Австралія — країна незвичайна. Вона унікальна вже тим, що займає цілий материк, хоча і найменший з усіх. Колись опинитися тут — було в прямому розумінні слова справжньою каторгою та важким випробуванням. Тепер поїздка до цих місць перетворюється на свято, яскравий веселий калейдоскоп з кенгуру, страусом ему, величезними евкаліптами, вражаючими хвилями і островами та сучасними містами у розсипах вогнів. Величезний шматок суходолу, який ще п’ять століть тому був напівлегендою, став сучасною красивою реальністю, блискавкою увірвався у світову економіку і нині посідає одне з перших місць за рівнем життя.

прапор Австралії

Однак Австралія далеко не скрізь — приємне веселе місце, є тут і позбавлені життя пустелі, і гарячі або холодні скелі, і складні природні умови. Одне слово, вона має багато чого, що залишається поза туристичними спокусами. Адже Австралія — велика і різноманітна, з різним рельєфом, кліматом та природним світом. Все це розмаїття зумовлене історією материка, яку слід би розповідати, починаючи оповідь з давніх-давен, з того часу, коли не було ще й натяку на людину.

мапа Австралії

Австралія на світовій мапі

Учені стверджують, що дуже давно Австралія, Південна Америка, Антарктида і, можливо, Індія складали один величезний материк. Йому згодом дали ім’я Гондвана. Приблизно 160 млн років тому цей материк розколовся, і його величезні шматки розійшлися-розпливлися в різні частини земної кулі. Підтвердження цього зв’язку палеонтологи, зокрема, вбачають у тому, що на території Південної Америки, Африки та Австралії часто знаходять залишки схожих динозаврів. Однак на сучасному етапі природа австралійського материка унікальна, оскільки вже довгі роки цей континент розвивається відокремлено, далеко від інших. Звичайно, Австралія за ці роки змінилася — дуже високі колись гори стали меншими, вимерли деякі тварини, завдяки виверженням вулканів з’явилися острови. І тепер вона є такою, якою ми її знаємо. Австралія має площу 7682,3 км² (це з урахуванням острова Тасманія, що разом з меншими островами належить цій країні) і омивається Індійським та Тихим океанами.

Острів Різдва

На її території виокремлюють три великих природних райони (вони у свою чергу поділяються на безліч менших) — Західне плато, гори Східної Австралії та Центральна низовина між ними. Західне плато часто називають ще Австралійським щитом. Це саме ті не надто приємні райони, які рідко потрапляють до туристичних буклетів. Монотонний рельєф із скелями, спекотні піщані пустелі, солоні озера — виявляється, Австралія може бути і такою. Клімат тут важкий, у пустелях дуже мало опадів, озера і річки часто пересихають. Утім, декого якраз і приваблюють червоні піски та суворі скелі. Тут особливо гарно в сезон дощів або відразу після нього, адже поверхня ненадовго вкривається яскравою квітучою ковдрою, на якій полум’яніють червоні квіти стурту — гороху пустелі.

Найбільша скеля на планеті — Айєрз-Рок в Австралії — 335 м заввишки, 2,4 км завдовжки і 305 км по колу. Аборигени вважають цю скелю священною.

Район Східних австралійських гір (або Великий Вододільний хребет) має більш мальовничі краєвиди. Тут розташовані переважно плато й гори, висота місцевості коливається від 300 до 2000 м. Найвища точка країни, пік Косцюшка (2228 м), височить у Сніжних горах (Австралійські Альпи). Названі вони так через те, що це єдине в Австралії місце, де взимку бувають сильні снігопади. Правда, незначні морози навідуються майже в усі куточки Австралії. У цьому ж районі знаходяться Голубі гори, що зустрічаються на сході з узбережною рівниною Камберленд. Люди значно імені нили території лісів, однак і нині не є рідкістю схили гір, укриті непролазними хащами. В районі Східних гір розташована місцевість з найбільшою на материку кількістю опадів, 4500 мм на рік (Квінсленд). Взагалі тільки райони неподалік від узбережжя, а також південний схід материка і Тасманія більш-менш забезпечені опадами, отримуючи їх понад 500 мм на рік.

