Часто буває, що ми не так уже й багато знаємо про наших сусідів. Скажімо, що нам відомо про Угорщину? Нічого не спадає на думку? А що там готує мати на кухні? Так, гуляш. Це угорська страва. І лечо (страва з солодкого перцю в томаті) — також. І це не дивно: країна займає друге місце в світі з експорту солодкого перцю. Ковбаса салямі також родом з Угорщини. Але національні страви — тільки одна з небагатьох речей, які прославили Угорщину. В цієї країни багата історія, цікава географія та добре розвинена економіка.
прапор Угорщини
Угорщина — це держава в Центральній Європі. Її найближчі сусіди — Австрія, Хорватія, Румунія, Словаччина, Словенія та Україна. І за площею (93 030 км2), і за кількістю населення (10,3 млн) Угорщина належить до «золотої середини». Її мешканці називають себе мадярами. Це слово означає «людина». Найдавніші предки сучасних угорців вели кочовий спосіб життя: переганяли величезні стада з місця на місце, ніде надовго не затримуючись. Історики вважають, що угорці прийшли на нову батьківщину аж із далекого Західного Уралу. Такі висновки вченим допоміг зробити аналіз угорської мови. Найближчі до неї — мови лісових народів Уралу ханти та мансі.
мапа Угорщини
Угорщина на світовій мапі
До того, як на територію сучасної Угорщини прийшли мадяри, тут побувало багато різних племен і народів: спочатку — фракійці та іллірійці, згодом — кельти та германці, потім — аварці та гуни. З VI ст. н. е. тут почали селитися слов’янські племена. Мадяри швидко асимілювали інші народи. Вони охоче брали за дружин дівчат різних національностей, мадярки також нерідко обирали наречених серед іноземців. Культура мадярів швидко поширювалася і згодом стала провідною в країні. Перша держава була створена ними близько 1000 року нашої ери. Нею керував король Іштван І. При ньому мадяри прийняли християнську віру, а Іштвана відтоді називають Святим Стефаном. Він вважається покровителем Угорщини.
Мадяри селилися хуторами. Кожен хутір, на якому мешкала одна родина, являв собою будинок із господарськими будівлями, оточений садом. До найближчого сусіда — не менше кілометра. Кожна сім’я займалася своїми справами, лише на великі свята збиралися разом. Потім ситуація змінилася. З’явилися селища, у центрі яких був круглий майдан, а врізнобіч від нього, наче промені зірки, розходилися вулиці. Мешканці кожного селища мали свої звичаї, а часто навіть свій особливий одяг. За формою жіночих головних уборів, за деталями костюма здалека було видно, звідки родом людина і де вона проживає. У кожному селищі — свої візерунки, прикраси, страви... Але все ж таки було й те, що об’єднувало усіх мадярів: мова, національні та релігійні свята, музика й танці, і найголовніше — віра у щасливе майбутнє своєї країни.
Найбільшого розквіту королівство набуло у XIV—XV ст., особливо у періоди правління Карла Роберта Анжуйського, Лайоша Великого та, трохи пізніше, Матьяша Гуньяді. На початку XVI ст. на Угорщину напали війська турків-османів. Країна була поділена на три частини: центральна Угорщина опинилася під владою Туреччини, західна відійшла до Габсбургів і тільки Трансільванія зберегла відносну незалежність. Від влади Габсбургів угорці звільнилися після 1849 р., а в 1867 р., об’єднавшись з Австрією, утворили велику й могутню державу — Австро-Угорщину. Вона розпалася після Першої світової війни. Друга світова війна не обминула країну, забравши життя багатьох угорців. Втім, мадяри відновили зруйновані міста, і країна почала швидко розвиватися.
Природа Угорщини дуже своєрідна. Майже вся територія країни знаходиться в басейні Дунаю — славетної ріки, що ніби нанизує на себе слов’янські країни. Двічі на рік Дунай виходить із берегів: навесні, коли тануть сніги, та влітку, після періоду дощів. Колись весняні повені були небезпечними: вода заливала низькі райони Будапешта. Для того, щоб скорити стихію, були побудовані захисні споруди. Тепер блакитний Дунай спокійно несе свої води, не загрожуючи людям. Тису, другу за значенням ріку Угорщини, часто називають «білявою». Це назвисько річка отримала завдяки тому, що в її водах дуже багато маленьких частинок мулу, які забарвлюють воду. Обидві ріки судноплавні, через Дунай Угорщина має вихід до Чорного моря.
