Ця дивовижна африканська країна поєднала безліч різноманітних народів, культур, релігій, легенд, традицій. Дехто вважає її праматір’ю людства і центром всесвіту. Давні люди вірили, що саме тут знаходиться легендарний біблійний сад Едем. У дослівному перекладі з грецької Ефіопія (Айтьопія) — це «країна людей з обпаленим сонцем обличчям». А видатний грецький філософ, поет і мандрівник Гомер називав її країною людей, які живуть на південному краю світу, там, де відпочиває сам бог Геліос.
прапор Ефіопії
Насправді ж Ефіопія, точніше Федеративна Демократична Республіка Ефіопія, — сучасна держава площею 1,2 млн км2, розташована в північно-східній частині Африки. Столиця її — Аддис-Абеба (2,4 млн мешканців). Більше половини країни розташована на Ефіопському нагір’ї, через що Ефіопія зажила слави як найбільш високогірна африканська країна. В цій частині рельєф не опускається нижче 1500 м над рівнем моря. Найвища ж точка — гора Рас-Дашен — має 4620 м заввишки. Значну частину території займають рівнини, що оточують нагір’я. В Ефіопії також міститься найнижча в Африці точка — западина Афар (116м нижче рівня моря).
мапа Ефіопії
Для більш вірного уявлення про місцезнаходження Ефіопії назвемо її безпосередніх сусідів. Це Еритрея на півночі, Судан на заході, на півдні — Кенія, Джібуті і Сомалі — на сході. Завдяки своєму розташуванню країна має більш помірний і вологий клімат, ніж її сусіди, що розташовані в тих самих екваторіальній та субекваторіальній зонах. Але хоча Ефіопію і називають країною 13 сонячних місяців (рік ефіопи поділяють саме на 13 місяців), у кліматі простежуються сухий і вологий сезон. У сухий сезон стовпчик термометра тримається біля відмітки +35° С, у вологий — біля +27° С у низинних районах, і відповідно біля +21° С і +16° С у гірських. Проте це вірно не для всіх регіонів країни, оскільки її рельєф досить різноманітний.
Типовий ефіопський краєвид
У перекладі Аддис-Абеба означає «Нова квітка». Виросла ж ця квітка в 1886 p., коли цар Менелік II вирішив заснувати столицю біля цілющих джерел, дивовижні властивості яких відкрила його дружина Тайту. Нині Аддис-Абеба — чудове місто з широкими проспектами, цікавими музеями, храмами, палацом імператора та одним із найбільших відкритих ринків у Африці, відомим під назвою «Меркето».
Аддис-Абеба
Завдяки тому, що в Ефіопії випадає значна кількість опадів, її річки досить повноводні. У сезон дощів великі площі опиняються під водою і родючий ґрунт змивається нижче за течією. Найбільші водні артерії — Аббай, який у нижній течії називають Блакитним Нілом, Вебі-Шебелі. Великі запаси прісної води міститься в озері Тана. Воно має глибину до 7 м. Тут дуже багато островів.
Водоспад на річці Аббай
Екваторіальна зона Ефіопії завжди вирізнялася різноманітною флорою і фауною. Ще на початку XX ст. 40 % території країни займали екваторіальні ліси, але вже наприкінці цього ж століття, завдяки розвитку сільського господарства їх площа скоротилася до 4 %. Ті ж частини країни, де панує посушливий спекотний клімат, вкривають акацієві савани та рідка трав’яниста рослинність. Біля кордону із Джібуті савани переходять у справжні пустелі.
Ефіопська фауна також зазнала негативного впливу людської діяльності. З винищенням лісів та браконьєрською діяльністю країна втратила значну частину видового та чисельного розмаїття своєї фауни. Деінде тут ще зустрічаються леви, леопарди, гепарди, слони, бегемоти, носороги, зебри, жирафи, мавпи, крокодили, антилопи, рисі. Значно менше неспокою щодо свого існування викликають шакали, гієни, лисиці. Яскраво представлене в Ефіопії пташине царство. На її просторах можна побачити орла, сокола, чаплю, куріпку та багато інших видів. Національні парки країни — Аваш, Гамбела, Сімен та інші.
Найвизначнішою рисою Ефіопії є те, що це єдина православна африканська країна. Побутування християнства тут налічує понад тисячоліття. Нині 50 % населення сповідують православ’я, близько 40 % — іслам і 12 % — язичництво. Яка ж причина того, що посеред Чорного континенту з’явилася така незвичайна країна? Відповідь на це запитання губиться в історії. А історія в країни довга і цікава.
