На географічній карті Герцогство Люксембург виглядає як крихітний трикутник на північному заході Європи, між Францією, Німеччиною та Бельгією. Його площа дорівнює лише 2,6 тис. км², на якій мешкає 437 тис. чоловік. Таким чином, густота населення тут дорівнює 158,8 чоловік на 1 км².

Люксембургу

За державним устроєм Люксембург — конституційна монархія, яку очолює великий герцог Люксембурзький. Він має широкі повноваження: право законодавчої ініціативи, утвердження і обнародування законів, укладення міжнародних угод. При герцогу діє Державна рада — вищий конституційний орган країни. Проте герцогська влада обмежена палатою депутатів (парламентом) у складі 59 чоловік, які обираються терміном на 5 років. Виконавча влада здійснюється урядом, який призначається главою держави.

мапа Люксембургу

Люксембург на мапі світу

Історія Люксембургу — однієї з найстаріших держав Європи — мала багато бурхливих сторінок. Почалася вона ще у 963 р., коли один з прибічників франкських королів граф Зигфрід збудував на місці сучасної столиці Люксембургу фортецю, що стала найміцнішим укріпленням на теренах Європи. Знаходячись на роздоріжжі важливих шляхів у межиріччі Мозелю і Маасу, біля підніжжя Арденнських гір, країна завжди розглядалася сусідніми державами як важлива економічна і стратегічна територія. Приміром, французькі воєнні кола вважали її «воротами до Парижа та Лотарингії». Через те Люксембург неодноразово ставав місцем суперечок між більш могутніми сусідами. Понад п’ять століть країна належала давнім римлянам, близько двох століть — іспанцям, потім — французам і австрійцям. За цей час лише місто Люксембург, переходячи з рук у руки, більше 20 разів зазнавало значного руйнування. Нарешті на Віденському конгресі 1814—1815 рр. країна була проголошена незалежним Великим герцогством, яке увійшло до Германського союзу під керівництвом нідерландського короля. Остаточні кордони Люксембургу, які залишилися майже незмінними й досі, були встановлені бельгійсько-нідерландською угодою 1839 р. Після розпаду Германського союзу у 1867 р. країна була проголошена «довічно нейтральною». Але ця «довічність» тривала лише кілька десятиліть. Після окупації, якої зазнало герцогство під час двох світових війн, з його конституції було вилучено положення про нейтральність, і з 1949 р. воно вступило до НАТО. Люксембург є також учасником багатьох міжнародних організацій: ООН (з 1945 р.), ЄС (з 1957 р.), Бенілюксу (союзу з Бельгією і Нідерландами — з 1960 р.) тощо.

Багато вулиць столиці — міста Люксембург — пролягають через мости над річкою Альзет

Історичне минуле країни певною мірою позначилося на національному складі її населення: тут мешкає 63% люксембуржців, 15% португальців, 5% італійців, чимало французів, німців та бельгійців. Офіційними мовами вважаються французька та німецька, але в побуті частіше вживається люксембурзька — льотцембургеш (суміш нижньонімецького діалекту з французькою). Самі ж люксембуржці не вважають себе ані німцями, ані французами, дбайливо зберігаючи свою національну самобутність. Недарма на фронтоні столичної ратуші вони викарбували напис: «Ми хочемо залишитися тими, хто ми є».

Військовий парад в Люксембурзі

Сади — невід’ємна частина ландшафту Люксембургу. Взагалі плодові дерева тут можна зустріти повсюди: і понад дорогами, і на вулицях, і у міських скверах, і біля старовинних мурів фортець та замків, і на схилах пагорбів. Однією з найдавніших місцевих культур є виноград, який переважно вирощують у долині Мозелю. Але предметом особливої турботи є культивування квітів, чим відзначається долина ріки Альзет. Навколо столиці країни — суцільні квітники, у більшості розарії, які створюють єдине кільце — так званий «Тюненський пояс».

місто Люксембург

Природні умови країни відзначаються надзвичайною красою ландшафтів. Більша частина її території знаходиться на узвишші заввишки 300—500 м над рівнем моря. Північ Люксембургу має мозаїчний рельєф: тут є і лісисті межирічні пасма, де на урвищах височать старовинні рицарські замки, і хвилясті передгір’я, і річкові долини. А мальовничий гірський район поблизу міста Ехтернах називають навіть «маленькою Швейцарією». Південна частина — Гутланд (що в перекладі означає «добра земля») — більш рівнинна. Тут знаходяться чималі поклади залізної руди, горючих сланців, гіпсу і мінеральні джерела з лікувальними властивостями.

