Республіка Словенія — молода невеличка держава, розташована у Східних Альпах. На півночі вона межує з Австрією, на заході з Італією, на сході з Угорщиною, на півдні з Хорватією. Крім того, на заході Словенія має вихід до Адріатичного моря. Берегова лінія, що їй належить, має довжину 47 км.
прапор Словенії
Площа країни становить 20,3 тис. км2. Більшість її території займають пагорби та гори. Близько 90% території знаходиться на висоті понад 300 м над рівнем моря. Низини розташовані лише на заході, поблизу узбережжя Адріатичного моря і на сході країни. На півночі височать хребти Східних Альп — Похор’є, Караванне, Савіньськіта Юлійські Альпи. Найвищою точкою Юлійських Альп і всієї країни є гора Триглав 2864 м заввишки. Вона має три вершини, тому так і називається.
мапа Словенії
Словенія на мапі світу
Красуня Триглав вважається символом Словенії. Вона зображена на прапорі республіки. А в давнину словенці вірили, що ця гора є будинком Бога, який керує небом і землею.
На півдні розташований північний край Динарського нагір’я, де знаходиться вапнякове плато Карст Динарик — район печер і підземних річок. Саме тут природа утворила всесвітньо відомі печери Постойна-Яма та Шкоцани. Остання занесена до списків ЮНЕСКО як об’єкт, що потребує особливого збереження. Існує легенда, що саме після відвідання цього дива природи Данте написав свою «Божественну комедію». Печеру Постойна-Яма було відкрито ще у 1864 р. Колись в одному з її великих залів влаштовували бали, а зараз туристи мають можливість подорожувати нею у невеликих вагончиках. Тут можна побачити казкове видовище з різнокольорових сталактитів, деякі з них мають вік 160—190 тис. років. Кожні 100 років сталактити збільшуються на 2 см.
Головна річка Словенії Сава впадає в Дунай і судноплавна майже протягом 600 км. До значних приток Дунаю, що тече землями Словенії, належить і Драва. Також багато дрібних річок. У долині річки Сока поблизу кордону з Італією під час Першої світової війни проходила лінія фронту. Тут загинуло понад 1 млн чоловік. Ці події відобразив Ернест Гемінґвей у романі «Прощавай, зброє».
Є у Словенії і чудові озера. Наймальовничішим вважається Бохинське озеро. Воно знаходиться на висоті 523 м над рівнем моря, має довжину 4500 м, ширину 1200 м і глибину 45 м. Довкола нього утворено національний парк, тому ландшафт тут зберігся у первісному вигляді.
Не менш красивим є й розташоване неподалік озеро Блед. Воно наполовину менше за Бохинське — має довжину тільки 2 км і ширину 1 км. Поступається йому й глибиною: рекордною відміткою тут вважається 31м. Втім озеро має свої принади. Воно утворене Бохинським льодовиком і підживлюється теплими джерелами, тому дуже рідко замерзає. Його вважають перлиною серед курортів Словенії, який приваблює туристів з усього світу. У північній частині озера Блед є острів. На ньому стоїть красива біла дзвіниця XV століття. Вона відома своїм «дзвоном бажань». Кажуть, якщо людина вдарить у цей дзвін, то всі її бажання здійсняться. Місцеві жителі повсякчас користуються цією нагодою, і, кажуть, деякі бажання справджуються. Тільки невідомо, чи відбувається це завдяки дзвону.
Найрозповсюдженішим деревом Словенії є липа, найпоширенішою твариною — косуля. Вони вважаються національними символами країни.
Ліси вкривають майже половину території Словенії, тому вона вважається однією з найзеленіших країн Європи. Тут росте понад 2900 видів різноманітних рослин. Серед них більша частина зустрічається лише на словенській землі, тобто вважається ендемічною. Особливо багато ендемічних рослин у Національному парку «Триглав», який вражає своїми квітами. Близько 250 видів рідкісних рослин звикли до темряви печер і ростуть тільки тут.
Тваринний світ Словенії теж відрізняється великим розмаїттям. Тут збереглися майже всі основні види європейських тварин: олені, кабани, косулі, навіть рисі та ведмеді. Їх досить багато, тому дозволяється на них полювати. А от рідкісних видів торкатися заборонено. До них належать торф’яна черепаха, печерний їжак, різні види сонь і жук-скарабей. Дуже рідкісним видом є мешканець карстових печер протей, «риба-людина». Він вважається однією з найзагадковіших тварин у світі, бо дослідити його важко.
