Республіка Ісландія займає острів, який теж називається Ісландією. Він вважається другим за величиною островом у Європі після Великої Британії. Республіці належать також декілька сусідніх невеликих островів — Кольбейнсей, Суртсей, Хвальсбакур та інші. Втім, вони майже не придатні для життя і великого значення для держави не мають.

прапор Ісландії

Острів Ісландія знаходиться у північній частині Атлантичного океану і має площу 103 тис. км². З усіх боків його омивають води морів та океану. На північ від нього розкинулося Гренландське море, на сході — Норвезьке, а на заході Датська протока відокремлює острів Ісландія від острова Гренландія. Саме тут проходить межа між Європою та Північною Америкою.

Береги Ісландії розрізані довгими вузькими глибокими і дуже мальовничими затоками-фіордами. Середню частину острова займають плоскогір’я висотою 650—980 м над рівнем моря. Вони мають вулканічне походження, тому тут багато площин із застиглою лавою.

мапа Ісландії

Ісландія на мапі світу

Весь острів покриває густа мережа коротких річок, які прорили на плоскогір’ях глибокі мальовничі каньйони. Серед них тільки 4 мають довжину понад 160 км: Тьоурсау, Йєкульсау-ау-Фк’єдлюм, Хвітау-Ельфусау і Ск’яульфандафльоут. На північному заході та на сході країни річки течуть доволі спокійно. Проте в інших частинах острова мають русла з численними порогами та водоспадами. Найбільший з них — Хауїфосс на річці Фоссау — має висоту 130 м. Але увагу гостей Ісландії більше привертає водоспад Гудльфосс. Його часто порівнюють з Ніагарським, бо тут широка ріка падає двома каскадами з висоти 50 м.

Водоспад Гудльфосс

У перекладі з ісландської Ісландія означає «Країна льодів». Льодовики займають 11,8 тис. км² її площі. Найбільший з них називається Клофа або Ватнаійокуль. Він складає 71% усього крижаного покриву Ісландії. Товщина льодовика досягає 1 км. В його межах знаходиться вершина Орефа-ійокуль 1959 м заввишки. А найвищою горою Ісландії вважається Хваннадальсхнуиор висотою 2129 м, яка розташована на південному сході острова.

Оскільки Ісландія має вулканічне походження, тут існує понад 200 вулканів, у тому числі багато діючих. Найвідомішим з них є Гекла. Вона досі непокоїть жителів острова. За останні 700 років цей вулкан вивергався більше 20 разів. Особливо небезпечними і руйнівними були виверження 1768-го і 1947—1948 років.

Ознаками активної вулканічної діяльності є також численні сіркові і гарячі джерела. Вони зустрічаються по всьому острову, за винятком його східної частини. Середня температура гарячих джерел сягає 75° С, а найбільший з них, Дейльдартунгухвер, щосекунди дає 150 л окропу.

Але найцікавішими з ісландських гарячих джерел, безумовно, є прославлені ісландські гейзери. У перекладі з ісландської це слово означає «той, що вивергається» або «струмінь, що б’є». Найбільший і найвідоміший з ісландських гейзерів — Великий гейзер. Спочатку гейзером називали тільки його, але з часом ця назва розповсюдилася й на всі інші джерела, що вивергають воду стовпом догори. Кожен, хто приїздить до Ісландії, перш за все прагне подивитися саме на Великий гейзер. Нічого подібного у світі не існує. Нещодавно з його надр вивергалося 220 тонн гарячої води на годину на висоту 55 м. На жаль, зараз Великий гейзер більше не фонтанує. Коли гейзери остигають, вони припиняють виверження. Саме це сталося і з цим дивом. Утім, тут залишилося багато інших гейзерів, не таких потужних, але досить ефектних.

Повітря в Ісландії вважається найчистішим у Європі. Це пов'язано з тим, що на острові доволі мало авто. На 1 тис. жителів тут приходиться лише 466 легкових машин.

