У світі майже не лишилося держав, де ще правлять королі чи королеви. їх можна перелічити на пальцях, і на сторінках цієї книжки ви ще познайомитеся з ними. Але найвідомішою з усіх монархічних держав світу, безумовно, є держава, яку ми звикли називати Англією чи Великобританією. Насправді ЇЇ офіційна назва звучить так: «Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії». Задля скорочення ми далі вживатимемо назви: Сполучене Королівство, Велика Британія або Британія. А поняття «Англія» будемо використовувати лише тоді, коли мова йтиме про історичне ядро Королівства.
прапор Великобританії
Давні греки називали найкрупніший з Британських островів Альбіоном. Еллінський світ дізнався про нього з розповідей видатного ученого і мандрівника Піфея, який у IV ст. до н. е., шукаючи можливості для закупівлі олова, побував на Британських островах і першим описав їх.
Хоча Велика Британія досі є монархією, її вважають матір’ю сучасної демократії і парламентаризму. Так трапилося не випадково, і цьому передувало багато століть державного розвитку, у тому числі й таких, що мали криваві сторінки.
мапа Великобританії
Відомо, що на початку І тис. на землях Британії жили кельти. У І ст. н. е. більша частина Британських островів була завойована римлянами. З того часу тут залишилося чимало цікавих пам’яток, але після занепаду Римської імперії римляни були вимушені залишити Британські острови. У V—VI ст. на їхнє місце прийшли германські племена англів, саксів, ютів і фризів, які одержали збірну назву англосакси. Ці племена змішалися з кельтами і утворили єдину англосаксонську народність. Але у 1066 р. Британія була знов завойована, на цей раз вихідцями зі Скандинавського півострова, войовничими норманами. Чергове змішування різних народностей утворило нову, тепер уже суто англійську народність.
Загадкова споруда в Стоунхенджі (південно-західна Англія), яку давні сакси називали «висячими каменями»
З приходом до влади норманського герцога Вільгельма Завойовника було здійснено політичне об’єднання частини Британії і Нормандії. Протиріччя у династичних правах нащадків Вільгельма призвели у 1337—1453 рр. до Столітньої війни між Францією і Англією, яка завершилася стратою Жанни д’Арк і подальшим витісненням англійців з Франції.
Наступним доленосним етапом англійської історії стала кривава війна Червоної і Білої троянди, яка тривала з 1455 по 1485 р. В її основу лягли династичні суперечки між двома гілками королівської династії Плантагенетів — Ланкастерами та Йорками. В результаті була майже повністю знищена вища аристократія, а до влади прийшли Тюдори, найяскравішим представником яких стала королева Єлизавета І. Саме під час її правління в Англії панувала абсолютна монархія, тобто спосіб правління, під час якого король (чи королева) мали абсолютну, нічим не обмежену, владу. Саме при Єлизаветі Тюдор Англія стала «повелителькою морів» і перейшла до колонізації земель Нового Світу. Одночасно здійснювалися завойовницькі походи до Ірландії. А страта шотландської королеви Марії Стюарт за наказом Єлизавети стала підґрунтям до зміни династії та об’єднання Англії і Шотландії під владою сина Марії, Якова І Стюарта.
Період правління Єлизавети І став часом розквіту одного з видів піратства — каперства. Королева видавала капітанам свідоцтва на дозвіл грабувати ворожі іспанські кораблі, які везли з Нового Світу золото та срібло, награбоване в Америці, та на іспанські колонії в Новому Світі. Найзнаменитішими з піратів-каперів були Френсіс Дрейк, котрий другим після Магеллана обійшов навколо світу, і кривавий Генрі Морган, який з часом став губернатором Ямайки.
Період правління династії Стюартів мав трагічний фінал. У 1640 р. почалася знаменита Англійська буржуазна революція. Короля Англії Карла І Стюарта було страчено. Революційний лідер Олівер Кромвель залив кров’ю Ірландію та домігся воєнної перемоги над Шотландією, яка підтримувала Карла II, сина короля Карла І. Відтоді країна гордих шотландців втратила незалежність.
Під час революційних подій у боротьбі з абсолютною монархією велику роль відігравав англійський парламент, який, хай дуже обмежений у правах, все ж таки діяв ще з другої половини XIII століття. Після реставрації монархії, тобто повернення до влади Карла II Стюарта, парламент, розігнаний Кромвелем, продовжив свою діяльність. Наприкінці XVII ст. в країні остаточно сформувалися дві політичні партії — торі (консерватори) і віги (ліберали), які існують у Великій Британії донині.