В горах Словенії
Клімат країни належить до помірно континентального. У Словенії вирізняють кілька кліматичних зон: центральноєвропейська, альпійська і середземноморська. Влітку середня температура повітря становить +21° С, а взимку — 0° С, але на сході може опускатися і до —2° С. У теплий період вода на морі та в озерах така тепла, що купальний сезон триває з червня аж до кінця жовтня. Але на північному заході, у горах, де панує альпійський клімат, доволі прохолодно влітку і холодно взимку. А для східної частини Словенії характерним є континентальний клімат зі спекотним літом і холодною зимою.
З 27 р. до н. е. по 476 рік н. е. словенські землі були частиною Римської імперії. Цю провінцію римляни називали Паннонією. У VI ст. сюди прийшли авари, яких з часом витіснили слов’янські племена. У 623 р. слов’янський князь Само утворив першу слов’янську незалежну державу. У 628 р. до неї увійшли і словенські землі. Так тривало до 658 р., поки не помер Само. Відтоді його держава розпалася, а словенці з часом підпали під владу франкських імператорів династії Каролінґів. Після розпаду імперії у IX ст. вони потрапили до складу Священної Римської імперії. Наприкінці X ст. її імператор Оттон І почав називати словенські землі Карантанією. З початку XIV ст. по 1918 рік майже вся територія країни була захоплена австрійськими Габсбургами. За шість століть їхнього панування вищі прошарки суспільства повністю підпали під вплив усього німецького, проте селяни зберегли слов’янські традиції та культуру.
У XIX ст., особливо під час революції 1848—1849 років, серед словенців почав набувати поширення національно-визвольний рух. Після закінчення Першої світової війни і розпаду Австро-Угорської імперії лідери словацького народу у 1918 р. ухвалили рішення приєднатися до Королівства сербів, хорватів і словенців і досягнули цього. Та частина їхніх земель залишилася у складі Австрії, а частина відійшла до Італії.
З 1929 р. королівство почало називатися Югославією. У 1941 р. воно було окуповане військами Італії, Німеччини і Угорщини і поділене між ними. Але у травні 1945 р. Національно-визвольна Армія Югославії звільнила державу від фашистів. Після закінчення Другої світової війни Словенія стала республікою у складі Югославської Федерації, котру очолювали комуністи. На підставі мирної угоди з Італією землі, де мешкали словенці, отримала Югославія. У порівнянні з іншими республіками СФРЮ Словенія користувалася в державі великою економічною і культурною автономією.
Втім, словенці дуже занепокоїлися, коли на початку 80-х років Сербія почала нав’язувати свою економічну і культурну першість у Югославській Федерації. Наприкінці 80-х керівництво Словенії наважилося прийняти рішення про проведення багатопартійних виборів — нечувана річ для країн соціалістичного табору. Але відбулися вони лише через 10 років, у квітні 1990 р., після того, як демократичні перетворення у соціалістичних країнах набули реального характеру. Поряд з цим, 90% словенців проголосувало за незалежність країни.
Побоюючись протидії з боку метрополії, новообраний уряд Словенії почав запасатися зброєю і 25 червня 1991 р. розв’язав воєнні дії проти Югославської Республіки. В той же час була прийнята декларація про суверенітет. Щоб зберегти пристойний вигляд перед Заходом, керівники країни спровокували сутичку з федеральною армією Югославії. Але війна тривала лише 10 днів. При сприянні Європейського Союзу уряд Югославії погодився із наданням Словенії незалежності, яку вона одержала у жовтні 1991 р. У травні наступного року країна стала повноправним членом Організації Об’єднаних Націй.
Столиця Словенії — Любляна
Сучасна Словенія — це парламентська демократична республіка, яку очолює президент. Законодавча влада перебуває в руках двопалатного парламенту, який складається з Державної ради та Державних зборів.
Грошовою одиницею у державі вважається толар. Так словенці вимовляють слово «талер», яке означає старовинну грошову одиницю, що її колись використовували в багатьох країнах Центральної Європи.