Ісландія ледве-ледве не досягає Північного полярного кола, тому тут субарктичний клімат. Але близькість океану робить його морським і не дуже суворим. Позитивно впливає на нього і близькість теплої течії Гольфстрім, яка проходить повз острови. Саме тому зимою тут досить тепло. Середні температури навіть у найхолоднішому місяці лютому не знижуються за відмітку —2° С. А от влітку прохолодно. При температурі +11° С не дуже нагрієшся. До того ж в Ісландії майже весь час дме сильний холодний вітер. Протягом усього літа тривають «білі ночі». 21 червня сонце ховається за горизонт лише на три години. Небо майже весь час закрите хмарами. Середня кількість сонячних днів коливається від 10 до 20 на рік. Близькість океану робить клімат Ісландії вологим. На узбережжях кількість опадів складає 500— 1000 мм на рік, а в центральних частинах острова деінде досягає 4000 мм. Острів знаходиться під снігом від 8 до 10 місяців, на півночі та в деяких центральних районах поверхня землі вільна від снігового покриву менше півроку. Часто, особливо влітку, бувають густі тумани, бо тут перетинаються повітряні маси різних температур.

Низькі температури та нестача сонця затримують розвиток рослин. 2/3 острова майже повністю позбавлені зеленого покриву. Тут росте всього 440 видів вищих рослин, характерних для тундрової зони. Натомість багато нижчих представників рослинного світу — лишайників, мохів та грибів. Типовою є картина, коли шапки грибів стирчать над верхівками карликових беріз.

Тваринний світ Ісландії теж небагатий. З корінних ссавців тут розповсюджені лише песці. Перші переселенці завезли сюди мишей та пацюків. Пізніше, у XVIII ст., на острів потрапили також північні олені, котрих намагалися розводити місцеві жителі. З цієї спроби нічого не вийшло. Тварини були покинуті напризволяще, але частина їх спромоглася вижити і зараз існує в деяких місцевостях острова у дикому стані. Значно більше в Ісландії птахів. Тут мешкає 76 їх видів. На скелястих узбережжях існують великі колонії морських птахів. Серед них особливо цінною є невеличка качка гага. Її дуже теплий і м’який пух збирають і використовують для виробництва теплого одягу, ковдр тощо. Щорічно ісландці збирають понад 2,2 т гагачого пуху і продають його в інші країни. Також розповсюджені тундрові куріпки, кречети, лебеді. Ісландія є однією з небагатьох країн світу, де у великій кількості в’ють гнізда лебеді-клікуни.

Ісландія — єдина країна в світі, де люди не мають прізвищ. Вони звуть одне одного тільки на ім’я, але додають імена батьків. Наприклад: Гупгн, дочка П’єтру.

Кількість громадян країни напрочуд невелика, усього 280,8 тис. жителів. В Ісландії найнижча у Європі густота населення. На кожний кілометр площі приходиться всього 2,7 чоловіка. Живуть вони в основному на узбережжі та неподалік від нього, у долинах річок. А майже 4/5 площі залишається вільною від людської присутності. У центрі острова людських поселень немає, та це й не дивно, якщо згадати льодовий покрив. Понад 70% населення є міськими жителями. Інші живуть у невеличких хуторах.

Національний склад на острові дуже однорідний. 99% складають ісландці — нащадки давніх переселенців з Норвегії. Але є люди й інших національностей — данці, норвежці, німці, які переселилися сюди пізніше.

Цілком природно, що в Ісландії державною обрана ісландська мова. Вона належить до групи скандинавських мов і походить від давньої норвезької, але скандинави її не розуміють. Справа в тім, що ісландці зберегли її такою, якою вона була у IX столітті. Тому вони можуть вільно читати давні ісландські саги, вже не доступні в оригіналах нікому з їхніх родичів. Звідти і незвичні для сучасного європейського слуху назви, що їх вживають в Ісландії. Ісландці дуже бережуть свою мову від іноземного впливу. Тому слова іноземного походження майже не вживаються. Натомість для позначення нових понять вони утворюють слова, використовуючи ісландські корені. Наприклад, кінотеатр у буквальному перекладі звучить як «дім картин, що рухаються», «велосипед» — «кінь на колесах» тощо.

У республіці як основна діє лютеранська церква. До неї належить 87,1% віруючих. Лише 4,1% складають протестанти і 1,7% — католики.

Незважаючи на непривабливий клімат і суворі умови життя, Ісландія пережила досить складні історичні негаразди, пов’язані із зазіханнями на її територію. Незалежною вона стала лише у 1944 р.

