Непримітна раніше країна Габон в останні півстоліття стала однією з провідних держав Африки. Нині вона може скласти гідну конкуренцію таким африканським нафтовим гігантам, як Нігерія та Алжир. Країна багата не тільки нафтою, а й ураном, марганцевою та залізною рудою.

прапор Габону

Невеличка держава на західному узбережжі Центральної Африки, країна на екваторі, що омивається ласкавими водами Атлантичного океану, довгий час жахала цивілізацію своєю бідністю й безвихіддям... Вона витягла щасливий білет під назвою нафта. Але чорне золото забило зі свердловини тільки у другій половині XX ст. До того Габон ледве зводив кінці з кінцями, а пересічні габонці від такого життя ледве дотягували до 25 років. А ще раніше через цю територію везли рабів. У XVI ст. Габонн входив до держави Лоанго, що являла собою федерацію провінцій (їх заселяли переважно племена мпонгве, які потіснили корінне населення — пігмеїв). Цими провінціями керували вожді. Португальські торговці налагодили стосунки з вождями з узбережних районів і зайнялися постачанням рабів із внутрішніх територій. До них приєдналися «колеги» з Нідерландів, Великої Британії, Франції. Коли работоргівлю заборонили, флоту Франції було наказано припинити її й на території Габону.

мапа Габону

У 30-ті роки XIX ст., після переговорів із місцевими вождями, французам відійшли південний та північний береги бухти Габон, а також деякі прилеглі території. Ця земля була потрібна для благородної мети. За наказом Бує-Війоме, керуючого французькою ескадрою, що перехоплювала в узбережних водах невільницькі кораблі, звільнених рабів висаджували на берег у цій бухті. Тут вони в 1849 р. заснували поселення Лібревіль, майбутню столицю майбутньої країни (362 тис. мешканців).

Видобуток нафти

З другої половини XIX ст. Габон був французькою колонією, спочатку в складі інших колоній, а з 1946 р. мав статус «заморської території» Франції з представництвом у французькому парламенті. У 1960 р. країна стала президентською республікою.

Габон вийшов у незалежне життя убогою державою, з низьким рівнем охорони здоров’я та освіти. Мешканці ще не знали, що буквально в них під ногами вирує нафта. Чорне золото знайшли у 70-х роках минулого століття, і воно швидко зробило свою справу — Габон став багатою і відносно цивілізованою країною. У 1990 р. було закладено нову свердловину і видобування нафти зросло до небувалих висот для такої невеликої країни — понад 20 млн т на рік. Нафтовим гігантам нічого не залишалося, як прийняти маленького, але важливого суперника до ОПЕК (Організації країн-експортерів нафти). Габон є також членом ООН, Організації африканської єдності, Банку держав Центральної Африки й має спільну з ними грошову одиницю — франк КФА.

Габон є основним постачальником на світовий ринок дерева аукумеї Клайна, із м’якої деревини якого виробляють фанеру. Саме в Габоні розташований найбільший в Африці завод клеєної фанери. У лісах, якими так багата країна, ростуть і цінні породи з твердою деревиною — ебенове, або чорне, дерево, кайя та інші.

Природний реактор «Окло»

До нафтового буму Габон жив за рахунок продажу деревини. Близько 80 % його території вкрито лісами (а загальна площа країни становить 267 тис. км²). Держава активно вивозила ліс і лісоматеріали високої якості, їх добре купували. Звичайно, за такої експлуатації істотно скоротилися їхні площі — у 1980-х роках було вирубано більшість лісів у прибережному регіоні, проте у внутрішніх районах вони збереглися. Нафта допомогла врятувати «легені країни». Постачання деревини на світовий ринок скоротилося, габонці провели лісовідновлювальні роботи, завдяки яким площі насаджень поступово збільшуються. Нині частка деревини в експорті становить менше 15 %.

західна горила

Три чверті обсягу експорту забезпечує нафта. Крім того, Габон є одним із найбільших постачальників марганцевої руди. Тут знайдено великі поклади залізної та уранової руди. Правда, видобування останньої майже припинилося через обставини на ринку та малу рентабельність виробництва.

Мечеть в Порт-Жантилі

Промисловість прив’язана до сировини — найбільше значення мають нафтопереробна та деревообробна галузі, інші розвинені слабо. Як і сільське господарство, хоча більшість населення працює саме в аграрному секторі. Спекотний і вологий клімат дає змогу мешканцям Габону вирощувати товарні культури: какао, олійну пальму і каву. Для внутрішніх потреб вирощують маніок, цукрову тростину, овочі та фрукти. Проте Габон не забезпечує себе продуктами харчування, бо обробляється невелика кількість земель, а внутрішні райони малообжиті через слабку транспорту мережу. Більше половини необхідного продовольства країна імпортує.

Габонська дерев'яна ритуальна маска

Доход на душу населення в Габоні в чотири рази вищий за середній по Африці південніше від Сахари, але він розподіляється нерівномірно. Статистика відносить Габон до багатих країн. Проте блиск нафтових магнатів поєднується тут з убогістю відсталих селян (пігмеїв, які мешкають у віддалених лісових хащах і живуть за природними, а не економічними законами, тут не беруть до уваги).

мис Лопес

Невелике населення Габона (1,2 млн чоловік) складається з великої кількості народностей. Тут мешкають етнічні групи фанг (третина населення), мпонге, бакота, мбете, пуну та інші. Майже кожна має свою мову. Хоча офіційною в Габоні є французька, далеко не всі володіють нею. Неофіційно державною вважається фанг, що використовується на території всієї країни, а мова ом’єне — це мова міст, яку не розуміють у сільській місцевості. В південних районах поширені діалекти групи банту. Проте уряд країни не дає мовному різноголоссю зазвучати на повну силу — вживання місцевих мов у ЗМІ не підтримується.

ріка Огове

Держава прагне мати освічених громадян і багато робить для цього. Більшість дітей закінчують початкову школу (для деяких країн Африки це фантастичне явище), третина — середні. В країні діють два університети. При великому бажанні не дуже важко отримати й державну стипендію для навчання за кордоном — Габону, як і будь-якій іншій цивілізованій країні, потрібні висококласні спеціалісти, які забезпечать йому процвітаюче майбутнє.

Плато Нтем