Коли вперше приїжджаєш до Естонії, вона здається не зовсім справжньою країною. Тільки у казках бувають такі охайні будиночки, такі прекрасні озера та ліси, у яких ростуть малина, брусниця та суниця. Тільки у казках дні влітку бувають такими нескінченно довгими — темрява настає на якихось чотири години. Місцеві звірі також здаються казковими: вони настільки звикли до людей, що олені можуть бігти лісом поруч з автомобільними дорогами, а лелеки шикуються у ряд та супроводжують комбайни.
прапор Естонії
Естонія — найменша з прибалтійських країн (її площа 45,2 тис. км2). Вона має спільні кордони з Росією та Латвією. Їй належать три великих острови — Сааремаа, Хійумаа, Муху — та безліч малих. Майже з усіх боків Естонію оточує вода: Фінська та Ризька затоки Балтійського моря і Чудське озеро. Завдяки цьому клімат тут морський: дуже вологий та м’який. Найбільші річки Естонії — Нарва, Емайиги та Пярну. Нарва впадає у Фінську затоку, Пярну — у Ризьку.
мапа Естонії
Естонія на світовій мапі
За природними умовами країну можна умовно поділити на дві частини: північно-західну та південно-східну. Північ та захід країни — це рівнина, що виходить до Балтійського моря. Тутешні мешканці здавна були рибалками та моряками. Рівнина виникла завдяки льодовику: відступаючи на північ, він, ніби праска, розгладив усі нерівності земної поверхні. Правда, при цьому залишив на полях цілі купи каміння, що дуже ускладнило життя естонським землеробам.
Південний схід країни іноді називають «естонською Швейцарією». Його вкривають численні пагорби. Але вони, порівняно з Альпами, зовсім низенькі: найвища точка Естонії — гора Суур-Мунамягі («Велика Яйцева гора») — має всього 318 м.
Імена естонських міст звучать для нас трохи незвично: Таллінн (столиця країни), Тарту, Нарва, Кохтла-Ярве, Пярну. Це тому, що естонська мова належить до фіно-угорської групи і правила граматики там зовсім інші, ніж у нас. Усього в Естонії 32 міста, а загальна кількість її мешканців — 1,6 млн людей.
Племена естів та лівів мешкали в Естонії за півтисячі років до нашої ери. Близько X ст. були засновані міста Таллінн та Тарту. Невдовзі Тарту був завойований Ярославом Мудрим (повна брехня, автор не вчить історію), і південно-східна частина країни опинилася в залежності від Київської Русі. У XIII ст. країна стала предметом зазіхань хрестоносців. Тільки за чотири роки, з 1208 по 1212, ризький єпископ та орден Мечоносців влаштували 20 воєнниих походів на Естонію і захопили всю територію країни. Незабаром північні землі увійшли до складу Данії. Датський король, у свою чергу, продав їх у 1346 р. Лівонському ордену. В XVI ст. естонські землі було остаточно поділено: східна частина відійшла до Московії, північна стала володінням Швеції, а південь опинився у складі Речі Посполитої. Об’єднання земель сталося у 1625 р., але воно було скоріше сумним, ніж радісним: усю територію країни захопили шведи. В ході Північної війни Естонія знов відійшла до Росії, але після революції 1917 р. заявила про свою незалежність. У 1920 р. був укладений мирний договір, який протримався двадцять років. Перед Другою світовою війною Радянська Армія окупувала країну. Потім прийшли гітлерівські війська, які були розбиті через чотири роки. На цей раз Естонії ніхто не запропонував висловити свої бажання щодо подальшої долі, і до 1991 р. вона залишалася однією з радянських республік.
Національний парк Лахемаа
Незважаючи на те, що країна постійно переходила з рук у руки, її архітектура збереглася дуже добре. Столиця Естонії — Таллінн — справжня перлина середньовічної архітектури. Вузенькі вулички, ратушу, на верхівці якої крутиться символ міста — Вана Томас (Старий Томас), товсті стіни, що колись захищали місто, можна побачити у багатьох історичних кінофільмах радянських часів. В Таллінні є куточки, які нібито були перенесені сюди з інших європейських міст, — старого Парижа, Праги, Стокгольма... Тут можна знайти «декорації» майже для будь-якої епохи та для будь-якої країни. У давнину талліннці жартували: їхнє місто шкутильгає на одну ногу. Цей вислів з’явився завдяки двом вулицям, що зв’язували Верхнє та Нижнє місто. Одна з них мала назву Пікк Ялг («Довга нога»), а друга — Люхіке Ялг («Коротка нога»). Взагалі, старі вулиці Таллінна — це предмет довгої бесіди. Деякі з них настільки вузенькі, що їх і вулицями назвати важко. Коли дами носили криноліни, вони перегороджували ці провулочки від стіни до стіни. Двом жінкам у парадному вбранні було просто не розійтися, тому їхні кавалери влаштовували бійки, щоб відвоювати для своєї супутниці право пройти першою.
Куточок старого Таллінна
За свою багатовікову історію місто не раз вимушене було оборонятися від ворогів. Тому Таллінн нагадує лицаря у повному озброєнні. Ще й досі збереглося майже два кілометри кріпосної стіни (з колишніх чотирьох) та 26 сторожових веж. Більшість з них мають власні імена. Деякі з них, наприклад «Ландскроне» («Корона країни») або «Пільштікер» («Той, що точить стріли»), серйозні, вишукані. А деякі нагадують жартівливі сімейні прізвиська: «Довгий Герман», «Товста Маргарита» (до речі, це найстаріша вежа в Європі). А як вам подобається «Киик-ин-де-Кек» (у перекладі це буде: «Заглянь до кухні»)?
