Що найперше спадає вам на думку, коли ви чуєте про Грецію? Запитайте про це дорослих, і ви будете здивовані тим, наскільки різні відповіді почуєте. Ваші батьки, мабуть, згадають знамениту фразу: «В Греції все є...» Вчитель історії розповість багато цікавого про Афіни та Спарту, про «батька історії» Геродота і Олександра Македонського. Вчитель літератури згадає давньогрецьку міфологію — Геракла, Сізіфа, Ікара, аргонавтів. Греція дала світові і філософів, і видатних скульпторів, і поетів. Саме у цій країні зародилися демократія та Олімпійські ігри. Коротко кажучи, в Греції дійсно є майже все.

прапор Греції

Загальна територія сучасної Греції дорівнює 131,9 км², з яких майже 25 км² припадає на острови. Материкова частина омивається Середземним морем і складається з кількох частин: Аттики, Фракії, Пелопоннесу, Фессалії, Епіру та Македонії. Поруч з материком знаходяться великі групи островів: Іонічні острови, Північні та Південні Споради. Окремо виділяють о. Крит та о. Родос. Вони мали свою неповторну культуру. Крит відомий усьому світові як батьківщина Мінотавра — страшенного чудовиська, людини-бика, що жило в лабіринті. Щороку Мінотавру приносили в жертву найкрасивіших юнаків та дівчат, аж доки Тезей не вбив його і не звільнив критян від цього лиха. Легенда про Мінотавра має під собою деякі реальні факти. По-перше, на Криті археологи дійсно знайшли лабіринт. А по-друге — в критській культурі здавна існувала дуже цікава традиція: тавромахія, тобто боротьба з биком. Спеціально підготовлені юнаки та дівчата танцювали поруч з розлюченим диким биком, перестрибували через його роги. Це було не тільки випробуванням сили та вдачі, але й релігійною церемонією (колись у вигляді бика шанувався один з богів давніх критян). Острів Родос користується не меншою популярністю. На жаль, знаменитий Колос Родоський — статуя бога Сонця Геліоса — не зберігся до нашого часу. Це була грандіозна споруда, яку було видно здалека і яка вказувала шлях морякам. Під час землетрусу у 226 р. до н. е. Колос був зруйнований. Сьогодні Родос славиться зовсім іншим. Туристичні буклети називають його «островом троянд» та «островом метеликів». Одна з долин має назву «Долина метеликів». Тут можна зустріти величезні зграї різноманітних «живих квітів». «Віссю» материкової Греції є гірський хребет Пінд. Найвища гора цього гірського ланцюга — Олімп — за віруваннями давніх греків, була місцем, де жили боги.

мапа Греції

Греція на мапі світу

Греки вже давно стали християнами, але олімпійці не пішли з Греції: їхні сліди можна побачити скрізь — на старих монетах, у назвах вулиць та міст. А знамениті статуї Венери, Зевса, Афіни, як і багато століть тому, викликають захоплення у відвідувачів музеїв.

Імена грецьких богів добре відомі всьому світові. На чолі олімпійців стояв Зевс-громовержець, його почет складали Афіна — богиня мудрості, Афродіта — богиня кохання, Аполлон — бог Сонця і мистецтва, Арес — бог війни. У морях були володіння Посейдона разом з нереїдами-русалками, ліси населяли фавни та німфи. Під землею влаштував свою кузню бог-коваль Гефест. А всі шляхи знаходилися під доглядом Гермеса.

Руїни давнього мінойського міста на острові Тіра

Історія Греції налічує близько трьох тисячоліть. На скелястих землях Пелопоннесу та островах Егейського моря здавна жили племена, які прийшли з північного сходу. Їхнім основним заняттям було вирощування оливок та пшениці. У ті часи Греція не була єдиною державою: вона складалася з великої кількості окремих незалежних племен. Тут жили пелаги, лелеги. Згодом їх потіснили іонійці та ахейці. Перші ахейські держави (Кносс, Фест, Мікени, Тирінф, Пілос) виникли на початку II тис. до н. е. Через вісім сторіч Греція пережила вторгнення дорійців, потім на північні території прийшли еолійці. Всі ці племена поділили між собою країну і почали освоювати нові землі. У VIII— VI ст. до н. е. сформувалися знамениті грецькі поліси. Так називалися міста, які були невеликими незалежними державами. Поліси карбували свою монету, впроваджували свої закони. В них був навіть різний календар. Наприклад, Новий рік в Афінах починався в липні, спартанці святкували його у жовтні, а мешканці Делона — у грудні. Не всі жителі міста вважалися його громадянами. Цього почесного статусу були позбавлені раби, жінки, чужоземці, а також ті, хто не мав достатнього маєтку. Грецькі поліси утворювали свої колонії на берегах Чорного моря. Багато кримських міст повинні завдячувати своїм заснуванням давньогрецьким містам-державам (Херсонес, Євпаторія, Керч).

