Наше знайомство зі Швецією починається з дитинства, коли ми вперше слухаємо або читаємо книгу Сельми Лагерлеф «Чудесна мандрівка Нільса Хольгерссона Швецією». Той, хто бачив тільки мультфільм, навіть не здогадується, що ця книжка — підручник географії, написаний спеціально для дітей. У ньому розповідається про різні куточки Швеції. Вона дуже різноманітна. Швеція — це і величезні ліси, і високі гори зі сріблястими водоспадами, і широкі поля, і яблуневі садочки, і сірі скелі узбережжя, за якими в морі мелькають вітрила рибальських шлюпок. Мешканці кожного району впевнені, що саме у них «типові шведські ландшафти». Але всі вони пишаються своєю надзвичайною країною.

прапор Швеції

Королівство Швеція знаходиться на сході Скандинавського півострова і займає територію, площа якої дорівнює 450 тис. км². До її складу також входять острови, найбільші з яких — Еланд та Готланд. Шведська столиця — Стокгольм — була заснована в 1252 р., і з кінця XIII ст. тут перебуває постійна резиденція шведського монарха. Зараз у місті мешкає близько 1,5 млн громадян. Інші великі міста Швеції — Ґетеборг, Вастерас, Норчепінг, Лінчепінг, Йенчепіг, Кальмар. Населення країни становить 8,8 млн чоловік.

мапа Швеції

Швеція на мапі світу

Люди прийшли на територію Швеції близько 8 тис. років до н. е. Спочатку вони займалися полюванням та ловлею риби, подорожуючи лісами та горами, а потім вирішили, що вирощувати хліб надійніше, ніж покладатися на мисливську вдачу. Перші селища землеробів відносяться до 2500—1800 років до н. е. З тих часів збереглося небагато: наскельний живопис у декількох місцевостях та монументи з рунічними написами. У бронзовому віці шведи мали добрі торгові стосунки з Центральною Європою та Британськими островами. Починаючи з VI ст. н. е., вони спілкувалися з кельтами, а потім — з Римською імперією. Трохи більше відомо про епоху вікінгів, яка у Швеції припала на IX століття. Судячи з того, що археологи постійно знаходять під час розкопок римські, візантійські і навіть арабські монети, походи шведів були далекими та приносили «вовкам моря» чималі скарби. Перше шведське місто — Бірка — було засноване близько 800 р. н. е.

Панорама Стокгольма

Християнство прийшло на шведські землі в XI столітті. Але заповідь «люби свого ближнього, як самого себе», мабуть, не сприймалася шведами буквально, оскільки міжусобні війни продовжувалися аж до 1397 р., поки Данія, Норвегія та Швеція не уклали між собою Кальмарську унію. У 1523 р., після повстання під керівництвом Густафа Васа, Швеція стала королівством, а Густаф — королем. Він зробив усе можливе, щоб Швеція стала сильною державою, і невдовзі вона взяла під контроль більшу частину Фінляндії та країни Балтії.

У 1809 р. внаслідок революції Фінляндія відійшла до Росії, а в Швеції була прийнята конституція, яка поділила владу між королем та парламентом, який має назву Риксдаг. Швеція — нейтральна країна. Вона не брала участі у війнах з 1814 р. Замість цього шведи швидкими темпами розвивали свою промисловість. Від видобування залізної руди вони перейшли до виробництва сталі, машинобудування та виготовлення інструментів. Але авторитет цієї країни пов’язаний не тільки з добре розвиненою економікою. Швеція активно бореться за права людини, роззброєння, охорону довкілля. Вона є членом Євросоюзу (з 1995 р.). Шведські солдати беруть участь у миротворчих заходах ООН, а близько 1% загального прибутку країни відраховується на допомогу іншим країнам. До речі, рівень життя шведів — один з найвищих у світі, а за кількістю житла, яке припадає на одного громадянина, Швеція стоїть на першому місці. Шведи сплачують дуже високі податки, які дозволяють дбати і про пенсіонерів, і про хворих, і про дітей (усі шведські сім’ї отримують допомогу на виховання дітей до 16 років).

