Барбадос славиться своїми чудовими пляжами, недоторканою природою, рівним м’яким кліматом протягом усього року та привітністю місцевих жителів. Цей острів, оточений кораловими рифами, з горбистими пейзажами, з плантаціями цукрової тростини, розташований на східному кінці Малих Антильських островів.
прапор Барбадосу
Традиції та життєвий устрій Барбадосу — маєтки з доглянутими садами, старі кам’яні англіканські церкви, обов’язкова шкільна форма, гра в крикет, що тут є дуже поширеною, — все це сліди колонізації острова. Барбадос так просякнутий британським духом, що його називають «маленькою Англією». А піщані пляжі і тепла сонячна погода вже двісті років приваблюють туристів з усього світу.
мапа острова Барбадос
Барбадос на мапі світу
Барбадос знаходиться за 480 км від північного узбережжя Південної Америки і за 2575 км на південний схід від Майамі і має сусідів — острови Сент-Люсія, Сент-Вінсент, Ґренаца, Тринідад і Тобаго. Площа держави Барбадос, що входить до групи Навітряних островів у складі Малих Антильських островів, становить 430 км2. На цьому доволі невеличкому острові проживають 277 264 мешканців! Це одна з найбільш густозаселених країн світу. Середня густота населення складає 643 чол./км2, а майже половина всього населення зосереджена в приході Сент-Майкл, де знаходиться столиця і головний порт країни Бриджтаун. Там густота населення ще більша — 2500 чол./км2.
Пляж поблизу Бриджтауна
Мешканці островів до 15 років становлять 21%, від 15 до 65 років — 70%, старші 65 — 9%. Офіційною і єдиною мовою на острові є англійська. Серед місцевих жителів, що називають себе «бейджанс», побутують діалектні і місцеві говірки.
Західні береги Барбадосу омиваються водами теплого Карибського моря, східні — Атлантичного океану, тому клімат тут більш прохолодний, зі свіжими океанськими вітрами. Його можна вважати одним з найздоровіших у Вест-Індії. Завдяки тропічному пасатному клімату температура майже не змінюється впродовж усього року. Середні температури: найпрохолоднішого місяця — лютого — +25° С, найспекотнішого — вересня — +27° С. Отже, різниця зовсім невелика. Барбадосці розрізняють два сезони: більш сухий (грудень—травень) та більш вологий (червень— листопад). Спекотну погоду переносити доволі легко завдяки пасатам та вранішнім і вечірнім бризам. З червня по жовтень можливі ураганні вітри.
Назву острову — «Лос-Барбадос», що означає «бородатий» —дали португальці, які відкрили його в 1536 р. У XVI столітті цей острів називали по-різному. На картах він позначався як Барнадос, Барбудос і Сан-Бернардо. Легенда розповідає про польського матроса, який плив з іншими європейцями до Бразилії. Побачивши з боку моря незвичайні корені фігових дерев, він вигукнув : «Лас Барбадас!». Відтак за східним островом Карибського моря усталилося прізвисько «Бородатий». Барбадоські краєзнавці, щоправда, стверджують, що назва могла виникнути від унікального племені бородатих індіанців, яких нібито зустріли моряки. Але ця версія дуже сумнівна. Малоймовірно і те, що слово Барбадос — похідне від Сан-Бернардо (так звали католицького святого). Природно, що назва не прижилася в англійців, чиї кораблі почали причалювати до цього маленького клаптика суходолу з 1625 р.
Острів Барбадос, що являє собою вершину підводного Барбадоського хребта, утворений осадовими породами, що перекриті шаром коралових вапняків 90 м завтовшки. Поверхня острова рівнинна, трохи горбиста. На сході виражена серія морських терас. Найвища точка — гора Хіллабі. Її висота становить всього 336 м. Великих річок на острові нема, але є нечисленні карстові джерела. Вздовж узбережжя тягнеться широка смуга пляжів, укритих білим піском. До речі, там є не тільки білі-білі, але й чорні-чорні пляжі з піском вулканічного походження. Винятком є обривисті південно- і північно-східні береги. Острів майже повністю оточений кораловими рифами, що вабить сюди любителів підводного плавання (дайвінгу) з усього світу.
