Ізраїль — дивовижна країна, мабуть, єдина у світі, де й нині відчувається живий подих історії. На цій землі, що здавна зветься Святою землею і має особливе значення для віруючих усього світу, можна побачити справжню мішанину різних народів, цивілізацій і релігій. Тут сива давнина природно поєднується із сучасністю, духовна піднесеність — із суто практичними потребами людського життя.
Негевська пустеля в південній частині Ізраїлю
Ця країна розташована в Західній Азії, на узбережжі Середземного моря та Аккабської затоки Червоного моря. Територія її невелика — 21,1 тис. км2, на якій мешкає 5,4 млн чоловік. Таким чином, щільність становить 250 чоловік на км2. Ізраїль межує з чотирма азіатськими країнами: Єгиптом, Йорданією, Сирією та Ліваном.
прапор Ізраїлю
Особливості природи цієї країни обумовлюються її розташуванням: на заході вона омивається водами Середземного моря, уздовж якого простягається вузька смуга приморської низини; з півночі до кордонів Ізраїлю підступають гірські хребти Лівану; на сході приморська низина переходить у плоскогір’я, а на південному заході знаходяться великі райони пустель і напівпустель. Завдяки такому рельєфу відмінності кліматичних умов в різних куточках країни суттєво відрізняються: середня температура серпня, найспекотнішого місяця, коливається від +23° до +30° С, а найхолоднішого місяця, січня — від +7° до +12° С. Так само відрізняються вони й за кількістю річних опадів: якщо в районі Верхньої Галілеї вона становить 1000 мм, то поблизу Єрусалима — 500 мм; в пустелі Негев дорівнює лише 200 мм, а на узбережжі Червоного моря, біля порту Ейлат — усього 25—30 мм на рік. У цілому клімат Ізраїлю можна віднести до сухого середземноморського типу із спекот-ним посушливим літом і м’якою дощовою зимою. Влітку країна нерідко потерпає від спекотних посушливих подихів вітру хамсін, що віє з Аравійської і Синайської пустель. А взимку з моря часто-густо налітають шквалисті вітри з бурями та грозами, а іноді з градом. Подекуди на пагорбах навіть випадає сніг, але тримається він недовго.
мапа Ізраїлю
Ізраїль на світовій мапі
Водні ресурси країни досить обмежені, оскільки постійних річок тут небагато, та й ті влітку майже пересихають. Щоб забезпечити водою потреби промисловості, сільського господарства та населення, в Ізраїлі створена централізована система водопостачання та іригації. Важливий постачальник прісної води — Тиверіадське (Галілейське) озеро, яке знаходиться у глибокій котловині на 210 м нижче від рівня Середземного моря.
Незважаючи на недостатню кількість вологи, рослинний світ Ізраїлю досить різноманітний. Він налічує понад 2000 видів рослин, серед яких 115 — ендемічні, тобто такі, що зустрічаються лише в цій країні. Найбільш поширені тут вічнозелений дуб, терпентинове дерево, маслина (або олива), фісташка, ялівець, лавр благородний, суничне дерево, іудине дерево, східний платан, сирійський клен, єрусалимська сосна. У горах також ростуть таборський дуб і сикомор, а в пустелі Негев — колючі акації, зарості зиноваті (або вербняку), тамариск, саксаул тощо. У долині річки Йордан та на заболочених місцях можна побачити зарості морозостійкого лотоса (сізіфів лотос), папірусу та олеандра.
Порівняно з рослинністю тваринний світ країни значно бідніший, оскільки великі ссавці майже скрізь знищені. У пустелях водяться лише шакали, смугасті гієни, лиси та дикі пустельні кішки. У північній частині країни поширені дикобрази, їжаки, зайці, кабани. Повсюдно можна зустрітися зі зміями, ящірками, черепахами. Пташиний світ налічує близько 400 видів, серед яких є грифи, пелікани, лелеки, сови. В річках і озерах водяться соми, вугри, коропи.
Хімічні підприємства видобувають із вод Мертвого моря десятки видів сировини
На території Ізраїлю не дуже багато корисних копалин. На півдні країни, у кам’янистій пустелі Негев, знаходяться невеликі за обсягом поклади залізної, мідної, хромової, марганцевої та уранової руд, фосфатів, сірки, нафти та природного газу. Більш значними є поклади польового шпату, глин та будівельного каменю, зокрема єрусалимського — вапняку теплих золотавих відтінків. За віковими традиціями саме цим каменем обкладався кожен єрусалимський будинок, звідки й пішла друга назва міста — «Золотий Єрусалим».
