Німеччина є однією з найдавніших і найрозвиненіших європейських країн. Вона багато разів опинялася у центрі історичних подій, виступала законодавцем політичних та культурних змін, спричиняла й спричиняє значний економічний вплив не тільки на європейські країни, а й на світ у цілому.
прапор Німеччини
Більше третини земель Німеччини оброблені. Тому у багатьох регіонах чимало зусиль пішло на відновлення первісного вигляду дикої природи. Але все одно ліси виглядають занадто доглянутими. А побачити справжнього дикого кабана або оленя можна лише при щасливій нагоді.
мапа Німеччини
Німеччина на мапі світу
Федеративна Республіка Німеччини, або ФРН (такими є офіційна та скорочена назви країни), розташована в Центральній Європі. Її прикордонні сусіди на півночі — Данія, на заході — Голландія, Бельгія, Люксембург і Франція, на півдні — Швейцарія та Австрія, на сході — Чеська Республіка та Польща. Різноманітний мальовничий ландшафт робить цю країну надзвичайно привабливою для любителів природи. У північній частині розкинулася Північно-Німецька низина з торф’яниками та заростями вереску. Трохи на південь її змінюють узвишшя та середньовисокі гори, які чергуються з плато та рівнинами. На півдні, вздовж австрійського кордону, підносять свої вершини до неба Альпи. Найвища альпійська гора, Цуґшпітце, має висоту 2963 метри.
Гори Німеччини, вкриті густими лісами, приховують поміж себе затишні долини та прозорі, як дзеркало, озера. Наймальовничішою долиною вважається долина Рейну між Майнцом та Кобленцом. Тут розташований найдивовижніший краєвид, що складається з пагорбів, вкритих пишними виноградниками, численних замків і маленьких виноградарських селищ.
Ліси, переважно хвойні, займають майже 30% території. Країна багата на заповідники та пам’ятники природи. Найвідомішими з них вважаються національні парки — Берхтесгаден та Баварський ліс, який вважається одним з найбільших гірських лісів Європи.
Основні водні артерії країни, Рейн, Везель, Ельба і Одер, прямують у Північне та Балтійське моря, які омивають країну з півночі. Тільки красень Дунай несе свої води на схід, зв’язуючи країну з Чорним морем. Територія ФРН охоплює також і деякі острови, які заслуговують на увагу туристів не менше, ніж материкова частина. З них особливо цікавими є північні Фризькі острови, частково зайняті національним парком, створеним для збереження піщаних дюн.
Клімат країни помірний, на заході — атлантичний, на сході — континентальний. І хоча тут немає сезону дощів, погода змушує місцеве населення та туристів бути уважними до її змін. Найстійкішою вона буває з травня по жовтень. Саме тоді до Німеччини прямує найбільше туристів. Але різких коливань погодних настроїв не відмічається. Середньорічна температура влітку +20° Є (може підніматися до +35° С), взимку — близько 0° C, але інколи опускається до —20° С. Середньомісячний рівень опадів становить 50—80 мм. Сніг тримається недовго, за винятком гірських районів, які в цю пору року перетворюються на гірськолижні курорти.
Сучасна церква в м. Оффенбах
Загальна площа ФРН становить 356,9 тис. км2. Тут живе приблизно 83,5 млн людей. З них 94% — німці. Мешкають також турки, італійці, біженці з колишньої Югославії та інші.
Лютеранство бере свій початок з часів Реформації — широкого суспільного руху у Західній та Центральній Європі XVI ст., який мав на меті скасування влади католицької церкви, а також феодального ладу. Зачинателем цього руху став німець Мартін Лютер. Він перший проголосив ідею непотрібності церкви з її ієрархією і духовенством. Його послідовники і стали називатися лютеранами.
Німеччину без сумнівів слід відносити до християнських країн, адже 90% віруючих — християни. Серед них більше 50% складають протестанти-лютерани, а решта — католики. Побутують також й інші релігії: більш-менш значний відсоток віруючих складають мусульмани (3%), іудеї та православні. 40% від загальної кількості населення не вірують взагалі.
Німеччина має довгу цікаву та повчальну історію. А починається вона у долині Неандерталь поблизу від Дюссельдорфа. Тут були знайдені кістки неандертальців, давніх викопних людей, які існували 200—35 тис. років до н. е. Як територія, населена германськими племенами, країна стала відома у IV ст. до н. е. На початку нашої ери дрібні германські племена почали об’єднуватися у племінні союзи саксів, франків, алеманів, баварів, тюрингів. З середини І ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони вели безперервні війни з римлянами, які на той час розтягнули свою імперію майже на всю Європу. Тісний контакт з Римом не міг не вплинути на германців. Поступово вони перейняли елементи латинської культури, античного державного урядування.
