Королівство Норвегія займає північну та західну частини Скандинавського півострова, архіпелаг Шпіцберген та острів Ян-Майєн. Серед скандинавських країн вона займає друге місце за площею після Швеції — 387 тис. км2. У Норвегії кілька неофіційних назв: довга країна, країна північного сонця, країна вікінгів... Перша назва стає зрозумілою при першому ж погляді на мапу: Норвегія простяглася більш ніж на 1800 кілометрів. Для того щоб проїхати через усю країну, потрібно кілька днів. Але якщо йти «поперек» Норвегії, подорож буде значно коротшою. Поблизу міста Нарвік, наприклад, від кордону до кордону можна прогулятися неспішним ходом за дві-три години, бо ширина Норвегії в цьому місці — тільки шість кілометрів. Країною північного сонця називають Норвегію за те, що третина її території лежить на північ від Полярного кола, тому норвежцям добре знайомі полярні дні та ночі. Полярними днями (з травня по липень) сонце майже не заходить за горизонт, тому здається, що ночі зовсім немає. А ось взимку все навпаки: навіть на півдні країни сонце підіймається тільки на кілька годин, низько проходить, майже торкаючись небокраю, та знову ховається.
прапор Норвегії
Історія Норвегії тісно пов’язана з історією інших скандинавських країн. Предків шведів, норвежців та фінів колись називали однаково: нормани. В перекладі це означає «людина з Півночі». А назва країни у перекладі означала «шлях на Північ». Так її назвали переселенці з південних областей. Норманів боялися так, що в усіх церквах до молитов про збереження людей від хвороб, війни та голоду додавали ще одну: «Від лютості норманів спаси нас, Господи!» Предки сучасних норвежців були вікінгами. Вони борознили хвилі моря у пошуках багатої здобичі, грабували кораблі, захоплювали прибережні селища. Чоловіків убивали, а жінок та дітей часто забирали з собою. Вдома, в неприступних селищах, захищених фіордами, іноземцям була уготована доля рабів. Утім, вікінги не тільки грабували. Ці неперевершені моряки доклали зусиль до відкриття багатьох земель. Саме вікінги (а не Колумб, як пишуть у підручниках) відкрили Америку близько 1000 р. н. е. У скандинавських сагах розповідається про те, як Лейф Щасливий, син Ейріка Рудого, був віднесений на кораблі бурею далеко в море і відкрив три землі. Першу він назвав Кам’яною, другу — Лісною, а третю — Вінландом, Країною винограду. Це і була Америка. Правда, корінні мешканці не дозволили прибульцям освоїти нові території, але рештки норвезьких поселень археологи все ж таки відшукали.
мапа Норвегії
Норвегія на мапі світу
Сучасні норвежці також мають славу видатних моряків та мандрівників. Достатньо згадати тільки три імені: Тур Хейєрдал, Фрітьоф Нансен та Руал Амундсен. Тур Хейєрдал багато разів доводив, що у давнину люди могли подорожувати морем на невеличких і, здавалося б, ненадійних човнах. Його подорожі на плоту «Кон-Тікі» і папірусному судні «Ра» стали видатними подіями сучасної науки та культури. Фрітьоф Нансен на судні «Фрам» вписав нову сторінку в історію вивчення Північного Льодовитого океану. А його учень, Руал Амундсен, був першою людиною, яка дісталася Південного полюса.
Панорама Осло
Норвежці добре пристосувалися до умов свого рідного краю. Дуже часто дістатися від одного селища до іншого було важко, особливо взимку, коли море ставало бурхливим, а всі шляхи вкривав сніг. Невідомо, хто першим здогадався зігнути дерев’яні дошки і проїхатися по снігу, але винахідниками лиж вважають саме норвежців. Правда, найдавніші лижі були не схожі на сучасні: одна була дуже довгою, а друга — короткою. Коротку лижу оббивали звірячим хутром і відштовхувалися нею, а на довгій їхали. Лижна палка тоді теж була тільки одна, довга, із загостреним залізним кінцем. Вона використовувалася як балансир, а при нагоді заміняла спис. Перші зображення лижників зустрічаються на наскельних малюнках, які були викарбувані майже дванадцять тисяч років тому!
