Острів Ірландія (більшу частину якого займає Ірландська Республіка) розташований неподалік від західного узбережжя Британії. Він має довжину близько 500 км з півдня на північ та 300 км зі сходу на захід. Його береги омивають Атлантичний океан та Ірландське море. Точне походження слова «Ірландія» сьогодні вже неможливо встановити: таке воно давнє. Вчені вважають, що воно походить від імені Еріу — ірландського легендарного пророка та ясновидця.

прапор Ірландії

Ірландію часто називають Зеленим, або Смарагдовим островом, бо її казковий ландшафт розфарбований усіма відтінками зеленого кольору. Але ірландцям нібито не вистачає зелені: вони обрали той самий колір для літаків національної авіакомпанії, поштових автомобілів, сміттєзбиральних машин. Навіть шкільна форма в Ірландії зелена.

мапа Ірландії

Ірландія на мапі світу

Південно-західна частина острова вкрита горами та пагорбами, в центрі знаходиться велика низина, де можна побачити і луки, і верескові пустища, і болота. Завдяки Гольфстріму — теплій океанській течії — клімат в країні м’який та вологий. Взимку температура дуже рідко опускається нижче нуля, а влітку — піднімається вище +21° С; втім, іноді трапляються дні, коли термометр показує тридцятиградусну спеку. Завдяки цьому на острові добре себе почувають рослини з найрізноманітніших куточків світу: дуб, лавр, суничне дерево і навіть... пальми! В столиці країни, Дубліні, можна побачити дерево, вкрите квітами навіть у грудні або січні. Але розкішних дібров, які колись укривали більшу частину країни, вже нема: вони були майже цілком винищені за багатовікову історію країни. Останнім часом ірландці почали проводити цілий ряд заходів щодо збереження природи, на острові було засновано п’ять національних парків.

Ірландське взмор’я

Ірландія — країна дощів. У деяких місцевостях (наприклад поблизу Керрі) дрібний дощик не закінчується протягом 270 днів на рік. А ось сніг ірландці бачать дуже рідко.

Ріки Смарагдового острова ніколи не замерзають, деякі з них придатні для судноплавства. Найбільша річка — Шаннон. Озера мають тектонічне, карстове або льодовикове походження. Найвідоміші з них — Лох-Корріб, Лох-Маск та Лох-Рі. А ось знамените озеро Лох-Несс, хоча його назва і схожа на ірландську, знаходиться за кордоном — у Шотландії.

Фауна країни позбавлена небезпечних тварин. Тут водяться олені, більш, їжаки, лисиці, борсуки. У віддалених районах збереглися видри, горностаї та соснові куниці. Чимало перелітних птахів в’ють гнізда саме в Ірландії. Заболочені райони «окупували» деркачі, які почувають себе тут цілком вільно.

Площа Ірландії становить 70,3 тис. км². Тут мешкає близько 3,68 млн жителів. Але якщо провести всесвітній перепис населення, то ірландців виявиться набагато більше. Бо протягом століть вони виїжджали за кордон. Ірландські общини є у більшості країн світу. Зрозуміло, ірландці залишали Смарагдовий острів не заради пригод. Справа в тім, що територія країни не така вже й велика, а землі, придатної для сільського господарства, й зовсім обмаль. Крихітні ділянки не могли прогодувати всіх. Існував навіть звичай, згідно з яким син, що наслідував ферму, міг одружитися тільки після смерті батька — ділити і без того невеликі шматки ґрунту означало б вмерти з голоду. За таких умов молодшим братам часто доводилося залишатися самотніми. Тому Ірландію називали ще Островом Холостяків, а молодші сини різних кланів розсіювалися по всьому світу у пошуках власної землі та власної родини.

Ті ірландці, що залишилися на батьківщині, здебільшого працюють на підприємствах з виготовлення скла та текстилю. Троє з п’яти ірландців — мешканці міст. Цей народ славиться своєю гостинністю та веселою вдачею. Улюблені розваги ірландців — змагання коней, танці (джига та ріл), хокей на траві. Вони чудово співають (існує навіть поняття «ірландський тенор»). Національні музичні інструменти — волинка, скрипка та арфа. Ірландські скрипалі у давнину влаштовували змагання. Вони ставали один проти одного і починали грати, одночасно танцюючи. Одна мелодія змінювала іншу, доки один із суперників не падав від утоми або не відмовлявся від продовження гри. Сьогодні танець скрипалів (а також джигу) можна побачити на концертах всесвітньо відомої групи «Lord of the Dance». Серед традиційних ремесел слід відзначити плетіння із соломи та очерету, виготовлення дерев’яних предметів побуту, плетіння мережива, ткацтво. Ірландські господині чудово вишивали яскравими вовняними нитками на темному фоні або білою гладдю на полотні.

