Мексиканські Сполучені Штати — держава, яка розташована в північній частині перешийка, що з’єднує Північну та Південну Америки. На заході узбережжя країну омивають води Тихого океану та Каліфорнійської затоки, на сході — Карибське море та Мексиканська затока. Найближчими сусідами Мексики є Гватемала та Беліз, що лежать на півдні від неї. Країна складається з 31 штату та одного федерального округу. Зразком для федеративної системи Мексики стала система Сполучених Штатів Америки.

прапор Мексики

Більшу частину країни займає поплямоване великими западинами-больсонами Мексиканське нагір’я, що на півночі переходить у високі рівнини та плато. Зі сходу, заходу та півдня їх оточують гори. Ширина системи Західна Сьєрра-Мадре сягає 160 км, а її висота місцями перевищує 3000 м. Ці гори вважаються одними з найбільших і складних для подолання в Західній півкулі. Тривалий час усі дороги прокладали таким чином, щоб обминути сувору перепону. Тільки в 1961 р. нова лінія залізниці та одна автомобільна дорога з твердим покриттям пройшли ділянками, які раніше вважалися неприступними. А от Східна Сьєрра-Мадре помежована багатьма зручними шляхами. Серед них — знамените Панамериканське шосе. Плато Герреро та Оахака (Південна Сьєрра-Мадре) являє собою складну мішанину глибоких улоговин та крутих схилів. Воно спускається до перешийку Теуантепек, що розмежовує води Мексиканської затоки і Тихого океану (висота — всього 240 м, а ширина — 210 км).

мапа Мексики

Мексика на світовій мапі

На території Мексики розташований ще хребет Поперечна Вулканічна Сьєрра, утворений конусами вулканів, що майже злилися один з одним. Серед них — найвищі піки Орісава (Сітлальтепетль, 5610 м), Попокатепетль (5452 м), Істаксіуатль (5286 м), Невадо-де-Толука (4392 м), Малінче (4461 м), Невадо-де-Коліма (4265 м). Хребет стрімким уступом обривається до тектонічної западини ріки Бальсас. Це — майже пустельний район. Найбільша водна артерія Мексики Ріо-Ґранде та її притока Кончос — єдині річки, які протікають на півночі цієї місцини. Взагалі більша частина північного узбережжя є пустелею.

Ландшафт у пустелі Сонора

Політичне та економічне життя Мексики зосереджено на крайньому півдні нагір’я, в так званому Центральному районі (це сьома частина території держави). Саме тут знаходиться столиця країни Мехіко, в якій мешкає 15,3 млн людей (а разом з федеральним округом населення мегаполісу становить майже 22 млн чоловік). У цій місцевості багато улоговин, які дренуються ріками, що впадають до Атлантичного чи Тихого океанів. Виняток становить тільки улоговина Мехіко (довжина її — 80 км, ширина — 50 км). Колись вона мала п’ять неглибоких озер з болотистими берегами. Пізніше їх осушили, щоб побудувати тут столицю держави.

Майже для половини території Мексики характерний субтропічний та тропічний клімат. Північна зона та частина Центрального нагір’я є засушливими; далі на південь кількість опадів постійно зростає. На рік тут випадає 580—890 мм вологи. Але достатньою кількістю дощів можуть похвалитися хіба що штати Веракрус, Табаско та Ч’япас (узбережжя). Більша частина опадів у країні припадає на літо, а ось зими тут переважно сухі. Температура повітря і рослинність різних областей великою мірою залежать від висоти над рівнем моря. Так званий пояс спеки розташований на висоті приблизно від 600 м, помірний — лежить над ним (до 1850 м), а «холодні землі» ще вище — на висоті від 3950 до 4450 м. Сезонні коливання температур не дуже значні (близько 8°С); виняток становлять тільки райони крайньої півночі. Зате протягом доби перепади великі, і в гірській місцевості вночі можна добряче змерзнути. У низинах поблизу Каліфорнійської затоки літо довге та спекотне, температура тут у цю пору не буває нижчою +27° С.

У Мексиці знаходиться найдовша у світі підводна печера — Нахоч-На-Чич. Її довжина сягає 20 км.

Оскільки на півночі Мексики дощі йдуть рідко, рослинність тут представлена переважно мескітовими деревами, юкою, кактусами та колючим саркобатусом черволистним. Нижні схили Сьєрра-Мадре вкриті злаками, низькорослими вербами та тополями, поодинокими дубами. Гори півострова Каліфорнія «одягнені» в соснове рідколісся, а на західному узбережжі вас зустрінуть хіба що кактуси, мескитові дерева та чудернацька фук’єрія колончаста. Ця рослина, яка наче зійшла зі сторінок фантастичного оповідання, схожа на гігантську перевернуту догори ногами моркву. Її товстий стовбур має заввишки близько шести метрів.