З VI по VIII ст. історію майбутньої Німеччини визначала Франкська держава, до складу якої входили землі германців. Її розпад у середині IX ст. призвів до відособлення окремих областей і до розподілу країни на дрібні князівства. У 962 р. германський король Оттон І об’єднав їх у Священну Римську імперію германського народу, додавши до її складу завойовані Північну та Середню Італії. З кінця XIII ст. нею правила олігархія з семи наймогутніших князів, так звана «колегія курфюрстів». Князі щорічно збиралися на з’їзди, щоб вирішувати державні питання та обирати імператора. Ця імперія проіснувала аж до початку XIX ст., прихопивши у X—XIV ст. частину прибалтійських та словенських земель.
У XVI—XVII ст. в імперії набув розвитку процес роздробленості. Поштовхом до цього стали Реформація XIV ст., селянська війна 1524—1526 років, тридцятирічна війна 1618—1648 років, небажання князів згуртуватися. Внаслідок цього Священна імперія втратила Італію, Швейцарію, Люксембург, Нідерланди, Шлезвіґ, Гольштинію, Західну Пруссію.
На початку XVIII ст. серед німецьких королівств значно посилилися Пруссія та Австрія, які брали участь (хоч і невдало) у війні проти Наполеона І. Обидві країни прагнули до об’єднання навколо себе німецьких земель.
У 1815 р. навколо Австрії було створено Германський союз. А в 1866 р. прусський канцлер Отто фон Бісмарк об’єднав німецькі землі у Північно-Германський союз без Австрії. У 1871 р. прусський король Вільгельм І отримав титул імператора, і союз перетворився на Германську імперію, до складу якої були включені також Ельзас та Східна Лотарингія. Таким чином Німеччина вперше вийшла на світову арену як єдина держава і швидко набула економічної та політичної могутності.
У 1884—1885 рр. Германська імперія встановила протекторат над великими територіями в Африці та Океанії, звідки одержувала сировину для промислового розвитку. А в 1914 р. розпочала Першу світову війну у воєнному союзі з Австрією. У 1918 р. цей союз зазнав поразки, внаслідок чого Німеччина втратила свої колонії, Ельзас і Лотарингію. У листопаді того ж року відбулася революція, яка перетворила монархію на республіку, відому під назвою Веймарська. Але незадоволення народу продовжувало зростати.
Незабаром внаслідок запеклої боротьби різних партій владу в державі очолив австрієць Адольф Гітлер, який вдало приборкав народні маси і став кумиром для тисяч германців. У 1933 р. його націонал-соціалістична (скорочено — нацистська) партія німецьких робітників стала єдиною дозволеною в країні. Було встановлено нацистську диктатуру. Німеччина почала нарощувати військову міць. У 1938 р. відбувся аншлюс Австрії, тобто її насильницьке приєднання до Німеччини. Тоді ж німецькі війська увійшли на територію Чехословаччини і, не зустрівши опору, зайняли її. Цивілізований світ вирішив заплющити на це очі, але дарма. Агресор не вдовольнився набутим. У 1939 р. Гітлер розпочав Другу світову війну. Його війська напали на Польщу, потім завоювали більшість інших європейських країн і рушили на СРСР.
Антигітлерівська коаліція у складі СРСР, Великої Британії та США, за підтримки визвольного руху на окупованих територіях, завдала нацистській Німеччині нищівної поразки у травні 1945 р.
Після війни країна була розділена на дві окупаційні зони між учасниками антигітлерівської коаліції. США, Англія і Франція взяли під контроль західну частину, СРСР — східну. У 1949 р. вони перетворилися відповідно на Федеративну Республіку Німеччини та Німецьку Демократичну Республіку. В такий спосіб німці проіснували 41 рік. За цей час ФРН стала однією з провідних світових держав, соціалістична НДР, навпаки, зазнала занепаду.
У 1989 р. відбулася чи не найзначніша подія у сучасній історії Німеччини — було зруйновано відомий Берлінський мур, що стало першим кроком до возз’єднання країни. А в 1990 р. НДР припинила своє існування, увійшовши до складу ФРН.
Берлінський мур було побудовано у 1961 р. на кордоні НДР та ФРН з метою запобігти неконтрольованому витоку громадян зі східної країни до західної. Ця споруда з бетону та дроту довжиною 41,1 км на довгі роки стала символом протистояння комуністичного та капіталістичного світу. Зараз її частина, яка залишилася після руйнації, стала історичною пам’яткою.
Сьогодні ФРН — це федеративна багатопартійна республіка парламентського типу з двома законодавчими органами: Бундестагом (парламентом) та Бундесратом (земельним представництвом). Головою держави є президент, а головою виконавчої влади — федеральний канцлер. Президент представляє державу на міжнародній арені. Федеральний канцлер очолює уряд і визначає основні напрямки політики. Сама республіка складається з 16 земель.