Священна скеля Айєрз-Рок

Третій район, Центральна низовина, є ніби коридором між Австралійським щитом та Вододільним хребтом. Тут дефіцит опадів, характерний для більшості території, відчувається найбільш гостро. Так, місця навколо озера Ейр отримують за рік усього 125 мм опадів, що менше, ніж у пустелі.

Скелясте узбережжя острова Кенгуру

А ще в австралійській пустелі живе незвичайне жабенятко, що може обходитися без води протягом двох років. Після першого ж дощу воно прокидається від сплячки і виходить зі свого кокона, який укривав його від посухи.

Сумчастий ведмідь коала — дуже рідкісна істота. Харчується він виключно листям евкаліпта, здираючи з нього навіть кору (щодобовий раціон не перевищує 500 г). Від цього евкаліпт засихає і гине. А щезнуть усі евкаліпти — вимруть і всі коали. Тож австралійцям доводиться не тільки охороняти коал, а ще й насаджувати для них евкаліпти. Унікальними істотами є й качконоси та єхидни. Вони несуть яйця, але годують потомство молоком.

Флора Австралії різноманітна і неоднорідна, що є закономірним для такої великої території. Рослин тут нараховується до 20 тисяч, причому більше половини з них не зустрічається в інших куточках земної кулі. Рослинне вбрання країни змінюється залежно від місцевості — в Австралії можна побачити сухі пустельні кущі, квітучі акації (в цій країні росте понад 500 їх видів), зелені евкаліпти, соковите листя яких так полюбляє коала. Цього милого ведмедика немає на інших континентах, як немає там і страусів ему, і стрибучих кенгуру (їх існує кілька десятків видів), качконосів з єхиднами. І багатьох інших австралійських тварин. Наприклад, вомбатів, дивних звірків, чимось схожих на бобрів. Австралійці піклуються про охорону природи, обожнюють усілякі екологічні акції і легко приєднуються до різних екологічних організацій. Місцеві жителі пишаються кенгуру, а ту-ристи-очевидці стверджують, що цих тварин можна побачити на дорозі навіть у порівняно великому місті. Не кажучи вже про папуг на гілках.

Цей вельми схожий з іграшковим ведмедиком звір — коала

Однак людські поселення можна зустріти далеко не у всіх куточках Австралії. Найбільше людей живе на краще зволоженому узбережжі у південно-східних районах, сухі центральні райони практично не заселені. Хіба що якийсь абориген забреде туди у своїх мандрівках. Щоправда, аборигенів залишилося зовсім мало, вони становлять усього два відсотки від майже двадцятимільйонного населення Австралії. Абсолютна ж більшість мешканців країни не є корінними жителями материка. Історію держави творили емігранти, які стали господарями на цих землях.

Австралійські абориген

А колись, 40—70 тис. років тому, материк повністю заселяли давні племена аборигенів. Вони, віддалені від цивілізації, жили собі спокійно, займались збиранням та полюванням, охоче малювали на скелях. Саме вони винайшли бумеранг. Одні їхні племена вірили, що кенгуру — це людиноподібна істота, а інші, що кенгуру — хитра тварина, яка прикидається людиною (!). Аборигенів Австралії вважають найдавнішою і найменш дослідженою з існуючих на Землі цивілізацій.

На території Австралії ніколи не було війн. І тільки з одним суперником вже довгі роки триває виснажлива боротьба. Цей сильний супротивник — звичайні кролики, найстрашніші тварини для австралійців. їх сюди завезли в середині XIX століття, і вони стали бичем австралійських фермерів. То була справжня навала кроликів. Вони знищували поля, і люди не знали, що з ними робити. Кролики шкодили як австралійській природі, так і фермерським господарствам. Досі ще остаточного стопроцентного «антивірусу» проти них не знайшли.