В жилах переважної більшості мексиканців тече індіанська кров

Далі на південь чагарникові зарості чергуються з рідкотравним злаковником та савановим рідколіссям. Там, де випадає значна кількість дощів, болотисте узбережжя вкрите густими тропічними джунглями та вологими саванами. Штат Табаско, південь штату Юкатан та північні схили гір Ч’япас багаті на вологі тропічні ліси. Північ Юкатану зустріне приїжджих напівлистопадними тропічними лісами, чагарниками та злаковниками. Чимало тут різних видів агав.

Храм Чака поблизу міста Кабах

На півдні Мексики рослинність істотно змінюється залежно від висоти місцевості над рівнем моря. Спекотна зона — царство густих напівлистопадних лісів. У помірному поясі ростуть численні субтропічні вічнозелені породи, що їх поступово витісняють дуби та інші широколисті листопадні дерева. Холодний пояс починається із сосново-дубових лісів. На висоті близько 3050 м їм на зміну приходять сосново-ялицеві ліси, а між ними та сніговою лінією розкошують альпійські луки.

Нині на території Мексики мешкає приблизно п’ята частина всього населення Латинської Америки. У 2004 р. тут проживало 104,96 млн чоловік. Перші сліди перебування людини на цих землях датуються XX тисячоліттям до н. е. Найдавніша з відомих розвинених культур Мексики, ольмекська, процвітала в XII—V століттях до н. е. Її культурні, політичні та соціальні традиції мали великий вплив на розвиток цивілізацій IV— IX століть н. е. Серед них — культури тотонаків, Теотіуакана, сапотеків. Але найбільше туристів приваблюють пам’ятки, залишені цивілізацією майя. Складна релігійно-міфологічна система, загадкові ієрогліфи, витончене декоративне мистецтво, розвинена архітектура та скульптура хвилюють людство й досі. Не вщухає зацікавленість і науковими досягненнями представників зниклої держави. їхні знання в астрономії, математиці, майже ідеальний календар досі здаються чимось майже фантастичним. Але майя в IX—X століттях були підкорені завойовниками з півночі тольтеками. Прибульці створили власну державу зі столицею Толлан (сучасна Тула). Майя-тольтекська країна проіснувала на півострові Юкатан досить тривалий час; головним містом її в XI столітті стало величне Чичен-Іца, а після його зруйнування (XII ст.) правителі перебралися в Майяпан. Але й тольтекам довелося скоритися північним кочівникам ацтекам. У 1325 р. на острові посеред озера Тескоко завойовники заснували суворий Теночтітлан, на місці якого свого часу виникла сучасна столиця. Ацтеки за короткий час створили своєрідну імперію, зробили війну своїм культом і почали практикувати масові людські жертвоприношення.

До того як на території цієї держави з’явилися іспанці, населення Мексики становило від 4,5 млн до 25 млн чоловік (за різними оцінками). Індіанці належали до семисот племен, які розмовляли стома мовами та діалектами. У той час величезною територією правив сумнозвісний імператор Монтесума.

Занепад ацтекської цивілізації почався з 1511 p., коли біля півострова Юкатан загинув іспанський корабель. Врятуватися пощастило тільки одній людині — Хероніму де Агілару. Він довго жив серед ацтеків, добре вивчив їхню мову. А вісім років по тому саме де Агілар став перекладачем в експедиції Ернана Кортеса. Цілеспрямоване завоювання Мексики почалося в 1517 p., і країна на три століття стала колонією. Завойовники швидко винищили існуюче суспільство, так що в 1605 р. тут залишилося менше мільйона жителів. Кількість населення відновилася лише через двісті років! А от швидке зростання чисельності мексиканців почалося тільки після Другої світової війни. На долю Мексики випало багато потрясінь і навіть національна катастрофа. У 1847 р. у війні з США країна втратила майже дві третини власної території, тобто ті землі, на яких розташовані нинішні південноамериканські штати Арізона, Каліфорнія, Колорадо, Невада, Нью-Мексико, Техас, Юта. Незалежність була проголошена в державі ще в 1810 p., але доводити своє право на неї і відбудовувати зруйновану економіку довелося впродовж десятиліть... З 1824 р. країна стала федеративною республікою — Мексиканськими Сполученими Штатами. Головою держави є президент, а законодавча влада належить Національному конгресу, що складається з палати депутатів і сенату. Країна пережила кілька криз; у 1982 р. лише завдяки позикам, що їх надали США та міжнародні фінансові організації, Мексика була врятована від банкрутства. На сьогодні економічне становище держави є досить стабільним.

