Ця гостинна країна є справжнім островом скарбів. Якщо бути точним, їй належить дві третини острова Гаїті. Її земля, кажуть, приховує скарби піратів Карибського моря, і кожен бажаючий може спробувати свого щастя. Втім, у Домініканської Республіки чимало й інших скарбів, очевидних, але від того не менш цінних. Її білі пляжі, корали, різнобарвний бурштин, пам’ятки епохи великих відкриттів — хіба це не скарби? Крім того, тут знаходиться найвища точка Карибів, найстаріші в Америці університет та кафедральний собор.
прапор Домініканської Республіки
Домініканська Республіка розташована на східній частині мальовничого острова Гаїті і межує з країною, назва якої — Гаїті — збігається з назвою острова. Він належить до групи Великих Антильських островів і є одним із найпривабливіших у Карибському басейні. Острів Гаїті здавна припав до душі індіанським племенам (сібонеям, аравакам, карибам та ін.). Острів вічного літа з його м’яким тропічним пасатним кліматом, лагідним морем, чудовими краєвидами й гірськими ландшафтами дуже сподобався Христофору Колумбу, який відкрив цю землю в 1492 р. і назвав її Еспаньйолою. Через кілька років на Гаїті-Еспаньйолі виросло перше європейське місто в Новому Світі — Санто-Домінґо. Йому судилося стати столицею майбутньої країни. Проте історія внесла свої корективи, і місто стало центром не всього острова, а лише двох його третин. Річ у тім, що наприкінці XVII століття Іспанія поступилася Франції третиною Еспаньйоли. Тож територія іспанської колонії Санто-Домінґо, а згодом і незалежної Домініканської Республіки становила 48,7 тис. км2. Однак незалежність треба ще було вибороти. Причому виборювали її для цих земель вже не індіанці.
мапа Домініканської республіки
Домініканська Республіка на світовій мапі
Іспанці привезли рабів із Африки для роботи на своїх нових землях, проте їхня колонія приносила набагато скромніші прибутки, ніж сусідня французька. Основним джерелом доходів були золоті та срібні копальні. У 1821 р. іспанська колонія проголосила незалежність і запропонувала сусідці по острову, тоді вже незалежній Гаїті, дружбу. Проте гаїтянські війська окупували новостворену Домініканську Республіку і на двадцять років запровадили там свої порядки. Тільки в 1844 р. країна стала справді незалежною. І назавжди зберегла неприязнь до войовничої сусідки. І що цікаво, нині життєвий рівень у республіці вищий, ніж у Гаїті, туристи відвідують її значно частіше, ніж сусідню бідну й небезпечну державу, хоча у тієї такі ж розкішні пейзажі, пляжі та море.
Готель Гран-Байя на узбережжі затоки Самана
Домініканська затока Самана відома не тільки смарагдовою водою та широкими можливостями для підводного плавання, а й своїми китами. Власне, ці вільні тварини нікому не належать, і «домашніми» стають тут десь у січні—березні, в період шлюбних ігор. Сотні цих велетнів припливають до узбережжя, і тисячі туристів приїздять сюди, аби побачити їх на власні очі, зовсім неподалік.
Звісно, Домініканська Республіка, як і кожна молода країна, не уникла важких часів: її лихоманили численні перевороти, нею керували диктатори, не оминули її військові режими. Найбільше шкоди країні завдав диктатор Трухільйо, який правив близько тридцяти років. Для врегулювання політичної ситуації Сполучені Штати неодноразово вводили на територію Домініканської Республіки війська. Однак нині всі пристрасті вляглися, країна є більш-менш спокійною, особливо порівняно з «вибухонебезпечною» Гаїті. Домініканська Республіка входить до ООН, Організації американських держав, Міжнародного валютного фонду та інших об’єднань. Тут живуть 8,7 млн людей, переважна більшість з них має афро-європейське походження (мулати). І щороку сюди приїздить багато туристів.
Пляж курортного міста Ла-Романа
Подобається туристам передусім розкішна природа: лазурова морська гладінь, кокосові пальми та гори, такі мальовничі, що займає дух. Північний берег Домініканської Республіки часто називають бурштиновим, бо на прилеглих пагорбах знайдено величезні запаси бурштину. І він тут казкової краси: не лише жовтий, але й червоний, зелений, голубий. Здається, то індіанські боги в скрутні часи пролили свої сльози, що так і застигли в цих гарних «камінцях» (насправді бурштин — це скам’яніла смола давніх хвойних дерев).
