Очищена м’яка бавовна, а також м’ясо, молоко, шкіра та інша продукція скотарства допомагає вижити в непростих природних та економічних умовах західноафриканській країні Малі. Вона втратила велич і силу своєї відомої тезки, унаслідувавши тільки її ім’я, — і території не ті, і розмах замалий, і колишньої могутності не повернеш. Правителі розкішної середньовічної імперії Малі принаймні здивувалися б, побачивши свої володіння серед найбідніших слаборозвинених країн, що потребують допомоги ззовні.
прапор Малі
Втім, слід зазначити, що мешканцям Малі не дуже просто досягати економічних успіхів. Територія країни досить велика (1240 тис. км2), її північну частину забирає під свої піщані володіння Сахара, де виживають лише «кораблі пустелі» верблюди та їхні «капітани»-пастухи. Центральні райони — це напівпустеля Сехеля, південні — савани природничої області Судан. Узгір’я та гори (найвища — Хомборі-Тондо, 1155 м) на західних окраїнах становлять менше 10 % території.
мапа Малі
Розкішні прикраси й вишуканий одяг, великий почет, п’ятсот рабів, караван верблюдів із 50 тис. унцій золота — так демонстрував своє багатство і велич правитель Малі манса Муса під час хаджу до Мекки в 1324 р. Таким його побачили й надовго запам’ятали жителі Середземномор’я. Проте цей найвідоміший правитель Малі відзначився не тільки цим. Після себе він залишив стабільну могутню державу. Муса опікувався розвитком своєї країни: щоб закріпити за містами Гао й Томбукту звання просвітницьких та культурних центрів, привіз до своєї імперії відомих мусульманських учених та архітекторів. А от нинішнє Малі за сучасними світовими мірками не тільки не є центром освіти, а й дуже відстає навіть від середнього світового рівня — лише менше половини мешканців країни вміють читати й писати.
У місті Гао
Для Малі характерні високі температури, нестача вологи (максимально — 1500 мм, в пустелі в деякі роки взагалі не буває дощів), засухи, курні бурі. До того ж із Сахари кілька місяців на рік виривається спекотний і швидкий вітер харматан, що висушує все на своєму шляху, забирає воду з річок та забарвлює в жовтий колір листя. Не дивно, що країна малонаселена — всього 11,8 млн людей. Мешканців Малі виручає річка Нігер з притоками, що перетинає всю країну, та річка Сенегал на крайньому заході.
Мечеть у Томбукту
Саме в районі річки Нігер починалася імперія Малі. Її заснували в XI ст. мандемовні народи, предки яких були фундаторами попередньої держави на цих землях (імперії Гани, IV—XII ст.). Розквіту сил Малі досягла у XIII—XIV ст., коли її територія простиралася від Сахари до середньої течії річки Нігер, захоплюючи й частину Сенегалу. Цій багатій державі були притаманні високий на той час рівень освіти, економічна стабільність та розвинена законодавча база.
Багато з тих племен, які свого часу нападали одне на одного й ділили територію Малі між собою, нині живуть в одній країні. Це насамперед мандемовні народи (сонінке, малінке та найчисленніші бамбара) і сонгай, а також фульбе, сенуфо, араби, маври, туареги. Цю сім’ю не можна назвати цілковито дружньою. Так, кочовики туареги, які завжди були невдоволеними політикою держави, репресіями щодо себе, у 1990-х роках підняли велике повстання проти уряду, яке пощастило загасити мирним договором лише через п’ять років. Туареги зберегли свою давню мову і, як більшість населення, не поспішають переходити на офіційну французьку.
Зірка імперії Малі зійшла з політичного небосхилу в XV ст. (її знесилили напади сусідів), поступившись пануванням у регіоні своїй колишній провінції Сонгай. Нова імперія частково поглинула свою господарку, і Малі надовго втратила цілісність та ім’я.
Нагір'я Бандіагара (долина догонів)
У кінці XVI ст. землі сонгаїв були включені до марокканського пашалику Томбукту, що розпався на декілька ісламських держав. До XIX ст. іслам завоював міцні позиції на цих територіях, і нині більшість населення Малі є мусульманами. До кінця століття майже всю територію сучасного Малі колонізували французи, увівши в 1904 р. ці землі до Французької Західної Африки як Французький Судан (за назвою природної області). Французи замінили вождів, розширили транспортну мережу, побудували столицю Бамако (900 тис. мешканців). З XX ст. поширився визвольний рух. У 1958 р. колонія стала автономною Суданською Республікою у Французькому товаристві, згодом утворила із Сенегалом недовговічну федерацію Малі, повернувши вперше після довгих століть давню назву. Спочатку стала незалежною федерація, а невдовзі і її складові. Ставши в 1960 р. самостійною республікою на чолі з президентом, Малі залишила історичну назву, взяла курс на співробітництво з Китаєм та СРСР. Щоправда, швидко повернулася до Франції, увійшовши до Західноафриканського валютного союзу з грошовою одиницею франк КФА. Малі також є членом ООН та Організації африканської єдності.
Період незалежності став для Малі часом воєнних переворотів, антиурядових повстань та засух, економічної нестабільності. Особливо сильно загроза голоду через засуху нависла у 1980-х роках, коли загинули врожаї не тільки бавовнику, а й внутрішніх культур (кукурудзи, рису, проса) і була конче потрібна гуманітарна допомога.
Краєвид в центральному регіоні країни
Середньовічна Малі процвітала, продаючи золото. В колоніальний період товарною культурою був арахіс. Нині все ще видобувають велику кількість золота, але воно не рятує економіку, як і арахіс. Своїм провідним місцем в експорті і золото, і арахис поступилися бавовнику та продукції скотарства. Тут розводять велику рогату худобу, кіз, овець та, звичайно, верблюдів. За кількістю поголів’я худоби Малі лідирує серед колишніх французьких колоній. Її промисловість націлена на переробку сировини, також розвинена текстильна галузь і виробництво цементу.
Дівчина фульбе
Джерелом живильної вологи в країні є могутня річка Нігер, без якої неможливо уявити собі життя в цих засушливих краях, де немає виходу до моря. Нігер народжується в сусідній Гвінеї та несе свої води через Малі, проходячи країною довгі 1600 км. Всередині свого шляху, в самому серці країни, він ніби втомлюється, знижує темп, розгалужується, утворює внутрішню дельту з притоками, озерами, острівками. В період розливів вона перетворюється на єдине величезне озеро (площею до 4 млн га). Нігер допомагає малійцям у зрошенні земель, служить важливою транспортною артерією та постачальником риби, яка посідає не останнє місце в експорті.
Могила Аскіа
Поки що не дають очікуваних прибутків розвідані поклади алмазів, бокситів, залізної руди. Малі дуже залежить від інвесторів, які контролюють промисловість та бавовняні плантації. Нема того блиску та багатства, що вражали сусідів в середні віки. Країна прагне якщо не повернути все це, то принаймні подолати майже тотальну бідність населення і знайти нові шляхи розвитку.
Старі міста Дженне