Природа Швеції не така яскрава, як у південних країнах. Але вона зачаровує кожного, хто приїздить сюди. Берегова лінія багата на мальовничі фіорди, більше половини країни вкрито густими лісами, в яких водяться ведмеді, лосі, олені, рисі, вовки, куниці та білки. В коротких, але повноводих річках (Далельвен, Турнеельвен, Кларельвен) ловиться форель, лосось, окунь та щука. Озера (їх налічується близько 100 тисяч) також багаті на рибу, окрім того, тут мешкає безліч птахів, а ввечері на берегах можна побачити звірів, які прийшли на водопій. На шведських ріках багато водоспадів. Найбільший з них — Ньюпескар. Його висота — 100 м. Клімат у Швеції, завдяки теплій течії Гольфстрім, помірний. Тільки на півночі він суворіший: зима продовжується майже півроку.

На північному заході Швеції здіймаються Скандинавські гори, які утворюють природний кордон з Норвегією. В горах знаходиться майже 200 льодовиків — наче сувеніри з далеких часів, коли країну захопила у полон крига. Тут розташована гора Кебнекайсе (2123 м) — найвища точка Швеції. Гори поступово переходять у плоскогір’я Норланд, яке широкими уступами спускається до Ботнічної затоки. Якщо продовжити подорож на південь, шлях пройде через Середньошведську низину, а потім приведе до Смоленду — високого плоскогір’я з каміння. Мешканці Смоленду спочатку спробували вирощувати на піску та глині ячмінь та жито, але вони росли дуже погано. Цілі сім’ї кидали свої домівки та йшли шукати долі в інших місцях. Але знайшлися люди, які навіть неродючий грунт змусили працювати на себе. Виявилося, що з місцевого кварцового піску можна робити різні скляні вироби. І на галявинках Смоленду виросли невеличкі заводики, які виробляли скло. Минуло немало часу, поки смолендські склодуви навчилися робити прекрасні вази та глечики. Але потім їхню продукцію стали охоче купувати навіть за межами Швеції.

Пам’ятник Карлу Ліннею в Стокгольмі

У Смоленді з’явився ще один предмет, який широко розповсюдився за межами країни: шведський сірник. Перші сірники були не дуже схожі на сучасні: довгі, наче в’язальні спиці, палички з осики на кінці намазували бертолетовою сіллю. Щоб запалити такий сірник, його потрібно було опустити у посуд з сірчаною кислотою. Потім вирішили головки сірників виготовляти з білого фосфору. Запалювати їх стало простіше, але виникла нова проблема: вони часто спалахували самі собою. І тільки після того, як білий фосфор замінили на червоний, вони стали цілком безпечними. Ось такі сірники й одержали назву шведських.

Країна може пишатися своїм внеском у світову культуру. Найвідоміші шведи — це Карл фон Лінней, вчений XVIII ст., який першим систематизував рослини за видами, класами та типами; Альфред Нобель, перший покровитель Нобелівського інституту та засновник міжнародної премії, що носить його ім’я, письменники Август Стріндберґ та Астрід Ліндґрен, художник Андерс Цорн.

Стокгольм шведи називають «восьмим дивом світу». Він розкинувся на численних островах, які омиває Балтійське море. Через місто проходять усі водні транспортні шляхи, які з’єднують море із внутрішніми озерами. Шведська столиця вражає кількістю історичних місць. Одне з найкрасивіших — Королівський палац, який вважається символом міста. Ще в XII ст. на цьому місці стояв замок, а сучасний палац був побудований у XVIII столітті. Під розкішними парадними залами, у підвалах знаходиться королівська скарбниця, у якій зберігаються дорогоцінності шведських королів. Перед палацом на площі стоїть почесна варта, яка змінюється кожного дня рівно о 12 годині. Втім, королівська сім’я — король Густав XVI, королева Сільвія та троє їхніх дітей — надає перевагу приміському палацу Дротнінгхольму, оскільки столичний занадто розкішний. До речі, в Дротнінгхольмі проводять екскурсії, і можна власними очима побачити, як живуть сучасні королі й королеви.

