«Буенос діас» означає «добрий день». Саме так вас привітали б в Іспанії, великій країні, що знаходиться на Піренейському півострові, який ще називають Іберійським на честь іберів — народу, що мешкав тут з прадавніх часів. Загальна площа іспанської території 504 750 км². У країні мешкає близько 39,9 млн жителів, а ще 57 млн щороку відвідують країну, щоб відпочити або вирішити свої бізнес-справи. Іспанію оточують Андорра, Франція, Португалія, Гібралтар та Марокко.

прапор Іспанії

Країна тривалий час вважалася найсильнішою морською державою. І це не дивно: майже з усіх боків вона омивається морем: з одного — Атлантичним океаном, з іншого — Середземним морем, з третього — Біскайською затокою. До того ж від Франції її відділяють високі Піренеї, тому найкоротший шлях до інших країн — морський. Таке розташування принесло Іспанії чималі прибутки: на півдні країни знаходиться Гібралтарська протока — ворота до Середземного моря. Отже, всі кораблі, які збиралися до Атлантики, проходили вздовж іспанських берегів і повинні були сплачувати податки. Портових міст в Іспанії багато: Барселона, Більбао, Кадис, Картахена, Сеута, Лас-Пальмас, Малага, Санта-Круз де Тенерифе, Валенсія, Віго.

мапа Іспанії

Іспанія на світовій мапі

Саме з Канарських островів іспанські колонізатори вивезли до Європи яскраво-жовтих пташок — канарок, яких із задоволенням розводять любителі пташиних співів. Канарки неабиякі «імітатори»: вони легко запам’ятовують пісні інших птахів. Навіть не відразу зрозумієш, звідки вдома взявся жайворонок або кулик. Ці птахи були сірувато-зелені із зелено-жовтим пір’ям на животику. Але селекціонери згодом вивели жовтих, червоних із зеленими крилами та майже білих канарок. Канарок вчили виспівувати популярні мелодії, а потім продавали. Співати вміють і самці (кенарі), і самички, але кенарі радують своїм співом майже цілий рік, а канарки роблять це гірше і не дуже охоче.

Окрім Піренейського півострова, який Іспанія поділяє з Португалією, вона володіє також двома районами на півночі Африки (Сеута та Мелілья) і трьома групами островів: Балеарськими та Пітіузькими у Середземному морі і Канарськими в Атлантиці.

Гірський пейзаж Іспанії

Іспанія — країна гір. За кількістю гірських масивів вона займає третє місце в Європі, поступаючись лише Швейцарії та Австрії. У центрі Іспанії лежить плоскогір’я Месета та Центральні Кордильєри, на північному сході — Піренейські, Кантабрійські, Іберійські та Каталонські гори, а на півдні — Андалузькі гори. Найвища точка Іспанії — гора Муласен (3478 м).

Клімат в Іспанії здебільшого континентальний і лише на півдні — середземноморський. При континентальному кліматі температура міняється доволі різко: після спекотного дня настає холодна ніч, те саме відноситься і до зміни сезонів. Опадів випадає не дуже багато, вологість повітря невелика. Середземноморський клімат відрізняється дуже спекотним сухим літом і теплою зимою, коли над узбережжям ідуть дощі. Майже все літо країна залита сонцем. Здавалося б, чудово — постійно прекрасна погода, ані бруду, ані калюж. Але для сільського господарства це — одна з проблем, бо без поливу на іспанській землі рослини загинуть. Навіть людям доводиться важко, коли температура піднімається вище +45° С. Тому іспанці придумали сієсту — денний відпочинок. Найбільш спекотні години вони перечікують у затінку. Іспанці звикли до свого клімату і до свого сонця. Без нього свято — не свято. До речі, корида (бій биків) також потребує сонячного світла. Іспанці кажуть: «Сонце — найкращий тореадор».

Ландшафт Іспанії дуже різноманітний — від андалузьких пустель до зелених болотистих земель Галісії та вкритих снігами Піренеїв. Тваринний світ не такий багатий, оскільки більшість видів було знищено. Зараз у віддалених куточках країни можна побачити оленів, білок, альпійських цапів, генет. Птахам пощастило трохи більше: тільки хижих птахів збереглося понад 25 видів.

Найбільші іспанські річки — Ебро, Тахо, Дуеро, Гвадалквівір та Гвадіана. Тільки по Гвадалквівіру можуть ходити кораблі, інші річки влітку міліють. До того ж їхні русла перегороджені численними порогами, що робить судноплавство неможливим. Ріки Іспанії — не тільки водні шляхи або джерела питної води. На цих спекотних землях вони полегшували життя людини самим своїм існуванням.

