Чеська Республіка — держава, розташована на Чесько-Моравській низині. Площа країни — 78,9 тис. км2, населення — 10,3 млн мешканців. Друга (офіційна) назва країни — Богемія — походить від племені боїв, що колись жили на цих землях та залишили їх приблизно в 60 р. до н. е. Після цього тут оселилися племена маркоманів, а в V ст. до країни прийшли слов’янські племена, які й назвали її Чехією. Згідно з легендою, праотець чеського народу Чех привів своє плем’я до прекрасної долини з лісами та гаями, з луками та нивами. Навкруги здіймалися гори. Чех піднявся на пагорб Ржип і благословив свій народ: «Будете жити у достатку, а гори стануть вам охороною». Чи було так насправді, невідомо. Але гори і справді охороняють країну з усіх боків: Рудні Гори — на північному заході, Чеський Ліс та Шумава — на заході та північному заході, Судети — на півночі, Західні Карпати — на сході. Гори не дуже високі, до 1600 м. їхні схили вкриті лісами хвойними та широколистими, де водяться олені, бобри, фазани та зайці. Найвища точка Чехії — гора Сніжка (1603 м).
прапор Чехії
Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального. Пересічна температура січня становить —2° С, липня — +20° С. У гірських районах значно холодніше.
Близько 12% території Чехії є природними заповідниками. У країні їх налічується 1351, у тому числі три національних парки.
мапа Чехії
Чехія на світовій мапі
Історія Чехії дуже багата на видатних правителів. На чеських землях виникло декілька майже легендарних держав: спочатку Велика Моравія, потім — Богемія. Її правитель Вацлав (907— 935 рр.) сприяв розповсюдженню католицтва, після смерті був канонізований (під іменем святого Венцеслава) і став офіційним покровителем Чехії.
У 30-х роках XI ст. чеський трон зайняв князь Бржетислав. Історики вважають, що саме він приєднав до Чехії Моравські землі, відвоював у Польщі Гнезно та заснував кілька монастирів. Бржетислав сприяв розвитку науки та культури, дбав про незалежність своєї держави. Історія його кохання стала основою багатьох літературних творів. Під час подорожі до німецького міста Швейнфурт молодий князь випадково побачив у жіночому монастирі п’ятнадцятирічну красуню їтку — дочку нордгавського графа. Вона готувалася до того, щоб стати монахинею. Але Бржетислав настільки закохався в дівчину, що не дозволив навіть Богові стати між ними. Він вкрав їтку і привіз до Чехії. Дівчина стала його дружиною і народила йому п’ятьох синів. Бржетислав дуже радів, але після його смерті виникли певні проблеми: через кілька десятиріч з’явилося стільки претендентів на чеський престол, що країна ледве не була розірвана на шматочки.
З ім’ям Карла у Празі пов’язано багато місць: заснований у 1348 р. Карлів університет, Карлова площа у Новому Місті, прикрашений чудовими скульптурами святих Карлів міст. На цьому мосту, перекинутому через Влтаву, мешканці Праги призначають романтичні побачення.
Ще один король, якого чехи згадують дуже часто, — це Карл IV, син Яна Люксембурзького. За роки його правління Прага стала політичною та культурною столицею Священної Римської імперії. Батько Карла, король Ян, прославився і як дипломат, і як воїн, і як один з найвихованіших та найчесніших лицарів XIV століття.
Карлів міст у Празі
Карл продовжив батьківську справу. Він побудував багато прекрасних споруд: переробив празький Королівський палац, заснував новий кафедральний собор Св. Вітта. Пізніше до Королівського палацу прибудували Владиславський зал, який був такий великий, що в ньому влаштовували кінні лицарські турніри. Карл також відновив найкрасивіші будинки Старого Міста. Але найголовнішим його творінням було Нове Місто, побудоване за проектом невідомого архітектора.
Карл оточив себе найвидатнішими майстрами того часу. При празькому королівському дворі працювали Петр Палерж, майстер Теодорік, Микола Вурмсер. Незважаючи на великі витрати, Карлу вдалося виплатити борги королівських помість, він багато зробив для вдосконалення законів своєї держави.
Перша половина XV ст. була для Чехії дуже неспокійним періодом. У цей час країну охопив визвольний рух, відомий під назвою гуситського (від імені Яна Гуса — професора філософії Празького університету, який був ідеологом повстання). Яна Гуса, який закликав до відчуження церковних земель, підтримали і прості чехи, і знать, і навіть сам король. Католицька церква почала переслідування гуситів, а він сам був приречений до спалення на вогнищі. Це викликало хвилю протесту. Гусити навіть захопили Прагу і деякий час утримували місто. Але згодом визвольний рух розколовся, і повстання було приречене.