Первинні вічнозелені тропічні ліси майже всі знищені. Єдиний лісовий масив — резерват Тернес-хол площею 18,6га— лежить на півночі острова. Крім того, дерева місцями збереглися на узбережжі. Переважають культурні ландшафти з плантаціями цукрової тростини. Вздовж доріг зустрічаються штучні посадки червоного дерева (махагоні), казуарини, кокосової пальми, дуже багато квітучих чагарників.
Карстові печери Харрісона
На Барбадосі відсутні змії і хижаки за винятком численних мангуст, яких завезли сто років тому для боротьби зі щурами. Подекуди зустрічаються зайці та мавпи. На острові гніздяться колібрі, папуги, голуби, зупиняються перелітні птахи. В прибережних водах є риба та ракоподібні. Для охорони екосистем коралових рифів створений морський резерват. А незвичних для нас летючих рибок біля Барбадосу стільки, що вони навіть зображені на гербі острова.
Понад 300 років основою економіки Барбадосу було вирощування і переробка цукрової тростини, але в 70-х роках минулого століття на перше місце вийшов туризм. Це спричинилося ще й тим, що, починаючи з 60-х років, збір цієї культури значно скоротився через вартість виробництва, яка дедалі зростала, і падіння цін на світовому ринку. Але й нині переробка цукрової тростини, що включає виробництво рому і меляси, яка готується з відходів переробки тростини і використовується на корм худобі, досі утримує провідні позиції в економіці Барбадосу. Розвиваються й інші галузі. Тут вирощуються банани та інші тропічні фрукти й овочі. Практикується розведення овець, свиней, кіз, великої рогатої худоби і домашньої птиці, риболовство. Працюють підприємства з виробництва різноманітного асортименту продуктів, а також таких товарів споживання, як мило, меблі, одяг і предмети домашнього побуту. Налагоджено виробництво комплектуючих для комп’ютерів і будівельних матеріалів. Ведуться розробки вапняку, піску та деяких глин, що використовуються у виробництві цегли. На острові також знайдені невеликі запаси нафти й газу, в Бриджтауні діє нафтопереробний завод.
Барбадос зберіг культурні зв’язки з колишньою метрополією, мабуть, тісніші, ніж в інших острівних державах британської Вест-Індії. Багато барбадосців працюють у Великій Британії. Дотепер на Барбадосі зберігаються і звичаї та традиції африканських предків. Звучать сумні протяжні барбадоські пісні, дають концерти шумові оркестри, які використовують як музичні інструменти порожні бочки і каністри, виконується запальний народний танок «лімбо».
Столицею Барбадосу є Бриджтаун. Його назва перекладається як «місто мостів». Вона пішла від двох мостів, які перекинуті через затоку, що глибоко вдається в сушу і ділить місто на дві частини. Бриджтаун — одне з чотирьох міст у світі після Лондона, Парижа та Нью-Йорка, куди літали надзвукові «конкорди».
Бриджтаун дуже схожий на маленький Лондон. У центрі міста також знаходиться Трафальгарська площа з пам’ятником, що його поставили англійці на честь лорда Нельсона, який змусив франко-іспанський флот відмовитися від захоплення Барбадосу. Від неї починається Броад-стрит, де розташована головна торговельна зона міста. На схід від Трафальґарської площі стоїть собор Святого Михайла, у якому молився Джордж Вашингтон під час своєї єдиної подорожі за кордони США в 1751р.