Одна з площ Мехіко

Нині країна є найбільшою іспаномовною державою світу; більшість її населення становлять метиси (нащадки від шлюбів іспанців чи італійців з місцевим населенням). Крім того, тут мешкає невелика кількість італійців, іспанців, японців та китайців.

Місто Акапулько

Чверть населення Мексики постійно проживає невеликими громадами (менше 2500 чоловік) і вважається сільським. Понад 100 тис. селищ узагалі налічують менше чотирьохсот осіб. Три чверті громадян є міськими жителями. Великих агломерацій у країні небагато. Це — Мехіко, Ґвадалахара (3,3 млн чоловік) та Монтеррей (3 млн жителів). Однак у них мешкає близько чверті всіх мексиканців.

До великих міст країни належать також Сьюдад-Хуарес (1 млн чол.), Тихуана (992 тис.), Сан-Луїс-Мехікалі (696 тис.), Куліакан (696 тис.), Акапулько (687 тис.), Чіуауа (628 тис.), Потосі (625 тис.), Сан-Луїс-Потосі (625 тис.), Агуаскальєнтес (582 тис.).

Більшість мексиканців (90%) є католиками. Три відсотки населення сповідують різні форми протестантизму, крім того, у країні діють іудаїстські та бахаїстські спілки.

Економіка країни нині залежить від видобутку нафти та інших корисних копалин (срібла, кадмію, марганцю, цинку, ртуті, міді, вольфраму, золота, урану, вугілля, молібдену тощо), вирощування сільськогосподарської продукції, цукрової тростини, кави, коноплі, розведення великої рогатої худоби. При цьому більшість малих сільських господарств досі користуються мотиками та плугами, в які запрягають буйволів. Зате телефон, телеграф, телебачення та радіо є майже в усіх, навіть дуже віддалених селищах. Отаке оригінальне поєднання середньовіччя та сучасності! Непоганий прибуток дають також риболовство та заготівля деревини. Крім того, Мексика виробляє широкий асортимент товарів легкої промисловості, автомобілів, має непогано розвинену обробну промисловість. Великі концерни США використовують країну як «інвестиційну експортну платформу»: їх приваблює дешева та досить кваліфікована робоча сила. Місцева влада підтримує цю політику, оскільки Штати надають можливість працевлаштування багатьом мексиканцям.

За видобутком срібла Мексика посідає перше місце в світі.

А тепер стосовно транспорту. Залізничні шляхи країни мають довжину 26,6 тис. км і перебувають під орудою однієї компанії — «Феррокаррилес насьоналес де Мехіко». Метрополітен у державі з’явився в 1969 p., і відтоді кількість і довжина підземних ліній постійно, хоч і не дуже швидкими темпами, зростає. Шосейні дороги Мексики є досить зручними і простяглися на 247 тис. км, охопивши різні куточки країни; з них мають тверде покриття тільки 48,5 тис. км. Дві місцеві авіакомпанії обслуговують велику кількість мексиканських, а також міжнародних рейсів. У Мексиці діють 30 внутрішніх та 32 міжнародних аеропорти. Торговельний флот країни складається з 649 кораблів. Великі порти розташовані в містах Веракрус, Акапулько, Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо, Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільйо, Ґуаймас, Енсенада, Ла-Пас та Санта-Росалія.

Церква Санта Марія де Окотлан у Тласкалі

Хоч навчання в початковій школі є обов’язковим і безкоштовним, дев’ять відсотків підлітків від 6 до 17 років відвідувати уроки не можуть: фінансові можливості їхніх сімей не дають змоги купити навіть підручники. Ті, хто отримав атестат про середню освіту, можуть продовжити навчання в середніх спеціальних закладах, коледжах та в 51 університеті країни.

Мексиканська культура є поєднанням іспанських та індіанських традицій, на яку також помітно вплинули культурні надбання європейських країн та Сполучених Штатів. Культові та світські споруди колоніальних часів, створені в стилях бароко та ренесанс, прикрашені великими фресками, справляють неабияке враження. А яскравим зразком сучасної архітектури є Університетське містечко (1954), де розміщено Мексиканський національний автономний університет (заснований у 1953), — гармонійна будівля з бетону, скла, металу із настінними розписами та мозаїчними панно.

