Перу — одна з найзагадковіших країн Південної Америки. Вона зажила слави і своєю історією, що досі збуджує уяву тисячів романтиків з усього світу, і надзвичайною красою місцевої природи, і своєрідною культурою. Перу — це руїни імперії інків та височезні Анди, це таємнича пустеля Наска та озеро Тітікака. За віруваннями індіанців, саме тут знаходиться «пуп Землі». А біологи вважають, що тут розташована одна з десяти найрізноманітніших біологічних зон у світі.

прапор Перу

Країна Перу розкинулася на заході Південної Америки і межує з Чилі (на півдні), Болівією (на південному сході), Бразилією (на північному сході), Колумбією (на півночі) та Еквадором (на північному заході). Її територія складається з трьох дуже не схожих між собою районів: вузького узбережжя, широкого Андського хребта й рівнини Амазонки. На узбережжі переважають пустелі, але тут знаходяться найбільші міста Перу і знамените Панамериканське шосе.

мапа Перу

Перу на світовій мапі

Анди складаються з двох хребтів: Західного і Східного. На Східному хребті розташована найвища гора в Перу Уаскаран (6770 м над рівнем моря). На сході лежить тропічна рівнина Амазонки і річки Мараньйон та Укаялі. Не можна обійти увагою прісноводне озеро Тітікака, розташоване найвище у світі (3820 м над рівнем моря). Завдовжки воно майже 170 км і з повним правом вважається найбільшим озером у Південній Америці.

Малюнки Наска

А ось іще одна загадка Перу, але вже не природна, а рукотворна: Наска. На цій піщаній рівнині розкидані велетенські геометричні малюнки, які зображують тварин та птахів. Серед них — 180-метрова ящірка, кілька зображень мавп та птахів (по 250 м кожне!) і велетенський малюнок людини 620 м завдовжки. Загальна кількість зображень — 778. Найцікавіше те, що всю цю «картинну галерею» можна побачити тільки з літака або повітряної кулі. Вчені вважають, що знамениті лінії Наска були викарбувані між 900 р. до н. е. та 600 р. н. е., але й досі невідомо, хто й навіщо це здійснив.

Амазонка — найбільша річка в світі. Щосекунди вона віддає Атлантичному океану 220 тис. м³ води. В її глибинах знайшли притулок понад 2000 видів риб.

У Перу пори року не такі, як у нас. Рік поділяється на два сезони: сухий і вологий. Цікаво, що в різних районах країни сезони неоднакові. Скажімо, на узбережжі та західних схилах Анд сухий сезон настає влітку — з грудня по квітень, а на протилежних схилах він триває з травня по вересень. Середньомісячні температури на узбережжі становлять +15—+25° С, в Андах, на плоскогір’ях, — від +5 до +16° С, на рівнинах — +24—+27° С.

Чи не щороку до Перу приїздять біологічні експедиції з багатьох країн світу. Перуанська флора й фауна є унікальними. Мабуть, у жодній країні неможливо побачити майже поруч пінгвінів та фламінго, пеліканів та морських левів, кондорів та ібісів. На високогірних луках пасуться лами, альпака та гуанако, в лісах бродять ягуари та очкові ведмеді, тапіри. Система національних парків охоплює сім відсотків території Перу.

У Перуанських Андах знаходиться найвисокогірніша у світі залізниця. Вона проходить на висоті 4817 м, що перевищує гору Монблан. Із вікна потяга відкриваються пейзажі, що викликають у пасажирів захват.

Територія Перу була населена вже за двадцять тисяч років до нашої ери. Про це свідчать численні археологічні знахідки. Найдавніші предки перуанців були мисливцями, які мешкали в печерах біля узбережжя. Згодом вони почали займатися землеробством. Нам відомо, що бавовну, квасолю, кавуни та гострий перець на землях Перу вирощували за чотири тисячі років до нашої ери. Поступово розвивалися ремесла, гончарство, з’явилася релігія. Одна за одною виникали, розвивалися й занепадали цивілізації Чавун, Салінар, Наска, Паракас, Уарі...