У 1526 р. на богемському престолі почала правити династія Габсбургів. Після поразки у битві біля Білої Гори країна втратила незалежність та підпала під владу Австро-Угорщини. Наприкінці XVI ст. Прага знов привернула до себе увагу всієї Європи. Цього разу — завдяки Рудольфу Другому. Цьому королю, який одночасно був правителем віденської частини габсбургської монархії, сподобалася чеська столиця з першого погляду, і в 1538 р. він переїхав до Праги. Рудольф був справжнім меценатом. До його двору приїжджали найвідоміші європейські художники та вчені: Бартоломей Шпрангер, Адріан де Вріс, Джузеппе Арчимбольдо, Тихо Браге, Іоганн Кеплер, Тадеаш Гайєка. Але водночас Рудольф був слабким правителем. Він страждав на душевну хворобу, тому іноді відмовлявся від державних справ і знаходився цілоденно з колекцією картин. Рудольф залишив по собі прекрасні будівлі, чудові колекції живопису і скульптур та величезні борги.
Коли Австро-Угорська імперія розпалася, Чехія об’єдналася з сусідньою Словаччиною і проголосила себе незалежною республікою. Після окупації німецькими військами під час Другої світової війни та визволення Чехії радянськими військами вона стала однією з соціалістичних країн під назвою Чехословаччина. Наприкінці 1960-х років відбулися події, які називають «празькою весною», — демократизація країни, що не відбулася через вступ військ країн — учасниць Варшавського Договору. Тільки у 1993 р. Чехія нарешті змогла повернутися до власного шляху демократизації суспільства.
гора Сніжка
Столицею Чехії є Прага. Це — одне з найчарівніших європейських міст, відоме всьому світові незвичайною архітектурою. Тут мешкає близько 1,2 млн громадян. Перше поселення на місці Праги з’явилося після 880 р., коли князь Борживой переніс сюди свою резиденцію. Він поставив укріплене городище та костел на честь Діви Марії. Під захистом князівської дружини почали селитися рибалки та плугатарі, з’явилися ринки. На високій скелі був побудований Вишеград — ще одне укріплення. Між двома городищами виросли численні поселення та ринки, згодом цей район стали називати Міжграддям. Ще один історичний район міста — Мала Страна — зараз є адміністративним центром. У ньому розташовані урядові заклади та музеї. Це один з найбільш зелених куточків Праги: його тераси вкриті садами. Із Старим Містом район поєднаний Карловим мостом. Недавно його було реставровано, і зараз він має майже той самий вигляд, як у давнину.
Панорама Праги
Стрімкому розвитку Праги сприяло відкриття срібних копалень у Кутній Горі, Іглаві та Сезимовій Усті. З власного срібла чехи, починаючи з 1300 р., карбували свою монету (празький гріш), яка визнавалася не тільки в країні, але й за її межами.
З Чехією пов’язані долі багатьох знаменитих митців та науковців. Тут бували Моцарт, Ґете, Кафка, Бетховен, Ейнштейн, Тихо Браге.
Прагу називають столицею п’яти держав: Чеського королівства, Священної Римської імперії, імперії Габсбургів, Чехословаччини та Чеської Республіки. Але цей гучний титул здається блідим поруч з висловом великого Ґете: «Це Рим Півночі, серце Європи і найдорогоцінніший камінь у кам’яній короні світу». Протягом сторіч чеську столицю нагороджували різноманітними епітетами. Завдяки золоченим покрівлям, що сяяли над воротами Празького Граду, її називали «Злата Прага». Численні великі й малі вежі, що підіймалися над будинками у різних районах міста, подарували столиці ім’я «стовежної».
У чеській столиці багато культурних та наукових закладів: Карлів університет, Університет 17 грудня, Вище технічне училище, декілька академій. Бібліотеки, музеї та театри Праги приваблюють численних прихильників науки та мистецтва. Сюди приїздять студенти та вчені з усього світу.
Прага — не тільки архітектурний пам’ятник, але й сучасне місто з добре розвиненою промисловістю. Тут розташовані підприємства, які виробляють верстати, мотоцикли, автомобілі, тканини. Доброю славою користується празьке медичне обладнання (у тому числі — «штучне серце», яке використовують при найскладніших операціях). Чеська столиця — перехрестя багатьох водних та сухопутних шляхів. Сюди ведуть 10 залізничних та більше 40 автобусних ліній.