Іспанська земля багата на корисні копалини. Тут є значні запаси кам’яного вугілля, залізної руди, срібла, золота, урану, вольфраму, вісмуту, сурми та інших мінералів. Не вистачає країні тільки нафти і газу. А деякі багатства іспанці вирощують самі. Звичайно ж, йдеться про рослини, які вважаються гордістю країни: виноград, помаранчі, цитрусові та оливи. За експортом маслин країна зокрема займає перше місце в світі. Іспанські вина вважаються одними з найкращих. Найвідоміше з них — херес, назване на честь міста Херес де ла Фонтера.

Одним із досягнень іспанської культури є місцева кухня. Мистецтво приготування їжі в Іспанії досягло дуже високого рівня. Знамениті іспанські страви — це плов «паелья», тріска по-біскайськи, олья, фабада. А на острові Майорка вперше приготували соус майонез, який сьогодні вважається найпопулярнішим у світі.

Державна мова в Іспанії — іспанська. Це одна з найпоширеніших у світі мов, нею розмовляють майже 320 млн людей в усьому світі. Навіть той, хто не знає іноземних мов, легко відрізнить книжку або газету, надруковану іспанською. Досить подивитися на знаки питання або оклику. Іспанці ставлять їх не тільки у кінці речення, але й на початку, до того ж догори ногами. У країні розмовляють ще на трьох мовах, крім державної: каталонській в Каталонії, галісійській у Галісії та баскській (або еускера) у країні Басків (районі, що знаходиться на півночі Іспанії).

Перші люди з’явилися в Іспанії приблизно півмільйона років тому. Під час Великого переселення народів на півострові склалася племінна група, що об’єднала кельтів та іберів — кельтібери. Пізніше до них приєдналися греки, фінікійці та карфагеняни. У давнину в долині Гвадалквівіру існувало легендарне королівство Тартесс. Потім на півострів прийшли римляни. До речі, саме вони дали країні ім’я «Іспанія» (латиною — трохи інакше: Гіспанія). Завоювання не було легким: майже 200 років могутні легіони намагалися підкорити місцеве населення. Римляни правили країною більше 500 років, потім до 415 р. н. е. країна була окупована германськими племенами.

Середньовічний собор у Сеговії

У період розквіту християнства півострів було об’єднано під єдиною владою. У VIII ст. Іспанію завоювали маври. їхній вплив на культуру та мову країни був дуже сильним. Німецький письменник Л. Фейхтвангер у романі «Іспанська балада» зазначив: «Нові володарі принесли з собою високу культуру і перетворили Іспанію на найпрекраснішу, найупорядкованішу і найбільш населену країну в Європі». Мусульманські завойовники не винищили країну, а почали будувати розкішні міста (Кордова, резиденція іспанського халіфа, вважалася чи не найкрасивішою столицею західного світу), відроджувати сільське господарство, сприяти розвитку науки та мистецтва. В іспанській мові й досі широко використовується більш ніж 4000 арабських слів, а граматика трохи схожа на арабську. Архітектура Іспанії й зараз зберегла рештки мавританського впливу. Один з найяскравіших прикладів мавританського стилю — «Червоне місто» Альгамбра, побудоване у XIII— XIV ст. Альгамбра, що була резиденцією халіфів Гранади, втілювала у собі земний рай. Тут був прекрасний сад з численними фонтанами та басейнами. За зубчастими стінами фортеці стояв палац, прикрашений ліпним орнаментом та майстерною різьбою по дереву. У невеличких внутрішніх двориках халіфи приймали гостей або просто відпочивали. Кажуть, що після того, як мусульмани здали Гранаду християнам, халіф кинув останній погляд на Альгамбру з гірського перевалу і заплакав — настільки шкода йому було покидати її. Перевал з того часу зветься «Стогнання Мавра».

За традицією, іспанці мають подвійні прізвища. Розібратися в них не так уже й легко. Коли жінка виходить заміж, вона не бере прізвище чоловіка, а залишає своє. Але її діти отримують перше прізвище батька, за яким іде перше прізвище матері. Наприклад, якщо матір звуть Пілар Гомер Діас, а батька — Філіпе Родрігес Фернандес, то їхня донька Мерседес буде мати прізвище Родрігес Гомер. Імена дітям дають на честь батьків: дівчаткам — на честь матері, а хлопчикам — на честь батька. Коли дітей у родині багато, їх звуть за прізвиськами — Пако, Пепе, Інма.