Перуанські Анди

Найбільшого розквіту ці землі досягли десь у XV столітті, коли весь район опинився під владою могутньої Інкської імперії, яка поширила свій вплив навіть на сусідні Колумбію й Чилі. Звідки ж взялися інки? Легенда розповідає, що перший інка (його ім’я було Манко Капак) виринув з глибини озера Тітікака, щоб заснувати імперію. Вчені кажуть, що цивілізація інків виникла після XII століття, коли індіанські племена об’єдналися між собою й захопили величезну територію. Втім, деякі дослідники стверджують, що держава інків набагато давніша. Вони вважають її прямою спадкоємицею Атлантиди! На думку цих учених, Атлантида зазнала страшної катастрофи у той час, коли в Південній Америці почалася справжня технологічна революція. Ті, хто зумів урятуватися, почали шукати притулку за океаном. Частина з них дала початок цивілізаціям Месопотамії та Єгипту, а решта припливла до Перу. Це зовсім не так фантастично, як здається на перший погляд. Річ у тім, що єгипетська й інкська цивілізації мають багато спільного: в обох народів існують легенди про Всесвітній потоп, обом були відомі секрети бальзамування, в обох випадках правлячі клани були майже ізольовані від решти населення. І тільки єгиптяни та інки будували піраміди.

Залишки міста інків Мачу-Пікчу

Але повернімося до офіційної версії історії Перу. Держава інків мала назву Тауантісуйу, що означало «Імперія чотирьох сторін світу». Її столицею було місто Куско. Населення Інкської імперії сягало величезної кількості — за різними оцінками, від восьми до 15 млн чоловік! Земля в імперії належала державі на чолі з верховним вождем — Великим інкою, якого вважали сином Сонця й Місяця. Обробляли її селяни-общинники, що становили більшість у державі інків. Держава складалася з окремих провінцій — здебільшого окремих долин з природними кордонами. Провінції в свою чергу поділялися на частини, в яких було 10 тис. господарств. Далі йшли тисячі, сотні й десятки. На чолі кожної з великих одиниць стояв вождь, а малих — староста.

В індіанців Перу та Мексики збереглася легенда про білого бога, якого мексиканці називали Кетцалькоатль, а перуанці — Віракоча. Він нібито прибув на вітрильнику зі Сходу, навчив індіанців ремеслам та архітектурному мистецтву, впровадив закони й релігію, а потім загадково зник.

Головною сільськогосподарською культурою в державі інків була кукурудза, в горах вирощували ще й картоплю, а на узбережжі — томати, квасолю, кавуни, плодові дерева. Тютюн використовували як лікарську рослину.

Медицина в державі інків сягала незвичайних висот. Вони вміли робити складні хірургічні операції, використовували складні суміші з трав. До речі, хінін як засіб проти малярії вперше стали застосовувати саме перуанці.

Інки були справжніми майстрами. Вони видобували руду й виплавляли метали, їхні ковалі володіли дуже складними технологіями. Більшість знарядь праці виплавлялася з бронзи. Архітектура також була добре розвинена. Через всю імперію простягалася вимощена камінням дорога, від якої відходили стежки. Через ущелини інкські архітектори перекидали мости, що спиралися на кам’яні палі.

Штучні тераси (андени), створені інками в XV cт.

За деякими даними, релігія відігравала в суспільстві провідну роль. Верховними божествами в інків вважалися Сонце (Інті), Грім (Ільяпа) і Місяць (Кілья). Іншими божествами високого рівня були Море (Мамакоча), Мати-Земля (Пачамама) і Творець Світу (Віракоча). У жертву богам приносили дорогоцінні камені й метали, іноді — домашніх тварин. А ось людські жертви, на відміну від ацтеків, інки приносили тільки в надзвичайних випадках, переважно полонених.