Чеські курорти овіяні численними легендами. Розповідають, що якось король Карл полював на оленя. Він поранив його, але звір стрибнув з високої скелі до гарячого джерела, і його рани миттєво загоїлися. Карл був вражений цілющою силою джерела і побудував тут палац, до якого приїздив, щоб лікувати свої хвороби. Так, згідно з легендою, були засновані Карлові Вари — всесвітньо відоме місто-курорт. А оленя можна побачити і зараз — звичайно, не живого, а бронзового. Він вітає відвідувачів з високої скелі.
Найбільше з джерел у Карлових Варах — Вржидло — кожної хвилини виштовхує на висоту 12 м дві тисячі літрів гарячої цілющої води.
У Чехії багато старовинних замків. Один з найцікавіших — неприступний Карлштейн, який стоїть на білосніжній вапняній скелі всього в 28 км від Праги. Тут зібрана колекція макетів історичних будівель Чехії, яка зберігається в Імператорському палаці, чудові фрески в церкві Св. Марії. А каплиця Святого Хреста може посперечатися вишуканістю з празькими храмами.
Чеський гірськолижний курорт
Інший знаменитий чеський замок — Конопіште. Він був побудований нібито як військове укріплення, яке захищало Прагу з північного сходу. Але насправді це — мисливський будинок, хоча й дуже великий та прекрасний. У його залах зберігаються мисливські трофеї одного з останніх володарів замку — ерцгерцога Фердинанда. А ще тут чудова колекція зброї та усіляких пристроїв для полювання. Деякі з них прикрашені дорогоцінними металами та навіть діамантами.
Можна також відвідати найстаріший чеський замок Мельник — у 2000 р. він відсвяткував тисячолітній ювілей. Або Чеський Штернберг, готична архітектура якого відноситься до XIII століття. А можна приїхати на екскурсію до Королівського замку Крживоклат або до Чеські-Крумлова, який входить до списку ЮНЕСКО.
замок Конопіште
Південна Чехія милує око великою кількістю ставків. Тільки зариблені ставки (ті, в яких розводять коропів) займають площу 52 тисячі гектарів! Навіщо ж чехам стільки риби? Щоб зрозуміти це, давайте пройдемо вулицями чеських міст перед Різдвом. Майже всюди можна побачити великі бочки з чистою водою, у яких плавають відгодовані коропи. За традицією, на різдвяному столі не повинно бути ані шматочка м’яса. А головна прикраса столу — смажений короп з картопляним салатом. Ті коропи, яким пощастило не потрапити до різдвяного столу, стають головними дійовими особами старовинного ритуалу. їх відвозять на береги Влтави, і там городяни купують їх та відпускають на волю.
замок Карлштейн
Взагалі, в Чехії багато незвичайних різдвяних традицій. 4 грудня святкується день Св. Варвари — однієї з 14 святих, що допомагають людям у земних справах. Цього дня чехи зрізають з черешень тоненькі гілочки та ставлять їх у воду. Якщо вони встигли розквітнути до Різдва — всі мрії хазяїв здійсняться, а рік буде добрим. 26 грудня, в день Яна Євангеліста, в усіх церквах проводиться обряд очищення вина, а 6 січня, наприкінці різдвяних канікул, проходить свято Трьох королів. Кашпар з посохом, Меліхар з барабаном та Балтазар з мішком окроплюють свяченою водою будинки, розмальовують стіни та двері, залишаючи символи дарів, колись принесених волхвами Христу. Правда, замість золота, срібла та смирни вони використовують фольгу, сухі квіти та шматочки воску. Але ті, хто отримає такі дарунки, радіють їм не менше, ніж справжнім коштовностям.
Узвишшя Кралицького Снєжника
Чеська мова містить багато слів, дуже схожих на російські або українські. Але значення слів часто не збігаються з тими, до яких ми звикли. На росіян неабияке враження справляють знаки з написом «Pozor!», які можна побачити на старих будинках. Але не думайте, що чехи вкривають ганьбою поганих хазяїв. Це слово у перекладі з чеської означає «обережно». Деякі вирази здатні заплутати кого завгодно: «черстве млеко» — це «свіже молоко», «потравини» — «продукти», а «красні живот» — не симптом хвороби, а «красиве життя». Втім, для того щоб порозумітися, іноді вистачає відкритого серця та дружньої усмішки. Бо Чехія — дуже гостинна та щира країна.
Водосховище Шанце. Моравсько-Сілезькі Бескиди