювалися сусідами, і у країни ще й досі існує багато невирішених територіальних питань.
На теренах Румунії у давнину мешкали індоєвропейські племена. Археологічні розкопки свідчать, що предки румунів — фракійські племена гетів та даків — створили добре розвинену культуру, побудували декілька міст. Але у І ст. до н. е. до країни вторглися римські легіони. Даки протистояли римлянам доволі довго: майже сторіччя. їм допомагало те, що ліси, які вкривали Румунію, були їм добре відомі, до того ж серед дерев славетні римські легіони не завжди могли скористатися звичайною тактикою. Але, врешті-решт, цар даків Децебал був розгромлений, а його країна перетворилася на римську провінцію Дакію.
Римляни встановили в Дакії свої порядки, тому в країні дуже скоро настав спокій, і сюди хлинула хвиля переселенців з Апеннінського півострова. Усіх їх об’єднувала латинська мова, якою розмовляли мешканці Римської імперії. Оскільки вона була досконаліша за мову даків, невдовзі вони майже перестали користуватися рідною мовою. Вплив римської культури на Дакію був таким сильним, що набагато пізніше країна обрала своєю назвою слово «Румунія», тобто «Країна римлян».
Наприкінці VIII—X ст. землі колишньої Дакії увійшли до Болгарського царства. Це підданство принесло румунам православне християнство та кирилицю, якою вони користувалися до кінця XVIII ст. (потім усі книги почали друкуватися латинським шрифтом).
В XI—XII ст. північно-західна частина сучасної Румунії, Трансільванія, увійшла до складу Угорського королівства (ворожнеча між угорцями та румунами у цих землях не вщухла остаточно і зараз). Феодальні князівства Валахія та Молдова, що утворилися на румунських землях, проіснували два століття і втратили незалежність в XVI ст., після захоплення їх турецькими військами. В 1862 р., за підтримки Росії, ці князівства об’єдналися і створили Румунське князівство, яке перебувало у залежності від Османської імперії. Незалежність прийшла через 15 років, а в 1881 р. Румунія стала королівством. У ці часи країна почала стрімко розвиватися, її столицю, місто Бухарест, називали «маленьким Парижем». Щоправда, промисловість у ті часи була слабо розвинена, країна залишалася сільськогосподарською і вважалася «житницею Європи».
Після закінчення Першої світової війни Румунія, яка воювала на боці Антанти і опинилася у таборі переможців, розширила свої володіння: до неї повернулася Трансільванія. З 1918 по 1940 рік вона також контролювала Бессарабію, але Радянський Союз відібрав її. Другу світову війну Румунія почала на боці Німеччини, але пізніше приєдналася до антигітлерівської коаліції. Після неї вона повернула собі знов захоплену під час війни Трансільванію, але потрапила у залежність від СРСР, і в країні розпочалося будівництво соціалізму. Лідер комуністів Н. Чаушеску не завоював народної любові. Він мав славу справжнього диктатора і після революції 1989 р. був страчений. З того часу країна розвивається за принципами демократії.
Те, що Румунія протягом сторіч зазнала впливу різних культур, дуже наочно проявляється під час знайомства з її історичними місцями. Під охороною ЮНЕСКО знаходиться 25 пам’ятників, серед яких — дерев’яні церкви Марамуреша та розписані церкви Буковини, саксонські храми, більше схожі на фортеці. А ще на землі колишньої Дакії можна побачити і руїни римського табору, і турецькі Столиця країни — Бухарест — одне з найбільш зелених та затишних міст Європи.
Старовинний монастир Воронець
Його парки Чижміджіу, Херестреу, Паркул-Карол та Ботанічний сад біля палацу Котрочень добре відомі поза межами країни. Місто було засноване у 1459 р., а перша згадка про нього зустрічається у грамоті графа Дракули. Столицею Румунії Бухарест став у 1862 р. І зараз він по праву вважається найбільшим культурним та індустріальним центром країни. Старий Бухарест — це мальовничі квартали з вузькими вуличками та безліччю історичних пам’ятників. Якщо прочитати список видатних будівель, складається враження, що майже вся румунська столиця вкрита палацами. Найбільш цікаві з них — Палац Правосуддя (1864 р.), палац Котрочень, де знаходиться резиденція президента (1893—1895 рр.), палац Констакудило (1900 р.), Королівський палац (1937 р.), Палац парламенту — він займає друге місце у світі за площею. Є тут і своя Тріумфальна арка, і Університет, велика кількість старовинних церков — Кафедральний собор, собор Св. Георгія Старого, церква Св. Арона, а також монастирі Плумбуїта, Антім та Міхай-Воде. Про Рим нагадує скульптура знаменитої римської вовчиці, яка, за легендою, вигодувала Ромула та Рема. А від часів Османської імперії на вулицях Бухареста залишився караван-сарай та лазні. Ще два місця, куди неодмінно заходять туристи, — Старий двір (Куртя -Веке) та двір Карул-ку-Бере (тобто «Віз пива»).
Замок Пелеш
Музеї Бухареста також можуть розповісти багато цікавого. Тут, окрім звичних історичного та художнього музеїв (обидва мають прекрасні експозиції), можна відвідати ще Геологічний музей, Музей історії природи «Григоре Антіппа», Музей техніки. А на озері Херестреу, одному з численних «очей» Валахії, на площі 17 гектарів, знаходиться один з перших у світі етнографічний музей під відкритим небом.