Інша «візитна картка» Стокгольма — міська ратуша. З її головної вежі, яка здіймається на 105-метрову висоту, можна побачити чудову панораму міста. А в Золотому та Синьому залах проходять щорічні церемонії вручення Нобелівської премії.

Альфред Нобель, який прославився на весь світ після того, як винайшов динаміт, заробив величезні гроші. За рік до смерті він написав заповіт, згідно з яким його мільйони залишилися у найнадійніших банках. Проценти з цього капіталу щороку розподіляються між людьми, які займаються наукою, літературою або встановленням братніх стосунків між народами, або принесли людству найбільшу користь. Вони одержують почесне звання лауреата Нобелівської премії.

Музеї шведської столиці можуть задовольнити майже будь-який смак. Величезний Державний музей природознавства пропонує колекцію експонатів, у якій є майже все: від корисних копалин до місячного ґрунту. Тут можна побачити експозицію, присвячену динозаврам, або подивитися фільми про Всесвіт на найбільшому в світі екрані. Музей сучасного мистецтва пропонує знайомство з творами сучасних художників. В Історичному музеї зберігається більш ніж три тисячі художніх виробів із золота та срібла. Можна відвідати також Будинок метеликів, Музей танцю або Музей іграшок.

Серед столичних музеїв є кілька незвичайних, яких немає більше в жодній країні. Сканссен — це етнографічний музей під відкритим небом. Його засновник — доктор Артур Хаселіус — багато подорожував Швецією. Він бачив, що старовинні дерев’яні будівлі поступово руйнуються, старі предмети побуту припадають пилом у коморах або викидаються на смітники... От якби зібрати всі ці речі і зробити музей, у якому можна було б побачити, як люди жили кілька сторіч тому! Але у Хаселіуса не було грошей, щоб заснувати такий музей. Тоді він через газети звернувся до шведів, їм ця ідея сподобалася, люди зібрали кошти та купили невеликий острів. Сюди перевезли дерев’яну церкву, старовинні будиночки, які обставили так, як колись. Згодом у Сканссен «з’їхалися» будинки з усіх районів Швеції. Тут можна побачити і саамський чум, навколо якого створили шматочок тундри, і старовинну ратушу, і школу, і вітряк. Найцікавіше в музеї те, що його робітники вдягаються в національні костюми та відтворюють усе те, що робилося у справжніх шведських селищах. Вони доглядають худобу, печуть хліб, тчуть полотно, варять пиво. Шведи дуже люблять відзначати тут свята, а туристи мають можливість побачити країну такою, якою вона була колись. На території Сканссена знаходиться ще один музей, населений героями казок Астрід Ліндґрен. Гостей тут вітають Пеппі Довгапанчоха, Роні — дочка розбійника, Карлсон, що мешкає на даху. Вони не тільки фотографуються з туристами, але й виконують різні номери або організовують веселі ігри з дітьми.

Ще один стокгольмський музей, про який не можна не згадати, — не дім, а корабель, який має назву «Васса». Він був спроектований у XVII ст. судновим майстром, який добре знав свою справу. Але король Густав III не був задоволений новим судном. Він побажав, щоб надводна частина корабля була більш вузькою — тоді корабель буде рухатися набагато швидше. Майстер не міг сперечатися з королем, хоча й намагався пояснити, що такі зміни не на користь. І справді — коли корабель спускали на воду, перший порив бокового вітру нахилив «Вассу», вода хлинула в отвори для гармат, і через кілька хвилин корабель затонув. Його підняли на поверхню у 1961 р., відремонтували та відкрили для туристів.

Королівська опера в Стокгольмі

Є в Стокгольмі і сучасні дива. Наприклад, знаменитий міст Вестербру, який з’єднує два райони міста. Він піднімається над водою на 30 м, щоб під ним могли проходити найбільші пароплави, а для того щоб пройти його з кінця в кінець, доведеться здолати майже півтора кілометра. Інше диво — це стокгольмський метрополітен, який тягнеться аж на 110 км і має цілих 100 станцій. Але, мабуть, найдивовижніше те, що в сучасному місті найчистіша в світі вода. В каналах можна не тільки купатися та ловити рибу, але й пити з них воду. Цей факт шведи відзначають під час «Водного фестивалю». Протягом цього свята відбувається безліч концертів, конкурсів, спортивних змагань та феєрверків. А головною подією стає «Гонка качок»: заплив 40 тисяч пронумерованих качок з пластмаси. Той, чия качка переможе, отримує приз: автомобіль «вольво-850».

