Нігер дихає спекою, вражає мандрівника жагучим вітром і відсутністю опадів. Три чверті його території — пустелі та напівпустелі, висушені сонцем. Проте саме ці місця Західної Африки, вкриті гарячими пісками Сахари, бачать у своїх мріях деякі вчені. Ця пустеля не дає спокою палеонтологам, які вивчають динозаврів. Адже в її дюнах схоронені сліди існування древніх велетнів. Тут розташоване так зване «кладовище динозаврів» — неосяжне поле роботи для палеонтологів. Одна з останніх знахідок — раніше невідомий динозавр, що потрапив до рук вчених саме на території цієї країни і отримав на її честь ім’я Нігерозавр.

прапор Нігеру

Нігер має площу 1267 тис. км². Значну частину країни займає царство Сахари, розташованої на півночі. Її піщані бархани, а також справжні скелі, нагір’я та плато, що височать над озерами піску, звикли до тропічного пустельного клімату, вони переживають великі добові перепади температур і сумують за опадами, яких тут може не бути роками. Гірський масив Аїр, що розташований у володіннях Сахари, є найвищим у Нігері (максимальна висота 2022 м). Він різко обривається на сході, зустрічаючись тут із рухомими дюнами пустелі Тенере. Вона лежить далеко від людських шляхів, її називають «пустелею в пустелі», бо Тенере фактично розташована в Сахарі, проте відрізняється від неї своїми краєвидами. Ця пустеля відома не лише своїми рухомими дюнами, а й має славу найбільш неприємного місця Сахари, де майже відсутні оазиси та будь-які рослини. Разом із цим, гнучкі спини її «живих» дюн вважають одними з найкрасивіших у світі, а з розташованого на ній плато Джадо відкриваються ні з чим незрівнянні краєвиди. Після рідкісних дощів деякі місця пустелі, в тому числі на згаданому плато, покриваються ковдрою рослин, яка через кілька тижнів висихає — надовго, до наступного дощу... Саме в Тенере знаходиться знамените «кладовище динозаврів» — скупчення твердих залишків цих тварин, що мандрують рухомими пісками.

мапа Нігеру

Гірський масив Аїр — це дуже красиве місце. Воно незвичне вже тим, що вносить у пустелю елемент несподіванки, доводячи, що за цим словом ховаються не лише піски. Територію цього пустельного масиву за площею можна порівняти зі Швейцарією, а його чорні скелі з гострими шпилями викликають у пам’яті асоціації з готичним стилем в архітектурі. У глибині масив ховає і нібито зовсім невластиві пустелі об’єкти: гарячі мінеральні джерела та водоспади.

Бархани пустелі Сахара

Пустелю змінює напівпустеля природничої зони Сахель, яка має більше рослинності, тут усе частіше з’являються зелені плями. Особливо буйно флора дає про себе знати в дощовий сезон (2—4 місяці), проте в інші місяці стоїть спека, гідна пустелі. Річна кількість опадів у напівпустелі теж невелика — від 100 до 600 мм.

Типовий сільський будинок нігерійців

Лише південні території Нігеру рішуче відмовляються від пустельного пейзажу. Якщо дивитися згори, з літака, місцевість змінює колір із жовтих тонів на буйно-зелені. Південна зона савани є найбільш родючою та відносно зволоженою, адже тут розташовані дві найбільші водойми країни — озеро Чад на південно-східному кордоні країни та річка Нігер на південному заході. Значення останньої настільки велике, що на її честь названо всю країну. У саванах змінно вологий тропічний клімат, за рік вони отримують до 800 мм опадів, тут багато дерев із розкішними зеленими кронами — манго, папайї, баобаби, пальми. Біля річки добре почувається бамбук. Серед представників фауни чимало хижаків, слонів, бегемотів, а також птахів.

За середньовіччя землі сучасного Нігеру мали велике значення, бо знаходилися на головному караванному шляху з Північної Африки до держав хауса, імперій Малі, Сонгай, Борну та інших велетнів.