Втім, арабські племена принесли в Іспанію іслам, а це прийшлося не до вподоби народу, що вже звик до християнства. Проти чужої віри та чужих звичаїв спалахували повстання. Іспанська епічна поема XII ст. «Пісня про мого Сіда» оспівує національного героя Родріго Діаса де Бівара, якого називали Сідом Компеадором. Він був борцем за визволення іспанців від маврів та одночасно — ворогом іспанської знаті. В 772 р. у Ковадонзі невелика армія, якою командував вестготський король Пелайо, одержала першу перемогу над мусульманами. Ця битва стала початком Реконкісти — повернення Іспанії християнам. Наприкінці XIII ст. в Іспанії існувало два центри християнства: Кастилія та Арагон. Після їх об’єднання, що сталося в 1469 р. завдяки шлюбу кастильської принцеси Ізабелли та арагонського принца Фердинанда, країна вступила у золотий вік. Іспанія стала єдиною, мусульмани були розбиті. Але Ізабелла з Фердинандом, завзяті католики, відомі не тільки тим, що звільнили країну. Саме вони впровадили в Іспанії інквізицію. Тисячі єретиків були спалені живцем на вогнищах, а ще тисячі померли від тортур.

Після Реконкісти Іспанія почала боротьбу за заморські колонії. У 1492 р. з Палосу почалася подорож трьох каравел Христофора Колумба. Після його повернення тисячі іспанців рушили у подорож до Нового Світу. Конкістадори (завойовники) захопили землю від Куби до Болівії. Місцеве населення нещадно винищувалося, і врешті-решт індіанські племена були змушені або скоритися іноземцям, або загинути. Майже вся нинішня Латинська Америка — колишні іспанські колонії.

«Апетити» імперії росли. Іспанія оволоділа землями не тільки в Америці, але й в Африці та Азії, захопила частину Італії та Нідерланди. Але розпорядитися ріками багатств, що ринули в країну з усіх боків світу, іспанці не змогли. Зрештою, все награбоване осідало у лихварів із Західної Європи або торговців. Економічний розвиток Іспанії уповільнився: навіщо розвивати власну промисловість, коли можна привезти з колоній срібло та золото, а потім обміняти на будь-які цінності і товари. До того ж займатися ремеслом було майже нікому: тисячі людей у пошуках кращої долі виїжджали до Латинської Америки. Іспанія поступово втрачала свої заморські території, вони ставали самостійними.

Починаючи з XIX ст., країна нагадувала бурхливий потік: руйнівна іспано-американська війна, кілька революцій, громадянська війна, що закінчилася встановленням диктатури Франко. Тільки після його смерті до Іспанії повернувся онук останнього іспанського короля Хуан Карлос І, і країна знову стала монархією (щоправда, парламентською — тобто головним законодавчим органом став парламент, який тут зветься Генеральними кортесами). Грошовою одиницею Іспанії є песета. В 1986 р. країна увійшла до ЄС, у 1992 р. вона приймала на Олімпійських іграх спортсменів з усього світу, що стало початком повернення Іспанії на світову арену.

Мадрид. Найбільша арена для бою биків

Країна може пишатися своїм внеском у світову культуру. Найкращі музеї світу виставляють роботи знаменитих іспанських художників: Ель Греко, Дієго Веласкеса, Франсіско Гойї, Пабло Пікассо та Сальвадора Далі. Саме в Іспанії з’явилося найкраще, за результатами міжнародного опитування, творіння світової художньої літератури — роман «Дон Кіхот з Ламанчі», написаний Сервантесом. Твори Мігеля де Унамуно, Федеріко Гарсіа Лорки та Каміло Хосе Села із захопленням читають далеко за межами Іспанії. Іспанія багата також на талановитих оперних співаків — Плачидо Домінґо, Хосе Карерас та Монтсеррат Кабальє здобули цій країні гучну славу.

Наприкінці XVIII ст. в Іспанії з’явилася перша гітара. Невідомо, хто вперше додав шосту струну до арабської лютні, але цей музичний інструмент став одним з найпоширеніших у світі. Андреас Сеговіа зробив класичну гітару окремим музичним жанром. А серед іспанського народу вона стала супутницею будь-яких свят. Фламенко — це типово іспанська музика. Сьогодні вона виконується численними колективами. Це одночасно і пісня, і танець, і своєрідне змагання. Втім, його краще один раз почути або побачити.

Відносно спокійні європейці вважають іспанців надміру темпераментними, а іноді — навіть жорстокими. Особливо тоді, коли мова заходить про кориду — традиційне іспанське видовище, бій биків (точніше — бій з биком). Тореро, який виходить на арену, кожного разу ризикує своїм життям. Але ця небезпечна професія дуже престижна. Тореадори популярні не менше, а частіше навіть більше, ніж найвідоміші спортсмени або культурні діячі. Щороку у липні в Памплоні проводиться велика корида, подивитися на яку приїздять з усього світу. Перед початком самої кориди відбувається біг биків, у якому беруть участь усі бажаючі. Ця розвага дуже небезпечна, бо якщо людина впаде, то буде затоптана. Але пробігти вузькими вулицями, відчуваючи за собою тупотіння биків, — це випробування, достойне справжніх чоловіків.