Острів було відкрито ще у 795 р. Тоді сюди припливли ірландські монахи, які в той час сміливо подорожували по негостинних північних водах. Пізніше, у 867 р., сюди навідалися нормани і назвали щойно відкриту ними землю Ісландією. Нарешті у 874 р. на острів переселилися норвежці. Вони заснували тут нову державу, яку можна вважати аристократичною республікою. Державний устрій в ній нагадував звичаї новгородців, тобто усі важливі рішення приймалися на народних зборах, в яких брали участь найвпливовіші люди з місцевих мешканців. Такий, ще не дуже досконалий, парламент діяв в Ісландії з 930 р. Називався він альтинг, і ця назва за парламентом країни збереглася донині. У XX ст. за рішенням альтингу ісландці прийняли християнство.

Ісландці були сильними, мужніми і дуже витривалими людьми. На своїх човнах вони не боялися вирушати далеко в море. Це вони на чолі зі своїм ватажком Ейріком Рудим у 960 р. відкрили Гренландію. А через 40 років його син Лейф Ейрікссон Щасливий зі своєю дружиною подорожував до Північної Америки.

Але вільне життя для ісландців тривало недовго. У 1262 р. сюди прийшли завойовники з Норвегії. Протягом двох років, незважаючи на опір, вони підкорили місцеве населення. Але норвежці у 1381 р. в свою чергу потрапили під владу сусідньої Данії. Разом з нею датським володінням стала й Ісландія. З 1397 р. країна входила до складу датсько-шведсько-норвезького союзу, а з 1537 р. нею керував датський король. Втім, країна володіла певними правами, бо альтинг продовжував діяти аж до початку XIX століття.

Ісландія стала першою країною в світі, де публічно президентом обрали жінку. Вігдіс Фіннбогадотир займала цю посаду у 1980—1996 рр.

У 1814 р. Данія передала Норвегію Швеції. Та ситуація в новому королівстві час від часу загострювалася. В Ісландії було неспокійно. У 1843 р. Данія вимушена була дати дозвіл на відновлення роботи альтингу. У 1874 р. тут було введено Конституцію, а наприкінці XIX ст. виникла Партія незалежності, котра остаточно сформувалася у 1929 р. Але ще до того, у 1918 р., між Ісландією та Данією була укладена унія. В цьому союзі Ісландія вважалася окремою країною, але підкорялася владі датського короля.

Під час Другої світової війни в Ісландії з 1940 р. перебували англійські, а з 1941 р. американські війська. Це зменшило вплив Данії на ситуацію на острові. За наслідками референдуму датсько-ісландська унія була розірвана, і 17 червня 1944 р. Ісландію проголосили незалежною республікою.

Відтоді країна вважається конституційною республікою на чолі з президентом. Він має великий вплив і на законодавчу, і на виконавчу владу в державі. Парламент, за традицією, зберіг назву альтинг і має лише одну палату. В ньому працюють 63 депутати, котрі, звертаючи увагу на стабільність ситуації в країні, добре виконують свої обов’язки. Ісландія не має власних збройних сил. Замість них на основі угоди між нею і США на острові в Кефлавиці з 1951 р. діє військова база НАТО.

Вся країна поділена на 23 округи, які називаються силами. В кожному з них діють органи управління, які користуються великими правами. Цікаво, що всі 14 ісландських міст, до речі, дуже невеликих (з населенням не більше 20 тис.), мають самоврядування і не підпорядковані округам.

Панорама Рейк’явіка

Столицею Республіки Ісландія є Рейк’явік. Це, за нашими мірками, невелике місто. В ньому живе лише 130 тис. мешканців. Утім, це складає більше 46% від усієї кількості населення країни.

За легендою, столиця Ісландії зведена саме на тому місці, де колись перший постійний мешканець країни Інголфур Арнарсон у 874 р. побудував собі дім. Це місце він назвав Рейк’явіком, тобто «Димною бухтою». Тут було багато пари від гарячих джерел.

Столиця Ісландії не схожа на жодне місто світу. В ній багато великих природних просторів. Одним з них є район уздовж берегів річки Еллідар, яка тече через східну частину Рейк’явіка. В ній можна легко спіймати лосося, бо вона вважається однією з найбагатших річок на острові. Але, разом з цим, Рейк’явік — цілком сучасне місто з морським портом і міжнародним аеропортом. Є тут і Старий центр. У ньому особливу увагу привертають реконструйовані старовинні фермерські будинки та церква з дахом, укритим дерном.