Гондер — перша столиця Ефіопії
Приблизно за 10 віків до н. е. на північно-східному узбережжі Африки висадилися семітські племена, і на початку нашої ери їх нащадки заснували Аксумське царство, час розквіту якого припадає на III—VI ст. У IV ст., за часів царя Езани, воно стало християнською державою. Помітну роль у поширенні цієї релігії відіграв сирійський монах Фрументій, який набув великої популярності в місцевого населення і був проголошений тодішнім патріархом Коптської церкви в Александрії єпископом. Таким чином, ефіопська церква набула залежності від коптської церкви Єгипту. Із розколом християнства на католицизм та православ’я ефіопська церква посіла «православну позицію», з певною домішкою поглядів, які християнська церква вважала єретичними. Крім того, ефіопська церква зазнала впливу від іудаїзму, котрий почав проникати в країну десь у VI ст. Він залишив певний відбиток на її обрядах.
Жертвою ефіопських порядків став португальський мандрівник Перу ді Ковильян. За наказом португальського короля Жуана II він у 1492 р. привіз негусу Александру королівського листа з пропозицією укласти союз. Негус прийняв мандрівника дуже добре, але відпустити не погодився. Перу назавжди залишився в Ефіопії, вивчив мову, займав високі посади при царському дворі й одружився. В Португалії в нього залишилися дружина і діти, які ніколи вже не побачили свого батька.
Сусіди ефіопів були прибічниками ісламу і намагалися поширити його на ефіопські землі. Щоб запобігти релігійному тиску, православні ховалися від загарбників у горах, а з часом, коли на землях Ефіопії у XIII—XIV ст. на основі Аксумського царства утворилася ефіопська феодальна держава, країна ізолювалася від сусідів. В’їхати до неї міг кожний бажаючий, а от покинути — ніхто. За наказом ефіопських царів, яких називали негусами, іноземці мали назавжди залишатися в Ефіопії.
Вважається, що генеалогія імператорської ефіопської сім’ї починається від царя Іудеї Соломона та цариці Савської, які згадуються в Біблії. Але в II ст. ця династія була усунена від влади представниками мусульманської династії Загуе, аж доки у XIII ст. престол не посів правитель Шоа, який довів свою приналежність до Соломонідів.
У XIX ст. на Африку спрямували свої погляди європейські держави, які вели боротьбу за розподіл колоніальних земель. Ефіопські землі теж не залишилися поза їхньою увагою. Це сприяло їх об’єднанню задля боротьби з європейською експансією, внаслідок чого утворилася Ефіопська імперія. Проте це не зупинило агресорів. У 1895 р. загарбницьку війну проти Ефіопії розв’язала Італія, але, зазнавши поразки через рік, була змушена визнати її незалежність.
У 1930 р. у країні була прийнята перша конституція, створений парламент із консультативними функціями, заборонено рабство, проведено багато інших реформ, які, однак, не торкнулися феодально-монархічних підвалин держави. Але Італія, де на той час при владі були фашисти, не відріклась від своїх зазіхань. У 1935 р. вона здійснила нову спробу захопити країну, цього разу вдалу. Але місцеве населення продовжувало партизанський опір, і у 1941 р. країну таки було звільнено.
Відразу після Другої світової війни позиції Ефіопії як самостійної держави укріпилися. У 1945 р. вона стала членом-засновником ООН. Але спокійно існувати їй довелося не довго. Феодальний устрій вочевидь застарів і давно вже втратив ефективність. У 1974 р. у країні розпочалася революція, яку очолили представники збройних сил. Повстанці захопили останнього негуса Хайле Селассіє і через деякий час вбили. Влада перейшла до Тимчасової військової адміністративної ради на чолі з Менгісту Хайле Міріамом, який у 1991 р. став президентом. Але цього ж року влада в країні силовим шляхом перейшла до Революційно-демократичного фронту ефіопських народів. Не минулося тут, звичайно, без участі США та СРСР, які підтримували різні конфліктуючі сторони. Цією ситуацією скористався Народний фронт звільнення Еритреї і встановив контроль над територією цієї ефіопської провінції. У 1993 р. Еритрея здобула незалежність.
