Центральноафриканська республіка, або ЦАР, як видно з її назви, розташована у Центральній Африці. Вона розташована на площі, що становить близько 623 тис. км2, і межує з Республікою Чад на півночі, з Суданом на північному сході, з Демократичною Республікою Конго на півдні і Камеруном на заході.
прапор Центрально-Африканської Республіки
Більша частина країни розташована на плоскогір’ї Азанде, яке сягає висоти від 600 до 900 м над рівнем моря. Це плоскогір’я має окремі хребти і куполоподібні гори на сході. Найвищою його точкою вважається гора Нагая 1388 м заввишки. На півночі плоскогір’я переходить у частково заболочені рівнини, які відносяться до западини озера Чад. Втім, саме озеро розташоване не в ЦАР, а на території однойменної республіки.
мапа Центрально-Африканської Республіки
Головною річкою країни вважається Банті. Вона, так само як і друга за величиною Санга, судноплавна. Багато є і дрібних річок. На півночі вони течуть до району озера Чад і утворюють багато порогів і водоспадів. Серед них водоспад Боалі на річці Мбалі, який вважається одним з найкрасивіших в Африці.
Водоспад Боалі
Клімат країни — субекваторіальний. Середньомісячні температури тут коливаються від +21 до +31° С. Опадів випадає доволі багато, від 1000 до 1600 мм на рік. Цікаво, що в невеличкій ЦАР існує аж три кліматичні субекваторіальні зони: з тривалим сухим сезоном на північному заході, з сухим і дощовим сезонами в центрі і постійним жарким, так званим «убангійським» кліматом.
У ландшафті ЦАР переважають савани з високими травами. Вони перемежаються густими лісами, як листопадними, так і вічнозеленими. А на півдні розташовані вологі екваторіальні ліси — гілеї.
Тваринний світ дуже різноманітний. Тут живуть багато представників африканської фауни. Саме тому третину території країни займають «мисливські зони», де дозволене полювання. Решту займають національні парки Сен-Флоріс, Бамінгі-Бангоран, Андре-Фелікс та резервати.
Землями країни здавна проходили шляхи переселення африканських народів. У XV—XVI ст. тут знаходилася держава Гаога, утворена повсталими рабами. А наприкінці XIX ст. північні землі сучасної ЦАР увійшли до складу держави Раббаха. Засновник і володар Раббах відстоював незалежність своєї держави, але зазнав поразки. В результаті в 1900 р. країна стала частиною французької колонії.
До Французької Екваторіальної Африки входили Габон, Середнє Конго, Убангі-Шарі і Чад. Її адміністративним центром була сучасна столиця Конго Браззавіль, названа на честь видатного французького дослідника Африки П’єра Саворньяна Бразза. Він багато зробив для науки, але відіграв також велику роль у колонізації африканських земель і тому деякий час був правителем Французького Конго.
До складу цієї колонії увійшли й інші землі, що тепер належать ЦАР. Французькі колонізатори почали свою експансію ще в 1894 р. Вони організовували воєнні експедиції і утворювали опорні пункти — воєнні поселення. Звідси вони здійснювали походи проти непокірних племен і торгували з ними. Результатом стало утворення колонії Французьке Конго. З 1906 Французьке Конго перейменували на Убангі-Шарі, яке, у свою чергу, з 1910 р. стало частиною територіального об’єднання колоній, що називалася Французькою Екваторіальною Африкою.
1 грудня 1958 р. на основі Убанга-Шарі була утворена Центральноафриканська Республіка. Цей день досі є національним святом мешканців країни. Втім, вона ще залишалася автономним утворенням і входила до складу Французького Співтовариства. Але вже через два роки ЦАР здобула повну незалежність.
Постколоніальна історія новоствореної республіки була дуже нелегкою. Найважчі часи ії існування пов’язані з ім’ям диктатора Бокасси, який у 1966 р. шляхом воєнного перевороту прийшов до влади і оголосив республіку імперією. Його правлінню була властива шалена жорстокість. Не тільки політичних противників, а навіть школярів він згодовував крокодилам. А матеріали суду, що осудив його на пожиттєве ув’язнення, свідчать про те, що імператор був ще й канібалом.
Столиця ЦАР — Бангі
Після падіння режиму Бокасси Центральноафриканська імперія знов стала республікою. Але після військового перевороту 1981 р. тут була заборонена діяльність політичних громадських організацій. Конституція 1986 р. встановила в країні однопартійну політичну систему. Керівною політичною силою стала партія «Центральноафриканське політичне об’єднання». Втім, демократичні рухи кінця дев’яностих вплинули і на ЦАР. У 1991 р. тут була відновлена діяльність інших політичних партій.
Типовий будинок на сваях
Нині на чолі республіки стоїть президент. Законодавчим органом вважається двопалатний Конгрес, який складається з Економічної і регіональної ради та Національних зборів.
Населення республіки, заданими 2001 p., становить 3,6 млн чоловік. Тут мешкають племена гбайа (34 %), банда (27 %), мандія (21 %), сара (10,4 %). Решта — це народи азанда, гбанді, пігмеї та інші. Всі вони користуються своїми мовами, але офіційною мовою держави вважається французька. Вона допомагає міжплемінному спілкуванню. Крім того, дуже поширена мова санго.
плоскогір'я Азанде
Серед віруючих багато протестантів, католиків, мусульман, але 24 % мешканців ЦАР є прихильниками різних місцевих вірувань.
Столицею ЦАР вважається Бангі — головний річковий порт країни, де мешкають 3,5 млн жителів.
Грошова одиниця країни — франк КФА (африканський франк).
Річка Убангі
Гевея — це вічнозелене тропічне дерево з родини молочайних. Із соку цих дерев виробляють натуральний каучук.
Національний парк Сен-Флоріс
ЦАР — економічно слаборозвинена аграрна держава, де й досі переважає общинне землекористування. Існує навіть мотижне землеробство. У такий примітивний спосіб селяни вирощують на експорт каву, бавовник, тютюн. Для внутрішнього споживання саджають маніок, висівають кукурудзу, сорго, просо, арахіс, рис. Збирають також плоди олійної пальми і сік гевеї, що є дикорослими. У лісах, що багаті на цінні породи дерев, заготовляють деревину, яка теж йде на експорт. Крім цього, існує скотарство, що теж ведеться дуже примітивно, у відгонно-кочовий спосіб.
Національний парк Бамінгі-Бангоран
Дещо розвиненими, порівняно з сільськогосподарським виробництвом, вважаються обробна, харчова і парфумерна промисловість. Але основні доходи держава одержує від видобування та обробки алмазів, а також розробки золотоносних родовищ.
Головним торговельним партнером ЦАР вважається насамперед Франція. Існують також зв’язки з Японією та країнами Бенілюксу.
Національний парк Андре-Фелікс