Пустеля та напівпустеля — це володіння гордих непокірливих кочовиків-туарегів, у південних та центральних районах мешкає основна етнічна група Нігеру хауса (вона становить більше половини десятимільйонного населення країни), біля озера Чад живуть племена канурі та манга, а в долині ріки Нігер — народність джерма. Таке співвідношення серед населення складалося протягом століть. У давні часи землями Нігеру проходило безліч племен, деякі з них після довгих мандрів врешті-решт обирали собі місце й осідали. Народи з’являлися і розчинялися серед інших, держави народжувалися й вмирали. В XI ст., потіснивши народ хауса, на плато Аїр прийшли туареги. Вони закріпилися на півночі і зуміли влаштувати своє життя в цих непростих умовах. У середні століття туареги створили султанат Аїр зі столицею в м. Агадес. На півдні Нігеру домінували держави-міста хауса. У XVI ст. могутня імперія Сонгай запровадила свої правила гри, захопивши великі райони західного та центрального Нігеру, разом із султанатом Аїр. Після ослаблення Сонгаю частину цих земель захопила держава Канем-Борну. На початку XIX ст. західні і південні райони майбутнього Нігеру потрапили під владу халіфату Сокото.

Шатро туарегів

У кінці XIX ст. землі Нігеру окупували французи. Між річкою Нігер та озером Чад вони заснували кілька воєнних постів, на місці одного з них згодом з’явилося місто Ніамей, майбутня столиця держави. Найбільш завзято французькій колоніальній експансії опиралися туареги, і головне їхнє місто Агадес було захоплено лише в 1904 р. Під час Першої світової війни туареги змусили колонізаторів похвилюватися, влаштувавши велике повстання. Його придушили після війни, але французи так і не змогли повністю приборкати цих гордих кочовиків. У 1900 р. було створено «військову автономну територію Зіндера» (за назвою тодішньої столиці), яку в 1910 р. назвали «військовою територією Нігеру» і згодом включили до Французької Західної Африки спочатку в складі Сенегалу, а потім як окрему колонію. У 1926 р. столицею Нігеру став Ніамей (нині тут мешкають 392 тис. чоловік). У 1946 р. Нігер став «заморською територією Франції», у 1958 р. увійшов до Французького Товариства, а через два роки проголосив незалежність. Жила нова держава дуже бідно, народ скнів у злиднях через часті засухи та неефективне управління. Президенти цієї республіки не одноразово приходили до влади через військові перевороти, багатопартійну систему то вводили, то забороняли, мешканцям країни доводилося жити при воєнному правлінні. І тепер політична ситуація в Нігері далека від стабільної.

Мечеть XVI cт. у місті Агадес

Країна входить до ООН, Організації африканської єдності, західноафриканського валютного союзу з франком КФА та інших міжнародних організацій. Державною мовою в ній є французька, але мешканці активно використовують і мову власних етнічних груп.

буйволи

Нігер підтримує стосунки з Францією, перш за все торгові. Економіка країни базується на сільському господарстві, що дуже залежить від погодних умов. Більшість селян вирощують сорго і просо. Експортні культури — арахіс та бавовна. Вивозиться за кордон також продукція тваринництва — жива худоба, м’ясо, шкіра та вироби з неї. І рослини, і худоба важко переносять жорстокі засухи, що часто трапляються в цьому регіоні. А від цього залежить життя народу. Тому мешканці Нігеру в посушливі роки всі разом моляться, благаючи дощу. Колективні молитви супроводжуються проханням простити гріхи населення. Адже мусульманські лідери (а мешканці Нігеру в основній масі дотримуються ісламу), вважають, що засухи посилаються за гріхи і якщо молитви не діють, то це вина грішників. Коли засуха в країні триває незвично довго і ситуація набуває загрозливих рис, у колективних молитвах «на дощ» прилюдно беруть участь не тільки релігійні лідери, а й усе керівництво країни на чолі з президентом та прем’єр-міністром.

Нігерійські зерносховища

Значну частину експортних надходжень Нігеру забезпечують концентрати урану (окрім нього, в країні є поклади кам’яного вугілля, фосфоритів та нафти). Серед промислових підприємств домінують заводи з очищення арахісу та виготовлення масла з нього, а також ткацькі фабрики та підприємства з виробництва цементу.

Сільська церква

Через часті засухи, що призводять до загибелі худоби та посівів, через зниження попиту на уран на міжнародному ринку, економічні помилки керівництва Нігер не може досягти благополуччя. Тільки 30 % дітей ходять до початкової школи і 10 % — до середньої. При цьому в країні спостерігається стрімкий приріст населення (до 3 %). Це додає проблем і без того хисткій економіці. Проте якщо подивитися з іншого боку, то чим більше народу в країні, тим більше вуст молитимуться «на дощ».

Урановий кар'єр у міста Арліт