Мешканці країни Бурунді, що в Центральній Африці, не уявляють свого життя без кави. Вона цікавить їх не у вигляді ранкової чашки, а у вигляді зерен, які збирають з кавового дерева. Кава дає більшість валютних надходжень до державного бюджету. Втім, вона не рятує країну від економічної кризи — бюджетні гроші витрачаються на воєнні видатки, а населення потерпає від злиднів, не маючи ані валюти, ані бурундійських франків. Держава ця йде попереду всієї планети за приростом населення і в останніх лавах за рівнем життя.

прапор Бурунді

Головною проблемою Бурунді, що гальмує розвиток країни, є постійні міжетнічні конфлікти. Територія держави зовсім невелика — 27 тис км², і на ній ніяк не можуть ужитися давні супротивники — народності тутсі й хуту. В сучасній картині населення перші становлять близько 14 %, другі — 85 %. Процент, що залишився, припадає на племена пігмеїв тва, які вважаються корінним населенням цих територій, мешкають у лісах і не з’ясовують етнічних стосунків. Інша справа — тутсі й хуту. За довгі роки вони так і не навчилися жити разом.

мапа Бурунді

Бурунді на світовій мапі

Землероби хуту переселилися на територію сучасних Бурунді й Руанди у І тис. до н. е. Скотарі-кочовики тутсі прийшли сюди у X ст. н. е. Економічний розвиток йшов у них швидше, і в XV ст. вони підкорили хуту, зробивши їх своїми робітниками.

Бурундійці

У XVII—XVIII ст. тут виникли перші феодальні держави, якими правили тутсі. Навіть у колоніальний період вони почувалися господарями на цій території. Коли Бурунді входила до Руанди-Урунді під управлінням спочатку німців, а потім бельгійців, соціальні протиріччя між етнічними групами ще більше загострилися. Не збиралися тутсі поступатися своїм пануванням і після отримання країною статусу незалежного королівства (1962), а згодом республіки (1966) — вони були категорично проти надання хуту рівних прав із ними. Бурунді потрясали етнічні конфлікти, влада переходила від тутсі до хуту по декілька разів на рік. Ведення тут політичних справ у XX ст. не можна назвати цивілізованим — замість столу переговорів вороги найчастіше намагалися доводити свою правоту зі зброєю в руках. Убити президента — тут звичайна річ. Військовий переворот — майже буденна. Президенти Бурунді здебільшого приходили до влади через військові перевороти і так само залишали посаду.

Плантація бавовни

ООН та Організація африканської єдності неодноразово засуджували воєнні режими та вводили проти Бурунді жорстокі економічні санкції. Але це лише посилювало розруху в країні. Тільки в середині 90-х років минулого століття супротивники прийшли до компромісу, підписавши в Танзанії Арушську угоду, де обговорювалися умови створення в Бурунді перехідного уряду з представництвом і тутсі, і хуту. Сторони обіцяли зберігати мир, проте ситуація в регіоні досі залишається напруженою.

Традиційна хижа

Коли вся країна воює, це, звичайно, не сприяє економічному розвитку. Бурунді вважається однією з найвідсталіших країн у світі.

Нарікати на природу бурундійцям не доводиться. їм дісталися хоч і не найкращі землі, проте і не пустеля. Більшу частину країни займає плоскогір’я, де переважають савани з акаціями та олійними пальмами. Клімат досить м’який — субекваторіальний, сезонно вологий. Поверхня плоскогір’я підвищується від 800 м на сході до 2500 м на заході. Кращі родючі землі розташовані біля великого озера-красеня Танганьїка та в долині ріки Рузизі. Деінде є ліси, в яких збереглося багато диких тварин та птахів.

пляж на озері Танганьїка

Головне заняття мешканців Бурунді (якщо не враховувати громадянську війну) — сільське господарство. Половину території країни відведено під ріллю. Більшість населення (90 %) живе в сільській місцевості за межею бідності і повністю залежить від вирощеного врожаю. На висотах від 800 до 1500 м переважає батат, маніок, бавовник, банани, олійна пальма. В поясі до 2000 м вирощують кавове дерево, тютюн, рицину, з насіння якої отримують касторову олію. В горах вище 2000 м збирають урожаї овочів та фруктів. Головним експортним товаром є кава (доля у вартості експорту — 80 %), продають за кордон також бавовну, чай, пальмову олію і банани. Маніок, батат і бобові переважають на внутрішньому ринку. Для внутрішніх потреб країни розводять худобу.

природа в Кайанзі

Одна з головних соціальних проблем Бурунді — катастрофічний стан охорони здоров’я. На всю країну (це 6,5 млн чоловік) у 2000 р. було лише 300 лікарів. У Бурунді висока смертність, а тривалість життя чи не найнижча у світі — 40 років. У прямому розумінні слова не дають жити постійні епідемії, убозтво, недоїдання, антисанітарія. Більше половини бурундійців не вміють читати ані французькою, ані мовою корунді (ці мови є офіційними), ані будь-якою іншою.

діти в Бужумбурі

Прибутки Бурунді залежать від ринкових цін на каву та від погодних умов, що зумовлюють урожаї. Серйозна проблема місцевих землеробів — збіднення ґрунтів. Сучасні досягнення в сільськогосподарській галузі могли б цьому зарадити, проте бурундійці використовують примітивне мотичне землеробство, майже не знають, що таке добрива, техніка, агрономічна діяльність. Нині земельні ресурси Бурунді в критичному стані (до 80 % ґрунтів сильно еродовані). Орні площі зменшуються, врожаї падають разом з доходами населення. А саме населення продовжує стрімко зростати. Приріст виробництва не встигає за приростом населення (3,2 %), і це породжує проблему безробіття. Знайти роботу за межами сільського господарства дуже важко — промисловість перебуває в зародковому стані.

церква у Гітеге

Розвиток економіки ускладнює й географічна ізольованість Бурунді, нерозвинена транспортна інфраструктура: залізниці в країні немає, абсолютна більшість громадян ніколи не була навіть у столиці Бужумбурі (237 тис. мешканців).

Окрім ООН та Організації африканської єдності, Бурунді входить до Організації з експлуатації та розвитку басейну ріки Кагери. Проте головним завданням бурундійців залишається збереження та розвиток мирних стосунків, які даються їм дуже дорогою ціною.

університет Бурунді