Молдавська держава розташована у Південно-Східній Європі. Ця порівняно невелика (33,7 тис. км²) країна — одна з колишніх республік-сестер Радянського Союзу. Вона має спільні кордони з Румунією та Україною. «Молдова» — румунська назва історичної області, яка набагато більша за територію країни. Решта молдовських земель знаходиться в Румунії. Чому ж так сталося? Щоб дізнатися про це, потрібно звернутися до історії.

прапор Молдови

Молдовські землі були заселені здавна. У І тис. н. е. тут мешкали племена скіфів, готів, гунів. Римляни також заходили до Молдови, яка на той час являла собою плутанину маленьких держав та тимчасових воєнних союзів. Молдова часто переходила з рук у руки: спочатку вона була частиною давньоруської держави, потім — Галицького та Галицько-Волинського князівств, зазнала монголо-татарського гніту. Перша молдовська держава, столицею якої були Ясси, виникла в 1369 р. У цей період молдовани вперше відчули свою єдність, стали народністю.

мапа Молдови

Країні не пощастило: дуже скоро вона опинилася під владою Османської імперії. Наприкінці XVIII ст. частина земель увійшла до складу Російської імперії, а на початку наступного сторіччя до них приєдналася Бессарабія (це також історична область, доля якої тісно пов’язана з Молдовою). В 1858 р. західна частина Молдови разом з Валахією склали основу румунської держави. На початку XX ст. Бессарабія була окупована румунськими військами, але за рік до початку Другої світової війни (у червні 1940 р.) ці землі знову увійшли до складу СРСР. Молдова на той час вважалася частиною України, але мала певну автономію. Після об’єднання з Бессарабією вона стала самостійною республікою у складі Союзу, а після його розпаду — незалежною державою. Вже 14 років вона намагається знайти свій власний шлях та своє місце в світі. Зрозуміло, спочатку Молдова мала намір увійти до складу Румунії, оскільки у цих країн дуже багато спільного. Але багатовікова історія наклала свій відбиток на склад населення. У Молдові зараз існує дві області, які претендують на самостійність. Це Придністровська республіка та Гагаузія. Отже, навіть у маленькій державі виникають суперечки, які ведуть до подальшого роздрібнення. Зараз на її території проживає 4,5 млн чоловік, 65% з них становлять молдовани.

район Кодри

Кожна країна світу має своє обличчя, яке легко пізнається. Молдова — не виняток. «Візитною карткою» її вважають Кодри — центральний район країни, до якого колись із задоволенням приїжджали туристи. Ландшафт тут дуже своєрідний: невисокі пагорби, вкриті лісами (їх залишилося небагато — всього 9% території), змінюються ділянками степу. Саме тут знаходяться два визначних місця: єдиний у країні заповідник «Кодри» (що означає «старий ліс») та найвища точка Молдови, гора Беленешть (429 м). Фауна Молдови доволі багата. Тут можна зустріти лисицю, оленя, косулю, борсука, куницю та інших.

Пам'ятник Стефану III в Кишиневі

Майже вся поверхня країни — це пагориста рівнина, яку прорізають невеликі річки (їх у Молдові аж 3085) та яри. Окрім річок, є ще 62 озера, понад 3000 штучних ставків та більше двох десятків мінеральних джерел. З водою в Молдові проблем немає, але тільки дві річки можна назвати великими: Дністер та Прут. Вони обидві впадають у Чорне море і утворюють природний кордон країни. Серед інших річок виділяються Реут, Бик, Чугур та Сарата. А ось виходів до моря Молдова не має — це цілком сухопутна країна. Єдине, що пов’язує її з морем, — сімсот метрів берега Дунаю.

Найбільшого розквіту середньовічна Молдовська держава досягла за часів правління Стефана III (1457—1504 рр.). Він був хоробрим воїном та талановитим дипломатом. На честь перемог над ворогом володар побудував 47 церков — саме стільки разів Стефан Великий відстоював незалежність Молдови.

Ріка Дністер

Клімат у Молдові помірно континентальний. Середня температура липня +20° С, а січня —4° С.

З корисними копалинами Молдові не пощастило. Вона має запаси бурого вугілля, фосфатів та гіпсу. Ані природного газу, ані нафти тут немає, тому молдовани змушені закуповувати все це за кордоном. Втім, не слід думати, що ця країна зовсім не пристосована до життя або має право ображатися на природу. Бо в Молдові є дещо надзвичайно цінне — земля, здатна давати фантастичні врожаї. Молдовський вчений, письменник, а з 1710 р. господар країни, Дмитро Кантемір писав, що молдовські поля набагато перевершують скарби гір. Тепле літо та пагористий ландшафт створюють ідеальні умови для сільського господарства.

За площею земель, що обробляються, Молдова займає третє місце в Європі (після Данії та Угорщини).

Країну іноді називають квітучим садом. Сади та виноградники, розташовані на схилах пагорбів, мають мальовничий вигляд у будь-яку пору року. Окрім цього, тут вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь, цукровий буряк, сою та овочі. Молдова — одна з небагатьох європейських країн, де вирощують тютюн. А ще тут розводять велику рогату худобу, свиней, овець. У деяких районах насаджені сади шовковині, листям якої харчується шовкопряд. Продукція сільського господарства йде на експорт.

