Республіка Ліберія відома як перша незалежна держава в Західній Африці. Її територія простяглась майже на 580 км вздовж Атлантичного океану. На північному заході країна межує із Сьєрра-Леоне, на півночі — з Гвінеєю, а на сході — з Республікою Кот-д’Івуар.
прапор Ліберії
Площа Ліберії становить 111,4 тис. км2. Більшість країни розташована на прибережній низинній рівнині, місцями заболоченій. Чимдалі від узбережжя, тим більше зустрічається пагорбів, які на півночі переходять у Леоно-Ліберійське узвишшя з окремими горами. Найвищою серед них вважається гора Німба (1752 м). На її схилах міститься єдиний у Ліберії заповідник для збереження рідкісних місцевих рослин.
мапа Ліберії
Клімат у Ліберії тропічний, вологий. Середньомісячні температури тут не нижче 24° С. Опадів випадає багато. Навіть усередині країни їхній показник становить 1500—2000 мм на рік. А поблизу Атлантичного узбережжя він ще більший — 5000 мм.
Численні річки Ліберії короткі, але повноводні. Серед них найбільше значення мають Мано, Лоффа, Сент-Пол, Сент-Джон, Сесс і Каваллі. Усі вони є несудноплавними, бо мають велику кількість порогів.
Ліберійці
Близько третини території Ліберії вкрито густими вічнозеленими вологими тропічними лісами. Тут ростуть дерева, що дають дорогоцінну червону і палісандрову деревину; гевея, винна та олійна пальми. Ближче до кордону з Гвінеєю ліси переходять у савану з високою травою. На цьому тлі деінде височать акації та баобаби. На узбережжі ростуть мангрові ліси.
У лісах Ліберії зустрічається велика кількість комах, від термітів до страшної мухи цеце. Тут також живе багато змій, мавп. А в саванах водяться буйволи, антилопи, кабани, леопарди. Прибережні води багаті на рибу. Все це розмаїття дбайливо зберігається в Національному парку Сало та лісових заказниках.
До початку XIX ст. історія Ліберії майже не відома. Фактично вона починається з 1821 p., коли на територію країни почали прибувати звільнені раби із США і утворили тут поселення. У 1839 р. вони об’єдналися, а у 1847 р. започаткували власну республіку, яку назвали Ліберією, тобто країною Свободи. Конституція цієї держави повністю копіювала Конституцію США. Втім, у Ліберії довгий час панівну роль відігравали переселенці з Америки та їхні нащадки. Саме вони обіймали керівні посади в державному адміністративному апараті й економіці. Так тривало до 1980 p., аж поки незадоволені таким становищем корінні африканці не здійснили державний переворот. До влади прийшли представники різних політичних угруповань, організованих за етнічною ознакою.
У 1986 р. завершився перехід Ліберії до громадянського правління. У 1989 р. Національний патріотичний фронт почав збройну боротьбу з військами уряду. За допомогою міжафриканських сил у 1990 р. тут було створено перехідний уряд, проте боротьба супротивних політичних сил тривала. У 1993 р. між ними була підписана угода про припинення вогню, створення трьохпартійного перехідного уряду й проведення вільних виборів.
Монровія - столиця Ліберії
Сучасна Ліберія має республіканську форму правління. Державу й уряд очолює президент, а законодавча влада належить двопалатному парламенту.
Офіційною мовою визнана англійська.
озеро Пісо
Столицею держави є великий морський порт Монровія з населенням 668 тис. чоловік. Вона була заснована в 1821 р. першими переселенцями і названа на честь президента США Джеймса Монро. Інше велике місто — Б’юкенен — великий порт і центр плантацій гевеї.
Грошова одиниця — ліберійський долар.
водоспади Кпа-Таве
Населення країни становить 3,2 млн чоловік. Тут мешкають понад 20 різних народностей. На півночі живуть племена кпелле, лома, ваі, дан та інші, які говорять мовою манде. Північ належить племенам кру, гребо, мано, кран, гере, що належать до гвінейської мовної групи народів. Колишні господарі країни, які народилися від змішаних браків представників місцевих племен і колишніх американських негрів-рабів, нині становлять близько 2 % населення. Крім того, у Ліберії живуть 5 тис. ліванців, близько 3 тис. американців США, 1 тис. англійців тощо.
мис Маунт
20 % населення є прибічниками ісламу, 10 % — християни, решта визнає різні місцеві вірування.
Ліберія — аграрна країна з гірничодобувною промисловістю, що тільки розвивається. Країна багата на залізну руду, алмази і золото. Основні сільськогосподарські культури — це гевея, кава, какао. Розвивається скотарство. У лісах заготовляють цінну деревину. У прибережних районах займаються рибальством. Будуються лісопильні, нафтопереробні, харчосмакові, цементні та інші підприємства.
Торговий морський флот Ліберії посідає перше місце у світі за тоннажем. Проте внаслідок низьких податків під прапором Ліберії плаває багато суден інших країн. Держава експортує залізну руду, каучук, деревину, алмази, золото, каву, какао.
карликові бегемоти