Ще одна традиційна шведська урочистість — свято Святої Люції. Воно відбувається 14 грудня. По всій країні проходять конкурси краси, на яких обирають найкрасивішу дівчину, яка виконує роль Люції. Головна красуня країни проходить вулицями Стокгольма у зимових присмерках. Процесія несе факели, а на короні Люції палають п’ять свічок. Усе це супроводжується співом дитячого хору.

У знаменитому шведському парку «Кольмарден» зібрані тварини з усього світу, зоопарк вважається найбільшим у Скандинавії, а деяких з його мешканців немає вже навіть у дикій природі. На території парку знаходиться також дельфінарій. На шоу дельфінів можна подивитися і з трибуни, і навіть з-під води: в стінах басейну зроблені спеціальні ілюмінатори.

Ґетеборг

Друге за розміром місто Швеції зветься Ґетеборг. Тут також чимало музеїв та чудових будівель. Проте найголовніше в місті — це порт. Над ним здіймається вежа, схожа на маяк. На верхівці вежі — бронзова скульптура жінки. Це — дружина матроса, який пішов у море й не повернувся. Пам’ятник присвячений усім, хто загинув у морі. Доля Ґетеборга тісно пов’язана з безкраїм синім простором. Майже всі товари, які Швеція вивозить за кордон, проходять через це місто. Тут також будують кораблі — пасажирські лайнери, військові крейсери, риболовні судна та кораблі-рефрижератори, на яких морем подорожують фрукти, овочі та інші продукти. Від Ґетеборга до Стокгольма нібито простягнулася блакитна стрічка, на яку нанизані великі намистини. Це — найбільший у Швеції канал, який з’єднує між собою внутрішні озера і дозволяє невеликим пароплавам доходити до Балтійського моря. Місцями він такий вузький, що мешканці сусідніх селищ перекидають через нього спеціальні містки на колесах: перейшов на інший бік, штовхнув — і вся споруда слухняно від’їхала, звільняючи шлях для суден.

місто Упсала

Упсала — це культурний центр Швеції. Тут знаходиться найстаріший у країні університет, а в соборі, який майже не змінився з XIII ст., починався та закінчувався земний шлях багатьох шведських королів. Пам’ятник одному з них — Еріку, якого було визнано святим, — нібито охороняє вхід до собору з мечем у руках. Деякі традиції Упсали дуже давні. Наприклад, коли вчений отримує звання «доктор наук», на його честь дають залп зі старовинної гармати. А упсальські студенти, як багато віків тому, святкують Вальпургієву ніч.

Музей Ваза

Район Даларни знаменитий насамперед тим, що місцеві ремісники зберегли секрети майстерності, які були відомі кілька століть тому. З їхніх рук виходять залізні каганці, що колись були основними світильниками в Швеції, светри ручної в’язки, мальовничі орнаменти, які жінки вишивають на полотні. Емблема Даларни — дерев’яні коники усіх розмірів. їх фарбують у червоний колір та вдягають у чудову збрую. В цих краях співають старовинні пісні та танцюють народні танці під звуки скрипки.

Замок Гріпсгольм

Шведи — дуже спокійні, врівноважені люди. Вони відомі як надійні партнери по бізнесу. З самого дитинства шведи привчаються до самостійності. Вони охоче подорожують своєю країною, багато хлопчаків та дівчат беруть участь у спортивних змаганнях. А в шведських школах одним з обов’язкових предметів є вивчення ремесла. Від цих уроків не звільняються навіть ті, хто мріє стати вченим або журналістом. Шведи вважають: яку б професію ти не обрав, але подбати про себе повинен вміти кожен. Мабуть, саме тому Швеція схожа на будинок, в якому живуть добрі хазяї: все охайно, чисто, красиво, а гості почувають себе наче вдома.

Ересуннський міст