Найвідомішими полісами Давньої Греції були Афіни і Спарта. Боротьба цих двох міст за першість увійшла в історію. Річ у тім, що в цих двох полісах були зовсім несхожі звичаї. Покровителькою Спарти вважалася богиня мисливства Артеміда. Мабуть, саме тому спартанці не обробляли землю (цим займалися раби-ілоти), а весь свій час проводили на полюванні або у військових справах. Спартанці дотримувалися в усьому суворої простоти. Основним принципом була рівність: однакові в усіх наділи землі, загальні трапези, де всі їли однакові страви, однакові закони для всіх спартанців. Загальною власністю (і загальною турботою) були діти. З семи років хлопчиків забирали в батьків та віддавали до особливих загонів, де їх вихованням займалися педономи. Хлопчиків учили говорити коротко і чітко, серед обов’язкових предметів були читання та письмо, гра на музичних інструментах, хоровий спів. Але найбільша увага приділялася фізичному вихованню. Через важкі випробування, які розвивали силу, витривалість та вміння володіти своїм тілом, проходили і хлопці, і дівчата (вони виховувалися вдома). До речі, спартанські жінки брали участь у війнах пліч-о-пліч з чоловіками — такого не було в жодному грецькому полісі. З 20 років юнаки вступали до військової служби, яка продовжувалася аж до 60 років. Ті, хто не проявив себе під час війни, не мали можливості створити сім’ю. Спарта відома ще й тим, що в ній одночасно правили два царі. З точки зору спартанців, це позбавляло їх від загрози деспотії, бо царі дуже уважно стежили один за одним і не дозволяли своєму «напарнику» надмірно посилитися.

Афінський Акрополь у давнину вважався одним із семи грецьких чудес. На 156-метровому скелястому пагорбі були побудовані фантастичні храми. Першим (560—527 роки до н. е.) з’явився храм богині Афіни — покровительки міста. Але під час греко-персидських війн він був зруйнований. Афіняни присяглися, що відбудують храм лише тоді, коли проженуть ворога з Еллади. І в 447 р. до н. е. на Акрополі почалося будівництво, яким керував знаменитий Фідій. Статую Афіни-Войовниці, відлиту ним з бронзи, було видно здалека. А поруч зростали Парфенон, Ерехтейон (храм Афіни та Посейдона), храм Ніки Аптерос (безкрилої богині Перемоги). На подвір’ї Ерехтейона росла олива, яку, за легендою, подарувала місту сама богиня мудрості, та пробивалося з-під землі солоне джерело, яке, за переказами, висік Посейдон своїм тризубцем. Парадним входом на священний Акрополь були Пропілеї, через які афіняни проходили під час великих свят.

Афіни мали зовсім інший вигляд. Місто було майже розкішним. Кожне покоління прикрашало його новими надзвичайними будинками, статуями, храмами. Найбільших зусиль до цієї справи доклали Пісістрат (початок VI ст. до н. е.) та Перікл (V ст. до н. е.). В Афінах ще й досі можна побачити руїни надзвичайних за розміром та красою архітектурних шедеврів.

Руїни Афінського Акрополя

Мешканці Афін, як і спартанці, займалися спортом, але фізичне виховання не було для них таким важливим, як для спартанців. Вони одягалися у розкішне вбрання, влаштовували грандіозні свята. Наука та мистецтво в Афінах процвітали. Місто було культурним центром Греції. Воно часто потерпало від загарбників: його захоплювали у різні часи то римляни, то французи, то іспанці, то флорентійці, то венеціанці... У боротьбі зі Спартою також траплялися окремі сутички. Але місто кожного разу відроджувалося. Лише один раз давні суперники воювали на одному боці: під час греко-персидських війн (500—449 рр. до н. е.). Персія на той час була дуже сильним та небезпечним ворогом, але грекам удалося відстояти свою незалежність. Історії про відвагу давньогрецьких героїв відомі сьогодні всьому світові. Про те, як спартанський цар Леонід разом із невеликим загоном спартанців протистояв багатотисячній армії персів, написано чимало книжок та створено кінострічок. А легенда про давньогрецького воїна, який пробіг без зупинки понад 40 км, щоб принести до Афін звістку про перемогу над персами біля міста Марафон, породила одну з олімпійських дисциплін — марафонський біг.