У 1606 р. (порівняно недавно для історії) голландці першими дісталися цього материка. У 1642 р. Абель Тасман відкрив острів, що його згодом назвали на його честь Тасманією (нині він відомий здебільшого завдяки сумчастій істоті, тасманійському «дияволу»). У 1770 р. славнозвісний англійський капітан Джеймс Кук, відвідавши східні береги материка, оголосив його британськими володіннями. Спочатку ці землі були названі Новою Голландією, а потім вже Австралією (від латинського слова australis — «південний»).

За статистикою кожен п’ятий австралієць народився не в Австралії. Він або його батьки прибули сюди з-за кордону.

У 1788 р. на австралійській території виросло перше англійське поселення, Сідней (нині 3,7 млн людей), що й досі є лідером країни (навіть столиця Канберра якось тьмяніє на його тлі). Англійці спочатку використовували Австралію дуже своєрідно — як каторгу для злочинців. Життя тут було справді каторжним, часто нависала загроза голоду (англійці не відразу знайшли ділянки, на яких можна було збирати добрі врожаї). Через якийсь час Австралія перетворилася з материка каторжан на материк золотошукачів. Золота лихоманка розгорілася у 1851 — 1861 pp., перше золото було знайдено на південному сході країни. Сюди потягнулися романтики і авантюристи. їх ніщо не лякало. В цей час склад населення істотно змінився, до англійців додалися представники інших національностей. Особливо великим був наплив китайців.

набільше місто Австралії - Сідней

У 1901 р. окремі англійські колонії на материку та на острові Тасманія об’єдналися в Австралійський союз (таку офіційну назву країна має і тепер), якому Британія надала статус домініону. Довгий час, описуючи економіку країни, гострі язики говорили, що «Австралія скаче на вівці». Вівчарство було основою господарства країни і головним джерелом прибутків. Тут навіть вивели свою особливу породу овець, австралійських мериносів. Спочатку за кордон продавали тільки вовну, а потім, коли винайшли спосіб заморожування м’яса, почали відправляти за моря і баранину. На вівцях Австралія «скакала» приблизно до 20-х років минулого століття, а потім почалося зростання промисловості, активна розвідка корисних копалин. У надрах цього материка було знайдено кам’яне вугілля, залізну руду, боксити, цинк та ін. Британці й не помітили, як їхня колись голодна колонія набрала обертів і стала квітучим материком.

місто Мельбурн

Другим за розмірами містом Австралії є Мельбурн, який ще називають австралійським Клондайком. Річ у тім, що у 1851 р. це невеличке приморське містечко стало столицею нового штату Вікторія, який захворів на золоту лихоманку. За десять років золотого буму найменша англійська колонія на материку перетворилась на найбагатшу і найвпливовішу. На той час вона забезпечувала третину світового видобутку золота. Мельбурн став промисловим і фінансовим центром, в якому нині мешкає 16% населення країни (3,5 млн людей). Міжнародним співтовариством місту були присвоєні звання «Найзручніше для життя місто на землі» (1992) і «Краще місто в світі для життя» (2002). Всесвітня організація охорони здоров’я вважає його найменш забрудненим серед великих міст планети.

Окрім того, австралійці все відчутніше усвідомлювали свою відокремленість і унікальність. Утворювалося австралійське братство, особлива нація, не схожа на британську, яка, проте, багато чого від неї перейняла. У 1931 р. за Вестмінстерським статутом Австралія одержала повну самостійність. Однак номінально головою держави залишилася британська королева, яку представляє генерал-губернатор. І нині діє ця схема, Австралія входить до Британської Співдружності Націй (а також до ООН, Азійсько-тихоокеанської економічної співдружності та інших організацій), однак найбільшу вагу в країні має двопалатний парламент і особисто прем’єр-міністр, хоча і королеву, і генерал-губернатора всі поважають.

Певний час самостійна молода держава провадила політику «білої Австралії». Австралійське громадянство надавалося тільки представникам європеоїдної раси, була заборонена еміграція з азійських країн. Звичайно, до «білої Австралії» ніяк не вписувалися її корінні жителі, аборигени. Вони отримали на своїй землі громадянство тільки в 1967 p., коли вимоги про «білу Австралію» були зняті. До того їх дуже пригнічували і витіснили у важкодоступні райони. Сьогодні вже кажуть, що аборигеном бути вигідно, їхню культуру держава намагається підтримувати і навіть надає певні пільги. Нині в країні точиться дискусія щодо надання їй статусу республіки і остаточного прощання з британським пануванням (хоча й номінальним).