Писемності в сучасному розумінні цього слова в інків не було. Замість неї вони використовували «вузликове письмо» — кіпу. Кіпу складалися з кольорових шнурків, на яких були зав’язані вузли. їхня кількість, розташування та форма були різними, тому цей спосіб дозволяв передавати важливі новини. Щоб навчитися розуміти кіпу, треба було пройти спеціальну підготовку. Діти зі знатних сімей навчалися цьому в школах, до програми яких, крім того, входила державна мова (кечуа), релігія та календарний цикл.

На початку XVI століття влада імператорів-інків ослабла через невпинні чвари між різними претендентами на трон і повстання підкорених племен. У 1532 р. на територію імперії прийшов невеликий загін іспанців на чолі з Франсіско Піссарро. У цей час тривала боротьба між двома претендентами на трон — Атауальпою та Уаскаром. Іспанські конкістадори вміло скористалися цим. Спочатку вони захопили в полон Атауальпу й запросили за нього величезний викуп золотом, а коли отримали жадане, вбили його. Вже наступного року іспанці завоювали столицю імперії — Куско. Індіанці закріпилися в горах і боролися до 1572 p., аж доки не загинув останній правитель держави — Тупак Амару.

Тим часом Іспанія приєднала Перу до своїх володінь (в 1543 р.) і почала впроваджувати політику колонізації. Були організовані помістя, на яких працювали селяни. Для робіт на рудниках з Африки привезли рабів. Почали вирощувати пшеницю й рис, розводити велику рогату худобу.

Наприкінці XVIII століття в країні спалахнуло повстання селян, ватажок якого, Габріель Кондорканкі проголосив себе інкою і прибрав ім’я Тупак Амару II. Повстання було придушене, а ватажок та тисячі його прихильників страчені. Така ж доля спіткала й інші повстання. Лише в 1820 p., після того, як на територію країни вступила армія генерала Хосе де Сен-Мартіна, була проголошена незалежність Перу. Втім, іспанці не поспішали покидати останню колонію на континенті. Лише допомога Симона Болівара, командувача колумбійськими військами, допомогла перуанцям перемогти.

Кінна статуя іспанського конкістадора Франсіско Піссарро (1470—1541) на головній площі Ліми

Після цієї перемоги країна почала розвиватися. Були скасовані подушні податки, особисті повинності індіанців, звільнені африканські раби, які брали участь у повстанні. Але остаточно рабство скасували тільки в середині XIX століття. В 1864—1866 pp. держава не могла сплачувати зовнішні борги, і Іспанія вирішила повернути втрачений контроль над країною. Але всі її колишні колонії взяли участь у битві, яка дістала назву Першої тихоокеанської війни. Друга тихоокеанська війна почалася в 1879 p., коли Чилі напала на Перу та Болівію. Основною її причиною були економічні конфлікти. Чилійські війська захопили Ліму й поставили на чолі Перу той уряд, який цілком їх влаштовував. Він був скинутий у 1885 р.

Важливим моментом для Перу стало відкриття Панамського каналу та початок Першої світової війни. Потім настала світова економічна криза, що призвела до різкого падіння рівня життя. Невдоволення людей новими умовами життя зростало. Перу довелось пройти через періоди диктатури, на зміну яким приходили нетривалі етапи стабільності. Нині країна вирішує ряд економічних проблем і поступово стає на шлях демократії. Республіку Перу очолює президент (з 2001 р. А. Толедо). Вищим законодавчим органом є Демократичний законодавчий конгрес. Держава входить до різних міжнародних організацій, зокрема ООН (1945 p.), Організації американських держав.

Столицею країни є Ліма (близько 7 млн чоловік) — місто, яке заснував Піссарро у 1535 р. Клімат у цій місцині аж ніяк не сприяє доброму настрою городян. Дощів тут майже ніколи не буває, тільки інколи місто оповиває вологий туман. У Лімі міститься Музей мистецтва з чудовою колекцією предметів доколумбової епохи та пізніших часів. Гордість музею — витвори перуанського мистецтва останніх чотирьох століть. Доісторичне минуле Перу краще вивчати в Національному музеї антропології та археології. Прикрасою міста є церкви Сан Франсіско та Сан Домінго.

