Своє «місто лева» має і барвиста пряна Азія. Розповідають, що один індійський принц, ступивши на берег невідомого острова, зіткнувся з дивною істотою, схожою на царя звірів. І ця земля була названа Сінгапуром, «містом лева». Химерна істота з лев’ячою головою та риб’ячим хвостом нині застигла в скульптурі і вітає гостей південноазіатської країни Сінгапур, яка майже повністю вписується в межі однойменного міста. Сьогодні Сінґапур — осередок високих технологій, банківської справи і торгівлі. Проте з-за хмарочосів, супермаркетів та ділових центрів все ж таки визирає справжня Азія, яка примружує очі на сонці і сплітає різні культури, релігії, традиції в химерний візерунок.
прапор Сінгапуру
Один порівняно великий острів, майже повністю зайнятий столицею, та 58 зовсім крихітних — от і весь Сінґапур. Колись на його рівнинах та пагорбах розквітала тропічна природа, а нині квітне цивілізація. Мангрові зарості вздовж узбережжя, а також шматочки вологих лісів і буйнолисті парки на головному острові натякають на колишнє природне розмаїття. На менших островах природа збереглася краще. Морське дихання пом’якшує вологий тропічний клімат і відганяє спеку (тут рідко буває вище +27° С).
мапа Сінгапуру
Загальна площа країни становить 648 км2. Усього один кілометр Джохорської протоки відділяє Сінгапур від материка, від Малайзії, а широка Малаккська протока — від Індонезії. Мешканці «левиного острова» цілком можуть потрапити до Малайзії пішки, через міст. Проте зв’язки Сінгапуру з материком набагато старші за цей міст. Острів, розташований на морському шляху з Індії до Китаю, не міг не привернути уваги давніх купців. До того як ці місця назвали Сінгапуром, острів був відомий під назвою Тумасік («морське місто», «порт»). Тут жили малайці, які займалися риболовлею і торгівлею. У XIII ст. виникло місто Сінгапур, засноване нащадком правителів імперії Шривіджая — тим самим принцом, який побачив лева. У середині XIV ст. квітучий острів був розгромлений яванською державою Маджапахіт, і довгі століття потому, переходячи із рук в руки, залишався в занепаді. Коли сюди на початку XIX ст. висадилися британці, тут жило всього кілька мирних рибальських родин, багато піратів та грізна «армія» пацюків. Нова історія Сінгапуру почалася з 1819 р. і пов’язана з іменем британського губернатора Стемфорда Раффлза, який заново заснував тут місто, перетворивши забутий острів на великий порт. Він придумав давати винагороду за кожного вбитого пацюка, а згодом запропонував виділити окремі квартали для малайців, китайців та індійців, аби уникнути етнічних непорозумінь. Вдячні мешканці Сінгапуру звели пам’ятник улюбленому губернатору Раффлзу, який став для них справжнім героєм. Вони присвоїли його ім’я своєму найдорожчому розкішному готелю.
Сінгапур — великий порт Південно-Східної Азії
У 1824 р. Сінгапур став британською колонією. Він бурхливо розвивався, адже нова влада подарувала йому статус вільного порту і взагалі принесла сюди багато прогресивного. За часів Другої світової війни Сінгапур перебував під владою Японії і називався Сьонан. У вересні 1945 р. було поновлено британське правління. У 1959 р. Сінгапур здобув статус «самоврядної держави» у складі Британської Співдружності, через чотири роки приєднався до Федерації Малайзія, що звільнилася від англійського панування. У 1965 р. Сінгапур політично відокремився від материка і став незалежною республікою з парламентською формою правління. Країна ввійшла до ООН, Співдружності, очолюваної Великою Британією, та до інших організацій.
Панорама міста
Сінгапур вдало використав британське підґрунтя і швидко став азіатським «економічним левом», квітучою державою з рівнем безробіття лише два відсотки. Тут побудували метро, комфортні готелі, за рівнем комп’ютеризації Сінгапур останніми роками посідає друге місце в Азії, поступаючись лише Японії. Його мешканці, обвішані мобільними телефонами, не «опускаються» до роботи в сільському господарстві (хоча під щедрим азіатським сонцем багато чого могло б вирости). Вони займаються банківською справою, торгівлею, туризмом і комп’ютерами, рік у рік збільшуючи експорт електроніки, а майже всі продукти харчування їм постачає Малайзія. Доводиться експортувати навіть питну воду, проте для Сінгапуру це дрібниці, які не впливають на добробут населення. Країна не має корисних копалин, але має добре організовану нафтопереробну і хімічну промисловість, яка хоч і відстає від радіо- та електротехнічної галузі, але приносить відчутні прибутки (грошовою одиницею країни є сінгапурський долар).