Провідні галузі австралійської економіки XIX століття зберегли своє місце донині. Країна посідає перше місце в світі з виробництва натуральної вовни: понад сім тисяч тонн на рік. А видобуток золота тут щорічно сягає 300 тонн.

Однак усе це проходить цивілізовано, досить спокійно і не має негативного впливу на економіку. Австралія вражає світ темпами зросту. Її мешканці впевнено дивляться в майбутнє. Адже і запасів корисних копалин багато, і до особливостей місцевого грунту вже пристосувалися, і промисловість працює добре. Не забувають і про овечок, тут досі стрижуть найбільше в світі вовни. Крім того, Австралія є одним з головних постачальників вівса на світовий ринок. Експортує вона й багато фруктів. У щедрих долинах для власного споживання вирощують рис, кукурудзу, бавовник, овочі та ін. Аналізуючи це, навіть не віриться, що більшість території материка — то неродючі землі. Велике значення, зокрема й експортне, має рибний промисел. Тут уже дивуватися не доводиться — стільки води навколо...

Типовий австралійський будинок

Найбільша галузь видобувної промисловості цієї країни — кам’яновугільна. Вугілля дає десять відсотків австралійського експорту. За експортом бокситів держава посідає друге місце у світі, за експортом золота — третє. Австралія є одним із головних виробників нікелю й алмазів. На цьому материку знаходиться більша частина світових запасів рутилу, циркону, торію, що містяться в пісках на східному узбережжі, а також вона має до 30% світових запасів урану.

Оперний театр у Сіднеї

І, звичайно, її безцінне багатство — унікальна флора і фауна. Заради них їдуть сюди тисячі туристів зі всього світу. Зелена Австралія вабить їх. Національні парки з незвичайними для туристів тваринами раді зустріти їх і продемонструвати свої живі скарби. Серед місць, які найбільш до вподоби гості країни, лідирує Великий Бар’єрний риф, що включений до списку світової спадщини ООН. Цей риф являє собою ланцюжки з багатьох островів неподалік північно-східного узбережжя, які вражають багатим природним світом і мальовничими морськими пейзажами. Відомий на весь світ і національний парк Улуру, в якому знаходиться найбільший на планеті камінь-моноліт, культова річ для тих, хто захоплюється містикою. Його висота — майже 350 м, а довжина кола сягає 9 км. На цій древній кам’яній горі розташоване святилище аборигенів. А когось, можливо, приваблять червоні пустелі або австралійські міста, які увібрали в себе і європейські, і азіатські, й американські риси. Особливо популярними у туристів є Сідней з його прославленим Опера-хаус, та деякі інші містечка на узбережжях. У 2000 р., у Сіднеї пройшли літні Олімпійські ігри (країна достойно витримала цей іспит), і весь світ побачив Австралію в її неповторній красі.

Жителі Австралії наділені певним привілеєм — вони можуть побачити велику Зіркову хмару в сузір’ї Стрільця. Вона є центром нашої галактики, і відчуття від її споглядання, кажуть, не передати словами. Особливо вражає це видовище, якщо розглядати центр галактики з гори Улуру — відчуваєш себе маленькою частиною якогось великого і невідомого задуму.

А щоб відчути австралійський дух та стиль життя, треба приїхати сюди. Австралійці — приємні та доброзичливі люди, які люблять невимушено спілкуватися і насолоджуватися життям. Вони розмовляють англійською, сповідують християнство, розплачуються доларами (австралійськими), в яких упевнені на сто відсотків. Вони, подолавши примару «білої Австралії», стали відкритим суспільством, яке може з радістю сприйняти будь-яку культуру. І... відправити її до свого «плавильного котла», аби вона додала ще щось до особливої і неповторної, строкатої, але гармонійної австралійської культури.