Але справжні природні багатства країни зосереджені на теренах Мертвого моря, що знаходиться неподалік Єрусалима. Під пекучим сонячним промінням води його постійно відступають, випаровуються, залишаючи по собі великі соляні поклади. Сіль вкриває не лише дно та узбережжя моря, але й довколишні гори. Там майже все складається із солі — щоб переконатися в цьому, можна лишень підійти й лизнути будь-яку скелю. Протягом багатьох тисячоліть Мертве море, єдине в світі, виконувало роль гігантської природної солеварні. Та окрім солі, в ньому утворюються корисні поклади поташу, хлористого магнію, брому, кальцію і рідкісні сполуки, яких нема більше ніде у світі. Вивченням їхніх властивостей і можливостей видобування ще в першій половині XX ст. почав займатися уродженець Східного Сибіру Мойсей Новомайський.
Завдяки хімічним і геологічним дослідженням Новомайського вже в 1926 році було побудовано перший завод для видобування з води Мертвого моря найцінніших сполук. Нині унікальні цілющі речовини, що застосовуються в медицині, парфумерній, косметичній та хімічній промисловості, виробляють на багатьох підприємствах країни. А на узбережжі Мертвого моря розташовані курорти і санаторії, де цілющі властивості його води використовують з лікувальною метою.
Ізраїль — індустріально-аграрна країна, якій притаманні досить високі темпи економічного розвитку. Найважливішими галузями промисловості країни є видобувна, яка головним чином сконцентрована в Негеві. Підприємства цієї галузі знаходяться в Ороні (розробка фосфатів), Араді (видобування газу), Гелеці та Кохаві (нафтові промисли). Головними центрами обробної промисловості є великі міста країни: Єрусалим (680 тис. чол.), Тель-Авів (357 тис. чол.), Хайфа (246 тис. чол.). Підприємства хімічної промисловості зосереджені в Хедері, Новому Назареті, Рамлі та інших містах. Головним морським портом країни вважається місто Ейлат. Деякі галузі легкої промисловості, зокрема гранування й оздоблення діамантів, цілковито працюють на експорт. Значного поширення в країні набула електронна та радіотехнічна промисловість. Розвинуті також текстильна, швейна, харчова та виноробна галузі. Енергетичною основою промисловості є понад 60 теплових електростанцій, які працюють на рідкому паливі, та кілька атомних електростанцій.
Храм Книги в Ізраїлі
Особливе місце в економіці Ізраїлю посідає воєнна промисловість. Тут налагоджено виробництво стрілецького озброєння, легких транспортних літаків та винищувачів-бомбардувальників, ракет класу «земля—земля» та «повітря—повітря» тощо.
Ізраїль має дуже високий науково-технічний потенціал, головну роль у якому відіграють науковці-емігранти, що постійно прибувають до країни з різних кінців світу, зокрема й з України: лише до середини 90-х рр. сюди переїхали близько 700 тис. осіб з колишнього СРСР. Понад 50 вищих навчальних закладів Ізраїлю готують національні кадри для країни.
Сільське господарство ізраїльтян побудовано повністю на кооперативних засадах. Тут розповсюджені два типи сільськогосподарських селищ — кібуц (із громадською власністю на засоби виробництва і централізованим розподілом прибутку) і мошав, де кожна сім’я має власне господарство і обробляє свою ділянку землі, а продукція збувається на кооперативних засадах. Сучасне сільське господарство цілковито базується на результатах наукових досліджень і обладнане передовою технологією та електронною технікою. Найбільш поширене вирощування цитрусових, зокрема помаранчів, за експортом яких Ізраїль входить у першу десятку країн світу. У тваринництві провідна роль належить птахівництву.
Економічні успіхи Ізраїлю вражають: він входить до 20 найрозвиненіших країн світу як за обсягом валового національного продукту (ВНП), так і за доходами на душу населення. Тим більше, що такі темпи економічного розвитку були досягнуті за короткий час, оскільки незалежна країна Ізраїль досить молода. Вона утворилася 14 травня 1948 р., а з 1949 р. стала 50-м членом OOH.