Площа Де-Еспанья у Санто-Домінго
Цей «коштовний» берег омивається Атлантичним океаном, на сході — протокою Мона, на півдні — хвилями Карибського моря. Пишність екзотичної природи відразу обіцяє незабутні враження, бо дійсно Домінікана — це не лише пальми, білий пісок та пляжні розваги: у внутрішніх районах країни розкинулося величезне солоне озеро Енрикільйо, де мешкають крокодили, а ще там є Лимонний водоспад, що, за легендою, може збагатити того, хто скупається в ньому.
Ласкаві, а то й мінливі хвилі Атлантичного океану ваблять на узбережжя Домінікани прихильників серфінгу з усього світу. Особливо багато досвідчених серфінгістів приїздить сюди в березні, коли потужний вітер несе величезні хвилі. А за більш сприятливої погоди тренуються початківці.
Гори ж приваблюють хоробрих дослідників не менше, ніж фантастичні скарби.
Сільський краєвид з фермою
Узагалі Домініканська Республіка — країна гориста, як і Гаїті. На її території височить найвища гора Карибів — Дуарте (3175 м), що розташована в масивах Кордильєра-Сентраль. На півночі від цих гір лежить родюча долина Сібао, де мешкає майже половина населення країни. Біля узбережжя Карибського моря простяглася велика рівнина, на якій вибудоване квітуче столичне місто Санто-Домінго. Воно було засноване братом Христофора Колумба Бартолом’ю Колумбом у 1496 р. Нині в ньому мешкає понад 2 млн людей.
Краєвид Санто-Домінго
Рослинний світ, що його місцеві жителі мудро охороняють (тут уже немає масового вирубування лісів, що було поширене в середині XX століття), віддячує їм, допомагає приваблювати туристів. Особливо великим успіхом користуються вишукані орхідеї, яких тут понад тисячу видів. Орхідея є лише однією з представниць домініканської флори, барвистої і квітучої, очікуваної і несподіваної. На різних висотах оселилися різні рослини — від неймовірних кактусів (виростають до кількох метрів!) до листопадних порід та хвойних дерев.
Петрогліфи в «Las Caritas»
Не менш, ніж природні багатства, у Домініканській Республіці охороняють старовинні будівлі в містах, що започаткували свою історію від Колумба. Ця земля свого часу стала осередком європейської культури в Новому Світі, тим місцем, де вперше оселилися «блідолиці». Мешканці країни гордо стверджують, що саме звідси починався Новий Світ, нова ера в історії американських земель. На території країни міститься перший в Америці університет, відкритий ще у 1538 p., перші християнські собори, зведені у XVI—XVII століттях. Собор Санта Марія ля Менор став першим у Новому Світі, і нині ним милуються тисячі туристів. А ще сам Христофор Колумб, відлитий у бронзі, стоїть неподалік нього. Згодом соборів виросло багато, а населення обрало віросповіданням католицизм і сприйняло іспанську мову.
Риф Левантадо в затоці Самана
Домініканці пишаються тим, що в їхній країні, в соборі Санта Марія, похований Христофор Колумб. Останнім часом цей факт неодноразово спростовувався, Колумбові могили знаходили в інших місцях. А останки, що зберігаються в Домініканській Республіці, кому тільки не приписували: брату Христофора Колумба, сину... Однак домініканці про всі ці експертизи й чути не хочуть, вони впевнені, що великий мореплавець похований саме на їхній землі.
Взагалі вважають, що за всілякими «цікавинками» Домініканська Республіка тримає перше місце серед країн Карибського басейну. Туристам можуть запропонувати не тільки морську насолоду, походи джунглями та підйоми на гори. Спритності місцевих менеджерів можна позаздрити, бо вони організовують найнесподіваніші екскурсії. Наприклад, показують цікавим туристам плантації цукрової тростини, головної товарної культури країни, а також кавового дерева та тютюну (де ще житель європейського міста побачить таке?) або скотарські ферми. Цукор дає Домініканській Республіці п’яту частину всіх експортних надходжень, та й вишукана домініканська кава посідає не останнє місце в експорті. Закордонні партнери охоче купують і какао, банани та інші фрукти. Експортується також золото, срібло, нікель, яких багато в надрах країни. Промисловість в основному переробляє місцеву сировину.
Домініканська Республіка найчастіше працює з туристами за програмою «все включено», тож домініканські песо (їх ще називають золоті песо) нібито й не потрібні гостям країни. Проте вони знадобляться для купівлі сувенірів, адже важко встояти перед спокусою привезти додому бурштин незвичайного кольору або місцевий камінь ларимар, аналогів якому немає у світі.
Південний берег озера Енрікільо