Ірландія була відома ще давнім грекам та римлянам. Люди жили на цій території майже за два тисячоліття до нашої ери. Найвідоміші предки сучасних ірландців — кельти (з IV ст. до н. е.). Вони залишили після себе легенди, гельську мову та систему законів.

Кельтська міфологія настільки незвичайна, що заслуговує на те, щоб розповісти про неї докладніше. Мабуть, жоден народ у світі не зберіг історій про те, як його предки завоювали свою країну у запеклій боротьбі з чудовиськами. А в кельтських легендах стверджується, що племена богині Дану (божества, від яких походять кельти) припливли з далеких північних островів та перемогли фоморів — одноруких та однооких велетнів. Серед дітей богині Дану особливою шаною користувалися Дагда (бог мудрості та багатства), Луг (бог, який навчив ірландців ремеслам, крім того — гравець на арфі), Гоїбніу (бог-коваль), Діан Кехт (бог-лікар) та Огма (поет та провидець). Жерці кельтських богів звалися друїдами. Вони одночасно були і суддями, і вчителями, і провидцями. Друїди жили у священних дубових гаях, куди звичайні люди не мали права навіть заходити. Збереглися легенди про ті надзвичайні сили, якими володіли друїди. Розповідають, що вони переміщали силою волі великі скелі з місця на місце, могли легко викликати бурю, ходити по воді...

Найвідоміша з ірландських саг — «Викрадення бика з Куальнге»

Найвідоміша з ірландських саг — «Викрадення бика з Куальнге». Вона присвячена Кухуліну — легендарному герою, який прославився багатьма подвигами: один бився проти цілого війська, щоб захистити рідну землю, вбив собаку-чудовисько, побував у потойбічному світі, де його полюбила чарівниця Фанд.

Кельтські вірування були дуже жорстокими: в жертву богам приносили людей. Але одночасно вони сприяли тому, що племена почували себе одним цілим. Представники різних кланів дотримувалися не тільки звичайних законів, а ще й гейсів — табу. Вони були індивідуальними. Наприклад, герой Кухулін ніколи не повинен був їсти м’ясо собаки, був зобов’язаний тримати слово і завжди допомагати жінкам. Гейси героїв саг дуже часто порушуються, що призводить до неминучого покарання з боку богів.

Кельти жили кланами. Кожен клан обирав вождя, який вирішував найважливіші для всієї общини питання. Коли в клані або поміж кланів виникала свара, за справу бралися брегони (судді) — професійні знавці законів, які за платню тлумачили заплутані ситуації і виносили рішення. Про кланову систему ще й досі нагадують ірландські прізвища. Вони починаються або з «Мак» (Мак-Доналд), або з «О» (О’Ніл). Перший префікс означає «син», другий — «онук». Тобто Мак-Доналд — це «син клану Доналдів», а О’Ніл — «онук клану Ніл». Кельти привезли до Ірландії одну з найцікавіших порід собак — ірландського вовкодава. Цих велетнів використовували для полювання на крупного звіра (ведмедя, вовка, оленя) та охорони селищ. Вони залишили нащадкам і знаменитий кельтський орнамент, що нагадує нескінченне мереживо, серед якого можна побачити фантастичні фігури. Ці візерунки, за віруваннями кельтів, охороняли людину від нечистої сили.

Собор Святого Патріка

У дохристиянський період Ірландія була поділена на невеликі королівства — туати. Вони то ворогували між собою, то утворювали союзи для нападів на римлян. У V ст. нашої ери до Ірландії прийшло християнство. Нову віру приніс на Зелений острів святий Патрік, який і досі вважається покровителем країни. Із ним пов’язано багато легенд. Найвідоміша з них розповідає про те, що святий Патрік вигнав з Ірландії усіх змій. І дійсно: на острові немає жодної змії. На тому місці, де Патрік хрестив ірландський народ, побудовано церкву. А до Гори Патріка, де він провів у молитві 40 днів та 40 ночей, в останню неділю липня паломники приходять босоніж, виказуючи повагу до святого.