Таємничого в Таллінні стільки, що можна написати окрему книгу. Ось лише одна з його легенд. Коли настає осінь, у найтемнішу північ з озера Юлемісте піднімається сивий Ярвевана і запитує сторожа: «Чи готове місто, чи там ще щось будують?». Сторож завжди відповідає: «Ні, ще багато чого треба побудувати, кілька років потрібно, щоб закінчити». А якщо він відповість інакше, що місто вже добудоване, тієї ж хвилини води озера зруйнують Таллінн.
фортеця в місті Нарва
Таллінн славиться своїми численними кав’ярнями — великими та маленькими. У місті їх більше 600. Кожна має свій неповторний колорит: середньовічний трактир, печера або корабель піратів... Страви у деяких з них готують за стародавніми рецептами. І називаються вони також згідно з традицією: «суботня трапеза купецької гільдії», «смажена свинина для панів суддів» або «копчена вирізка в соусі з лісових грибів для волелюбного господаря».
Кожен, хто приїжджає до естонської столиці, знаходить у ній свої улюблені куточки. Бо Таллінн — місто не тільки з багатьма назвами, але й з багатьма обличчями, несхожими одне на одне: ринок на вулиці Віру, де продаються вироби ремісників, парк та палац Кадріорга, засновані Петром Першим на честь Катерини Скавронської (зараз тут знаходиться резиденція естонського президента), монастир Святої Бригітти...
Ліси на острові Сааремаа
Другим за розміром містом Естонії є Тарту. Він на цілих два століття старший за столицю. Колишня назва міста — Тарбату — означає «Зуброво». До Київської Русі місто входило під назвою Юр’єв. В Тарту менше старовинних будівель, ніж в Таллінні. Найбільш цікаві історичні місця — руїни кафедрального собору, комплекс Ратушної площі, Домська церква та пороховий погріб біля пагорба Тоомемягі. В Тарту знаходиться один з найвідоміших вищих навчальних закладів — Тартуський університет, який дав світові багато видатних науковців. Університет був заснований у 1802 р. на базі Академії Густавіана, закладеної шведським королем Густавом II Адольфом у 1632 р. В університеті навчаються студенти не тільки з Естонії, але й з інших країн. Завдяки цьому Тарту має репутацію веселого студентського міста.
Балтійський уступ
Таллінн — місто з багатьма назвами. У давнину слов’яни називали його Коливань. У лівонських хроніках він зветься Лінданісе. А до 1917 р. у документах Російської імперії використовувалася назва Ревель. Але найцікавіше те, що сама назва Таллінн утворилася від словосполучення «Таапі Ііпп», тобто «датське місто». Таке непатріотичне ім’я Таллінн отримав тому, що був заснований саме датчанами. А перші згадки про місто належать до 1154 р.
До народних традицій естонці ставляться з великою шаною. Під час народних свят вони влаштовують цілі фестивалі — з національними костюмами, танцями і, звичайно, піснями. Естонці — справжні майстри хорового співу. У деяких хорах нараховується до тисячі учасників. Уже більше ста років у Тарту та Таллінні проходять співочі свята, що збирають багато народу. Так, у 1960 р. на Співочому полі в Таллінні навіть був побудований спеціальний майданчик для хору, в якому було аж 30 тисяч співаків!
Втім, Естонію не можна вважати якимось реліктом давнини. Це сучасна країна, член ООН та МВФ. Громадяни Естонії без будь-яких віз відвідують 38 держав. Маленькі містечка не відчувають нестачі ресурсів. Естонські товари користуються попитом на світовому ринку.
Естонці в національних костюмах
Останні досягнення науки в Естонії використовуються дуже широко. На вулицях міст постійно зустрічаються таблички, які сповіщають, що найближчий вихід до Інтернету знаходиться на відстані 100 м. Навіть на віддалених хуторах можна підключитись до комп’ютерної мережі. Мобільний зв’язок також на дуже високому рівні. Але все це — дрібниці порівняно з програмою генного перепису населення, над яким зараз працює естонська влада. Вона передбачає, що кожен громадянин країни отримає своєрідний «паспорт», у якому буде записана вся інформація про структуру його ДНК. Спонсорами проекту виступають європейські фірми, які виготовляють ліки, — їм буде дуже зручно працювати з клієнтами, знаючи все про їхній стан здоров’я.
Геодезична дуга Струве
В Естонії багато уваги приділяється охороні природи. Тут створено декілька заповідників: Війдумяє, Вільсанді, Матсалу, Нігула. Крім того, є Лахемааський національний парк. Природа Естонії настільки своєрідна, що і самі естонці, і туристи надають перевагу активному відпочинку: пішим та велосипедним походам, рибній ловлі, водному та лижному спорту. Естонці вирішили, що найкраще для них — розвивати міжнародний туризм. Зараз вони реставрують пам’ятники архітектури, будують нові санаторії та готелі, облаштовують стежки та стоянки для пітних маршрутів. їхня праця вже має певні результати: потік туристів останнім часом збільшився. І це цілком зрозуміло: як же не відвідати країну, де все, як у казці?
Фортеця Курессааре