У галасі невгамовних реклам гостеві Домініки неодмінно пропонується: «Ласкаво просимо на острів давньої й красивої природи». А потім це відлуниться у шумовинні численних гірських річок, гейзерів та водоспадів і, нарешті, розчиниться в хмарах, що незмінно огортають гострі верхівки вулканів. На Домініці, якщо порівнювати цей острів з іншими Карибськими островами, не надто впадають в око згубні втручання людини в природу. В цій країні мало неону у вечірніх сутінках, зате є розсипи яскравих зірок на нічному небі, тут немає міжнародного аеропорту та залізниці, і навіть у столиці Розо (20 тис. мешканців) багато низеньких дерев’яних будинків. Домініка не для тих, кому потрібен модний курорт. Вона сподобається допитливим юним (якщо не за віком, то душею) натуралістам, тим, хто зберіг вміння дивуватися і не менш цінне вміння помічати красу.
прапор Домініки
Тиха країна Домініка має площу 754 км2 і розташована на однойменному острові в архіпелазі Малих Антильських островів. Її омивають Карибське море й Атлантичний океан, однак більшість пляжів виглядають почорнілими через накопичення вулканічного попелу. Нині вулкани Домініки (найвищий — Дьяблатен, 1447 м) вже заспокоїлися і не приховують у собі загрози. На їхніх схилах ростуть вологі тропічні ліси з кремезними екзотичними деревами, оповитими ліанами. І хоч би що мандрівник зустрічав на своєму шляху — чи тропічні джунглі, чи пальмові гаї, чи бамбукові зарості, — йому відкривається якась дивовижна магія цих місць. Вона в розкішних квітках диких орхідей, у веселих зграях барвистих папуг, у розмаїтті ніжних метеликів, вона дарує неповторні звуки й відчуття. А коли тонесенькі гілки куща десидіус укриваються великими квітами, під якими знемагає віття, все довкола радіє цьому таїнству. Головне — не пройти повз нього. У таких місцях на якийсь час стаєш піонером незвіданих світів, і сама природа допомагає відкривати незвіданий рай. Тропічний клімат острова пом’якшується північно-східними вітрами, кількість опадів коливається від 1500 до 5000 мм на рік залежно від висоти, а температура завжди тримається на рівні +25—+27° С. Головне — не потрапити до тропічного лісу під час ураганів.
мапа Домініки
Мабуть, такою ж або, точніше, майже такою (все-таки люди побудували тут міста) Домініка була тисячі років тому. Вчені вважають, що перші поселення з’явилися на цьому острові у IV тисячолітті до н. е. Близько двох тисяч років тому на її просторах оселилися землероби араваки, яких у XIV ст. н. е. витіснили кариби. Вони нападали на різні острови і мали недобру славу, бо були канібалами. Домініка стала основною базою цих індіанців. Вони й не здогадувалися, що 3 листопада 1493 р. Христофор Колумб зі своєю командою приплив до їхнього острова (а це було в неділю). Тому Колумб вирішив назвати цей острів «Домініка», що в перекладі з латини означає «неділя». Щоправда, іспанські моряки тоді не висадилися на берег — чи то гавань не змогли знайти, чи то з карибами не хотіли зустрічатися. Індіанці і згодом тривалий час не давали «блідолицим» надто активно проявляти себе на цих землях. У 1632 р. французи все ж заснували тут поселення, але кариби його знищили. А потім острів поперемінно був то в руках французів, то англійців. Карибів ставало щодалі менше (адже у європейців була краща зброя), рабів із Африки — більше, і працювали вони на плантаціях цукрової тростини.
Столиця Домініки — місто Розо
Унікальний амазонський папуга, зображений на прапорі країни, — це дуже рідкісна істота, яку ще називають імператорським папугою. Він має фіолетове та зелене пір'я і мешкає високо в горах. Папугу жако зустріти простіше, і він теж зухвало-яскравий. На острові мешкають також кілька десятків видів метеликів, величезний жук-геркулес завдовжки 15 см, так звані «вогняні» мухи.
Узбережжя острова Домініка
На початку XIX століття Домініка (за Віденською угодою) остаточно стала британською. Вона була однією з найбідніших колоній Туманного Альбіону. З 1833 р. Домініка входила до британського генерал-губернаторства Підвітряні острови, у 1958—1962 pp. — до підконтрольної англійській владі Вест-Індської федерації, а в 1967 р. отримала статус держави, асоційованої з Великою Британією. Незалежною республікою вона стала у 1978 р. (офіційна її назва — Співдружність Домініка). Першому уряду незалежної країни дістався не найкращий спадок. Населення, знесилене украй важким економічним становищем, розпочало страйки та численні заворушення. Британія відмовила в допомозі. Наступна велика хвиля народних заворушень прокотилася островом на початку 90-х років, її «доповнили» урагани. Нині Домініка є бідною країною, де видатки перевищують прибутки (валютою країни є східнокарибський долар), де немає стабільного економічного зростання, де високий рівень безробіття. Країна входить до ООН, Організації американських держав, Карибської спільноти, Організації східнокарибських держав.
вулкан Дьяблатен
Основа економіки цієї країни — сільське господарство. Домініка спеціалізується на вирощуванні бананів, шоколадного дерева, цитрусових (отже, залежить від примх погоди та ринку). Її промисловість малорозвинена і представлена невеличкими переробними, текстильними та деякими іншими підприємствами.
Національний парк Морн-Труа-Пітон
На східному узбережжі, в резервації, мешкає кілька тисяч карибів — нащадків колись могутніх індіанців. Вони, як і їхні пращури, обробляють землю примітивними методами і виготовляють човни каное (видовбують їх із стовбурів великих дерев, переважно із так званого гумового дерева). Більша ж частина остров’ян не має індіанських коренів, а є потомками невільників, привезених із Африки. Вони говорять англійською мовою (вона є державною) або мовою патуа («карибський» діалект французької) і сповідують католицизм.
Трафальгарські водоспади
Свій потужний лісовий та рибний потенціал країна практично не використовує. І це гальмує економічний розвиток, проте є вигідним для збереження навколишнього середовища. Туристичний сектор теж слабко розвинений, особливо порівняно з іншими Карибськими островами. Через відсутність міжнародного аеропорту сюди важко дістатися, туристична інфраструктура тут слабка, та й чорні пляжі не всім подобаються. Проте дехто залюбки їздить сюди. Домініка, як нестандартний вишуканий предмет мистецтва, не призначена для широкого кола і багатьом незрозуміла.
парк Нозерн Форест
Вона доступна тим, хто може збагнути мову природи. Саме їм вона відкриє свої таємниці, і вони отримають від цього острова незрівнянну насолоду. Тут добре спостерігати з катера за китами, які плавають неподалік від узбережжя, мандрувати тропічними лісами, купатися в мінеральних джерелах, слухати природу і відчувати себе її частиною. Інколи може здатися, що людей тут узагалі немає, хоча населення країни становить близько 70 тис. чоловік. І навіть жаль тих, хто не здатен сприйняти тиху первозданну красу Домініки, не зіпсовану примхами і гримасами цивілізації. Можливо, коли-не-будь такі країни стануть найдорожчими у світі заповідниками, може, тільки на їхніх просторах можна буде побачити справжню природу.
озеро Емералд-Пул