У сучасному світі залишилося не так уже й багато колоній. Однією з них є Ґібралтар — єдине колоніальне володіння у Європі.
прапор Гібралтару
Ця країна-місто розташована на вузенькому півострові між Середземним морем і затокою Альхесірас. Вона межує з Іспанією і має площу 5,8 км2. Значну частину цієї території займає Ґібралтарська скеля заввишки 426 м.
мапа Гібралтару
Гібралтар на мапі світу
Ґібралтарська скеля була відома ще у глибоку давнину під назвою Калпа. Її, разом з горою Муса (Абіла), що знаходиться на африканському березі Ґібралтарської протоки, вважали двома Геркулесовими стовпами, далі яких довгий час не наважувалися запливати мореплавці Давньої Греції і Риму.
Гібралтарська макака
До початку VIII ст. в районі Ґібралтару не було постійних поселень. І лише у 711 р. маври (берберські племена з північно-західного узбережжя Африки), що вдерлися до Іспанії, заснували біля підніжжя скелі фортецю, яку назвали Джебель-ат-Тарік. Мабуть, звідси і пішла назва Джібралтар, яка згодом перетворилася на сучасну. У 1462 р. фортецю захопили іспанці. Але під час англо-іспанської війни у 1704 р. вона дісталася англійцям, що було закріплено Утрехтським миром 1713 року.
Порт Ґібралтару
Британці перетворили Ґібралтар на головну фортецю, що контролювала прохід із Середземного моря в Атлантику. Значення її особливо зросло з прориттям у 1869 р. Суецького каналу. Іспанія неодноразово намагалася повернути собі цю територію, але всі спроби виявилися марними. У 1967 р. вона закрила кордон із Ґібралтаром, позбавивши його притоку значної кількості робочої сили, телефонного та телеграфного зв’язку. Проте Велика Британія вжила відповідних заходів: висадила тут свої війська, надала економічну допомогу колонії. Поступово деякі обмеження на кордоні були зняті.
Північна сторона замку на Гібралтарі
У Ґібралтарі майже немає вільної території під забудову, не кажучи вже про сільськогосподарські угіддя. Проте тут все ж залишився маленький куточок дикої природи. У верхній частині скелі охороняється колонія мавп, що живуть на волі.
Гібралтар вид з повітря
За конституцією 1969 р. Ґібралтар є домініоном Великої Британії, тобто колонією із самоврядуванням. Ним керує губернатор, якого призначає англійська королева. Йому належить законодавча влада, а виконавча здійснюється місцевим урядом. Велика Британія несе відповідальність за зовнішню політику, оборону і внутрішню безпеку домініону.
Гібралтарські гори
Чисельність населення Ґібралтару, без урахування персоналу британських воєнних баз, складає 31 тис. чоловік. Корінні ґібралтарці — переважно нащадки іспанців і арабів. Мешкає тут і чимало італійців, марокканців, індійців, англійців. Офіційною мовою є англійська.
Гібралтарська скеля
Економіка країни визначається потребами військово-морської та військово-повітряної баз і порту, що знаходиться на перехресті найважливіших шляхів із Середземного моря в Атлантику та з Європи в Африку: щороку сюди заходить близько 3000 суден із різних країн. Останнім часом тут швидкого розвитку набуває туризм. Країна-місто має чимале портове господарство, доки, склади, підприємства харчової та швейної промисловості.
Печера Святого Михайла
Статус відкритого порту, що має Ґібралтар, сприяє жвавій торгівлі. Нижня частина міста зайнята торговими вулицями з численними магазинами, а верхня — забудована готелями, котеджами, ресторанами і казино. В його архітектурі знайшли відображення різні стилі: іспанський, мавританський і сучасний. На вузеньких вулицях Ґібралтару можна почути мови народів майже усього світу, проте передусім відчувається його близькість до Іспанії.
Трафальгарський цвинтар