Плодючі землі Ефіопського нагір'я
У 1994 році Ефіопія одержала назву Федеративна Демократична Республіка Ефіопія. Було прийнято нову конституцію, проголошено право націй на самовизначення. Нині держава складається з 11 автономних регіонів. Її головою є президент, який обирається палатою народних представників на шестирічний строк. Законодавчий орган — двопалатний парламент: депутати Палати федерацій обираються асамблеями провінцій, а депутати Палати народних представників — загальним голосуванням. Кожен з регіонів має свій однопалатний парламент.
Слід сказати також про зміни, які відбувалися із Православною церквою у цей період. З 1974 р. вона втратила фінансову підтримку держави і була позбавлена значної частини своїх земель. Християнство втратило привілей бути єдиною державною релігією. За рішенням влади іслам та інші релігії були зрівняні у правах із християнством.
Значний відсоток віруючих продовжує сповідувати язичництво, адже країну населяють понад 100 народностей. Деякі з них і досі зберегли свою самобутність і залишилися осторонь сучасного способу життя. Населення країни становить приблизно 65,9 млн чоловік і поділяється на дві основні мовні групи: семітську і кушитську. Державна мова — амхарська, яка належить до першої мовної групи. Широко побутують також тігре, галла, англійська, арабська, близько 70 місцевих діалектів. Тут мешкають багато етнічних груп: оромо, омхара, тігре, шангала, сомалі, денакіль, єменці, індійці, вірмени, греки.
Ефіопія — аграрна країна і входить до групи найбідніших країн світу. Сільське господарство забезпечує більш ніж 50 % національного доходу і 90 % валютних надходжень. У ньому задіяно близько 85 % самостійного населення. Основні культури — кава (головний експортний продукт), маслини, бобові, зернові. Промисловість забезпечує від 10 до 20 % продукції, що виробляється в країні. Провідні галузі — харчова, будівельна, текстильна, шкіряно-взуттєва. Більшість з них перебуває під контролем держави. Частина держсектора становить приблизно 85 %.
Втім, у країні є значні природні ресурси, які чекають на дбайливе використання. Тут відкриті родовища газоконденсату, золота, танталу. Видобуваються золото, платина, калійна сіль, марганцева руда, кварцовий пісок. У наявності значні запаси гідроенергоресурсів.
Близько 60 % валютних надходжень дає експорт кави. Імпортується нафта, нафтопродукти, авіа- та автообладнання, добрива, фармацевтична продукція, харчі. Основні зовнішньоторговельні партнери Ефіопії — Саудівська Аравія, Німеччина, Італія, Велика Британія, США, Японія, Джібуті, країни ЄС. Основна грошова одиниця — бир, який дорівнює 100 центам.
Сучасний ефіопський воїн
Хоча Ефіопія одна з найбідніших країн світу, її культура дуже давня — це суміш Середньої Східної культури і невідомих культур примітивних африканських племен.
З одного боку, абіссінська (Абіссінія — колишня назва Ефіопії) література налічує 2000 років, що не має аналогів на території Африки; з давніх-давен церква впроваджувала освіту на території країни. З другого — тут і тепер можна побачити дикі племена, які живуть у повній ізоляції, п’ють коров’ячу кров, і світ для них обмежується лише околицею.
У певну пору року в селищах мурзі відбуваються яскраві і досить жорстокі церемонії: молоді парубки племен мурзі і сурма демонструють ритуальні бої на дрючках. Ці бої інколи призводять до значних каліцтв, адже бійці, щоб завоювати прихильність дівчат, змагаються на повну силу.
місто Лалібела
Багатогранна культура та довга історія зробили країну справжньою скарбницею для туристів. Серед головних видатних пам’яток хіба що не перше місце посідає місто Лалібела, яке впродовж багатьох століть було релігійним центром і місцем паломництва. На його території містяться 11 храмів, що висічені у скелях. Місто-фортеця Фасіл Геббі у XVI—XVII ст. було резиденцією імператора. Тут є палаци, церкви, монастирі й інші цікаві пам’ятки архітектури, позначені індійським та арабським впливом у поєднанні з барокко. Долини нижніх течій річок Аваш та Омо приховують таємницю виникнення людства. В них ведуться найважливіші на Африканському континенті палеонтологічні розкопки. А в місті Аксумі — столиці давнього Аксумського царства, яка існувала ще в І тис. до н. е., — за легендою, схоронений біблійний «Ковчег Заповіту».
Древня ефіопська земля зберігає чимало таємниць, і це привертає до неї погляди вчених та любителів сивої давнини.
Місто-фортеця Фасіл Геббі