Залишки стародавнього міста Теотіуакана

Мексика — це колиска багатьох величних давніх цивілізацій Нового Світу. Серед цікавих місць, що зможуть розкрити особливості місцевої історії та культури, — Національний музей історії в замку Чапультепек, Національний музей антропології, Національний музей природознавства, музей живопису та скульптури «Сан-Карлос». А колосів з Тули чи золотий календар майя ви не забудете ніколи! Що вже казати про піраміди Теотіуакана! Тутешні споруди храму Сонця (третя за розміром піраміда у світі), Місяця та Кетцалькоатля (Пернатого Змія), з яких видно Дорогу Мертвих, дають можливість відчути всю велич давньої неповторної цивілізації. Теотіуакан у період свого розквіту мав більше населення, ніж Рим періоду Цезарів та Лондон шекспірівських часів! За легендою, це місто збудували велетні для того, щоб перетворювати людей на богів. Розмір сходинок величних будівель якось ненав’язливо примушує з цим погодитися. Фрески та барельєфи, що вкривають давні стіни, присвячені тільки битвам та жертвоприношенням — інших сюжетів ви тут не побачите. Викликає подив і розташування трьох величних споруд: вони точно орієнтовані на три зірки у Поясі Оріона і... три великі піраміди у Гізі.

Величний Храм Воїнів у Чичен-Іці

Тепер варто вирушити в Чоулу. Саме там знаходиться зруйнована піраміда, яка була найбільшою у світі (Хеопс не йде ні в яке порівняння!). А ще ця споруда цікава тим, що всередині неї знаходяться ще дві, більш давні. Піраміда зовні облицьована гігантськими кам’яними різьбленими плитами. Її вершина прикрашена короною. Коли місцевими справами заправляв Кортес, він звелів засипати будівлю землею та глиною, а на зруйнованому вершечку збудувати церкву.

Якщо ви ще не втомилися дивуватися, подивіться на стели та барельєфи Монте-Альбан. На них знайдуться, наприклад, зображення доісторичного мастодонта (вони вимерли тут близько 40 000 років тому) та знаменитих «Дансантів» — танцюристів. Тут же ви побачите гігантські кам’яні голови, найбільша з яких важить понад 30 тонн. Це — згадка про ольмеків, які винайшли все, чим пізніше користувалися майя: ієрогліфічне письмо, цифру нуль, місячний та сонячний календарі. Запозичили майя у ольмеків і культ ягуара.

У колишній столиці держави майя Паленке з давніх часів залишилися башта з обсерваторією, храми, парові лазні. Тут же знаходиться всесвітньо-відома Піраміда написів. У 1952 р. в ній знайшли поховання правителя міста, «Великої людини Пакаля» (він жив у VII ст.). Тіло померлого, цілком покрите прикрасами з нефриту, зберігалося в саркофагу вагою 20 тонн, накритому різьбленою кришкою.

Бути в Мексиці й не приїхати до Чичен-Іци було б неприродно. Храм Воїнів, стадіон для гри в м’яча, Храм Ягуара, скульптура Чак Моол та ще багато тутешніх див вражають. Але найбільше враження справляє піраміда Кетцалькоатля. У дні рівнодення гігантська тінь Пернатого Змія сповзає по сходах униз. Через три години 22 хвилини дивовижне видовище зникає. Ще в Чичен-Іці є священний Колодязь жертв. Сюди протягом багатьох століть майя скидали жертвоприношення богам. Найчастіше це були полонені, з великою кількістю золотих прикрас. На початку минулого століття американський археолог Томпсон дістав із КОЛОДЯЗЯ чи не єдиний золотий скарб в історії вивчення культури майя. За 20 років він підняв з глибини 30 000 предметів.

Якщо ви не втомилися від екзотики, тоді вирушаймо до міста-держави Ушмалю, щоб побачити Будинок голубів та Будинок черепах, навдивовижу гарний «Монастир» та піраміду Старої чаклунки. З містом пов’язана легенда про мудрого чарівника: на вимогу правителя він за одну ніч збудував величезний дім. Цей дім стоїть і донині і являє собою 30-метрову овальну піраміду, на вершечку якої знаходиться невеличкий павільйон. До нього з двох боків ведуть криті сходи.

Час уже прощатися з Мексикою... Але перед поверненням додому побувайте ще в плаваючих садах Шочимілко.