Олімпійські ігри проводилися в Давній Греції на честь Зевса один раз в чотири роки. Перша Олімпіада була проведена в 776 р. до н. е. у священній Олімпії (місті біля гори Олімп). Ігри відбувалися протягом п’яти днів і включали змагання з бігу, пентатлону (стрибки, біг на короткі та довгі дистанції, боротьба та метання списа або диска), боротьби. Пізніше в програму увійшли кінні змагання — скачки та біг колісниць, біг у військовому спорядженні та деякі види естафет. Під час проведення Олімпійських ігор у Греції на два місяці припинялися всі війни та суперечки. На змагання приїжджали спортсмени та глядачі з різних куточків світу. Переможці Олімпійських ігор отримували лаврові вінки з дерева, яке, за легендою, посадив сам Геракл. їхнє ім’я висікалося на мармурі, на їхню честь виконувалися гімни, складені кращими поетами. На батьківщині переможців звільняли від усіх податей, відводили їм кращі місця в театрах і вважали справжніми героями.

Так званий, грецький салат — візитівка грецької кухні

Культуру Давньої Греції часто називають витоком усієї європейської культури. І це не дивно: саме тут народився і «батько історії» Геродот, і «батько медицини» Гіппократ, і «батько філософії» Арістотель. Скульптори Фідій, Мирон та Поліктет створили майже живі зображення богів та героїв. Гомер написав безсмертні поеми «Іліада» та «Одіссея». Архімед та Піфагор, видатні вчені, також були греками.

Особливу роль у давньогрецькому мистецтві відігравали розписи на вазах. Існує два різновиди: чорнофігурні та червонофігурні вази. Перші — найдавніші. Для того, щоб зробити такий розпис, на поверхню вази наносили чорним лаком силуети людей та тварин, а потім гострою голкою продряпували деталі одягу та обличчя. Це було не дуже зручно, тому згодом стали робити навпаки: фігури залишали червоними, а відстані між ними зафарбовували чорним.

Музичні традиції Греції — одні з найдавніших у світі. Грекам було добре знайоме мистецтво хорового співу. Існує легенда, що вороги якось облягли грецьке місто. Але раптом над стінами міста залунала музика. Саме в цей день греки вирішили поставити одну з трагедій. Два хори перемовлялися між собою, і їхнє багатоголосся було настільки прекрасним, що вороги відступили. До речі, «трагедія» і «комедія» — грецькі слова. Трагедія у перекладі означає «пісня цапів». Її назвали так тому, що спочатку ці вистави виконував хор сатирів — супутників бога виноробства Діоніса. Сатири зовні дещо нагадували цапів: їх зображували вкритими шкірою, з ріжками та хвостом. Потім значення слова змінилося, і сьогодні трагедією називають жанр, в якому існує конфлікт величезної сили, що часто призводить до загибелі героя. А комедія походить від грецького слова «комос» — весела процесія селом чи містом. Такі процесії супроводжувалися сміхом і жартами.

Театр Діоніса, Афінський акрополь

Найбільшого значення культура Еллади (саме так називалася країна у давнину; греки — тільки одне з еллінських племен) набула під час правління Олександра Македонського. У 333 р. до н. е. він переміг персидського царя Дарія III, а потім вирушив з військом уздовж Середземного моря, захоплюючи все нові й нові міста: Сідон, Бібл, Тір... В Єгипті його зустрічали з радістю, бо Олександр позбавив країну від персидського гніту. Потім цар вирушив у великий похід на Персію та Індію. Сучасники Македонського згадували, що він мріяв дійти аж до кінця світу. Але ця його ідея не здійснилася. Він помер ще зовсім молодим, залишивши нащадкам величезну імперію. Вона проіснувала недовго, але сприяла тому, що грецька культура збагатилася мудрістю східних країн, а грецька мова стала універсальною мовою спілкування народів Середземномор’я. Давньогрецька мова і сьогодні вивчається у багатьох вищих навчальних закладах усього світу. Але в сучасній Греції не одна, а дві мови: кафаревуса та дімонтика. Одна призначена для навчання, літератури та офіційних виступів, друга — для повсякденного спілкування. Втім, з грецькою мовою трохи знайомий кожний з вас, оскільки у багатьох звичних словах нашої мови збереглися грецькі корені: стадіон, гімназія, гімн, фізика... Греки поділилися з нами ще одним своїм відкриттям: алфавітом. Кириличне письмо було перероблене Кирилом та Мефодієм саме з грецького (повна маячня), і багато літер в українській та грецькій мовах однакові.