Монастир Четацуя (Manastirea Cetatuia) в Яссах

Історичні місця Молдови не так добре відомі, як, скажімо, французькі чи італійські. Але тут є на що подивитись. На її теренах є і середньовічні фортеці, побудовані на берегах річок, і скелі, на яких прадавні люди малювали сцени полювання. В Музеї природи та етнографії можна побачити скелет денотеріума, предка сучасних слонів. На території країни близько 30 монастирів, численні винні погреби, багато музеїв та парків.

Молдовські вина користуються неабияким попитом. На пляшках часто можна зустріти зображення лелеки, який тримає у дзьобі виноградне гроно. З цим символом пов’язана легенда: у давнину вороги обложили молдовське місто. Захисники фортеці хоробро билися, але в них скінчилася вода. Вороги вже передчували перемогу, але раптом піднявся сильний вітер: тисячі лелек летіли на допомогу воїнам, і кожний птах ніс гроно винограду. Відновивши сили, захисники міста перемогли загарбників та вигнали їх з країни. З того часу білий лелека символізує щастя та добробут.

місто Кагул

Звичайно ж, найцікавіше зібрано у столиці. Кишинів — зелене місто на семи пагорбах, що тягнеться вздовж річки Бик серед численних парків та озер. Місто було засноване у 1436 році. Про ті часи нагадують 13 колишніх сторожових сигнальних постів, що були споруджені на міських пагорбах, та рештки фортечних стін. Старовинних будівель не дуже багато, оскільки під час Другої світової війни місто було зруйноване на дві третини. Найбільш популярні місця молдовської столиці — сквер Кафедрального собору, парк Валя Морілор з театром Театрул де Варе та офшорною зоною «Молдекспо», парк Валя Трандафірілор, де міститься музей садово-паркової скульптури. Більшість пам’ятників міста — це військові меморіали. Виняток — тільки пам’ятники О. С. Пушкіну та Стефану Великому. З ім’ям Пушкіна, який провів тут у вигнанні майже три роки, пов’язано багато місць — будинок-музей поета, бульвар, парк.

місто Страшени

Неподалік від Кишинева знаходиться Крікова — один з най-знаменитіших винних заводів, погреби якого вважаються найбільшими в світі. Вони нагадують ціле підземне місто, лабіринт, що тягнеться більш ніж на 60 кілометрів. Вулиці названі на честь вин: вулиця Каберне, вулиця Ізабелли та інші. Тут проходять екскурсії, під час яких перед туристами розкривається історія країни: виноградарство — це високе мистецтво, в якому молдовани досягли великих успіхів.

Одним з найдавніших поселень людини на території Молдови є давнє місто Требушени (або Старий Орхей). Тут можна побачити руїни середньовічного селища: мечеть, баню, два мавзолеї, караван-сарай. Не менш цікаві давня фортеця, побудована Стефаном Великим (на жаль, вона була майже цілком зруйнована яничарами), та монастир, який був вирізаний у скелі.

Мешканці Молдови кажуть: «Той, хто не побудував дім, не виростив сина, не викопав колодязь та не посадив дерево, марно прожив життя». Ось чому молдовські селища такі зелені, будинки красиві та охайні, а вздовж вулиць дуже багато колодязів. Їх риють не на подвір’ї, а біля доріг для того, щоб будь-хто міг втамувати спрагу.

місто Бендери

Міста Молдови дуже несхожі між собою. Комрат, столиця Гагаузії, несе на собі відбиток турецької культури, оскільки серед мешканців цього району турки складають більшість. Бендери вражають прекрасною фортецею XVII століття. Здається, кожна вулиця міста несе на собі відбиток віків. Бельці — сучасний індустріальний центр. А Кагул — великий мінеральний курорт, вода якого здатна зцілювати численні хвороби.

У кожному куточку Молдови можна побачити традиційні молдовські будинки. Вони обов’язково мають ганок або галерею, прикрашені різьбою чи розписані традиційними візерунками. Серце молдовської оселі — це «каса маре» (кімната для гостей, вітальня). Це найкрасивіша кімната, де проходять усі свята та зустрічі з родичами. На стінах висять килими, фотографії рідних та друзів, прикрашені вишитими рушниками. Саме тут починається весілля, під час якого молоді на честь поваги до рідних грають на скрипках, — звичай, що зберігся з сивої давнини.

Культура Молдови не дуже добре знайома світові. Серед численних фестивалів найбільш відомими є тиждень театру та балету «Запрошує Марія Бієшу», на який приїжджають виконавці з усього світу, та музичний фестиваль Мерцишор, що проходить з першого по десяте березня. Мерцишор — молдовське національне свято весни. У цей день (першого березня) усі дарують один одному квіти та прикріплюють до одягу мартишори — символи щастя.

Серед видатних людей Молдови слід згадати вченого та державного діяча Дмитра Кантеміра, історика та філолога Богдана П. Хашдеу, письменника Іона Крянге та поета Міхая Емінеску, композитора Євгена Догу, кінорежисера Еміля Лотяну та кіноактора Міхая Волонтира. Всесвітньо відомі також молдовський танцювальний ансамбль «Жок» та фольклорний хор «Дайна».

Зараз Молдова переживає не найкращі часи: майже половина населення перебуває за межею бідності. Але хочеться сподіватись, що ця країна подолає всі перешкоди. І ми порадіємо за наших сусідів.

місто Рибниця