Нещодавно створена Республіка Хорватія є однією з найкрасивіших країн Європи. Її землі описані в книгах багатьох письменників і зображені на картинах художників. Найвідомішим з цих творів є п’єса славнозвісного В. Шекспіра «Дванадцята ніч», де відбуваються романтичні події, пов’язані з пригодами близнюків.
прапор Хорватії
Країна розташована у південній частині Центральної Європи, на півночі Балканського півострова у гірській місцевості, на мальовничому скелястому узбережжі та островах Адріатичного моря. Її площа займає 56,6 тис. км2. На півночі вона межує зі Словенією і Угорщиною, на півдні — із Федеративною Республікою Сербія і Чорногорія, на південному сході — з Республікою Боснія і Герцеговина, а на заході омивається водами Адріатичного моря. Найпівденніша частина країни з містом Дубровником відділена від основної території шматочком Боснії і Герцеговини. Хорватії також належать понад тисячу островів Адріатики. З них тільки на 66 живуть люди. Найбільші з островів — Крк, Корчула, Хвар, Брач, Црес і Пат.
мапа Хорватії
Східна частина Хорватії являє собою пагористу Паннонійську рівнину, яку перетинають долини рік Сава і Драва. У західній частині знаходиться Динарське нагір’я з вершиною Динара у 1831 м заввишки. На півдні і південному сході тягнеться смуга гористого узбережжя.
Щоб зберегти природу країни, тут влаштовано 7 національних парків. Парк Бріоні знаменитий своїми середземноморськими дубами. У гірському Національному парку Рисняк живуть рисі. В Національному парку Плитвиця можна побачити ведмедів, вовків та оленів. А ліси Національного парку Паклениця широко відомі великим розмаїттям комах, тварин та птахів, серед яких особливо цінуються дуже рідкісні стерв’ятники-грифони.
Адріатичне узбережжя
Є в Хорватії і заповідники. Це, наприклад, архіпелаг незайманих людьми островів Корнаті, а також заповідник на о. Крк. В ньому особливо приваблює однойменна річка, яка тече серед мальовничих каньйонів, розсипається бистринами і водоспадами. А один із заповідників, Плитвиця, навіть знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Він обіймає 16 Плитвицьких озер, які перетікають одне в одне широкими водоспадами.
У Хорватії існують дві кліматичні зони. У центральній частині переважає помірно континентальний клімат, а частково і високогірний. На Динарському нагір’ї зими зазвичай бувають довгими і холодними. А на Адріатичному узбережжі спостерігається середземноморський клімат з великою кількість сонячних днів, сухим та спекотним літом, м’якою і вологою зимою. Середні температури січня не знижуються за позначку +7° С. Влітку вони сягають +24° С. Опадів випадає від 600 до 700 мм на рік, а на узбережжі буває і до 1000 мм.
На рівнині багато ділянок з широколистими лісами, де ростуть буки та дуби, а для узбережжя характерна середземноморська рослинність — мирт, олеандр, суничне дерево, дикі фісташки. Ці вічнозелені чагарники з жорстким листям утворюють густі зарості, які дуже важко подолати.
Населення Хорватії становить 4,8 млн. чоловік. Серед них 80% — хорвати, 12% — серби, 0,5% — угорці, 0,5% — словенці. Живуть також італійці, чехи та албанці.
Більшість віруючих сповідують католицизм. Здебільшого це хорвати. 11,1% складають ортодоксальні серби, 1,2% — слов’яни-мусульмани, 0,4% — протестанти.
У давнину корінними жителями хорватських земель були іллірійці. У 229 р. вони підпали під владу Римської імперії. Після розпаду у V ст. Західної Римської імперії приблизно з 625 р. з території сучасної Польщі (не факт) сюди рушили слов’яни. Слов’янське плем’я хорватів закріпилося на землях Паннонії і сусідньої Далмації. У 925 р. обидві провінції об’єдналися в незалежному королівстві, проте в 1102 р. воно було приєднане до Угорського королівства, хоча й з правом внутрішнього самоврядування.
У XIII ст. хорватські землі зазнали вторгнення татар, а в XVI ст., як і інші балканські території, відчули турецьке гноблення. З 1493 по 1699 рік північна частина країни, Славонія, була захоплена Османською імперією. Саме тому північна Хорватія у 1596 р. увійшла до складу Австрії. А Далмація ще у XV ст. підпала під владу Венеціанської республіки. Втім, наприкінці XVIII ст. Наполеон захопив Хорватію і Далмацію. Він об’єднав ці землі зі Словенією та Істрією й утворив з них провінцію Іллірія.
Після падіння Наполеонівської імперії Хорватія знов потрапила під владу австрійських Габсбургів. У 1835 р. тут набули поширення національно-визвольні настрої. У 1849 р. Австрія була змушена надати їй статус коронної землі, тобто автономії. Ця земля одержала назву Хорватія і Славонія.
Після розпаду Австро-Угорщини хорватські землі у 1918 р. увійшли до Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. — Югославія). Але хорватські націоналісти усташі були незадоволені тим, що столицею нової держави став Белград. На знак протесту у 1934 р. разом з македонськими націоналістами вони організували вбивство короля Олександра і французького міністра закордонних справ Л. Варту.
