Королівство Свазіленд — одне з найкрасивіших місць нашої планети. Воно розташоване на невеличкій площі в 17 тис. км², що втричі менша за Московську область, на півдні Африки, не має виходу до моря і майже з усіх боків оточене Південно-Африканською Республікою. Лише на сході, по горах Лебомбо, вона межує з Республікою Мозамбік.

прапор Свазіленду

Більшість території Свазіленду лежить на нагір’ї, яке знижується на схід до прибережної рівнини трьома виступами. Кожний з них називається вельдом, тобто степом. Високий Вельд має 1000—1500 м над рівнем моря, середній Вельд — 400—800 м, а Низький Вельд — всього 150—300 м. Окремі вершини Високого Вельду перевищують 1800 м над рівнем моря. Серед них найбільшою є гора Емлембе, 1862 м заввишки. Середньому Вельду властива рівна поверхня порівняно з Високим Вельдом, а Низький Вельд має добрі пасовиська і густі ліси.

мапа Свазіленду

Клімат більшості території Свазіленду характеризується як субтропічний із середніми температурами від +16 до +22° С. Перебіги температур повітря влітку і взимку тут не перевищують 5—6° С. Середня кількість опадів становить 1200—1400 мм, а іноді й більше. А от Низький Вельд перебуває в зоні тропічного клімату із середніми температурами +20—24° С та середньорічною кількістю опадів 500—700 мм. Майже весь час у Свазіленді стоїть прекрасна погода. Сонце тут світить аж 300 днів на рік.

Історія земель Свазіленду до XVIII ст. зовсім не відома. Саме в цей час сюди переселився народ свазі — його ще називають ама-свазі або амангвані. Верховна влада в цього народу належала нгвеньямі, що в перекладі означає «Лев». Так свазі називали свого верховного вождя.

У XIX ст. нгвеньяма Собхуза І утворив тут королівство. Його наступник Мсваті II створив сильну армію і значно розширив територію своїх володінь. Його армія аж до 1894 р. успішно протистояла намаганням голландських поселенців бурів (африканерів) та англійців захопити королівство. Втім, країна все ж таки увійшла до складу бурської республіки Трансвааль, а після англо-бурської війни 1899—1902 pp. була оголошена протекторатом Великої Британії. Проте королівський трон залишився недоторканним. Країною продовжували правити нгвеньями.

У 1921 —1982 рр. королівський трон обіймав Собхуза II. Він зумів викупити землі, що в 1907 р. експропріювали британці, а в 1967 р. домігся для Свазіленду самоврядування. Але цей стан протримався недовго. Вже у вересні наступного року країна була проголошена незалежним Королівством Свазіленд. Конституція Свазіленду, прийнята у 1968 p., проголосила нгвеньяму королем. Відтоді офіційний титул короля Свазіленду звучить як Його Величність Король «Лев» (нгвеньяма).

Після смерті славного Собхузи протягом чотирьох років державою керувала рада регентів, а потім трон посів принц Макхосетиве. Після коронації його стали називати Мсваті III. Він править королівством донині. Як і його предки, Мсваті III тривалий час почуває себе абсолютним монархом з необмеженою владою. У 1994—1996 рр. країну охопили страйки та акти громадянської непокори, які супроводжувалися насильством. Протестанти вимагали демократичних перетворень. Тільки в 1998 р. під тиском демократичного руху в країні відбулися вибори до парламенту, куди увійшли 55 депутатів. Але заборона на діяльність політичних партій не була знята. Король досі має право відмінити будь-яке парламентське рішення.

Таким чином, політичний устрій сучасного Свазіленду можна вважати конституційною монархією. Правити королю допомагає Національна рада свазі, до складу якої входить нгвеньяма і королева-мати, яку тут називають ндловукази («Велика Слониха»), а також родичі королівської сім’ї та його найближчі радники. З ними король радиться з питань використання природних ресурсів, правових питань і традицій, а разом з королевою-матір’ю вирішує, хто повинен успадкувати королівський трон. За конституцією король також має право призначати прем’єр-міністра та міністрів. Законодавча влада у країні належить двопалатному парламенту, який складається із Сенату і Асамблеї. Але лише частина його депутатів обирається населенням. Решту призначає король.

Столицею Свазіленду вважається Мбабане, де проживають 52 тис. мешканців. Тут працює уряд Свазіленду. Втім, королівська резиденція і парламент розташовані в місті Лoбамба.