За своїм політичним устроєм Ізраїль — парламентська демократична республіка, що має законодавчий (кнесет) і виконавчий (уряд) органи та систему судочинства. До кнесету входять 120 представників різних політичних партій, які обираються терміном на чотири роки. Глава держави — президент — обирається на п’ять років і може залишатися на своєму посту два терміни поспіль.
Ізраїль — багатонаціональна країна, але переважна більшість її населення — євреї (82 %). Другою за чисельністю етнічною групою є араби (16 %) і тільки 2 % становлять представники інших національностей: друзи, черкеси, караїми, вірмени, вихідці з країн африканського Середземномор’я та Близького Сходу. Лише 10 % населення мешкає в сільській місцевості (в тому числі й арабські бедуїни-кочівники). Відповідно до цього державними в країні офіційно вважаються іврит та арабська мови, а державною релігією — іудаїзм (хоча певні верстви населення сповідують християнство або мусульманство). Грошовою одиницею є шекель.
Ізраїль багатий на культурні традиції, які нині відроджуються в мові, літературі та мистецтві, особливо музичному. У повсякденному житті євреї, особливо ортодоксальні, тобто такі, що дотримуються релігійних приписів та заборон, керуються Біблією і Талмудом — збірником традиційного єврейського права. Духовна культура арабів дуже близька до культури арабського населення Йорданії та Сирії.
Панорама Тель-Авіва
Офіційною столицею Ізраїлю вважається Тель-Авів, але самі ізраїльтяни за місцевим законом від 30 липня 1980 р. визнають столицею Єрусалим, оскільки вважають це місто колискою своєї держави. Саме з ним пов’язані всі найважливіші історичні події, що відбувалися на тій території, яку займає теперішній Ізраїль. А заселення цієї території розпочалося ще в III тисячолітті до н. е. У різні часи на цій території оселялися семітські племена: фінікійці, ханаанці, хети, філістимляни (саме від них утворилася грецька назва країни — Палестина). З II тис. до н. е. тут з’явилися єврейські племена, які перемогли філістимлян і в XI—X ст. до н. е., за часів царювання Давида і Соломона, утворили давньоєврейські царства Ізраїль та Юдею. У 586 р. до н. е. Юдея була захоплена правителем Вавилону Навуходоносором II, а її столиця Єрусалим — зруйнована. (Слід зазначити, що це місто за всю історію свого існування руйнувалося і відновлювалося понад 80 разів!) У середині І ст. до н. е. обидва єврейські царства були підкорені римлянами. Саме за часів римського панування зазнала утисків християнська релігія, а її засновника Ісуса Христа було розіп’ято.
Єрусалим. Вид з гори Сіон
Найціннішими пам'ятками давньої історії Ізраїлю є так звані «Кумранські сувої», або «Сувої Мертвого моря», знайдені в 1947 р. в прибережній печері чередником-бедуїном. Пізніше в кумранських печерах було знайдено ще багато рукописів давньоєврейською, арамейською і набатейською мовами, які датуються II ст. до н. е. — II ст. н. е. Вони дали привід для нового прочитання Біблії і стали справжнім скарбом для археологів і лінгвістів.
У середні віки Палестина безліч разів переходила від одного завойовника до іншого, доки в VII ст. її не захопили араби і вона не стала частиною Арабського халіфату. Наприкінці XI ст. країну завоювали хрестоносці і створили на її теренах Єрусалимське королівство. Невдовзі єгипетські правителі — мамлюки — приєднали його до своєї держави, а в XVI ст. ця територія була захоплена турками-османами, які володарювали на ній аж до Першої світової війни.
Кумранські сувої
Майже до Другої світової війни країна перебувала під британським патронатом. Після того як за рішенням ООН 1947 р. Палестинська територія була поділена на дві держави — єврейську та арабську, Ізраїль здобув незалежність. Проте відразу почалися територіальні суперечки між євреями і арабами. Протягом багатьох десятиліть відбувалося чимало воєнних сутичок між Ізраїлем та його сусідами — Ліваном, Сирією, Йорданією та Єгиптом за володіння Синайським півостровом, західним берегом річки Йордан та районом Гази. Не вщухають вони й тепер: попри те що в 1993 р. між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини була підписана мирна угода, майже щодня новини сповіщають про нові терористичні напади арабських екстремістів на мирне населення Ізраїлю. Пошук шляхів мирного врегулювання палестинської проблеми й досі залишається однією з найгостріших політичних проблем сучасності.
Римський гарнізон у підніжжя фортеці Массада