В Еквадорі темні шпилі вулканів тягнуться довгою подвійною низкою, густі джунглі приховують величезні скарби у вигляді цінних порід дерев, колоритна колоніальна архітектура переплітається з традиціями індіанців. Окрасою різноманітної місцевої фауни є величезні Галапагоські черепахи. Навіть дивно, як усе це увібрала порівняно невелика територія Еквадору.
прапор Еквадору
Із назви цієї країни неважко збагнути, що її простори перетинає екватор (іспанською слово «екватор» звучить як «еквадор»). Для гостей організована навіть екскурсія до «середини світу», де умовна лінія екватора матеріалізується. Простіше кажучи, вона намальована на землі, і на ній стоїть символічний монумент. Щоправда, кажуть, екватор намальований не зовсім точно, насправді проходить він трохи далі, однак кого це хвилює в туристичній ейфорії? Головне відчути, що ти побував на самісінькій середині світу.
адміністративна мапа Еквадору
Еквадор на світовій мапі
Ґалапаґоські острови ввійшли до складу Еквадору в 1832 р. Їх досліджував сам Чарлз Дарвін. Неймовірно, але до 1959 р. Ґалапаґос використовували як колонію для злочинців. У 1959 р. він став заповідником, одним із найкращих у світі національних парків. Сюди ринув потік цікавих, попри всю дорожнечу такого відпочинку. Кожному хочеться сфотографуватися з живою «горою», ґалапаґоською черепахою, самці якої важать до 225 кг (самки менші — 100— 150 кг). Однак подорожувати по острову можна тільки в супроводі гіда.
Еквадор розташований у західній частині Південної Америки. Його омивають води Тихого океану, які відділяють від материка далекі, але законно еквадорські острови, що є предметом заздрості всього світу. Це архіпелаг Ґалапаґос, що лежить майже за 1000 км від берегів Південної Америки. Окрім гігантських слонових (ґалапаґоських) черепах, тут мешкають морська ігуана, морські леви, кити, дельфіни, альбатроси. А як сюди (практично на екватор) занесло пінгвінів, взагалі збагнути важко. Ґалапаґос є барвистим наочним посібником не тільки для еколога або біолога, але й для кожної людини, не байдужої до краси і чудес природи.
Острів Фернандина
На материковій частині Еквадору тваринний світ теж дуже різноманітний. Тут живуть ягуари, пуми, ведмеді, мавпи, скунси, коати (рід широконосих мавп), лінивці, мурахоїди, броненосці, єноти, крокодили, багато птахів, у тому числі і кондор — найбільш хижий птах нашої планети. І це далеко не повний перелік диких мешканців Еквадору. Через багатство дикої природи цю країну прозвали «гарячою точкою» видової різноманітності. Наявність дуже й дуже різних тварин (яких навіть дивно зустрічати в межах однієї невеликої країни) пояснюється тим, що на цій території швидко змінюється рельєф і відповідно різняться кліматичні умови. Тут трапляються райони з екваторіальним, субекваторіальним, вологим тропічним та гірським кліматом, а погода зовсім непередбачувана. Тож на цій землі є природні умови для різних тварин.
У межах Еквадору виокремлюють чотири зони — західні приморські рівнини (місцеві жителі називають їх Коста), джунглі басейну Амазонки на сході країни (Ор’єнте), гірську систему Анд (Сьєрра) і ні на що не схожі Ґалапагоські острови. Амазонка територією Еквадору не протікає, однак усі його річки несуть свої води до неї. В лісах Амазонського басейну (Ор’єнте) росте багато цінних і унікальних порід дерев. Так, тут можна побачити бальсове дерево, найлегше у світі (Еквадор заготовляє його найбільше у світі), пальму тагуа, один із найкращих матеріалів для ґудзиків, та інші дерева, навколо яких в’юняться гнучкі ліани. Ліси вкривають понад половину території Еквадору і є справжнім природним багатством, як і їхні дикі мешканці.
Красиве місто Кіто, що розташоване коло підніжжя високої гори, оголошене ЮНЕСКО одним із центрів світової культури. Дехто віддає йому пальму першості за красою серед південноамериканських міст. Тут збереглося багато старих будівель, мандрівник на вулицях відчуває подих історії. Стара частина міста не має вогнів реклам і зберігає колоніальний колорит. Появу нових будинків, що не вписуються в архітектурний ансамбль, суворо контролює влада. Зазвичай сучасні будівлі зводять в іншій, новій частині Кіто.
Цікавими й монументальними, величними й мальовничими є гірські пасма, що утворюють Сьєрру. Вулкани тут вишикувалися у дві паралельні гряди й утворюють так званий «проспект вулканів», що тягнеться майже через усю країну. Найвищий вулкан (до речі, діючий) є найвищою точкою країни і називається Чимборасо (6310 м). Тут досить часто бувають виверження вулканів і землетруси.