Грошова одиниця Свазіленду називається лілангені. Поряд із цим широко використовується південноафриканський ренд. Так сталося тому, що Свазіленд має тісні економічні зв’язки з Південно-Африканською Республікою і входить до Південноафриканського митного союзу та Співтовариства розвитку Півдня Африки.

Жінки Свазіленду

У королівстві проживають понад 1 млн мешканців. Серед них 97 % належать до народу свазі. Крім того, у складі населення — 3 % білих.

У країні визнані офіційними дві мови. Першою, звичайно, є свазі. Крім того, вживається англійська, бо держава входить до складу Британської Співдружності.

Близько 60 % населення є християнами, а 40 % дотримуються місцевих традиційних вірувань.

Озеро з бегемотами в заповіднику Млілвейн

Свазіленд належить до слабо розвинених аграрних країн. За рівнем соціально-економічного розвитку він посідає третє місце серед країн-членів Спільноти розвитку півдня Африки і восьме — по Африці в цілому.

Порівняно з багатьма африканськими країнами держава доволі бідна на корисні копалини. Тут ведеться лише розробка покладів азбесту. Щоправда, це родовище вважається четвертим за величиною у світі. Крім того, видобуваються алмази та вугілля.

Танець Тростини

У промисловій галузі в основному працюють невеликі підприємства, які спеціалізуються на переробці сільськогосподарської продукції та деревини. Нещодавно почало розвиватися виробництво концентратів прохолоджуючих напоїв, текстилю, ведеться монтаж холодильників.

Родючі ґрунти і багаті водні ресурси сприяють розвитку сільського господарства. Але 60 % земель перебуває в так званому Земельному фонді свазі, який розподіляє король. Він орієнтується на традиційну систему використання земель, яка здавна існувала у свазі. Ця система спрямована на натуральне ведення господарства, тому у Свазіленді погано впроваджуються нові сільськогосподарські технології. Вони існують тільки на приватних землях, які становлять лише 40 % ріллі.

Церемонія Умхланга

Основною сільськогосподарською культурою у Свазіленді є цукрова тростина. Ще вирощують кукурудзу, бавовник, цитрусові, ананаси, тютюн, арахіс, просо. Останнім часом завдяки фінансовій допомозі з боку Таїланду активно вирощується рис.

Велика частка сільскогосподарскої продукції використовується для переробки на експорт. Південно-Африканська Республіка та країни ЄС охоче купують у королівства напої, концентрати до них, консервовані фрукти, цукор та бавовник.

Манзіні (Manzini) — найбільше місто Свазіленду

У тваринництві перевага віддається великій рогатій худобі. Кількість голів у хазяйстві розглядається як показних заможності сім’ї, тому свазі прагнуть мати якомога більше худоби.

У королівстві діє програма лісопоновлення. На Високому Вельді значні території засаджені хвойними деревами та евкаліптами. У майбутньому вони стануть у нагоді для подальшого розвитку лісообробної промисловості.

Поля і села Свазіленду на схилах гір

Велика частка прибутків країни надходить від туризму. Іноземці охоче відвідують Свазіленд заради природного розмаїття та старовинних традицій свазі. Завдяки кінним екскурсіям, які організовують для гостей королівства, Свазіленд останнім часом завоював собі славу одного зі світових центрів кінного туризму.

Король Свазіленду має багато жінок. Тому в королівстві існує свято Умхланга (Танок Тростинки) — вибори монархом чергової нареченої. Щоб продемонструвати королю своє вміння танцювати і сподобатися йому, до Лобамби приїздять дівчата з усього королівства. Вони цілу добу танцюють і співають, поки король не кине свій посох під ноги обраниці. З цього моменту дівчина вважається королівською нареченою. Сучасний король Свазіленду Мсваті III має лише 11 жінок. А от його батько одружувався понад 90 разів. Численні жінки короля живуть не в гаремі. Для кожної з них будується окремий будинок, і вони утворюють окреме селище.

село в Свазіленді

Є також у Свазіленді два дуже цікавих державних навчальних заклади — школи Іньянга і Сангома. З них випускають цілителів і знавців традиційної народної медицини. Поряд зі школами міститься заповідник, де африканські народні лікарі збирають лікарські трави. Саме тому заповідник називають Муті-Муті, бо слово «муті» водночас означає «чаклунство» і «ліки». До шкіл і заповідника теж влаштовуються екскурсії.

Ананасова плантація