«Picos de Europa»

Протягом усього року в Іспанії відбуваються фестивалі та карнавали. Важко сказати, який з них найкращий. У Ситгесі, Валенсії, Севільї та Сан-Себастьяні люди вбираються у карнавальні костюми і виходять на вулиці, щоб веселитися цілий тиждень. Релігійні свята іспанці зустрічають з великою пишністю. На відміну від інших країн, де святкують тільки два-три релігійних свята на рік, в іспанському календарі чимало імен святих. Кожне місто або село має свого покровителя, і день цього святого — справжнє свято. Про повагу до святих говорить ще одна традиція. День народження іспанці справляють двічі на рік: перший раз — сам день народження, а другий — день того святого, на честь котрого вони отримали ім’я.

Страсний тиждень (тиждень перед Великоднем) супроводжується вуличними процесіями, під час яких з церков виносять статуї святих у розшитому золотом та сріблом одязі. Святі нібито подорожують вулицями міста, заступниками якого вони є. В Іспанії існують і незвичайні свята, наприклад Ла Томатіна. Воно проводиться у місті Буньєль. Під час свята люди кидають один в одного стиглі помідори. Все місто перетворюється на поле битви, де замість крові — томатний сік.

Пляж у Торремоліносі, Малага

Іспанські міста вражають своєю своєрідністю. Романтична, але в той же час енергійна Барселона, Севілья з її садами та парками, столиця Іспанії Мадрид, де знаходиться пам’ятник Дон Кіхоту... Звичайно ж, в кожному куточку іспанської землі — свої визначні місця. В Мадриді знаходиться королівська резиденція Паласіо Реаль, всесвітньо відомий музей Прадо, численні галереї. Барселона вражає унікальною архітектурою. Тут знаходиться церква Саграда Фаміліа (архітектор Антоні Гауді), Музей Пікассо, фантастичний Парк Гюелл. До барселонського готичного собору збираються не тільки для того, щоб помолитися: кожної неділі тут можна побачити традиційний каталонський танець сардану. Толедо, колишня столиця Іспанії, зберіг свій старовинний вигляд майже незмінним. Його музеї, церкви та заміси приваблюють тисячі туристів. Валенсія знаменита своїм палацом (Паласіо дель Марке де Дос Агуас), а місцевий Музей витончених мистецтв — один з найкращих в країні. Є в Валенсії і величезний комплекс, присвячений наукам та мистецтву, — Сіудад де лас Артес. Найвідоміше визначне місце Ґранади — звичайно, Альгамбра. А ще тут можна відвідати археологічний музей, королівську каплицю, собор, побудований у XVI ст., рукотворні печери Сакромонти. У Севільї знаходиться собор, що увійшов до Книги рекордів Гіннесса завдяки своїм розмірам. Він був побудований на місці колишньої мечеті. Поруч з мечеттю був зведений і мінарет понад 100 метрів заввишки. На його верхівці сяяли чотири мідні позолочені кулі. Легенди розповідають, що їх було видно на відстані дня дороги від Севільї. В XVI ст. на основі мінарету була побудована дзвіниця, на верхівці якої встановили статую Віри, що поверталася від вітру. Від іспанського слова «hirar» — обертатися — вежа отримала своє ім’я: Хіральда. З Хіральди відкривається чудовий вид на місто: казковий палац Алькасар, парк Марії Луїзи, Археологічний музей, Музей національних костюмів...

Будинок, зведений за проектом А. Гауді в Барселоні

Острівні території Іспанії — це кілометри чудових пляжів та безліч розваг. Тенерифе славиться своїми лицарськими турнірами, що проводяться у замку Сан Мігель, прекрасними виставами іспанського балету. Тут знаходиться унікальний акваріум Планета Пінгвінів, де, крім пінгвінів, можна побачити вистави за участю дельфінів та морських котиків. На Канарських островах розташовані курорти, що працюють цілий рік. І це не дивно: мешканці островів кажуть, що на Канарах завжди весна. Відпочити тут можна і на узбережжі, і в горах (до речі, на горі Тейде сніг тане лише у травні, тому тут можна в один день і на лижах покататись, і в морі поплавати).

Найвища гора Іспанії — Тейде

Іспанія — своєрідна і прекрасна країна. Вона взяла найкраще від усіх народів, які колись побували на Піренейському півострові. І якщо ви захочете побачити одночасно Європу, Азію та Африку — приїжджайте до Іспанії!

Пам'ятник вуглекопам