У Чаді, розташованому майже в самому серці Африки, здавна відбуваються визначні зустрічі, інколи зовсім несподівані. Тут піщана Сахара зустрічається з квітучими саванами, арабські племена з африканськими, арабська державна мова з державною французькою. Тут стикаються різні культури, релігії, світосприймання. Ці землі споконвіку були своєрідним місцем контактів для народів Північної та Центральної Африки. Навіть мешканці Чаду не зможуть з упевненістю сказати, скільки народностей зустрічається в межах їхньої країни.
прапор Чаду
Склад населення і справді вражає, він дуже строкатий. Усього в Чаді мешкає понад 8 млн чоловік: араби, африканські племена — фульбе, вадаї, канебу, сара, хакка, багірмі... Можна рахувати й рахувати. Але головне те, що розподіл відбувається тут не за етнічним, а за релігійним принципом. Мусульмани та християни насилу ладять між собою, час від часу з’ясовуючи стосунки (війна на релігійній основі майже безперервно точиться з 60-х років XX ст. Проте їм доводиться співіснувати, країна в них спільна, і її не розділиш, оскільки далеко не всі території (загальна площа — 1284 тис. км2) тут придатні для життя. Більша частина Чаду — це рівнини й плато із заглибленнями. В одному з них природа створила велике озеро Чад. Частина північних районів країни — піщані дюни Сахари. На півночі розташоване й майже позбавлене рослинності нагір’я Тібесті з найвищою точкою країни — вулканом Емі-Кусі (3415 м). Клімат півночі — тропічний, з температурами від +15° до +35° С та кількістю опадів не більше 100 мм. Центральна частина країни — це напівпустеля та курна савана, де пасеться скот. Лише на півдні приємні умови існування — типова савана з баобабами та пальмами, на південному сході багато боліт. Та й клімат тут субекваторіальний, з меншим перепадом температур та значно більшою кількістю опадів.
Чад на світовій мапі
мапа Чаду
Нагір’я Тібесті — унікальний пам’ятник природи. Воно являє собою потужне скупчення давніх кристалічних сланців, на вершині якого видно численні вулканічні конуси. Вулкан Емі-Кусі вирізняється не тільки своєю висотою, а й величезним (13 км у діаметрі та 300 м углиб) кратером. На скелях нагір’я знайдено малюнки доісторичних людей, де зображено багато тварин, з якими, вочевидь, автори неодноразово зустрічалися. Цікаво, що тут зафіксовані такі тварини, яких немає в цих краях вже багато тисяч років, — жирафи, слони, крокодили. Скелі утворюють лабіринт із ущелин, печер, каньйонів, що в уяві спостерігача складаються в різні кам’яні «скульптури». А сонячні промені грають на схилах, надаючи їм незвичайних відтінків, так що нагір'я зовсім не здається безживним і похмурим.
Мешканці пустелі
Перші зафіксовані історією мешканці Чаду — легендарний народ со — обрали місцем проживання територію біля однойменного озера. Вони займалися землеробством, і велика кількість води була їм конче необхідна. Цю територію облюбували й більш розвинені скотарі загава (з берберських племен), які підкорили со та у VIII ст. заснували могутню державу Канем. У XI ст. правителі Канему прийняли іслам, і держава стала центром поширення цієї релігії в Центральній Африці. Казна уряду поповнювалася за рахунок постачання рабів із внутрішніх районів Африки на узбережжя та податків з підкорених племен. З більш пізніх держав вирізнялися Борну, Багірмі, Вадаї. Не пройшло озеро Чад і повз увагу європейців, зокрема французів.
Нагір’я Тібесті
На місцевому діалекті назва столиці Чаду Наджамені означає «місце відпочинку». Але місто більш відоме як найбільший промисловий, науковий, освітній та культурний центр країни (531 тис. жителів). Тут, зокрема, розташований єдиний університет Чаду, Школа права, Національна школа адміністрації, Національний музей, руїни давнього міста народу со.
Національний парк Закума
Вони почали завойовувати територію навколо нього зі створення в 1894 р. колонії Убангі-Шарі (Шарі — це річка, що впадає в озеро Чад). У 1900 р. вони побудували біля р. Шарі воєнний опорний пункт, що згодом перетворився на столицю країни Нджамену.
Озеро Чад
А в 1904 р., захопивши велику кількість земель, французи оголосили про створення нової колонії під назвою Чад, хоча захоплені території й простягайся дуже далеко від цього славнозвісного озера. У 1946—1958 pp. Чад мав статус «заморської провінції» Франції, а в 1960 р. здобув незалежність. Країну відразу почали роздирати конфлікти мусульманської півночі та немусульманського (християнського та язичницького) півдня. Історія незалежної держави насичена державними переворотами та збройною боротьбою. Стрілянина тривала до 1993 p., тільки тоді сторони домовилися про припинення вогню та створення перехідного уряду.
Національний парк Аук
Відсутність виходу до моря значною мірою компенсує велике озеро Чад (щоправда, воно лише частково знаходиться на території однойменної країни), з якого починалася історія держави. Це озеро створює виразний контраст сухій пустелі. На його заболочених берегах можна побачити фламінго, пеліканів та інших птахів, які прилітають сюди на зимування. Води Чаду допомагають землеробству. Крім того, озеро годує мешканців країни рибою на будь-який смак, а також є джерелом соди, промислове видобування якої дає відчутні прибутки.
Національний парк Манда
За релігійною ворожнечею мешканці країни якось забули про економічний розвиток. А тим часом цю державу було визнано однією з найменш розвинених у світі. Чад — сільськогосподарська країна. Найбільші гроші до казни надходять від експортування бавовни та продукції тваринництва (тут велике поголів’я худоби, і за цим показником країна тримається в трійці африканських лідерів). Місцеві жителі вирощують рис, просо, арахіс. Промисловість Чаду займається очищенням бавовни, переробкою продукції тваринництва та гуміарабіку. Чад є одним з найбільших світових постачальників цього природного «клею», що використовується і в промисловості, і в медицині. Найбільші підприємства перебувають у власності іноземного капіталу. Чад входить до ООН, Організації африканської єдності та Центральноафриканського валютного союзу з грошовою одиницею — франком КФА.
Естуарій річки Шарі
Надра Чаду багаті на боксити, олово, вольфрам, в останні роки знайдені значні багатообіцяючі запаси нафти, завдяки яким США внесли Чад до переліку перспективних нафтових країн і включили його до зони своїх інтересів. Тут уже видобувають чимало нафти, а в найближчих проектах очікують отримувати грандіозну кількість барелів. Отож незабаром Чад, можливо, змінить свою сільськогосподарську спеціалізацію. І розбагатіє. А поки що тут погані дороги, немає залізниці, велика кількість неписьменних, високий приріст населення та занадто багато людей, що живуть за межею бідності.
Хатина, сплетена з рослинних волокон