Панорама міста Куско

Одним із найбільш відвідуваних місць Перу є Куско — колишня столиця Інкської імперії. Більшість міських вулиць огороджені кам’яними стінами, що їх побудували інки, і заселені їхніми нащадками, що говорять мовою кечуа. У місті представлено багато чудових експозицій творів колоніального мистецтва, є тут і пам’ятки колоніальної архітектури, наприклад, собор (1559) і церква JIa Мерсед. На схід від центру міста знаходяться руїни Коріканчі, що раніше були вкриті золотом (нині залишилася тільки кам’яна кладка), і археологічний музей, серед експонатів якого багато прикрас з коштовних металів, ювелірні, гончарні і прядильні вироби і мумії. Неподалік можна побачити руїни Саксайуаман, Кенко, Пука Пукара, Тамбо Мачау. На захід від Куско знаходиться всесвітньо відома пам’ятка інкської культури Мачу-Пікчу. Туристи з повагою оглядають фортецю й святилище інків, руїни храмів та будинків.

Руїни стародавніх лазень поблизу Куско

Ще одне велике місто Перу — Ікітос — цікаве тим, що до нього немає жодної дороги. Воно розташоване в джунглях, а зв’язок з навколишнім світом підтримує за допомогою повітряного та водного транспорту. Однак це не заважає Ікітосу бути центром нафтової та гумової промисловості.

Населення Перу становить 28,4 млн чоловік. У дощових лісах мешкає понад 100 племен індіанців, які розмовляють своїми мовами і живуть ізольовано. Дехто переселився до столиці або промислових центрів, де можна і заробити, і відпочити. Державними мовами в країні є іспанська та кечуа, а грошовою одиницею — новий соль.

Перу досі залишається аграрною країною, але велику роль в її економіці відіграє гірничодобувна промисловість. Надра постачають перуанцям цинк, мідь, залізо, срібло та золото. Є також у Перу значні родовища нафти. Головні сільськогосподарські культури — рис, бавовник та цукрова тростина. Вирощують у країні кукурудзу, тютюн та фрукти, а також каву, чай, боби і коку, з якої виробляють кокаїн. Тропічні ліси додають до списку предметів експорту каучук, хінін та деякі лікарські рослини.

За видобутком срібла (2, 2 тис. тонн на рік) Перу посідає друге місце після Мексики.

Серед домашніх тварин перше місце індіанці відводять ламі. Лам вважають майже членами родини. їх використовують для перевезення речей, їздять на них верхи. Під час весілля лам прикрашають квітами і запрошують до святкової трапези. А їхнє хутро йде на виготовлення ковдр. Втім, найкращим вважається хутро найближчих родичів лам — альпака. Вироби з нього дуже теплі й легкі, вони навіть експортуються.

Родовище міді у Токепалі

Відпочивають перуанці весело, з танцями й піснями. У старовинних піснях збереглася пентатоніка (тобто гама з п’яти нот замість семи). Індіанці дотепер використовують старовинні музичні інструменти — очеретяні флейти кена, великі виті черепашки, окарини. Серед привезених європейцями інструментів добре прижилися гітара, скрипка, арфа та саранга — щось подібне до мандоліни. У лютому—березні в Перу починається карнавал, що супроводжується численними змаганнями, в яких можуть взяти участь усі бажаючі. Інші свята, що їх відзначають особливо пишно, — це інкське свято Інті Раймі, День незалежності Перу, День усіх святих та День Пуно. Якщо під час цих урочистостей вийти на святкові вулиці, заплющити очі та прислухатися до народних пісень і гортанної індіанської мови, здається, що інки зовсім поруч. Треба тільки уважно придивитися...

Перуанське селище