Грошовою одиницею Республіки Ісландія є ісландська крона. Вона вважається надійною валютою завдяки стабільності економіки країни, хоча рівень її розвитку оцінюється як середній.

Ірландські гейзери

Економіка республіки тримається на використанні природних ресурсів. На самому острові їх небагато. Тому ісландці спираються на багатства океану. Риболовля та переробка риби розглядається як найважливіша економічна галузь держави. За обсягами виловленої риби країна посідає 8 місце у світі, а за розрахунками на душу населення — перше. Ісландський риболовний флот за рівнем обладнання вважається одним із найсучасніших у світі. Він нараховує 800 кораблів. З них 121 є траулерами. На них здійснюють не лише вилов риби, а також її первинну переробку та зберігання у морозильних камерах. Основним продуктом експорту Ісландії є тріска. Вона настільки важлива для ісландців, що певний час країна вела так звані «тріскові війни». Деякі інші держави, наприклад Велика Британія та Німеччина, неодноразово порушували риболовні зони, які належали Ісландії. Але це були не справжні війни. Просто між Ісландією та цими країнами деякий час тривали політичні, а не збройні конфлікти.

Другим за значенням дуже важливим природним ресурсом Ісландії вважаються її гарячі джерела. Воду з них використовують у басейнах, для обігріву помешкань, теплиць. В ісландських оранжереях вирощують навіть банани та інші тропічні фрукти. А пару з гарячих джерел використовують для випаровування солі з морської води і висушування морських водоростей, які потім вживають у їжу.

Освер, копія давньої риболовецької застави неподалік Болунґарвіка

Велика кількість стрімких річок і водоспадів створює умови для будівництва багатьох гідроелектростанцій. Перша з них потужністю у 9 кВт/год. була побудована ще в 1904 р. в невеличкому рибальському містечку Хафнарф’єрдур. А в наш час на гідроелектростанціях щорічно виробляється до 5 млрд кВт/год.

Ісландців можна вважати найбільшими в світі любителями читання. На кожні 10 чоловік тут діє 1 бібліотека.

Судурейрі

Важливою галуззю економіки Ісландії вважається сільське господарство, хоча природні умови дозволяють використовувати під ріллю та пасовиська лише 23% території країни. Воно розвивається на основі невеликих фермерських господарств, кількість яких досягає 4,7 тисячі. Фермери одержують великі прибутки, бо їхнє господарство повністю механізоване. Сільськогосподарські культури можна вирощувати в Ісландії лише 4—5 місяців на рік, тому основною галуззю сільськогосподарського виробництва є вівчарство. Кількість овець в Ісландії у 2 рази перевищує кількість мешканців країни і складає 460 тис. голів. їхня вовна продається за кордон. Її використовують для виготовлення тканин, ковдр, шарфів, а також знаменитих ісландських светрів, котрі ідуть на експорт і охоче купуються туристами.

Фйорд Нескаупстадур

Ісландські фермери розводять також корів і одержують високі прибутки від продажу молока. А низькорослих ісландських коней охоче купують за кордоном. В Європі та самій Ісландії їх широко використовують для розваг туристів.

На оброблених землях здебільшого вирощують трави для годування овець. Значно менше саджають картоплі та ріпи. Овочі вирощують у теплицях.

Виверження вулкана Ейяф'ятлайокютль 2010 року

Великі прибутки Ісландія одержує від туризму. Незвичайна природа та чиста екологія приваблюють сюди численних бажаючих з різних куточків світу. Гейзери, водоспади, льодовики, гарячі джерела, де можна викупатися, дивлячись на мальовничі льодові схили, — все це залишає незабутні враження. В останні роки ісландці пропонують нову розвагу для гостей країни: екскурсії в море, щоб спостерігати за китами. З 1991 по 1996 рік кількість бажаючих подивитися на морських велетнів зросла на 147 відсотків.

Хазяйновиті ісландці мають добрі перспективи для розвитку своєї економіки. Завдяки їхньому дбайливому ставленню до навколишнього середовища Ісландія набула слави екологічно чистої країни. Це зберігає ісландцям здоров’я (тривалість життя тут чи не найдовша у світі) та створює умови для сталого добробуту.

водоспад Деттіфосс