Ці карибські острови часто називають сонними через притаманний їм спокійний і розмірений ритм життя. Цивілізація позначилася на них в обсязі, необхідному і достатньому для туристів. Заради бажаних гостей тут побудовано сучасні готелі, працюють бари й запальні дискотеки. Однак місцеві жителі від цього далекі: вони мешкають у простеньких будинках, ходять неасфальтованими шляхами своїх селищ, носять поклажу на голові і, здається, байдужі до технічних новинок. Та й природа на островах Сент-Кітс і Невіс зберегла свою красу: на гостроверхих горах розмістилися тропічні джунглі, милують око долини, луки, ліси з яскравими квітами на деревах, гомінкими птахами та спритними мавпами. І, звичайно, ваблять коралові рифи та багатий підводний світ.
прапор Сент-Кітс і Невіс
Щоправда, море і пляжі на островах подекуди можуть неприємно вразити: пісок темно-сірий, ніби брудний, та й вода каламутна. Але це збентежить тільки того, хто не знає, що цей «бруд» насправді є вулканічним попелом. Саме вулканам місцеві жителі зобов’язані родючими землями (попіл добре їх підживлює) і навіть існуванням цієї землі. Адже обидва острови — і Сент-Кітс, і Невіс — мають вулканічне походження. Найвища точка країни, згаслий вулкан Ліамуїга (раніше Мізері, 1156 м), вкритий лісами, здіймається над островом Сент-Кітс (повна назва Сент-Кристофер). Саме його можна назвати старшим братом у парі Сент-Кітс і Невіс, адже на його теренах мешкає близько 80% населення країни (а всього на островах проживає 39 тис. чол.). Тут знаходиться й столиця держави, Бастер, де проживає близько 20 тис. людей. Зрештою, цей острів більший, його територія становить 168 км2. «Молодший брат» Невіс теж має свій згаслий вулкан і тропічну зелень, а його площа дорівнює 93 км2. Розділяє «братів» трикілометрова протока. Отже, за довгою офіційною назвою «Федерація Сент-Кристофер і Невіс» ховається крихітна країна, що є найменшою не тільки серед сусідок по архіпелагу Малі Антильські острови, а й серед усіх країн Західної півкулі.
мапа Сент-Кіттс і Невіс
Багато років тому на островах Сент-Кітс і Невіс мешкали індіанці кариби. Тепер «червоношкірих» серед населення країни не те що мало — немає взагалі. Нагадує про них лише так зване Криваве місце на острові Сент-Кітс, де загинула остання купка волелюбних аборигенів, котрі ніяк не хотіли віддавати свої землі й себе самих європейцям. Хоча Колумб відкрив ці острови в 1493 p., активно колонізувати їхні землі вихідці зі Старого Світу почали тільки наприкінці XVII століття. В цей час англійці заснували на острові Сент-Кітс першу у Вест-Індії неіспанську колонію. Знищивши непокірне місцеве населення, «блідолиці» завезли рабів із Африки. З англійцями за вкриті попелом острівні землі, де добре росла прибуткова цукрова тростина, змагалися французи. Якщо острів Невіс майже постійно перебував під британським контролем, то острів Сент-Кітс неодноразово переходив із рук у руки. Нарешті, в 1783 р. за Версальською угодою Франція поступилася цими землями британській короні. З 1871 р. Сент-Кітс і Невіс (до яких адміністративно нова влада додала ще й острів Ангілья) входили до англійської колонії Підвітряні острови, а з 1958 р. — до Вест-Індської федерації. Статус асоційованої з Великою Британією держави Сент-Кітс і Невіс отримали в 1967 р. Тоді це все ще було об’єднання з трьох островів, а в 1980 р. Ангілья вийшла з нього. Через три роки Сент-Кітс і Невіс стали незалежною державою у складі Британської Співдружності. Країну і нині очолює британська королева, яку представляє генерал-губернатор. Окрім цієї Співдружності, Сент-Кітс і Невіс входять до ООН, Організації американських держав, Організації східнокарибських держав та інших об’єднань.
англіканський собор Святого Георгія
Назву Сент-Кітс дали острову англійці, трансформувавши Колумбову назву. Мореплавець охрестив цей шматок землі «Сан-Кристобаль» (святий Кристофер). Англійською це звучить як «Сент-Кристофер», і британці скоротили назву до Сент-Кітс. Вершина острова завжди оповита хмарами, що здалеку схожі на сніг. Свого часу Колумбова команда або вирішила, що це сніг, або порівняла хмари з ним, назвавши і гору, і острів «las nieves», що в перекладі з іспанської значить «сніги».
Національний парк Браймстоун-Хілл-Фортресс
Як і всі країни Карибського моря, Сент-Кітс і Невіс не мають підстав нарікати на природу. Вона подбала про туристичні можливості. Море, джунглі і пісок — цей туристичний набір дарує гарний відпочинок. Причому попіл далеко не скрізь «псує» вигляд пляжів. Так, на острові Сент-Кітс із боку Карибського моря він підфарбовує пісок, а на Атлантичному узбережжі — чисті білі пляжі. Відвідувачі островів можуть сховатися під пальмами від життєвих проблем, відпочити від галасу цивілізації. І тут зазвичай немає натовпів туристів, можна побути наодинці з собою та незайманою природою. Відпочинок на цих островах, кажуть гості країни, більш спокійний, менш насичений подіями та екскурсіями, ніж на «розкручених» Карибах, проте по-своєму привабливий. Тим паче, що з сервісом тут усе гаразд, мешканці говорять англійською мовою (вона є державною), а в туристичних місцях охоче приймають долари СІЛА, хоча грошовою одиницею країни є східнокарибський долар.
Типовий острівний краєвид
Туризм і банківська справа дають країні найбільше прибутків. Цукрова промисловість, що раніше була стрижнем економіки, тепер дуже відстала від лідерів. Експорт цукру в останні десятиліття суттєво знизився. Про колишню солодку імперію нагадують руїни плантаторських особняків та старі кремезні млини. Заклики відродити цукрову промисловість під час передвиборних кампаній лунають з усіх боків. Звучить це цілком реально, адже цукрову тростину все ще вирощують і не забули, як переробляти. Проте поки що заклики залишаються тільки словами. Окрім цукрової тростини, на островах культивують бавовник, кокосові пальми, кавові дерева, вирощують деякі зернові. Під теплим сонцем добре ростуть практично всі тропічні фрукти. На островах клімат тропічний, температура майже весь рік близько +27° С, а опадів випадає від 700 до 1400 мм.
Південно-східний півострів о. Сент-Кіттс
Цю країну можна назвати Африкою в мініатюрі. Більшість населення — нащадки африканських невільників — хоча і стала християнами, зберігає традиції предків (можливо, підсвідомо). Остров’яни носять яскравий одяг, їхні селища нагадують африканські. Африканський колорит доповнює розповсюджене на островах хлібне дерево, батьківщина якого — Чорний континент.
протока Те-Нарроус
Окрім цукру, Сент-Кітс і Невіс експортує бавовну та різноманітні фрукти. Із промислових підприємств найбільш поширені переробні та харчові. Останнім часом країна наполегливо освоює виробництво електроніки та електроапаратури. Однак туристи, мандруючи її просторами, поринаючи в безмежне море тропічної екзотики, навряд чи здогадуються про це. Вони згадуватимуть Сент-Кітс і Невіс як сонні острови, характеризуючи їх так без найменшого негативного забарвлення, навпаки — з ніжністю. Адже ця країна — затишний, приємний куточок, один із небагатьох у наш час спокійний і далекий від суєти.
гора Ліамуйга