Вікінги селилися вздовж фіордів невеликими хуторами. Коли воїни на чолі з конунгом вирушали у черговий похід, вдома залишалися тільки жінки, діти та старі люди, які вже не могли тримати зброю. Ті, хто залишався, управлялися з худобою (сири та масло запасали на довгу зиму), заготовляли сіно, яке потім сушили на невисоких парканчиках, лагодили одяг та взуття. Вікінги проводили у мандрах по кілька місяців на рік. Незважаючи на те, що їхні кораблі — драккари — були швидкими та міцними, море часто виявлялося сильнішим за людей. Тим більша була радість тих, хто повернувся додому. Дружини повсюди супроводжували поети-скальди, які складали хвалебні пісні на честь особливо сміливих воїнів та талановитих конунгів. Найвідоміший скальд — ісландець Егіль Скаллагрімссон, який жив у X столітті. Скальди вважалися одночасно провидцями та магами, здатними підкорити собі і море, і вітер, і фантастичних істот, якими предки норвежців населяли довколишній світ. До речі, у норманів була своя культурна традиція: молодь повинна була навчитися не тільки добре володіти списом та мечем, але й складати віси — невеликі вірші. Для того, щоб записувати найважливіші події, вікінги створили рунічне письмо. Рунічний алфавіт використовувався приблизно до XIII століття.
На межі IX—X ст. під керівництвом конунга Харальда І Хорфагера почала формуватися єдина норвезька держава. Цей процес зайняв майже 200 років. Епоха вікінгів скінчилася в XI ст., за часів правління Харальда III, Суворого Правителя. Цей конунг мав права на норвезький престол. У 15 років він брав участь у битві при Стикластадері в дружині Олафа Святого, а після того як військо було розбите, поїхав на Русь, деякий час служив Ярославу Мудрому, на дочці якого потім оженився, побував у Візантії. Повернувшись до Норвегії, Харальд став правити країною разом з Магнусом Добрим, а після його смерті — самостійно. За легендою, саме цей конунг заснував столицю сучасної Норвегії — Осло. У XIII ст. Норвегія розширила свою територію за рахунок Ісландії, саме тоді були записані найдавніші скандинавські саги, які до того передавалися тільки в усній народній традиції: «Хеймскрингла», «Молодша Едда», «Сага про ісландців», «Сага про Стерлінгів». Наступне століття принесло з собою епідемію чуми, від якої померла майже половина населення Норвегії. До того ж норвежці потрапили під вплив Данії, і країна на довгі роки втратила самостійність. Тільки в 1814 р., коли Данія передала норвезькі землі Швеції, почалася запекла боротьба, і країна відстояла своє право на незалежність.
Типовий норвезький ландшафт
Природа Норвегії дуже своєрідна. Більше ніде в світі немає таких мальовничих ландшафтів: глибокі фіорди, зубчасті гірські хребти, долини, в яких ще й досі можна побачити сліди льодовикового періоду — груди валунів, каміння та щебеню, які товщі льоду прихопили з собою і розкидали по країні. їх називають «козячими спинами». Ще одна «згадка» про льодовиковий період — залишки льодовиків, які займають близько трьох тисяч квадратних кілометрів. Там, де вони спускаються до моря, можна спостерігати утворення айсбергів. Правда, норвезькі айсберги не такі великі, як антарктичні, але морякам все ж таки доводиться бути пильними у такому сусідстві.
Фіорди — це вузькі та глибокі морські затоки з високими крутими берегами. Вони утворилися після льодовикового періоду. Льодовики, сповзаючи в море, розчистили долини річок та тектонічні впадини, а потім море затопило їх. У фіордах легко заблудитися: їх довжина може сягати понад 200 кілометрів. А глибина таких заток іноді дорівнює кілометру.
