Кажуть, що протилежності притягуються. Вони часто утворюють сім’ї, а інколи й об’єднуються в держави. Як Тринідад і Тобаго. Яскраві й цікаві у своїй несхожості, вони вдало відтінюють і доповнюють один одного. Тринідад — острів промисловий, із великими запасами нафти, із бурхливим насиченим життям, відомий серед туристів. А Тобаго — робінзонівський, замріяний і тихий, з рожевим піском і романтичними краєвидами. Його обожнюють молодята, сюди приїздять одружуватися закохані, але він вільний від туристичних натовпів. Разом ці острови — колоритний тандем, що вирізняється серед держав Карибського басейну високим рівнем розвитку.

прапор Тринідад і Тобаго

Тринідад і Тобаґо входять до архіпелагу Малих Антильських островів. Провідним у цій парі є острів Тринідад, він більший і солідніший. Його площа становить 4828 км². Невеличкий Тобаґо розмістився на 300 км2. їх розділяє майже 35 км Атлантичного океану. Підводний світ островів приваблює багатьох дайверів та любителів підводної фотографії. Та й на суходолі є що подивитися. І це не тільки відомі пляжі з надзвичайно чистим піском. Гостю відкриваються чудові краєвиди, поєднані на Тринідаді з промисловими пейзажами й багатьма адміністративними будівлями (тут знаходиться і столиця країни Порт-оф-Спейн, де мешкає понад 50 тис. чол.), і майже незаймані місця на Тобаґо. Більша частина цього острова і десь 40% території Тринідаду вкриті лісами. Тут поширені сухі вічнозелені ліси, а в деяких місцях збереглися вологі тропічні, трапляються також ділянки саван. Сандалове й червоне дерево, кипарис і бальсове дерево є давніми представниками різноманітної місцевої флори. Фауна теж не відстає від неї за видовим різнобарв’ям. Тут стрибають мавпи, хизуються різнокольоровим пір’ям птахи, виходить на полювання оцелот, вишукують комах мурахоїди, підстерігає здобич найбільша у світі змія — анаконда. А люди створили багато заказників, щоб пильнувати довколишню природу, таку цікаву, сповнену небезпек і разом з тим таку тендітну. Настільки тендітну, що багато чого вже втрачено назавжди. Очевидно, колись вологих лісів було тут набагато більше, а тепер їх можна побачити лише на значних висотах, і то не скрізь. Хоча визначення «значні» можна вживати для місцевих висот лигне відносно. Так, горі Аріпо, що знаходиться на Північному гірському хребті Тринідаду, вистачило 940 м, щоб стати найвищою точкою країни. Головний гірський хребет на Тобаґо має висоту до 600 м.

Тринідад і Тобаго на мапі світу

мапа Тринідаду і Тобаго

Колись давно індіанці араваки назвали Тринідад «країною колібрі». І нині тут живе приблизно 40 видів цих малесеньких барвистих пташок. Колумб же, наближаючись до острова, помітив три гірські верхівки, що навели його на думку про трійцю. І він, не вагаючись, назвав острів Тринідадом (що перекладається з латини як «трійця»).

Взагалі рельєф островів являє собою численні групи пагорбів, які перетинають річки та струмочки. Людська діяльність менше позначилася на Тобаго, він досі справляє враження незвіданого куточка. Мешканці цього острова, до речі, стверджують, що Даніель Дефо саме Тобаґо описав у своєму знаменитому романі про Робінзона Крузо. Вони з гордістю говорять, що живуть на острові Робінзона.

Мальовничі пляжі

Однак у справжній історії визначити хазяїна острова було дуже важко. Колумб відкрив його в 1498 p., але іспанці чомусь барилися освоювати ці землі. Так і не освоїли. Тобаго був островом карибів, островом французів, англійців, голландців. Три європейські держави запекло за нього сперечалися. Лише в 1814 р. можна було впевнено сказати, що Тобаґо — острів Британської імперії (тоді він офіційно став її володінням). У 1889 р. його об’єднали з Тринідадом в одну колонію, і з того часу ця пара нерозлучна.

