Мускатний горіх, ваніль, кориця та гвоздика... Скільки витончених страв утратили б свою смакоту без цих пахучих приправ. Часом потрібна лише дрібка прянощів, аби проста страва стала кулінарним шедевром. Старий Світ уже не може жити без них, вважаючи їх своїми. Хоча ростуть прянощі далеко від Європи. От і вирушали за ними у далеку подорож через моряокеани. Особливо багато прянощів у маленькій Гренаді, яка має нескінченні гектари «ароматних» плантацій. А окрім них — пляжі, чорні й білі, що їх омивають води Карибського моря і Атлантичного океану.
прапор Гренади
Гренада — невеличка країна. Вона розташована на архіпелазі Малі Антильські острови і займає три з них — острови Гренада, Карріаку та Літл-Мартініка. їхня загальна площа становить 344 км2, причому площа найбільшого острова Гренада, що дав назву країні, — 311 км2. Він є адміністративним та економічним центром, на ньому знаходиться столиця країни, місто Сент-Джорджес, населення якого становить лише 8 тис. людей (а разом з міською агломерацією — 46 тис.).
мапа Гренади
Острів Літл-Мартініка («маленька Мартініка») і насправді дуже маленький. Його площа становить усього 2 км2, а населення — менше 800 чоловік. Вони живуть за рахунок риболовлі.
Біля берегів Гренади
Гренада має вулканічне походження, її острови мальовничі й зелені, з невисокими пагорбами, з яких відкриваються чудові пейзажі. Гора Сент-Катерін (840 м) є найвищою точкою країни. Розташована вона на острові Гренада, на гірському масиві його центральної частини. Схили гір укривають вологі тропічні ліси. Особливо добре вони збереглися на більш-менш значних висотах. Тут щебечуть яскраві птахи, дзюрчать численні струмочки, взору зненацька відкриваються гірські озера, і здається, що починається казка... Ця краса сама проситься на полотно, і щоб увічнити її, так і хочеться запросити якогось середньовічного митця.
Острів Літл-Мартініка
Морські краєвиди, довгі пляжі з білим піском (місцями трапляється й чорний, змішаний з вулканічним попелом) приваблюють туристів, а багатий підводний світ в оточенні коралів — прихильників підводного плавання. Це й годує мешканців островів. А ще — плантації мускатного горіха, який так смакує мешканцям Європи. Ростуть тут і улюблені ванільне дерево та гвоздичне. За експортом мускатного горіха маленька Гренада посідає друге місце у світі (після великої Індонезії). Та й інших прянощів виробляється доволі багато. Для продажу за кордон місцеві жителі вирощують також какао-боби, банани, цитрусові. Для власних потреб і для туристів — соковиті тропічні фрукти, кукурудзу, овочі, картоплю та інше.
статуя Христа з Безодні
Усе це добре росте не тільки завдяки тропічному пасатному клімату (температура +26—+28° С, опади від 1000 до 3800 мм на рік). Попрацювали над цим і вулкани. Родючі ґрунти, удобрені вулканічним попелом, відкривають великі можливості для сільськогосподарської діяльності.
карибські сади
Прянощі далеко не відразу стали головними в економіці цих земель. Кілька століть тому європейці вирішили, що найкраще вирощувати тут, як і на багатьох інших Карибських островах, популярну цукрову тростину. Перше європейське поселення на острові Гренада заснували французи в 1650 р. Острів був відкритий Христофором Колумбом набагато раніше, в далекому 1498 р. Однак європейська експансія затримувалася через войовничий характер тодішніх місцевих жителів — індіанців карибів. Вони свого часу витіснили з острова інше індіанське плем’я, араваків, і не хотіли поступатися європейцям. Однак остаточно виграти в цій нерівній битві кариби так і не змогли, і, врешті-решт, були переможені більш могутнім суперником. Внаслідок цього індіанців на цих островах практично не залишилося, нині перепис населення фіксує нечисленних «червоношкірих», які є вже мало не екзотикою для цих місць. Більшість же сучасного населення островів (усього тут мешкає майже 90 тис. чоловік) — це нащадки африканських невільників, тих, що їх було привезено для обробки плантацій цукрової тростини.
курорт Гранд-Анс
Із другої половини XVIII ст. і до нашого часу історичні шляхи Гренади почали тісно переплітатися з британськими. В 1762 р. Британія відібрала ці землі у французів. У 1833 р. Гренаду було включено до англійської колонії Підвітряні острови, а в 1958 р. — до Вест-Індської федерації, що теж була під контролем Туманного Альбіону. Через дев’ять років Гренада отримала статус асоційованої з Британією держави, а в 1974 р. її було проголошено незалежною державою. Нині країна теж пов’язана з Британією: вона є членом Британської Співдружності, визнає англійську королеву як голову держави (її представляє генерал-губернатор). ООН, Карибська спільнота, Організація американських держав, Організація східнокарибських держав — з цими організаціями Гренада теж тісно пов’язана.
курорт Морне-Руж
Роки незалежності принесли до острівної країни вихор політичних подій. Особливо сильно все в ній закрутилося на початку 80-х років, коли тут відбулися воєнні перевороти, було вбито політичних лідерів і США ввели війська для врегулювання ситуації на свій лад. Нині внутрішнє становище в Ґренаді вважається стабільним, безпечним для туристів, їх стає дедалі більше, особливо з появою міжнародного аеропорту. Однак економічна ситуація залишається незадовільною: ані прибутковий туристичний сектор, ані мускатний горіх не можуть зарадити тому, що видатки перевищують прибутки. Доводиться завозити багато промислової продукції. Місцева ж промисловість представлена невеликими переробними та текстильними підприємствами і не задовольняє потреб населення.
пляж Гранд-Енс-Біч
Оскільки Ґренада побувала і французькою, і англійською колонією, вона зазнала впливу обох європейських держав. Це позначилося на її мові. Державною на островах є англійська, проте багато мешканців розмовляють на місцевому діалекті французької (патуа).
А ось потреби туристів Ґренада задовольняє повністю. Відвідувачі можуть насолоджуватися тропічною природою, грітися на сонці, плавати з аквалангом. Або вирушити на дегустацію рому, що виготовляється старим способом і тому дуже цінується. Або відвідати карнавал чи захопливе змагання рибалок, а потім подивитися собори колоніальних часів (більшість місцевого населення є католиками або протестантами), відвідати мальовничий національний парк. І купити на місцевому ринку за східнокарибські (грошова одиниця країни) або американські долари багато прянощів і, якщо пощастить, дізнатися від продавців про місцеві секрети приготування якоїсь страви. А можна нічого цього не робити і просто насолоджуватися життям. Адже Ґренада — якраз те місце, яке спонукає до цього.
фестиваль Паранг