Ратуша в Сінгапурі
Не забуває Сінґапур і своєї давньої назви Тумасік, цей острів і нині є одним із найбільших за вантажообігом світових портів. За рік «місто лева» приймає іноземців більше, ніж має власних жителів. Сінгапур постає перед ними як дуже сучасне місто, яке хизується найновішими технологіями й комфортабельними апартаментами. Оскільки гостей та ділових партнерів доводиться приймати часто, країна має виглядати якнайкраще, адже будь-кого зустрічають по одежині. І її «одежина», тобто вулиці, вражають чистотою та охайністю.
В Сінґапурі проголошено справжній культ чистоти. Його порушники мають сплачувати величезні штрафи. Куріння в громадських місцях, кинуте в неналежному місці сміття і навіть жування гумки може сильно зашкодити гаманцю і місцевого жителя, і гостя. А що вже казати про такі злочини проти природи, як убивство птаха або використання автомобіля, що викидає в атмосферу надмірну кількість шкідливих речовин.
Любителів пройтися по магазинах вражає головна торговельна вулиця країни Орчард-роуд, справжній рай для покупця. Тут стає зрозумілим, чому торгівля є базаю сінгапурської економіки і чому країну називають базарною площею світу. Тут є майже все. Окрім хіба що звичайної жувальної гумки, що знаходиться під забороною. Купити її в Сінгапурі практично неможливо.
Індуїстський храм у Сінгапурі
Гуляючи «містом лева», вдивляючись в обличчя людей, можна відчути, що це Азія в мініатюрі. Англійська, китайська, малайська, тамільська (південноіндійська) — так багато державних мов у маленькому Сінгапурі. Буддизм, конфуціанство, мусульманство, індуїзм — так багато в ньому релігій. Та й народу в ньому живе чимало, понад три мільйони чоловік: китайці (77 %), малайці (15 %), індійці (6 %) та ін. Кожна етнічна спільнота поважає іншу і намагається дотримуватися своїх традицій. У Сінгапурі бережуть три основні етнічні райони, що дісталися в спадок від губернатора Раффлза. «Чайна-таун» («Китайське місто») вмить переносить мандрівника до Піднебесної — велика кількість дзеркал (проти злих духів), загнуті кути дахів, витончені буддійські храми, цілющі вина й мазі, продаж «щасливих» давніх висловів... А квартал Серагун — то маленька Індія. Аромати прянощів, пісні під ситару, гнучкі жінки в сарі з квітами у волоссі — все це так нагадує велику Індію.
золоті орхідеї
Дух мусульманства охороняє Араб-стріт, де живуть малайці. Тут пахне кавою, височать гордовиті мечеті, під час намазу всі мешканці, як один, прямують до них, залишаючи свої магазинчики відчиненими. Проте згадані квартали не є цілком відокремленими. В країні все переплелося, і храми однієї релігії раптом з’являються в «чужому» для себе кварталі.
День народження китайського Мавпячого бога, християнське Різдво, мусульманський Рамадан, індійське свято Вогню — сінґапурський календар доброзичливо збирає головні свята всіх своїх релігій. Гостей країни особливо шокує індійське свято «Тайпусан», коли фанатично віруючі люди на честь бога Шиви протикають тіло та обличчя голками й ножами. Що більше болю вони собі завдають, то більше щастя подарує їм грізний Шива наступного року.
Адміністративний корпус Наньянського технологічного університету
Сінгапур може запропонувати і цілком європейські види — крикетні майданчики та супермаркети, нічні клуби та сучасні атракціони. А сінгапурський зоопарк є найкращим місцем для відпочинку з дітьми. Подих затамують не тільки вони, а і їхні батьки, побачивши тварин, зокрема хижаків, без усіляких кліток (замість них — природні бар’єри). А коли на Сінгапур впаде ніч, зоопарк запропонує взяти участь в атракціоні «Нічне сафарі», де можна побачити диких звірів під час полювання (звісно, цілком безпечно для відвідувачів). Чарівним місцем є й сінгапурський парк орхідей, а також розташовані на острові Сентоза парк метеликів, музей коралів, музей «Лики Сінгапура», найбільший в Азії тропічний океанаріум.
Символ Сінгапуру — міфічний персонаж Мерлайон («напівриба-напівлев»)
У парку орхідей пропонують цікаві сувеніри — золоті орхідеї, в прямому розумінні цього слова. На квітку наноситься шар золота, і відвідувач отримує згадку про Сінгапур, яка ніколи не зів’яне. Ця квітка нагадуватиме йому про левиний острів — маленьку, але впевнену в поступі країну, де органічно переплелися схід і захід.
Район Букіт-Баток