Кельнський собор
Варто згадати і про виборчу систему у ФРН. Вона є єдиною в своєму роді та займає у класифікації світових виборчих систем окреме місце. Історично склалося, що тут на виборах за владу сперечаються з великої кількості партій фактично дві найбільші і одна менша. Жодна з цих великих партій сама не набирає достатньої кількості голосів для самостійного формування уряду. Тому перемога тієї чи іншої з них звичайно залежить від того, до кого з них приєднається ця маленька, яка й надасть необхідну кількість голосів. Така виборча система отримала назву «системи з двох з половиною партій».
Гамбурґ — друге за кількістю населення місто Німеччини
ФРН входить до складу Європейського Союзу. Ще до недавнього часу основною грошовою одиницею у державі була німецька марка. Але з 1 січня 2002 р. у країнах ЄЄ ввели спільну валюту — євро. Зараз національна валюта не використовується, але її можна поміняти у будь-якому банку.
Отримуючи у повоєнні роки великі грошові вклади від США та прагнучи до відродження, виснажена війною ФРН стала високо-розвиненою індустріально-аграрною країною. Сьогодні Німеччина займає перше місце в Європі та одне з провідних місць у світі за обсягом виробництва.
Країна відома своєю високоякісною металургією, машинобудуванням, хімічною, нафтопереробною, будівельною, текстильною та іншими видами промисловості. Розповсюджена також деревообробна, харчова, легка промисловість. Видобуваються буре та кам’яне вугілля, залізна руда, сіль, нафта, природний газ. Добре розвинена транспортна мережа: залізниця, автодороги, водні та повітряні шляхи, нафтопроводи. Експортуються машини, обладнання, хімічні продукти, вироби легкої промисловості. Основні торгові партнери: Росія, США, країни ЄC.
типовий старовинний будинок
У сільському господарстві переважає тваринництво — німці тяжіють до вирощування свиней та молочної худоби. У рослинництві провідними культурами вважаються злакові, цукровий буряк та картопля. Популярні також вирощування хмелю та виноградарство.
Хмарочоси у Франкфурті-на-Майні
Чималий прибуток приносить німцям і туристичний бізнес. Німеччина є такою привабливою для туристів не тільки через неповторність ландшафту та різноманіття курортних зон. Багатовікова історія країни зробила з неї справжній гігантський музей. Чого варта одна столиця Берлін! Заснований на річці Шпреє ще у XIII ст., він зараз є символом возз’єднаної Німеччини. Місто поєднує в собі сліди всіх епох, свідками яких воно було. Тут можна зустріти і готичні будівлі, і найсучасніші споруди. Чимало у столиці театрів, музеїв, концертних залів, ресторанів, нічних клубів. Окремої уваги, особливо для любителів тварин, заслуговує Берлінський зоопарк.
Цугшпітце в Баварії — найвища гора Німеччини
Але найбільша колекція музеїв у країні розташована у Франкфурті-на-Майні. Більше 10% міських податків тут припадає на культуру. У цьому місті народився знаменитий поет-вчений Йоганн Вольфганг фон Ґете. Це також фінансовий, транспортний та географічний центр Німеччини. Франкфурт славний і своєю джазовою музикою, і ебельваєм (дуже міцним сортом яблучного вина). А місто Веймар у 1999 р. було названо культурною столицею Європи. Тут жили й творили такі видатні митці, як Бах, Ґете, Шиллер, Ліст, філософ Ніцше та інші.
Ельба в місті Штадт-Велен, Саксонія
Серед великих німецьких міст треба виділити Мюнхен. До його визначних місць належать найбільша у світі науково-технологічна виставка, англійський сад — один з найбільших у Європі — і численна кількість пивних. Та справжнім пивним краєм вважається Баварія.
Німців прийнято вважати найпедантичнішою і найзорганізованішою нацією. Незалежно від віку, статі або професії, всі вони полюбляють свята, на які дуже багата німецька культура. Тут відмічаються і народні, і християнські, і безмежна кількість світських свят. Так, кожне маленьке виноградарське селище має своє свято виноробства. Найбільш відомими й масштабними є зимовий карнавал, який охоплює всю Німеччину, свято на честь врожаю «Рейн у вогні» та Октоберфест — мюнхенське свято пива. Користуються популярністю також різноманітні музичні фестивалі, такі, як фестиваль Баха у Тюрінгії, фестиваль Вагнера у Байрейті, джазові фестивалі у Берліні та Штуггґарті.
Острів Рюген у Балтійському морі — найбільший острів Німеччини