У часи Середньовіччя Греція входила до складу Візантії. Це була та ж сама країна, але водночас нова: з приходом християнства та його розвитком поступово змінювалася культура. На грецьких землях виростали монастирі. Найвідоміші монастирські комплекси, що існують і зараз, — це священна гора Афон та комплекс «Метеора Монастирія», що у перекладі означає «Монастирі, піднесені до неба». Вони побудовані у XIV ст. на скелі заввишки 543 м з такими крутими схилами, що монахи могли спускатися або підніматися лише мотузковими сходами. Зараз з 11 монастирів залишилося тільки чотири, а монахи у вільний час супроводжують туристичні групи.

Гора Афон

З XV ст. країна опинилася під владою Туреччини. З того часу почалася довга і кривава боротьба за незалежність. Під час Грецької революції 1821—1829 рр. країна здобула самостійність. На початку XX ст. грекам знову довелося взятися за зброю, воюючи з турками. Грецький народ брав участь і в Другій світовій війні. Він пережив режим воєнної диктатури, реставрацію монархії, але відстояв право на демократію. Зараз Греція — республіка, головою якої є президент. На території країни проживає 10,5 млн чоловік. Грошовою одиницею з 2001 р. тут є євро.

Гора Афон (грецькою — Айон-Орос, Свята Гора) знаходиться на півострові Халкидики. Вважають, що вона перебуває під захистом Богоматері. На цій горі побудовано 20 монастирів, у яких проводяться служби мовами майже всіх народів, які належать до православного християнства. Найвідоміші з монастирів — лавра Святого Афанасія (X ст.), Хіландар (XII ст.), Зограф (XI—XIII ст.) та російський монастир Святого Пантелеймона. Всі монастирі — чоловічі. Жінок на Афон не допускають.

Іа, острів Санторіні

Неможливо уявити собі Грецію, не згадавши моря. Біля грецьких берегів воно достатньо глибоке. Наприклад, на півдні Пелопоннесу глибина сягає 4850 метрів! Звичайно, є й мілини, і прибережні зони, де можуть себе вільно почувати лише невеличкі рибальські човни. Здавна греки були чудовими мореплавцями. І сьогодні життя Греції тісно пов’язане з морем. З 2579 грецьких кораблів 984 плавають під прапорами інших країн, перевозячи різні вантажі та пасажирів. Добре розвинене й риболовство. Головні порти — Пірей, Салоніки, Елефсіс.

Ще одним з найдавніших занять греків є землеробство. Воно й не дивно: хоча обробляти землю на гірських схилах дуже важко, клімат у країні дозволяє вирощувати овочі та фрукти майже весь рік. У грудні помаранчеві та мандаринові дерева стоять у вбранні золотих плодів. Тільки встигнуть греки зібрати урожай, а вже зацвітає мигдаль та кизил, розквітають анемони. З середини березня починається посів овочевих культур. А в квітні знову час збирати плоди — черешню, вишню та абрикоси. З травня по вересень основною турботою селян стає хліб, а в жовтні — виноград. Вирощують у Греції й оливи, з яких отримують чудову оливкову олію. Її із задоволенням купують не тільки господарки, але й косметичні фірми, що виготовляють різні креми.

Монастир Мегала Метеора

Промисловість Греції також добре розвинена, особливо легка та харчова галузі, машинобудування, виробництво цементу. Ще одним джерелом прибутків є міжнародний туризм: кожного року кількість іноземців у Греції перевищує кількість самих греків. Одних кличе сюди любов до історії, інших приваблює паломництво по грецьких святих місцях, комусь до душі грецькі курорти, а дехто просто із задоволенням приїжджає до цієї гостинної та веселої країни, де музика і танці не припиняються майже цілодобово. 2004 рік для Греції — особливий, бо вона стала місцем проведення Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь спалахнув на своїй історичній батьківщині, нагадуючи і грекам, і гостям країни про велич та красу Еллади.

Науковий центр та музей технологій університету Аристотеля, Салоніки