Дракула — це персонаж міфів та легенд, який набув популярності завдяки письменнику Брему Стокеру. Але у Дракули був прототип — реальна історична особа, біографія якої не менш жахлива, ніж у славнозвісного вампіра, — Влад Цепеш. Дракула (він отримав своє прізвисько від латинського слова «дракон») був другою дитиною правителя Трансільванії Влада. Він народився в Сігішоарі (там і досі показують його замок), а потім утворив власну армію та став господарем на чималій території, на якій відразу розпочалося будівництво. Він був жорстокою людиною, і розповіді про те, що він пив кров своїх жертв, з’явилися не на порожньому місці. Але заради справедливості треба сказати, що він був єдиним з князів, хто оборонив свої землі від турецьких завойовників.
Майже в усіх куточках країни гіди із задоволенням пропонують туристам відвідати замок або церкву, пов’язані з ім’ям графа Дракули. А уряд Румунії навіть виділив кошти на будівництво окремого парку з музеєм та численними атракціонами, які б нагадували історію цього вампіра.
У Румунії дуже багато замків. Це і замок Бран, в якому знаходиться Музей феодального мистецтва, і чудові замкові комплекси Бетхлен (XV—XVII ст.), Кріш (XVI в.), Телекі (XVIII ст.), Думбревьоара (XVII ст.). Гордістю Румунії є також старовинні церкви та монастирі, які розкидані по всій її території. Це і Чорна церква, і церква-фортеця Пречиста, і церква Мітрополітане, куди паломники стікаються до мощів св. Параскеви, Гірська церква з унікальними дерев’яними сходами, найдавніший в країні монастир Тисмана, що існує вже майже дев’ять сторіч.
Національний музей мистецтв Румунії
Ті народи, які приходили на землі Румунії, залишили по собі рештки своєї культури. Трансільванські міста дуже схожі на середньовічні германські або угорські. Західна Румунія несе на собі відбиток Австро-Угорщини, а, наприклад, в Констанці поєдналися римські та османські риси. Констанца колись була античним полісом, який називався Томіс. За багатовікову історію місто заповнилося численними будівлями, найбільш цікавими серед яких вважають римську стіну з «Вежею м’ясників» (VI ст. н. е.), пам’ятник Овідію, який був висланий сюди у вигнання і похований на румунській землі, Генуезький маяк XIII ст., що й досі працює, мечеть Махмуда II (1910 р.) В Констанці можна відвідати історичний та археологічний музеї, Музей мореплавства, Музей астрономії, акваріум, дельфінарій.
У Сігішоарі, старовинному трансільванському місті, збереглося багато старовинних будинків. Старе місто оточує високий мур, який перетворює його на справжню фортецю. Туристи приїздять сюди, щоб відчути атмосферу Середньовіччя.
Ясси — це один з найромантичніших куточків Румунії. Кожний з тутешніх господарів залишив по собі якусь цікаву будівлю. Тут можна побачити церкву Трей-Ієрах (1635 р.), монастир Арджеша (1512—1521 рр.), Музей возз’єднання у замку Ясс та будинок митрополита Дософтея, де знаходиться перша друкарня в країні.
Замок Бран
В районі Буту знаходиться заповідник «Грязьові вулкани». «Звідки вулкани в Румунії»? — спитаєте ви. Справа в тім, що Карпатські гори — це вулканічний гірський ланцюг, до того ж — найдовший у Європі. Неподалік від вулканів розташований ще один заповідник — «Минзелешть». Для того, щоб оглянути його, треба спуститися під землю, де знаходяться 34 соляні печери. Серед природних печер Румунії найвідоміші — Скеришоара, де знаходиться єдиний у Європі тисячолітній льодовик, та Уршилор, тобто «Ведмежа печера». До речі, в Румунії є найбільший у світі підземний санаторій, розташований у колишній соляній шахті. Там були знайдені кістки ведмедів. На плоскогір’ї Бучеждь лежить знаменита своїми численними курортами Долина Прахови. А саме плоскогір’я вражає тим, що вітер та дощі перетворили його скелі на справжнісінькі скульптури, деякі з них навіть мають власні назви: Сфінкс, Арфа, Старий та ін. Туристи з багатьох країн приїздять на румунські курорти: влітку — на чудові чорноморські пляжі, а взимку — на численні гірськолижні бази.
Замок Корвінів
В Румунії знаходиться майже третина європейських запасів мінеральних вод. На багатьох джерелах постійно працюють санаторії.
Протягом усього року в Румунії проводиться безліч фестивалів: Фестиваль джазу та блюзу в Брашові, Національний фестиваль популярної музики в Мамаї, «Музична осінь» у Клуж-Напоці, «Сібініум» у Сібіу, танцювальні свята в Сігішоарі... Деякі свята нагадують про багату румунську історію — наприклад, Дні Середньовіччя в Сігішоарі, Ярмарок ремесел у Бухаресті, Ярмарок Дівчат та фольклорні свята «Тиргул-Фетелор» в Албі. В Румунії також відбувається Міжнародний кінофестиваль в Клуж-Напоці та Міжнародний фестиваль фотографії. З незвичайних свят можна згадати Фестиваль нарцисів, Фестиваль виноробства та Міжнародні змагання з лову коропів.
монастир Путна
Румунія не обділена ані природними ресурсами, ані бажанням стати процвітаючою країною. Серед планів румунського уряду перше місце займає виплата національних боргів, а друге — перетворення Румунії на туристичний рай. І це цілком можливо: вже сьогодні до країни приїздить щороку більше 6,5 млн іноземних туристів.
лиман Сіутгіол