Навесні 1941 р. Югославію захопили нацистські війська. Гітлерівці розділили країну між собою, а на частині території Хорватії створили Незалежну державу Хорватія. Її очолив фанатик-націоналіст Анте Павелич. Усташі розв’язали у країні таку криваву різанину, що на захист сербських селищ виступили навіть німці. Це спричинило громадянську війну, яка дорого коштувала країні. Етнічні чистки призвели до загибелі 350 тис. чоловік, в основному сербів, євреїв і циган. Але не всі хорвати були згодні з політикою усташів. Багато з них приєдналися до комуністів-партизан і чинили опір нацистам і усташам.
Історичний центр міста Трогір
Після Другої світової війни Хорватія у 1946 р. на правах республіки увійшла до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія (СФРЮ). Наприкінці 80-х років хорвати розпочали рух за надання їм автономії. У 1990 р. у Хорватії була прийнята Конституція, а в червні 1991 р. країна проголосила себе незалежною. Налякані серби, які утворили свою автономну область Сербська Країна, теж проголосили свою незалежність, але вже від Хорватії. Щоб захистити їх, Югославська народна армія увійшла до республіки. Незабаром чверть країни була зайнята сербською міліцією і федеральними військами. У жовтні 1991 р. федеральна армія напала на Дубровник і розбомбила президентський палац у Загребі. А в листопаді після тримісячної облоги серби захопили Вуковар. Протягом 6 місяців було вбито 10 тис. чоловік, сотні тисяч стали біженцями.
Старіградська рівнина на острові Хвар
Після багатьох спроб примирити обидві сторони ООН направила на зайняті сербами землі Хорватії миротворчі загони і примусила сербів покинути країну. У травні 1992 р. країна була визнана ООН. Але вже у січні наступного року вона почала воєнні дії проти Сербської Країни. Хорватські війська увійшли в регіон, і 150 тис. сербів, навіть тих, чиї родини жили тут століттями, стали біженцями.
Деяке поліпшення ситуації настало після прийняття у 1995 р. Дайтонівської угоди, яка дозволила уряду зайнятися проблемами біженців, порушенням прав людини та поліпшити стан економіки.
Хорватія є парламентською республікою. Її очолює президент, а законодавча влада належить двопалатному парламенту — Сабору, який складається з Палати округів і Палати депутатів.
Національна валюта у республіці називається куною, а розмінна монета — липою.
Собор святого Якова у Шибенику
Державною мовою вважається хорватська. Вона дуже близька до сербської. У 1954 р. обидві мови навіть були визнані як єдина сербсько-хорватська. Але хорвати пишуть латиницею, а серби кирилицею. Проте сербська мова все-таки дуже розповсюджена. Крім неї, всюди використовується німецька мова, а на півострові Істрія — ще й італійська.
З 1557 р. столицею Хорватії є Загреб, заснований у 1094 р. як резиденція єпископа. Місто розташоване на р. Сава біля підніжжя хребта Медведниця. Певне, саме тому назва столиці у перекладі означає «за горою». У Загребі мешкає близько 707 тис. жителів. Значними містами республіки вважаються також Спліт (189 тис.), Рієка (168 тис.) і Осієк (105 тис.).
На жаль, воєнні події дуже негативно вплинули на економічне становище Хорватії. Втім, і зараз вона має досить потужний потенціал. Тут видобуваються нафта, газ, боксити, кам’яне вугілля. Існує чорна і кольорова металургія, машинобудування, нафтопереробна, хімічна, фармацевтична, текстильна, деревообробна промисловість.
місто Дубровник
Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних культур. Розвинене садівництво, субтропічне плодівництво (у приморському районі). Давні традиції вирощування винограду і виноробства дозволили хорватським винам завоювати пошану у світі. Практично кожний регіон країни має власні сорти вин. У тваринництві головна увага зосереджена на розведенні великої рогатої худоби, свиней, овець, свійської птиці.
Історичний центр міста Спліт і палац Діоклетіана
Природні, історичні та культурні пам’ятки роблять Хорватію дуже привабливою для туристів. Особливо це стосується пляжів Адріатичного моря. їх тут досить багато, бо берегова лінія, що належить країні, має 1778 км. Але більшість пляжів, на жаль, скелясті, а не піщані.
На історичні пам’ятки багате майже кожне місто Хорватії. Серед них чимало таких, що мають світове значення. Широко відомі руїни палацу римського імператора Діоклетіана у Спліті. А в Дубровнику, заснованому 1300 років тому, вражають уяву міські стіни, побудовані у XIII—XVI століттях. Вони мають висоту 25 м, довжину 2 км і 16 башт. Для туристів влаштовують прогулянки цією циклопічною спорудою. Цікавими є й острови Хорватії. На одному з них, о. Корчула, у 1254 р. народився знаменитий мандрівник Марко Поло. Його будинок зберігся й досі.
Національний парк Плітвіцькі озера
Для залучення туристів у Хорватії протягом року проводяться численні культурні заходи. Загреб відомий європейськими театральними фестивалями ЄВРОКАЗ, Міжнародними днями джазу, Міжнародними фестивалями анімації, Міжнародними фольклорними фестивалями. У Дубровнику щорічно проводиться Міжнародний фестиваль мистецтв, Дубровницькі літні ігри. В цей час усі палаци, башти, сади і парки міста перетворюються на театральні сцени, де проходять спектаклі за п’єсами Шекспіра, Гольдоні, Мольєра, Ґете, ставляться давньогрецькі трагедії, оперні і балетні спектаклі, грають оркестри класичної музики, виконуються нічні серенади.
Євфразієва базиліка у місті Пореч