село Шенген

Клімат Люксембургу помірний, що переходить від морського до континентального. Середня температура січня від 0° до —2° С, липня — +17° С. Тому взимку тут досить тепло, а влітку ніколи немає спеки. Проте ясних сонячних днів небагато — кількість опадів становить 700—850 мм на рік. Країна відрізняється густою річковою мережею, яка утворена головним чином рікою Мозель та її притоками.

У порівнянні з іншими країнами Люксембург вражає незіпсованістю своєї природи. Більше третини території тут і зараз займають лісові масиви з бука і дуба. Недарма країна наприкінці XVIII — на початку XIX ст. входила до складу Франції під назвою «лісовий департамент», або Форе. Якщо до цього додати чималу кількість парків і садів, що існують на теренах Люксембургу, то його впевнено можна назвати зеленою країною. У природному середовищі тут збереглося й чимало диких тварин: білок, косуль, сарн, кабанів.

місто Реміх

До кінця XIX ст. країна була переважно аграрною, відсталою в економічному відношенні. Та відкриття у 1878 р. англійським металургом Сідні Джилкрістом Томасом засобів одержання чавуну з фосфоритної руди та виплавки з нього сталі (томасівський процес) дозволили використати повною мірою головну сировину країни. До того ж томасшлак, що утворюється при цьому, виявився чудовим добривом і забезпечив зростання продуктивності сільського господарства.

На відміну від інших маленьких європейських країн, Люксембург — високоіндустріальна держава. Причому майже вся її промислова продукція експортується. Найбільшого розвитку тут набула чорна металургія: країна займає одне з провідних місць у світі з виплавки чавуну та сталі, випереджаючи за цим показником на душу населення навіть такі «металеві» держави, як Бельгія, Німеччина, США і Франція. Метал — основа добробуту Люксембургу, що дає 70% прибутків від усього експорту.

Останнім часом поряд з металургією все більшого розвитку набувають хімічна промисловість, гідроенергетика, виробництво цементу, фаянсового посуду і керамічної плитки. Значним попитом користуються люксембурзькі вина (мозельські), сидр, кірш та пиво. У сільському господарстві переважає м’ясо-молочне тваринництво. Країна має добре розгалужені системи автомобільного та залізничного транспорту, а також зв’язку: саме тут найбільше у світі число власників мобільних телефонів — 87,2 на 100 чоловік.

Палац великих герцогів

Неабияким показником ваги Люксембургу на світовій арені є те, що саме тут знаходяться головні міжнародні установи: Європейський Парламент, Європейський інвестиційний банк та судові органи ЄЕС. Вони розташовані в столиці країни у хмарочосі на американський зразок, що носить гучну назву «Європейський центр».

Проте чи не найбільші прибутки ця маленька держава, як і Ліхтенштейн або Монако, одержує завдяки банківській системі. Останнім часом вона перетворилася на великий міжнародний центр фінансової діяльності, відзначаючись дуже високою концентрацією міжнародних банків і отримуючи значні кошти від реєстрації на пільгових умовах іноземних компаній та від продажу цінних паперів. Через це Люксембург, за статистикою, вважається зараз найбагатшою країною Європи, де на одного мешканця припадає 45 330 доларів на рік. Грошовою одиницею тут, як і в багатьох європейських державах, з 2002 р. слугує євро.

Собор Люксембурзької Богоматері

Щороку до Люксембургу приїздить численна армія туристів. Тут є де відпочити і на що подивитись. Насамперед гостей країни цікавить столиця — місто Люксембург, де мешкає майже чверть населення країни — 120 тис. чоловік. Воно розташоване серед високих пагорбів, у вузькій долині ріки Альзет. Його територія умовно поділяється на дві частини: Верхнє місто, де зосереджені старовинні будівлі та культурні центри, і Нижнє місто — осередок ділового життя країни. Серед найцікавіших архітектурних пам’яток — руїни римської сторожової башти, скельна каплиця Сен-Кирен (VI та XV ст.), готичний собор Сен-Мішель (1519 р.), Герцогський палац, побудований у мавританському стилі (1556—1572 рр.), Кафедральний собор Нотр-Дам (1613—1621 рр.) тощо.

Люксембург є місцем проведення різноманітних фестивалів та гомінких свят. У лютому тут відбувається фестиваль Бургзонндег і яскравий карнавал. Квітень та травень відзначаються Святом перших квітів, Днем святого Вілліброрда і католицьким фестивалем Октав. Але чи не найбільші урочистості відбуваються 23 червня, на День незалежності держави. А після нього починаються тривалі винні свята, які особливо до вподоби як люксембуржцям, так і гостям країни.

фортеця Три жолуді