Якби не тепла течія, яка омиває узбережжя Норвегії, вітри, морози та полярні ночі вигнали б звідси людей до більш теплих земель. Але теплі води підтримують норвежців: моря поблизу країни не замерзають, взимку температура рідко опускається нижче —12° С (за винятком північних областей, у яких панує субарктичний клімат). Правда, влітку повітря прогрівається лише до +15° С. Тепла течія Гольфстрім допомагає норвежцям не тільки на землі, але й в морі. Рибальство здавна було одним з найважливіших занять мешканців країни. Біля Лофонтенських островів великі і малі риболовні судна збирають повні сіті тріски. Більшість риби йде на експорт. Тріску заморожують або сушать, консервують (печінка тріски — один з найулюбленіших делікатесів у всьому світі). Колись норвежці займали перше місце в світі серед китобоїв. Саме вони винайшли гарпун, яким ловили китів. Але зараз більшість морських велетнів потребує охорони, тому китобійні судна щезли з норвезького флоту.
Місто Берген (друге за значенням після Осло) відоме тим, що там майже весь рік іде дощ. Самі бергенці жартують над своїм кліматом, розповідаючи різні байки. Одна з них така: якось іноземець, що деякий час прожив у Бергені, зустрів свого друга, який тільки-но повернувся з Норвегії, і запитав у нього: «Чи скінчився той дощ, який розпочався, коли я відвідав Берген, і продовжувався всі три місяці, поки я не поїхав з Норвегії?». Розповідають також про голландського капітана, який не пізнав міста, коли потрапив до нього у сонячний день, хоча до того був там разів п’ять.
Нідароський собор
Кількість опадів у країні залежить від Скандинавських гір, які затримують дощові та снігові хмари, тому на західних схилах снігу та дощів майже вдесятеро більше, ніж на східних.
Норвегія — найменш заселена країна в Європі. Тут мешкає тільки 4,4 млн громадян. Більшість з них оселилася на узбережжі, у великих містах — Осло, Бергені, Тронхеймі, Ставангері, Берумі, Тромсьо або Драммені. Усі великі міста побудовані неподалік від моря. Завдяки глибоким фіордам до портів приходять навіть океанські лайнери (до речі, норвезький флот займає третє місце у світі за кількістю кораблів). Внутрішні райони країни заселені слабо. У долинах, яких у Норвегії не так уже й багато, день і ніч кипить робота на молочних фермах. Норвежці працюють і на крупних заводах, виготовляючи платформи для нафтових промислів, кораблі, верстати, папір, консерви. Але деякі місцевості змінилися мало, цивілізація їх майже не торкнулася. Наприклад, на півночі Норвегії проживають саамі — плем’я кочівників, чиє життя майже не змінилося з приходом цивілізації. Вони так само, як сотні років тому, переганяють з місця на місце стада північних оленів.
Ландшафти Норвегії дуже різноманітні. Тут є і справжні ділянки тайги, і лісотундра, і тундра. В тундрі мешкає один з найцікавіших представників тваринного царства — норвезький лемінг. Цей невеличкий гризун не привертає до себе уваги, доки в нього не починається пік розмноження. Тоді лемінгів можна зустріти скрізь. Вони залишають затишні гірські схили і мандрують лише їм відомими маршрутами до берега моря. Зазвичай це милі, симпатичні звірятка, але під час міграції вони збуджуються та нападають на все, що зустрінеться на їхній дорозі. Колись вважалося, що лемінги приходять до моря і стрибають у нього, щоб покінчити з собою. Однак учені встановили, що це не так: лемінги просто перепливають водні простори, які знаходяться на шляху їхнього маршруту. Були випадки, коли вони долали водоймища майже 4 км завширшки! А в 1868 р. у фіорді Тронхейм пароплав цілих 15 хвилин пробивався морем, яке вкривали лемінги. Що тягне цих забавних тварин у путь — досі невідомо.