Ботанічний сад «Андромеда»
Є на що подивитися й на самому острові. Це заповідники, серед яких Природний заповідник Барбадосу, Барбадоський зоопарк та Квітковий заповідник; заказники Національного тресту Барбадосу, зокрема ботанічні сади «Андромеда»; селище-музей Тайрол Кот, що відображає повсякденне життя місцевих жителів; цукровий млин Морґана Левіса, абатство святого Миколая, збудоване у 1663 p., — єдина будівля на острові, де є камін; плантаторський дім «Франсія», грот Харрісона, що являє собою ланцюжок карстових печер зі сталактитами і сталагмітами, — до речі, туристи проїжджають грот на електричному трамваї, а також пам’ятники колоніальної архітектури «Оутерсон-хаус», «Санбері-хаус» та барбадоська синагога. А ще кожного року на Барбадосі проводиться найбільший джазовий фестиваль, на який збираються знамениті джазові музиканти з усього світу.
Будівля парламенту
За милю на південь від Бриджтауна знаходиться Барбадоський музей, на схід від собору Святого Михайла розташований Королівський парк, де росте баобаб, вік якого — десять століть, тобто аж тисяча років! У парку є театр (в минулому — резиденція командувача британськими військами) — «Куїнс Парк-хаус». Основні історико-культурні цінності зосереджені в Барбадоському музеї. Одночасно він є і дослідницьким центром, на базі якого діє Історичне товариство. В музейній науковій бібліотеці зберігаються рідкісні матеріали про Вест-Індію: книги, карти, рукописи та архівні документи (починаючи з XVII ст.). Фонд бібліотеки налічує 159 тис. томів.
Пляж біля Бріджтаун
Корінними жителями Барбадосу були індіанці аравак, однак іспанці вивезли населення на Еспаньйолу для роботи в шахтах ще до того, як на острів прибули в 1627 р. перші англійські поселенці. В 1637 році на Барбадосі були закладені перші плантації цукрової тростини. Острів став першою територією на Карибах, де почали виробляти цукор. На плантаціях використовувалася праця рабів-африканців, однак у 1838 р. рабство було скасовано. Упродовж трьох століть країна отримувала прибуток від цукрової промисловості: переробляла цукрову тростину і експортувала цукор, мелясу і ром. До речі, Барбадос — батьківщина рому, а знаменитий білий ром «Малібу» виробляється тут уже понад три з половиною століття. Але в наш час основний прибуток державі дає туризм.
Герб Барбадосу
У 1885 р. Барбадос отримав власний уряд, у 1950 р. йому було надано загальне виборче право, а в 1961 р. — самоврядування. З 1958 по 1962 р. Барбадос перебував у складі Вест-Індської федерації, яка, втім, проіснувала недовго. До 1966 р. Барбадос залишався британською колонією. Здобувши незалежність, він увійшов до складу держав Британської Співдружності, був прийнятий в ООН, Організацію американських держав, Карибську спільноту та 30 інших міжнародних організацій.
Сьогодні Барбадос — один з найрозвиненіших Карибських островів з високим рівнем життя і розгалуженою туристичною інфраструктурою. Країна пишається своїми традиціями весільних церемоній — тут реєструються шлюби громадян з усього світу. Провести весільну церемонію на Барбадосі вважається дуже престижним у людей найрізноманітніших соціальних прошарків. На острові також є велика кількість заповідників, де в умовах дикої природи збереглися унікальні види тропічних рослин і тварин.
Плантації цукрової тростини на острові
Пляжі на Платиновому узбережжі, коралові рифи, виноробні заводи зі старовинною рецептурою виготовлення рому, традиційні карнавали... Для більшості туристів, що відвідали острів, Барбадос — рай на землі. Ласкаве сонце і тепле море, безкінечні пляжі та зелені лани, велика кількість історичних пам’яток, пов’язаних із заселенням островів європейцями і, особливо, розквітом піратства, численні культурні та спортивні заходи роблять цей острів безцінною перлиною в короні Карибських островів.
Барбадоський музей