У ХУІІІ ст. закінчилася тривала боротьба між Англією і Францією за гегемонію, тобто першість у світі. Англія захопила величезні території в Індії та Північній Америці. Але у 1775 р. американські колонії повстали. В результаті Англія втратила північноамериканські території. Втім, вона залишалась чи не наймогутнішою з держав світу, бо володіла Індією та іншими землями, розташованими у різних частинах світу. Вона керувала також Шотландією та Ірландією. Обидві, одначе, користувалися певними політичними правами. Але в Ірландії не вщухав рух опору*.
* 6 ірландських провінцій досі залишаються у складі Сполученого Королівства під назвою Північна Ірландія. В цих провінціях продовжується боротьба за незалежність і діють терористичні організації.
У XIX ст. Британія була одним з головних членів антифранцузької коаліції і після перемоги над Наполеоном значно посилила свої політичні позиції в світі. У цьому ж столітті, завдяки лідерству у технічному прогресі, вона одержала і економічну перевагу над іншими європейськими державами, що на той час означало світову першість. Держава мала найсильніший військово-морський флот і здійснювала численні експедиції для відкриття і загарбання нових земель. Йшла колонізація Австралії, Нової Зеландії, були захоплені Кіпр та Єгипет. Завдяки цьому вона стала наймогутнішою колоніальною державою світу, хоча сильну конкуренцію їй складали Німеччина в Африці і Росія в Азії. З 1870 р. завдяки захопленню численних колоній, вона одержала назву Британська імперія.
Пам’ятник королеві Вікторії (роки правління 1837—1901)
У XX ст. епоха колоніалізму поступово зійшла нанівець. Протягом певного часу Британська імперія розпалася. У 1921 р. від Великої Британії відокремилася Ірландія. У 1947 р. імперія втратила найціннішу зі своїх колоній — Індію. А з 1950 по 1970 р. позбулася решти володінь.
Втім, Сполучене Королівство (так почали називати колишню імперію) досі залишається багатонаціональною державою і є центром добровільної асоціації 49 своїх колишніх колоній та 12 володінь. Це об’єднання має назву Британська Співдружність Націй. Здебільшого до неї належать: Бермуди, Гібралтар, Британські території Індійського океану, Британські Віргінські острови, Кайманові, Фолклендські, Нормандські острови, острови Мен, Монтсеррат, Піткерна, Північна Джорджія та Південні Сандвічеві острови, острови Теркс і Кайкос, острів Святої Олени. Донедавна у складі співдружності був і Гонконг (Сянган), який вважається одним з найпотужніших валютно-фінансових центрів світу. Але у 1997 р. він відійшов до Китаю.
Саме Сполучене Королівство складається з чотирьох країн — Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії, розташованих на Британських островах. Перші дві ділять поміж собою найкрупніший з островів — Велику Британію. Третя займає північно-східну частину о. Ірландія.
Загальна площа держави сягає 244,7 тис. км2. Її омивають Атлантичний океан та його моря. На заході і на півночі переважає гірський рельєф. Тут знаходиться Шотландське нагір’я висотою до 1343 м над рівнем моря, Пеннінські та Кембрійські гори. На південному сході лежать пагористі рівнини.
На півночі у горах багато озер, у тому числі знамените Лох-Несс, де, як кажуть, живе доісторична істота Нессі. Річки Великої Британії короткі, але доволі повноводні. Найвідомішою і найбільшою з них є Темза.
Легендарні у минулому лондонські тумани здебільшого виникали через густий дім від опалювання домівок вугіллям, а не внаслідок метеорологічних особливостей. Але ще й досі приблизно 45 днів на рік, переважно у січні—лютому, туман щільною ковдрою вкриває столицю і може навіть паралізувати рух транспорту.
Клімат у Британії помірний, океанічний. Близькість морів і теплого Гольфстріму роблять його доволі теплим і вологим. Суворих зим тут не буває. Зимові температури дуже рідко опускаються до мінусових позначок. Влітку зазвичай стовпчик термометра показує +20—25°С, але іноді температура може підніматися до +30°С. Навесні на півночі дмуть холодні вітри і утворюються густі тумани. Знаменита своїми туманами і південна Англія. Передбачити погоду тут дуже важко. В будь-який момент з неба може пролитися дощ.