Ірландці надавали великого значення захисту від надприродних істот. За їхніми віруваннями, окрім людини, в світі існує безліч інших створінь. Наприклад, сіди — народ, що живе у камінні та в пагорбах. Жоден ірландець не піде вночі через пагористу місцевість: це смертельно небезпечно. Вночі сіди можуть вбити людину, що зайшла до їхніх володінь. Інша надприродна істота — баньши. Вона має вигляд жінки та своїм стогнанням пророкує смерть.

Після прийняття християнства Ірландія почала швидко розвиватися. По території Ірландії швидко поширювалися монастирі, що стали осередками знання, науки та мистецтва. Провідна роль церкви у впровадженні культури відчувається й досі: вважають, що найкращі вчителі — це священики.

замок Гарлек

З кінця VIII ст. Ірландію спіткало лихо: прибережні міста почали грабувати вікінги. Людей вивозили на кораблях і продавали в рабство. Тільки через два століття ірландські клани об’єдналися і на чолі з першим королем Ірландії, Бороїме Бріаном, у битві при Клонтарфі (1014 р.) розгромили вікінгів. З XII ст. на береги Ірландії почали висаджуватися англійські феодали. Вони побудували на північно-східному узбережжі низку поселень під назвою Пейн — «Загорода». Племена, єдність яких скінчилася вже давно, після загибелі Бріана не змогли витіснити англійців з острова. Почалася колонізація, по завершенню якої поміщиками стали англійці, а ірландцям була відведена роль їхніх холопів. Після того як офіційною релігією Англії було визнано протестантизм, ірландцям, які залишились католиками, доводилося особливо важко. У XVI ст. Ірландія стала фактично колонією Англії. Почався довгий період боротьби за незалежність. Але до XX ст. країна була «городом» та «пасовиськом» Великої Британії. Незалежною вона стала лише у 1949 р. Грошовою одиницею в країні є ірландський фунт.

Одна з вулиць Дубліна

Ніхто ще точно не підрахував, але Ірландія може претендувати на перше місце серед європейських країн за кількістю замків. На Зеленому острові їх безліч: лише в графстві Клер — близько 200. Щоправда, на відміну від інших країн, де замками пишаються, ірландці дивляться на них з сумом: більшість фортець була побудована англійцями під час колонізації Зеленого острова. Збереглися й інші історичні пам’ятки: монастирі V—XII ст. (Глендалох, Келсе та інші), романські церкви Клонмакнойс та Клонферт, готичний храм Святого Патріка в Дубліні, багато палаців та особняків. Найдавніші споруди в Ірландії знаходяться в Нью-Грандж. Цей комплекс монументів, за даними вчених, майже на 500 років старший за єгипетські піраміди і набагато давніший за Стоунхендж. На північ від Ольстера знаходиться Дорога Гігантів. Базальтові колони заввишки 10 м у формі багато кутників стоять настільки близько одна до одної і настільки рівно, що здаються творінням людських рук. Але вони — каприз природи.

Ньюгрейндж

Столиця Ірландії зветься Дублін (916 тис. мешканців). Вона побудована на місці рибальського селища Дов Лінн («Затока Чорна»), Англійці звели тут міцну фортецю, що збереглася і зараз. Через місто протікає ріка Ліффі, яка ділить його на дві частини, зв’язані між собою десятьма мостами. Ліффі зовсім не схожа на ріки великих міст: вода в ній чиста, і тут навіть водиться риба. Більшість видатних місць Дубліна знаходиться на південному березі ріки, але й на північному є декілька красивих будівель. Це і митниця, побудована в 1780 р., і чотири будинки Суду, спроектовані архітектором Джеймсом Гендоном. До списку головних прикрас Дубліна входить готична церква Крайст черч, собор Святого Патріка, головна вулиця міста — Графтон-стріт.

пагорб Тара

Маленька Ірландія подарувала світові чимало великих людей. Тут народилися Джонатан Свіфт, Оскар Вайлд, Джеймс Джойс, Джордж Бернард Шоу, Вільям Баталер Йєтс, Семюел Беккет. Вона навчила весь світ вірити в Маленький народець — фей та сідів, танцювати джигу та готувати ірландське рагу. Кажуть, що той, хто один раз побачив Смарагдовий острів, уже ніколи його не забуде. І обов’язково сюди повернеться. А це — свідоцтво того, що маленька Ірландія — країна з великим серцем.

комплекс Бру-на-Бойн