Будапешт. Міст через Дунай
На схід та на захід від Дунаю простягнулися гірські масиви. Назви угорських гір звучать для нашого вуха трохи незвично: Кестхей, Баконь, Вертеш, Герече, Пилиш, Вишеград, Черхат, Матра, Бюкк, Земплен. Найвища гора Угорщини — Бекеш, її висота дорівнює 1014 м. В Угорщині розташоване найбільше в Центральній Європі прісне озеро Балатон (590 км2). Його південний берег укритий піщаними пляжами, глибина повільно зростає до семи метрів. Північний берег зовсім інший: він скелястий, із багатьма колишніми вулканами та гарячими джерелами. На північно-західному кінці озера знаходиться заболочена територія Киш-Балатон. Тут створено заповідник.
Мадяри здавна помітили: якщо на день Медарда (8 червня) піде дощ, то хмарна погода триватиме ще 40 днів, а коли в цей день сонячно, то упродовж 40 днів буде спека. Тому восьмого червня угорці не радіють сонцю: посуха може спричинити великі збитки, висушити поля та виноградники, виснажити дбайливо посаджені рослини.
Клімат в Угорщині помірний, зима доволі тепла (навіть у грудні середня температура становить близько —1° С), літо спекотне. Тому тут добре себе почувають овочі та пшениця, виноград, персики. Угорські консервовані фрукти із задоволенням купують господарки багатьох країн. Двічі на рік (у червні та жовтні) над Угорщиною проносяться важкі хмари, дощі можуть лити по кілька днів.
На зелених пасовиськах з літака можна побачити величезні отари. Традиції тваринництва в Угорщині дуже давні. Від далеких часів, коли в передгір’ях та на просторах Хортобальського степу пастухи переганяли величезні стада, збереглися старовинні назви. Пастухів називали по-різному в залежності від того, яку худобу вони доглядали. Чикоші пасли коней, велику рогату худобу — гуйяші, овець — юхаси, а свиней — кондаші. До Другої світової війни дві третини експорту становила сільськогосподарська продукція. Потім ситуація змінилася, в Угорщині розвинулося машинобудування, були побудовані електростанції. Автобуси «Ікарус», які випускаються в Будапешті, роз’їжджають у багатьох країнах. Угорщина також займає одне з перших місць у світі по виготовленню ліків. Крім того, угорці випускають зручний і красивий одяг та взуття, а угорські меблі хоча й не такі відомі, як італійські, але набагато дешевші і не менш привабливі. Добувають в Угорщині і деякі корисні копалини: боксити, нафту, природний газ, залізні та марганцеві руди.
Завдяки вигідному географічному положенню та м’якому клімату територія Угорщини здавна була заселена людьми. Давні римляни заснували на березі Дунаю місто Аквінкум, столицю провінції Паннонія, а на протилежному березі була побудована фортеця Контраквінк. На місці Аквінкума згодом з’явилося містечко Буди. Під час монголо-татарського гніту воно було знищене, а коли почало відбудовуватись, трохи змістилося. Центр міста був перенесений на Королівську гору, де звели Королівський палац та стіни фортеці. Нові будівлі назвали Буди, а стару частину — Обуди, тобто «Старі Буди». Там, де колись стояла фортеця, з’явилося місто Пешт. Ці міста розвивалися самостійно до 1873 р., а потім об’єдналися, створивши одну з найкрасивіших столиць Європи — Будапешт.
Столицю Угорщини (з XIV ст.) часто називають «Парижем на Дунаї». Через Дунай перекинуто дев’ять мостів, найстаріший з яких — Ландсхід— був побудований в 1849 р. На вуличках старого міста все залишилося майже таким самим, як кілька сторіч тому: старовинні мальовничі будиночки, невеличкі харчевні. На центральній площі Будапешта монумент Святої Трійці нагадує про жахливу епідемію чуми, яка на початку XVIII ст. забрала життя тисяч городян. А неподалік від нього тягнеться до неба знаменитий храм Матяша, який раніше був відомий як храм Марії. Королівський палац, побудований майже сім сторіч тому, сьогодні гостинно розкриває свої двері для відвідувачів. У його залах відкрито декілька музеїв, найвідоміший з яких — Національна галерея. Під Будайською фортецею знаходиться єдиний у світі діючий природний лабіринт. Навпроти замку розташовані зоопарк (один з найстаріших у світі) та Ботанічний сад, а поруч з ними — «Веселий парк», безліч атракціонів якого припали до смаку не лише дітям, але й дорослим. Звичайно, для того, щоб Будапешт став красенем, угорцям довелося докласти чимало зусиль. Територія парку Варошлігет, наприклад, колись була болотом і знаходилася за межами міста. Парк був насаджений наприкінці XIX ст., коли угорці готувалися до святкування тисячоліття своєї країни. Для того, щоб мешканці Будапешта могли швидко дістатися нової зони відпочинку, була побудована перша в Європі підземна дорога довжиною 3,6 кілометра. Зараз у Варошлігеті знаходиться єдиний в Європі ботанічний сад для сліпих, який за допомогою спеціальної абетки знайомить відвідувачів із рослинами, привезеними з усіх куточків Землі.
