У східній частині Піренейських гір, між Іспанією і Францією, ось уже одинадцять століть існує маленька держава — князівство Андорра, яка займає площу 468 км2. Вона вважається найтихішим куточком Європи, де своєрідно поєднуються старовинні звичаї, пережитки феодального минулого та риси сучасної цивілізації.
прапор Андорри
Перша згадка про Андорру як про самоврядну територію датується 778 роком. А роком заснування держави вважається 818-й, коли пастуші громади в долинах рік Валіра і Ордіно отримали право незалежності. Але французькі феодали та іспанські церковники ще довго вели боротьбу за панування над країною. В 1278 р. вони дійшли угоди про встановлення тут подвійного суверенітету. З того часу Андорра перебуває під спільним протекторатом Франції й іспанського міста Сео-де-Урґель. Її офіційними співправителями є президент Франції і Урґельський єпископ, які представлені в країні спеціальними делегатами — віг’є. Вони контролюють діяльність андоррського уряду. На міжнародній арені державу представляє Франція, лише з 1993 р. вона стала членом ООН, а з 1994 р. — Ради Європи.
мапа Андорри
Андорра на мапі світу
Як і середньовічні васали, Андорра й досі сплачує щорічно данину Франції і єпископу Урґельському. Хоча цей феодальний звичай уже втратив своє первісне значення, данина залишається і має суто символічний характер.
Законодавча влада в країні належить Генеральній Раді, до складу якої входять 24 депутати, що обираються на чотири роки. У 1866 р. вони проголосили першу андоррську конституцію.
містечко Сольдеу
Одним із найважливіших джерел прибутку андоррців є продаж безмитних товарів: тютюну, спиртних напоїв, парфумів. Контрабандна торгівля ведеться дуже жваво, незважаючи на митні пости на кордонах. Перші андоррські контрабандисти з’явилися понад 200 років тому. Андоррці звикли ставитися до контрабандної торгівлі не як до злочину, а як до ризикованого промислу, що потребує спритності і сміливості.
громада Ескальдес-Енгордань
Дещо незвичайною сторінкою в історії Андорри стала спроба встановлення монархічного устрою. Вона була здійснена у 1934 р. російським авантюристом Борисом Скосиревим, який захопив владу в країні і проголосив себе королем Борисом І. Під час Другої світової війни монарха-самозванця кинули у німецький концтабір, де він і загинув.
містечко Санта-Колома
Повний суверенітет Андорри був визнаний лише у 1993 р. Тоді ж тут прийняли нову конституцію, за якою князівство є буржуазною республікою. Державною мовою у ній слугує каталонська, оскільки більшість населення — іспанці (43%). Частина мешканців розмовляє іспанською або французькою мовами. Своєї грошової одиниці держава не має, тому тут користуються євро і валютою інших країн. Відсутня і власна армія, але мешканці Андорри мають право носити зброю і в разі необхідності можуть бути мобілізованими. Столицею країни є місто Андорра-ла-В’єха, де мешкає понад 22 тис. чоловік. Це найвисокогірніша столиця у Європі.
Андорра-ла-В’єха з висоти пташиного польоту
Довгий час країна залишалася економічно слабо розвинутою: через недостатність сільськогосподарських угідь тут головним чином займалися тваринництвом (передусім вівчарством), промисловість була майже відсутня. Це призводило до значного відтоку населення у сусідні країни. Але з 1950—1970 рр. становище докорінно змінилося, завдяки швидкому розвиткові туризму. Андорра приваблює відлюдністю і спокоєм свого життя, красою природи. Більшість її населених пунктів — маленькі гірські села, розташовані на узбережжі річок. Якщо напередодні Другої світової війни сюди приїздило в середньому лише 1 тисяча туристів, то зараз країну відвідують щорічно понад 3—4 млн чоловік.
Долина Мадріу Перафіта-Кларор
Тут з’явилися великі готельні комплекси, альпіністські та гірськолижні бази, упорядкована автомобільна дорога довжиною 44 км, більшість населення зайнята тепер у сфері обслуговування. Сталися певні зміни і в інших галузях економіки. До традиційного вівчарства додалось розведення великої рогатої худоби, коней, мулів, кіз, з’явилися ферми з розведення норки. А от більшість промислових підприємств, за винятком електроенергетики, як і раніше, перебувають у напівкустарному стані. Головним чином вони належать до видобувної промисловості, оскільки країна багата на деякі корисні копалини — залізну та свинцеву руду, срібло, шиферний сланець. Серед інших підприємств найбільш поширені тютюнові фабрики, які з місцевої сировини виготовляють високоякісні різноманітні тютюнові вироби, що користуються великим попитом далеко за межами країни.
громада Енкамп
Розвиткові туризму, безперечно, значною мірою сприяють чудові природні умови Андорри. Країна розташована у котловині, оточеній високими горами, найвищі з яких Кома-Педроса (2946 м) і Мамонтель (1775 м). Тут є багато мальовничих озер льодовикового походження. У центрі територію перетинають дві ріки — Валіра і Ордіно, які оточені гарними долинами. Значний перепад висот позначається на кліматі і рослинності. У горах значно холодніше: у січні температура знижується до —15° С, а опади, переважно у вигляді снігу, становлять 1200 мм на рік. У долинах тепліше: середня температура січня тут становить —2° С, а липня — +20° С, кількість опадів зменшується до 400—500 мм. Рослинність Андорри дуже змінилась через втручання людини. Лише частина території вкрита ксерофітними (сухолюбними) заростями твердолистяного дуба. Вище ростуть буково-дубові ліси з каштанами. Але більшість території вкрита заростями з кущів барбарису, ожини, троянд або має багатий трав’яний покрив. Мабуть, через це країна одержала свою назву, адже мовою басків вона означає «пустище». Фауна теж значно побіднішала за останні роки. Дикі тварини — піренейська сарна ізард, піренейська хохуля, ведмідь, кабани, лиси, каталонські зайці — зустрічаються лише високо в горах. Але це не заважає андоррцям і досі займатися улюбленим мисливським промислом.
громада Канільйо
В Андоррі є чимало історичних пам’яток, що збереглися майже у первісному вигляді. До їх числа належать церкви Святого Арменголя (XI—XII ст.) і Святого Мігеля Енголастера (XII ст.), палац Каса де ла Валль, розташований у центрі столиці. Він має старовинну назву «Будинок долин». Тут з 1702 по 1978 рік збиралися керівники країни, і зараз він залишається резиденцією уряду. Палац був споруджений у 1508 р. і має помешкання дуже незвичайного планування — «Сундук із сімома замками» (Сет Паніс), що слугувало раніше сховищем державних таємниць. Зараз тут знаходиться державний архів давніх актів Андорри. Поряд з історичними будівлями підносяться сучасні висотні готелі, магазини, банківські офіси. Кожне маленьке містечко країни має свої цікаві пам’ятки: у відомому міжнародному центрі Аркалісі — це етнографічний музей Де Арені е Пландоліт, в Ескальдесі, відомому лікувальними мінеральними джерелами, — Музей російської матрьошки, що налічує понад 200 експонатів.
паррокія Ордіно