Країна древніх вулканів та квітучих річних долин, країна вічної весни — так називають Руанду романтики. Вона може похвалитися дуже рідкісними гірськими горилами, екзотичними шерстокрилами, найкрасивішим озером серед Великих Африканських озер та значними кавовими плантаціями. Однак Руанда не може похвалитися тривалим спокоєм на своїх мальовничих просторах, де багато років поспіль лунають постріли і панує етнічна ворожнеча. Як наслідок — країна не може похвалитися й пристойним рівнем життя своїх мешканців.

прапор Руанди

Тутсі — найвищий народ на планеті, а пігмеї, навпаки, найнизькоросліші. Цікаво, що доля звела їх на одній території. При діалозі представників цих народів, хоча й виникнуть певні труднощі (комусь доведеться нахилятися а комусь задирати голову), проте не буде мовного бар’єру — і пігмеї, і тутсі сприйняли мову третьої етнічної групи — хуту. Ця мова кіньяруанда (корунді) разом із французькою має статус державної.

мапа Руанди

Руанда — маленька країна у Східній Африці. Як і сусідня Бурунді, вона виснажена протистоянням племен тутсі й хуту (нині вони становлять тут відповідно 9 та 90 % від загальної кількості населення). Хоча якщо хто й міг би претендувати на панування в державі, так це пігмеї тва, які були першими мешканцями цих земель. Проте пігмеїв залишилося зовсім мало, вони живуть у лісах і становлять не більше 1 % населення в Руанді і Бурунді.

народ Тутсі

Набагато пізніше за пігмеїв тут розселилися хуту, а останніми прийшли тутсі. Це не завадило їм як більш розвиненим підкорити хуту. В XVII ст. тутсі заснували держави, в яких землероби хуту мали статус кріпосних. В кінці XIX ст. Руанда і Бурунді у складі Руанди-Урунді увійшли до Німецької Східної Африки. Руандійські монархи (тутсі) мали гарні стосунки з німцями, а потім і з бельгійцями, які керували територією після Першої світової війни. У 1962 р. Руанда стала незалежною республікою на чолі з президентом, і до влади прийшли хуту. З перших днів їхнього правління конфлікт між племенами загострився. Етнічні погроми змусили багатьох тутсі тікати до Уганди, Бурунді, Конго. Влада Руанди оголосила їх іноземцями і не дозволила повертатися. Проте вони та їхні діти намагалися повернутися — заради помсти та встановлення справедливості. У 1990 р. тутсі, створивши Руандійський патріотичний фронт (РПФ), вдерлися з Уганди на колишню батьківщину. їхні методи, як і в супротивників, були далекі від дипломатичних. Теракти, репресії, нові хвилі біженців, злість і кров — Руанда (у співавторстві з Бурунді) вписала найбільш сумні сторінки до книги сучасної історії. У 1993 р. в Танзанії було підписано Арушську угоду про налагодження стосунків тутсі й хуту та про створення перехідного уряду (і в Руанді, і в Бурунді) з представників обох народностей. Проте через кілька місяців громадянська війна в Руанді спалахнула з новою силою. В липні 1994 p., коли РПФ заявив про свою перемогу і почав формувати перехідне правління, понад чверть населення значилося загиблими або біженцями.

Втім, на сьогодні Руанда є найбільш густонаселеною країною Африки (302 чоловіки на км²). На території 26,3 тис. км² мешкають близько 8 млн чоловік, кількість населення зростає швидкими темами — до 4 % на рік. Поступово повертаються з таборів біженці, сподіваючись, що нетривкий мир буде збережено.

Руанда є членом ООН, Організації африканської єдності, Організації експлуатації та розвитку басейну р. Кагери. Більше за всіх фінансово їй допомагають США та Бельгія. Це було особливо необхідно в середині 1990-х років, щоб привести до тями економіку, реанімувати руандійський франк та дати роботу голодуючому населенню.

Бананова фірма

Якби не постійні війни та розруха, що їх супроводжує, Руанда могла б мати славу кавової імперії і потрапити до туристичних буклетів. Тут, у «країні вічної весни», середньорічна температура становить +23° С, субекваторіальний клімат (завдяки значним висотам над рівнем моря) м’який. Країну перетинають річки з дивовижно красивими долинами, вона майже ніколи не знала засух. Територія Руанди — це розчленоване плоскогір’я (середня висота — 1500 м), що на сході знижується до озера Ківу. На заході розташувався гірський хребет Вірунга з найвищою точкою країни — давнім потухлим вулканом Карі-симбі (4507 м). Уздовж східних та південних кордонів тягнеться ланцюжок невеликих озер. Річки, що їх з’єднують, зливаються у стрімку Катеру — найбільшу в країні річку, що є витоком Нілу.

Озеро Ківу, частина акваторії якого належить Руанді, визнане найкрасивішим серед Великих Африканських озер. Крім того, це єдине озеро на континенті, вільне від крокодилів. Вони не можуть там жити через значну кількість розчинених у воді природних газів (метану та ін.). З цієї ж причини немає в ньому й небезпечних для людини мікроорганізмів та паразитів. Окрім цього, озера, звертають на себе увагу два красиві національні парки. Парк Кагера відомий шерстокрилами, а в національному парку в горах Вірунга живуть дуже рідкісні гірські горили. У світі їх залишилося всього 650, з них приблизно 300 — в Руанді.

Колись уся територія країни була вкрита густими тропічними лісами, що збереглися лише на схилах Вірунги. Тепер більша частина плоскогір’я — це вторинні савани та орні землі. Понад 90 % населення зайнято у споживчому сільському господарстві й на своїх земельних наділах використовує стару добру мотику, вирощуючи квасолю, маніок, кукурудзу, батат та ін. Головні експортні культури — кава сорту «арабіка», чай, піретрум. З продуктів тваринництва на експорт іде шкірсировина.

Національний танець

Хоча Руанда — країна аграрна, тут практично немає звичних для нас сіл. Найпоширеніша форма заселення територій — сімейний хутір. Виглядає він так: на вершині пагорба розмістилася невелика конусоподібна хатина із жердин, а сільськогосподарські угіддя розташовуються на схилах. Хатини будують на каркасі, опорні стовпи неодмінно розписують геометричним орнаментом. Будинок із цегли — досить рідке явище для сільської місцевості. Будівлі європейського типу є тільки в небагатьох великих містах, найбільше і найсучасніше з яких — столиця Кігалі, де мешкають 238 тис. жителів.

Долина ріки Ніл у Руанді

Найпоширеніший вид прикладного мистецтва в Руанді — плетіння. З папірусу або волокон пальми рафії народні майстри плетуть циновки, корзини та інші вироби. Традиційно все це прикрашається геометричними візерунками білого, чорного та червоного кольорів.

Горилли в Руанді — одна з принад для туристів

Руанда має запаси олов’яної руди, вольфраму, в незначній кількості — золота, берилію та ін. Починають одужувати розбиті війною невеликі промислові підприємства з переробки сировини та виробництва товарів народного споживання.

Маршрутки в Кігалі

Гострим залишаються в Руанді питання охорони здоров’я — дошкуляють численні хвороби при дефіциті лікарів. Навчальних закладів вистачає, але початкові школи відвідують менше 60 % дітей відповідного віку, а 40 % дорослого населення неписьменні. Проте й ті, хто не читає газет, розуміють, як важливо для обох ворогуючих народів утримати дорогоцінний мир у спільному домі.

Жінки тва з традиційною керамікою