У Великій Британії живе понад 59,5 млн чоловік. 81,5% з них складають англійці, 9,6% — шотландці. Решта належить до ірландців і валлійців, так називають жителів Уельса. Близько 5% населення належать до іммігрантів, які перебралися до метрополії з країн колишньої Британської імперії. Найчисленнішими з них є індійці, пакистанці, китайці, араби та африканці. Всі ці народи мають різне етнічне коріння, в тому числі й корінні жителі Британських островів. Англійці є нащадками англосаксів і норманів. Валлійці, шотландці, ірландці мають кельтське походження. Зрозуміло, що всі вони користуються своїми мовами: уельсці — валлійською, шотландці — гельською, ірландці — ірською. Але державною мовою в Сполученому Королівстві вважається англійська.
Більша частина віруючих у Великій Британії належить до англіканської церкви, яка в Англії офіційно визнана. А офіційна церква Шотландії організована за пресвітеріанським зразком. Обидві конфесії мають відношення до протестантизму. Поряд з цим ірландське населення в основному сповідує католицтво. Крім того, в країні живуть 830 тис. мусульман, 350 тис. індуїстів та 400 тис. іудеїв. У той же час англійців, яких переважна більшість у державі, не можна повною мірою вважати терпимими до своїх співвітчизників, не прибічників протестантизму. Наприклад, кандидат на престол, який чомусь прийняв католицизм чи будь-яку іншу релігію, претендувати на трон уже не може.
Велика Британія вважається найурбанізованішою з країн світу. Третина її населення мешкає у скупченнях міст, що зрослися між собою. Найбільшими серед них є Великий Лондон, Великий Манчестер і Великий Бірмінгем.
місто Глазго
Усе Сполучене Королівство поділене на 6 адміністративно-політичних частин, що виникли історично, а ті, в свою чергу, поділені на графства. Англію складають 45 графств та Великий Лондон. Шотландія нараховує 9 графств, Уельс — 8. Північна Ірландія поділена на 26 округів. Окремими адміністративно-політичними одиницями вважаються території Нормандських островів та острів Мен, де встановлено особливий режим правління. Великий Лондон теж вважається окремою адміністративною одиницею. Вона називається графством-метрополією і складається з Сіті (ділового центру) та 32 бароу (міських округів). Площа Великого Лондона сягає 1578 км2. Тут мешкає понад 7 млн чоловік.
Одним з найвідоміших місць Лондона, яке приваблює туристів, поряд з багатьма іншими, є розкішний Гайд-парк. Тут знаходиться широко відомий «куточок оратора», де кожен може публічно висловити свою думку з будь-якого питання.
Лондон — одне з найстаровинніших і найкрасивіших міст Європи. Щоб перелічити всі його визначні пам’ятки та музеї, треба використати не одну сторінку. Колись на місці Лондона було давнє кельтське поселення, а в 43 р. н. е. римляни заснували тут місто Лондініум. Чотири сторіччя воно було їхньою головною базою у Британії, а потім стало резиденцією англійських королів і відтоді залишається столицею Великої Британії протягом усієї історії існування держави.
Велика Британія є конституційною монархією, трон якої наслідується одним з представників правлячої династії. Король (чи, як зараз, королева) Британії вважається головою держави. Королівському трону приносять клятви вірності міністри, державні службовці, військові та поліцейські. Але монарх лише «царює». Править країною голова уряду, прем’єр-міністр. Він підписує міжнародні угоди, керує силами державної безпеки і навіть має право оголосити війну. Проте і він не має абсолютної влади. Закони затверджує парламент країни, котрий часто називають батьком усіх парламентів. Він складається з двох палат: Палати громад та Палати лордів. Такої палати, як остання, не існує більше ніде в світі. Її членів ніхто не обирає. Вони наслідують своє право бути парламентаріями. Свої парламенти мають також Шотландія та Північна Ірландія.
Лондон. Будинок парламенту
У країнах, що входять до Британської Співдружності, діють закони Великої Британії. Ними правлять представники британського монарха, котрих називають «губернаторами» чи «комісарами». Втім, уряд Сполученого Королівства постійно підкреслює готовність у будь-який момент надати країнам агломерації повну незалежність, якщо цього вимагатиме населення.
