Іноді жартома кажуть, що в цю міні-державу, розташовану між Австрією і Швейцарією, можна потрапити помилково, звернувши не в той бік на роздоріжжі. І дійсно, ніякого кордону в звичайному розумінні цього слова у неї нема. Щоб опинитися в Князівстві Ліхтенштейн, досить лише перетнути міст через Рейн біля швейцарського міста Букс. На іншому березі ріки встановлено жердину з блакитно-червоним прапором цієї країни. Ніякої прикордонної варти тут немає, до речі, як і армії — миролюбні ліхтенштейнці ні з ким і ніколи не воювали, дотримуючись нейтралітету. Проте маленьке князівство — справжня незалежна держава, що має власний парламент з 15 депутатів, уряд, політичні партії (їх тут аж чотири!) і досить розвинену економіку. Воно входить до ЄС, а з 1990 р. є членом ООН.

прапор Ліхтенштейну

За державним устроєм Ліхтенштейн — конституційна монархія. Жоден закон, прийнятий парламентом, не може набути сили, доки його не підпише князь. Ним же призначається і голова уряду. Княжий дім Ліхтенштейнів править державою ще з 1719 р., відколи його володіння Вадуц і Шелленберг були об’єднані у князівство Ліхтенштейн і зазнали васальної залежності від Священної Римської імперії. Потім на короткий час держава потрапила під владу Наполеона, а з середини XIX ст. приєдналася до Австро-Угорської імперії. Після її розпаду в 1918 р. Ліхтенштейн розірвав узи, що пов’язували його з Австрією, і в 1921—1923 рр. підписав поштову і фінансово-митну унію зі Швейцарією, яка тривалий час представляла князівство у всіх міжнародних організаціях. З 1989 р. цією маленькою державою править князь Ганс Адам II фон Ліхтенштейн.

мапа князівства Ліхтенштейн

князівство Ліхтенштейн на мапі світу

За своїми розмірами — 160 км² — площа країни у 2,6 раза менша за територію Відня, столиці сусідньої Австрії. Тут мешкає 32,2 тис. чоловік, головним чином австрійці, швейцарці та німці. Густота населення дорівнює приблизно 210 чоловік на 1 км². Державною мовою вважається німецька, а грошовою одиницею — євро.

Замок Гутенберґ поблизу Бальцерса

Ліхтенштейн — переважно гірська країна: майже три чверті її території займають відроги Австрійських Альп. Але більшість населення мешкає у рівнинному районі, біля узбережжя Рейну. Клімат країни в цілому м’який: тут чимало сонячних днів, але для низинної частини характерний постійний легкий туман. Температура рідко знижується до нуля і становить у середньому +18° С, хоча й трапляються спекотні дні, коли термометр показує +30° С. А от у горах взимку іноді буває до —15° С. Середньорічна кількість опадів 700 мм у долині збільшується до 1200 мм у горах.

Замок Вадуц, що височіє над столицею князівства

На рівнині і розлогих схилах Альп серед рослинного світу переважають культурні ландшафти. І лише з 800 до 1800 м заввишки залишилася смуга букових, дубових та смерекових лісів. Вище вона змінюється строкатим килимом субальпійських і альпійських луків. Тільки тут ще зустрічаються дикі тварини: гірські цапи, сарни та косулі.

Музей мистецтв Ліхтенштейну

У маленькому Ліхтенштейні багато унікальних підприємств. Серед них фабрика, де виготовляються штучні фарфорові зуби та зубні протези. До послуг цього незвичайного підприємства звертаються навіть зірки кіноекрана.