Будинок угорського парламенту в Будапешті
У Будапешті багато визначних місць, які приваблюють туристів. Тут знаходиться більш ніж 60 музеїв та понад 90 виставок та галерей, декілька театрів, але найбільше зацікавлення викликають Королівський палац та руїни Аквінкума (І—IV ст.). Втім, найбільш відомі речі — не завжди найцікавіші. Навіть назви деяких музеїв здатні пробудити уяву: Скарбниця базиліки Св. Іоанна, Парк скульптур, Музей Біблії, Колекція банкнот і монет... А ось і більш сучасні визначні місця: Музей криміналістики, Музей метро, Музей телефонів, Музей пошти, Авіаційний музей... Здається, угорці колекціонують майже все та з великою увагою ставляться як до старого, так і до нового.
Егер, церква цистерціанців, бароко
На території Будапешта знаходиться більш ніж 120 джерел теплої та гарячої мінеральної води. Кажуть, що в Угорщині, де б не пробурили землю, з-під неї відразу поллється гаряча вода. І справді: в країні нараховують близько 500 гарячих джерел. Вода гріється завдяки тому, що Угорщина розташована на геологічному розломі, тому гаряча цілюща вода, що нагрівається підземним вогнем, знаходиться доволі близько від поверхні. Поряд з більшістю джерел побудовані санаторії з великими басейнами. До речі, перші водопроводи та басейни побудували тут ще давні римляни! Одна з найвідоміших купалень — «Сечені» — існує з 1913 р. Вода до неї надходить з глибокого колодязя і має температуру +76° С.
Веспрем, єпископський палац
Багато цікавого можна побачити і в інших містах Угорщини. В Секешфехерварі є Музей античності та прекрасний собор XVIII ст., де покояться угорські королі. У Мишкольці — Музей скіфської культури та предметів бронзового віку. Місто Печ славиться знаменитим собором XI ст. та двома турецькими мечетями. В Шомбателі можна побачити руїни давньоримського селища, єпископський палац, а в Естергомі знаходиться найбільший в країні собор. Не менш цікаві капела Хедерварі та церква Святого Ігнатія, розташовані в Дьєрі.
Музей ужиткового мистецтва, Будапешт
Археологічні та архітектурні шедеври — не єдина окраса країни. Майже на кордоні між Угорщиною та Словаччиною знаходиться карстова печера Аггтелек довжиною понад 25 кілометрів. Підземними залами, де ростуть сталактити та сталагміти, протікають дві річки — Стікс та Ахерон. У країні можна побувати і в орнітологічному заповіднику на солонуватому озері Нойзідлер, і на вулканічному масиві Токай, де виробляються знамениті на весь світ токайські вина, і в музеї видатного угорського композитора Ференца Ліста у місті Шопрон. Тому зовсім не дивно, що до маленької Угорщини щороку приїжджає близько 30 млн туристів — це майже втричі більше, ніж у країні мешканців.
Фертед, палац Естерхазі
Говорячи про Угорщину, неможливо не згадати імена тих людей, які прославили цю країну по всьому світу. Це і Денеш Габор, вчений-фізик, лауреат Нобелівської премії, який вперше створив голограму, і видатний композитор Ференц Ліст, і сестри Полгар (Жужа, Софія і Юдіт) — неодноразові чемпіонки світу з шахів, і легендарний нападаючий мадридського «Реалу» Ференц Пушкаш, і режисер Вінсент Корда. Всі вони зробили значний внесок у світову культуру.
А дарунки Угорщини самостійно подорожують світом: разом з вальсом та танго пари залюбки танцюють іскрометний танець чардаш, звучать на європейських сценах акорди «Угорських рапсодій» Ференца Ліста, розвозять туристи по своїх домівках чудові витвори угорських майстрів, ллється у келихи токайське вино. І все це нагадує про чудову країну, яка знаходиться зовсім недалеко від нас — майже поруч.
Шарошпаток, замок і палац Ракоці