Майже кожне містечко чи селище в Англії має своє власне свято. Серед них є дуже оригінальні. В Олні, наприклад, влаштовують змагання з бігу з млинцями, в Челтмені — з катання сирів, у Страуде проходять міжнародні змагання з кидання цегли. А Епплбі відомий щорічними ярмарками коней, що їх влаштовують цигани. Крім того, кожне графство багате на пам’ятки архітектури — старовинні палаци і маєтки.
Сполучене Королівство є дуже багатою і економічно розвиненою країною. Це наслідок широкого використання і розробки високих технологій. Недарма держава фінансує понад 35% усіх науково-дослідницьких робіт, над якими працюють у Британії. Внаслідок цього королівство має найвищий науково-технічний потенціал в Європі і займає друге місце в світі після США за кількістю Нобелівських премій, що їх одержали британські вчені.
Замок Вортворт
Для розвитку свого господарства Сполучене Королівство має дуже сприятливі умови. На континентальному шельфі у Північному морі розробляються родовища нафти, газу, кам’яного вугілля та вапняку. 77% території сприятливі для ведення сільського господарства. У виробництві працюють висококваліфіковані кадри і відомі вчені.
Найважливішим відкриттям британців за останні роки є створення живого клону. У 1997 р. у Шотландії народилося ягня Доллі. Щоб воно з’явилося на світ, було використано 277 реконструйованих клітин, з яких вижила лише одна. Автором сенсаційної наукової розробки стали Ян Вілмут і його колеги.
Важко сказати, чим з основних напрямків і галузей виробництва не займаються у Великій Британії. Чільне місце серед них посідають транспортне машинобудування, автомобілебудування та суднобудування. Широко відомою є британська аерокосмічна промисловість, яка вважається третьою в світі після США і Франції. Крім того, Британія посідає сьоме місце у світі з виробництва верстатів.
З інших галузей найбільш поширеною є хімічна промисловість. Питома вага хімічного виробництва складає 11% від обсягів усього виробництва у державі. їй поступається навіть металургійне виробництво, доля якого складає лише 10,8%. Дуже розвинена й фармацевтика. Велика Британія є четвертим у світі виробником ліків.
Оригінальністю і неповторністю славиться англійська кухня. Для неї є характерним «сухе» приготування страв, тобто без соусів. Продукти майже зовсім не піддаються тепловій обробці, тому зберігають вітаміни і природний смак. Навіть рибу та м’ясо залишають непровареними і недосмаженими. Одним з яскравих зразків такої кулінарної техніки є знаменитий англійський біфштекс з кров’ю.
Сполучене Королівство вважається визнаним лідером у галузі електроніки і електротехніки. Воно виробляє комп’ютери, програмне забезпечення, процесори і суперкомп’ютери.
Музей Шерлока Холмса на Бейкер-стріт у Лондоні, який не оминає жодний турист
Дуже високо зарекомендувала себе будівельна галузь Великої Британії, бо споруди, побудовані британцями, відрізняються дуже високою якістю. Недарма для будівництва таких відомих у світі об’єктів, як Євродіснейленд, аеропорт у Гонконгу, олімпійські споруди в Атланті, були запрошені англійські фірми.
Сільське господарство у Сполученому Королівстві відрізняє висока товарність. Втім, Велика Британія забезпечує себе продуктами лише наполовину. Тут вирощують пшеницю, овес, цукровий буряк, ячмінь. У тваринництві головна увага приділяється великій рогатій худобі, вівцям, свиням. На жаль, нещодавно країна дуже потерпіла від епідемії губчастого енцефаліту («коров’ячого сказу»). Щоб позбутися епідемії та запобігти зараженню людей, третина поголів’я корів була знищена.
Гори та кам'яний мур в Північній Ірландії
У Сполученому Королівстві існує розгалужена і зразкова сфера послуг, особливо туристичних. Щорічний прибуток у цій галузі складає понад 8 млрд доларів. Утім, на особливу розмову заслуговує сфера банківських послуг. Тут зайнято 12% трудових резервів країни, а Лондон вважається фінансовою столицею планети. Крім суто англійських банків, тут знаходяться 50 найбільших та найвідоміших банків світу. Великими фінансовими центрами вважаються також Манчестер, Ліверпуль, Кардіфф та Единбург.
Власне кажучи, Сполучене Королівство не втрачає своїх позицій світового лідера. Воно входить до «сімки» провідних країн світу і має великий вплив на світову політику, економіку та культуру.
місто Единбург