Країна майже не має власних природних ресурсів, за винятком гідроенергії: на двох гірських притоках Рейну збудовані ГЕС, що повністю забезпечують князівство електроенергією. Сировину та паливо Ліхтенштейну доводиться завозити з-за кордону. Через це країна довгий час була однією з найбідніших у долині Рейну. Та з 50-х років минулого століття становище почало змінюватися на краще. Цьому сприяв розвиток у країні різних галузей промисловості. Тепер тут виготовляються вимірювальні прилади високої точності, обладнання для космічної техніки, мініатюрні лічильно-вимірювальні пристрої, які експортуються до багатьох країн світу. Найбільш значними підприємствами є завод пресових і штампованих виробів в Ешені і машинобудівний завод у Бальцерсі, який виготовляє потужні вакуумні насоси, обладнання для потреб ядерної фізики тощо. Широко відомі і заводи точного машинобудування у Вадуці, лічильних машин у Маурені.

Кафедральний собор Вадуца

Гордістю Ліхтенштейну вважаються не лише виноградники, а й сади. Тут росте понад 30 тис. яблунь, що дають запашні, соковиті плоди, з яких роблять приємний у літню спеку сидр.

Провідною галуззю сільського господарства є молочне тваринництво, для якого використовуються альпійські пасовиська, що займають близько половини земель країни. Ще на початку травня пастухи відганяють туди близько 5 тис. корів високоудійної коричневої швицької породи. Там вони проводять усе літо. 15 вересня — особливий день у житті маленької країни: відтоді череди починають спускатися з гір. Попереду йдуть старші пастухи у зелених сукняних куртках, коротких шкіряних штанях і тірольських капелюхах. Під звуки дудок і губних гармошок за ними поважно виступає «королева» — корова, яка дала за літо найбільше молока. Її роги прикрашені блискучою фольгою та уквітчані стрічками. Таким же святом вважається і початок збору винограду. У цей день повсюдно в церквах б’ють у дзвони, а винороби виходять на свої ділянки у старовинних ошатних костюмах.

гора Граушпіц

Та чи не найбільший прибуток країна має від туризму: щороку її відвідують понад 100 тис. чоловік. Особливо зросла кількість туристів останнім часом. Справа в тому, що після відкриття 700-метрового Тризенберзького тунелю тут з’явилася можливість відвідувати високогірні райони Ліхтенштейну, де багато сонячних днів і чудове чисте повітря. До послуг туристів відкрито чимало альпійських баз і таборів. Проте гості країни передусім поспішають на пошти, щоб придбати ліхтенштейнські марки, які дуже високо ціняться філателістами. Продаж їх становить 10% від усіх надходжень до бюджету князівства.

Над Вадуцом, на крутій скелі гори Три Сестри, мов гніздо ластівки, висить старовинний княжий замок IX ст. з готичною каплицею. Зовні похмурий, приземкуватий, позбавлений будь-яких архітектурних прикрас, він вражає своїм внутрішнім оздобленням і розкошами. Тут можна побачити середньовічну рицарську зброю, предмети побуту, мистецтва. Розміщена в його залах картинна галерея — одна з найбагатших у Європі.

Є в Ліхтенштейні ще один «невидимий розряд» прибутків: податки з обороту тих іноземних фірм і банків, які мають тут свої відділення. Справа в тому, що, намагаючись ухилитися від значного оподаткування в своїх країнах, чимало іноземних компаній (понад 25 тисяч) реєструються в маленькому князівстві, де податки не дуже високі. Три ліхтенштейнські банки, які за прикладом швейцарських мають номерні рахунки і зберігають банківську таємницю, розпоряджаються понад 100 млн франків. Вони ведуть операції далеко за межами князівства і відіграють велику роль у залученні до нього іноземних капіталів.

гора Три сестри

Взагалі Ліхтенштейн справляє враження музею просто неба, який захоплює відвідувачів своїми «пасторальними ландшафтами» і пам’ятками минувшини. Більшість з них знаходиться в столиці країни — Вадуці, де мешкає понад 5 тис. чоловік. Тут у старовинних будинках із білого каменю розміщується чимало цікавих музеїв: Державний музей, де зберігаються багаті зібрання картин Ван Дейка, Брейгеля, Шардена, Рібери, французьких гобеленів та інших предметів мистецтва, що належали одному з князів Ліхтенштейну; Поштовий музей, експозиції якого розповідають про історію виникнення марок тощо.

гора Наафкопф