Столиця країни — Порт-оф-Спейн

Тринідад, відкритий одночасно з Тобаґо, іспанці активно освоювали. Але перед цим треба було приборкати непокірних, агресивних карибів, які тривалий час жили тут. Майже три століття іспанці хазяйнували на Тринідаді, а в 1802 р. ним заволоділа Британія. Їй дістався острів, де вже було відкрито запаси асфальту, розбито плантації цукрової тростини, завезено багато рабів.

Національний музей Тринідаду та Тобаго

XIX століття для Тринідаду і Тобаґо (тоді вже об’єднаних) стало періодом міграцій на їхні землі різних народів з усіх куточків світу. Саме в цей час сформувалася та етнічна суміш, якою нині так дивує ця держава. Сюди приїздили французи, португальці, китайці, сирійці та особливо багато індусів. Індуси добре прижилися на цій території і нині становлять 40% всього населення країни, афро-американців мешкає тут приблизно стільки ж (усього в країні проживає 1,3 млн чол.). І не дивно, що маючи офіційною англійську мову, Тринідад і Тобаго говорить також іспанською, хінді, патуа (специфічний діалект французької) і навіть китайською. Такими ж різноманітними є й релігійні уподобання нинішніх мешканців островів: тут живуть і католики, і протестанти, і індуїсти з мусульманами.

Старовинний будинок у мавританському стилі в Порт-оф-Спейн

Незалежною державою Тринідад і Тобаґо стала в 1962 р. (до того були періоди самоврядування та членство у Вест-Індській федерації), вона обрала для себе республіканську форму правління. Ця країна входить до Британської Співдружності, ООН, Організації американських держав. А от до ОПЕК (організація країн—експортерів нафти) Тринідад і Тобаґо не потрапила. Хоча нафту країна має. Поклади важкої нафти та природного газу зосереджені на півдні Тринідаду. Експорт газу та нафтопереробні підприємства дають їй великі прибутки. Окрім цього, країна має найбільші у світі запаси природного асфальту, а також поклади залізної руди, бурого вугілля, гіпсу, сірки та інших корисних копалин. Все це Тринідад активно розробляє. На першому плані в економіці країни — видобування та переробка «чорного золота». Швидко набирає обертів промисловість. Розвиненими є хімічна (велике значення має виробництво добрив на експорт), металургійна, деревообробна, цементна, текстильна, легка та харчова галузі. На Тобаго, на якому немає корисних копалин і якого майже не торкнувся промисловий бум, головною галуззю залишається, як і раніше, сільське господарство. Найважливіші для країни культури — цукрова тростина і шоколадне дерево — вирощуються переважно на його просторах. Окрім цукру-сирцю та какао-бобів, експортують цитрусові, кокоси й каву. Для власних потреб вирощується багато овочів, зернових та інших культур.

Острів Чакачакаре

Тринідад і Тобаґо є батьківщиною каліпсо — оригінального музичного жанру, що чимось нагадує наші частівки. Ці коротенькі пісні виконуються під африканські ритми, вони гострі, смішні і завжди відображають насущні проблеми.

Нафтопереробне підприємство

Важливе джерело прибутку держави — туристи. Хоча більше спопуляризованим на туристичному ринку є Тринідад, що перебуває у гущавині подій і пропонує екзотичний відпочинок, Тобаґо теж має своїх прихильників. Усе залежить від смаків: комусь — шумний Тринідад, комусь — робінзонівський Тобаґо. Пляжі і мальовничі пейзажі є на обох островах. Єдине, що може зіпсувати свято відпочинку на Тринідаді й Тобаґо — це урагани. Коли вони «відвідують» острови, вітер не шкодує сили, а дощ ллє так, що не можна розгледіти не те що птахів на гілках чи особливостей архітектури, а й того, хто поруч. Урагани зазвичай приходять із червня по грудень, а потім настає затишшя. І гостю здається таким приємним тутешній субекваторіальний клімат з температурою +24—+27° С і легким подувом вітерцю. І він ладен заплатити чимало грошей (в обігу перебувають долари Тринідаду і Тобаго), щоб цей приємний відпочинок тривав якомога довше...

місто Скарборо на острові Тобаго