Музей кораблів вікінгів
Норвезькі гори нібито зростають з півдня на північ. Найвищі з них — гора Галлхеппігген (2469 м) та Гліттертінн (2452 м), що знаходяться у гірському масиві Ютунхеймен. До речі, в скандинавських міфах Ютунхейменом (або Йотунхеймом) називали країну велетнів-йотунів, які протистояли богам-асам. Ця країна знаходилася на краю землі, і велетні пильно стерегли свої кордони. Навіть аси вважали йотунів достойними суперниками. Оголені скелі, які вітер та дощі перетворили на величезні скульптури, ще й досі примушують згадати колишніх господарів цієї гірської країни.
У Норвегії багато блакитних озер та гірських річок. Найвідоміша ріка Норвегії — Гломма. Її довжина дорівнює 591 км. А найбільше в країні озеро має назву Мйоса і знаходиться на північному сході. На гірських річках дуже багато водоспадів. На річках побудовані гідроелектростанції. Деякі з них укриті під землею, і не видно зовні майже нічого — гребля собі і гребля. А в рукотворних печерах крутяться величезні турбіни, трудиться ріка, віддаючи свою енергію людям.
Ще в XIX ст. більшість норвежців була зайнята у сільському господарстві, лісівництві та риболовній промисловості. Землеробство в Норвегії — справа не з легких. На каменистому ґрунті, та ще й в умовах короткого північного літа, важко отримати добрий врожай. Тому більшу частину продуктів норвежцям доводиться ввозити з-за кордону. Починаючи з 1970-х років, вони почали добувати газ та нафту, і дуже скоро країна посіла друге місце в світі з експорту цих корисних копалин на європейський ринок.
У норвезькій бухті
Зараз Норвегія — сучасна країна, де викрадають дітей, і яка швидко освоює нові технології, нові культурні та наукові традиції. Але на згадку про минулі часи тут залишилося чимало. Наприклад, захоплення спортом та тяжіння до мандрівок. Спортивні змагання проводяться протягом усього року. Одним з найбільш масових є «Марафон Полярної ночі», який відбувається у Тромсьо на початку червня. Марафон збирає кілька тисяч бігунів з усієї країни. Норвежці охоче виїжджають на природу, щоб вдихнути свіжого повітря. На лижі вони встають у три роки і хоробро долають гірські схили. Мабуть, тому Норвегія постійно здобуває золоті та срібні нагороди на міжнародних змаганнях з лижних дисциплін. Не менш популярним є вітрильний спорт, піший туризм, спортивне орієнтування, плавання, мисливство та рибальство. Вільного часу у жителів Норвегії вдосталь: кожен з них має право на п’ятитижневу відпустку (з них три тижні — влітку).
місто Берген
Норвегія дала світові багато видатних діячів майже в усіх галузях культури та мистецтва: драматурга Генріка Ібсена, письменників Бйорнстйорне Бйорнсона (Нобелівська премія 1903 р.), Кнута Гамсуна (Нобелівська премія 1920 р.) і Сігрід Унсет (Нобелівська премія 1928 р.), композитора Едварда Ґріга. У 1990-х роках норвезький письменник Юстейн Гордер написав філософську повість для дітей «Світ Софії», яка була перекладена майже всіма європейськими мовами. Найвідомішим норвезьким скульптором був Густав Вігеланн (1869—1943), а найвидатнішим художником вважається Едвард Мунк (1863—1944).
місто Шієн
В Норвегії багато цікавих і відомих місць, які просто неможливо обминути. Це і величезний лижний трамплін з рестораном Холменколлен, і Норвезький морський музей, і чудові заміси, розкидані майже по всій країні, і старовинні церкви. На південному узбережжі можна відвідати Озерний Луна-парк, побачити наскельний живопис, який зберігся з прадавніх часів, проїхатися на фунікулері, подивитися на старе місто Арендаль. На півночі країни варто зайти до Морського акваріуму та Полярного музею, помилуватися водоспадами, власними очима подивитись на каплиці Короля Оскара і Св. Джорджа в Киркенесі або на моноліти та кам’яні круги у Тінгволлі... І, побачивши все це, зрозуміти, чому у давнину вікінги не шукали собі іншої землі.
комуна Сарпсборг