На початку XXI ст. населення країни нараховувало 2 млн чоловік. Воно дуже щільно розподіляється територією: на кожний квадратний кілометр тут припадає 97 осіб.
озеро Блед
Переважну більшість населення, 91%, становлять словенці. Крім того, тут живуть хорвати (3%), серби (2%) та деякі інші етнічні групи. Природно, що державною мовою є словенська, але використовуються хорватська, сербська, німецька, італійська та англійська мови. Це є наслідком великої складності словенської мови, і засвоїти її людям інших етнічних груп важко.
Більша частина віруючих (72%) відносить себе до католиків, 4% є ортодоксами. 1% відносить себе до протестантів-лютеран, ще 1% сповідує іслам.
У столиці держави Любляні мешкає всього 323 тис. чоловік. Вона розташована у серці Словенії на берегах річки Любляниці. Давні церкви та палаци, на які багата Любляна, вважаються одними з найкрасивіших у Європі. Іншими великими містами Словенії вважаються Марибор (151 тис. чол.) і Крань (72 тис.).
Бохинське озеро
Маленька Словенія завжди була найзаможнішою серед республік колишньої Югославської Федерації. Її землі менше зачепили війни, тому вона швидше за своїх сусідок оговталася від економічної перебудови. Тут розвивається чорна і кольорова металургія, машинобудування, успішно працюють електротехнічна, текстильна, швейна, деревообробні промислові галузі. Своїми виробами Словенія широко відома у Німеччині, Хорватії, Італії, Франції, Австрії.
Поблизу словенсько-італійського кордону у містечку Ліпиці знаходиться широко відомий у світі кінний завод, де вирощують елітних скакунів. Він існує вже 300 років. Колись завод належав австрійському імператорському двору. Нагляд за порядком тут довіряли тільки спадкоємцям престолу. А туристи платять за те, щоб протягом короткого часу попестити, погодувати коней, а іноді поїздити верхи навколо заводу.
Національний парк Триглав
В економіці країни чільне місце посідає сільське господарство. Оброблені землі займають 43% території країни. Тут добре розвинені садівництво, виноградарство. Вирощуються зернові. Особливо розповсюджені кукурудза та соняшник. У районах високогірних пасовиськ розводять велику рогату худобу.
Високого рівня у Словенії досягло виноробство. Його корені сягають епохи Римської імперії. Особливо відомі білі словенські вина, які виробляються у районах міста Птуй.
Шкоцянські печери
Великі прибутки Словенія одержує від туризму. Людей дуже приваблюють пляжі Адріатичного моря, старовинні храми, палаци, фортеці, деякі з них знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Але багато хто у першу чергу вважає країну справжнім раєм гірського лижного спорту. Серед курортів цього профілю широко відомі Бохінь, розташований поряд з Триглавом, обладнаний системою штучного снігу Кобла, Юлед, де колись любили відпочивати короновані особи та аристократи, а також Вогель, Бовець, Краньська гора та багато інших. А неподалік від містечка Планиця розташована найбільша в світі база лижних трамплінів.
Багата Словенія і на курорти з теплими мінеральними ваннами, де лікують різні хвороби. Широко відомі Рогашка Слатіна, Четеж, Доленьське Топлице, Добрна, Порторож, де монахи-бенедиктинці лікували хвороби водою та цілющими грязями ще у XIII ст. За легендою, джерело Слатіну знайшов крилатий кінь Пегас, коли Аполлон порадив йому не пити із зачарованого фонтана Гіппокрена. Його знали ще за римських часів, і позначалося воно на картах ще у 1574 р. Кажуть, що цілюща вода допомогла вилікуватися правителю Штірїі Вольфу Уганду. Про це дізналися у Відні, і відтоді сюди почали приїжджати на лікування багатії та придворні.
Юлійські Альпи
Щоб привабити туристів, в окремих районах країни проводяться щорічні свята. Найоригінальнішим з них є вересневий Бал корів у Бохінжі. Так словенці зустрічають повернення корів у долини з високогірних пасовиськ. А в січні—березні проходять відомі змагання: січневий Кубок світу зі слалому і гігантського слалому для жінок.
У цілому Словенія впевнено дивиться у майбутнє. На початку 2004 р. держава увійшла до Європейського Союзу і пристосовується до життя в умовах цієї спільноти.
Національна галерея Словенії