Найбільш спокійною частиною країни є, мабуть, прибережна Коста, тут вирощують тропічні культури (банани, шоколадне та кавове дерева, цукрову тростину), тут розташовані пляжі. В останні роки сюди переїхало чимало людей з внутрішніх районів.
Оброблені лани у міжгірській долині
Однак історично склалося так, що найбільш населеними є долини в межигір’ї, тобто на території Сьєрри. В одній з багатьох долин лежить і красиве столичне місто Кіто (1,4 млн мешканців), що зберігає пам’ять про давні часи, про відважних індіанців.
Еквадор — одна з небагатьох країн, де індіанці становлять значну частину населення. Із 12 млн еквадорців приблизно 40% — це чистокровні індіанці (племена кечуа, шаруа, ваорані та ін.), 40% — метиси, 10% — мають африканське походження. І хоча офіційною мовою є іспанська, а панівною релігією католицизм, індіанські мови та вірування теж поширені, й тут їх дуже шанують.
Індіанці мешкали тут, очевидно, з давніх-давен, однак про це достеменно нічого не відомо. Достовірні відомості починаються з X століття н. е., і свідчать вони про те, що на цих землях існувала індіанська держава Юту (назва сучасного міста Кіто походить саме від неї). У XV столітті Кіту завоювали інки і включили до складу своєї могутньої імперії. Проте інки самі незабаром були завойовані й переможені європейцями. Перші представники Старого Світу, іспанці, з’явилися тут у 1526 р. і майже відразу стали наводити свої порядки. У 1539 р. територія Еквадору ввійшла до складу віце-королівства Перу, а через два століття — до віце-королівства Нова Ґранада. На колоніальні землі привезли рабів з Африки, які працювали переважно на бананових плантаціях.
У 1822 р. сталася вирішальна перемога над іспанцями, і колонія ввійшла до федерації Велика Колумбія, яку очолив національний герой, борець за свободу латиноамериканців Симон Болівар. У 1830 р. Еквадор вийшов зі складу цього об’єднання і став повністю незалежною республікою. Потім були довгі часи економічних пошуків, у першій половині XX століття ця країна стала «банановою республікою», вийшовши на перше місце за експортом цих фруктів.
Залишки стародавнього міста інків
У 1941 — 1942 pp. сталася трагічна для Еквадору подія — внаслідок війни з сусіднім Перу країна втратила значну частину своєї території, понад 200 км2 в басейні Амазонки. Офіційні дані про власну площу (284 тис. км2) відтоді вона сприймає хворобливо, досі не може змиритися з тією втратою і намагається повернути собі цю територію, хоч Міжамериканська арбітражна комісія і визнала право Перу на ці землі. У кінці XX століття нерідко відбувалися воєнні сутички з цього приводу, особливо багатим на них завжди видавався січень (саме в цьому місяці арбітраж виніс те своє рішення). Остання значна сутичка сталася у 1995 р. Через три роки президенти ворогуючих країн нібито владнали територіальні суперечки, однак Еквадор все ще не втрачає надії коли-небудь повернути собі ті землі.
Церква Сан Франциско в Кіто, збудована в 1540—1650 роках
Тривалий конфлікт із сусідами, надто коли він ускладнений озброєними сутичками, завжди негативно позначається на економіці. І урядам доводиться потім наполегливо працювати, аби вивести країну з тяжкого стану. В Еквадору є для цього всі можливості. Тут у 70-х роках минулого століття почали активно видобувати «чорне золото» — нафту. Країна стала асоційованим членом ОПЕК (організації країн — експортерів нафти), Всесвітньої торговельної організації, а також увійшла до ООН, Організації американських держав та багатьох латиноамериканських об’єднань. І нині нафта є головною статтею експорту. Тож Еквадор уже не називають «банановою» республікою. Хоч ці фрукти теж експортують, і в чималих обсягах, також за кордон продають каву, какао, морські дари (за експортом креветок Еквадор є одним із світових лідерів). Пшениця, кукурудза, цукрова тростина, овочі вирощуються для власних потреб. Велике значення має і заготівля цінної деревини, на яку багата країна. Із промислових галузей найбільш розвиненими є переробна і текстильна. Головне завдання Еквадору — звільнитися від зовнішнього боргу, на погашення якого працюють і нафта, і банани, і Ґалапаґоські острови. Останнім економічним нововведенням Еквадору стало введення долара СІЛА замість місцевої валюти — сукре. Наскільки ефективно це допоможе боротися з інфляцією і піднімати економіку — покаже час.
Галапагосская черепаха
Еквадор разом з Венесуелою посідає перше місце в світі за кількістю смертельних випадків від інфекційних хвороб і дорожньо-транспортних пригод.
краєвид в Еквадорі